Постанова № 9233907, 01.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01.03.2010 р. № 2а- 43207/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Платіцина О.Г.

Відповідача: Васильєва Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ „Чугуїв-продукт” до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Чугуїв-продукт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням наданих уточнень позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001532302/0 від 22.07.2009р. на суму 564009 грн., № 0001522302/2 від 22.07.2009р. на суму 139791 грн., № 0001532302/1 від 01.09.2009р. на суму 564009 грн., № 0001522302/1 від 01.09.2009р. на суму 139791 грн., № 0001912302/1 від 01.09.2009р. на суму 50833,5 грн., першу податкову вимогу від 14.11.2009 р. № 1/723 на суму 730441,21 грн. та другу податкову вимогу від 14.01.2010р. № 2/39 на суму 733877,58 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких виклав свою позицію щодо обставин справи, позовні вимоги не визнав, вважає, що перевірка проведена в рамках чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі виявлених перевіркою порушень чинного законодавства. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підприємством було безпідставно включено до складу валових витрат ТОВ «Чугуїв-продукт» витрати по оренді будинку за адресою: м. Чугуїв, вул. Комсомольська, 141-А, наданого в оренду на підставі договору оренди об`єкта нерухомості № 3-141А від 01.01.2007 р. ПП ОСОБА_2 на загальну суму 963994,50 грн., витрати з оренди рухомого майна, а саме вантажних автомобілів, у пов`язаної особи ПП ОСОБА_1 на загальну суму 183600 грн., пов`язаної особи ПП ОСОБА_3 на загальну суму 20000 грн., ПП ОСОБА_4 на загальну суму 134000 грн. Відповідач визначає, що зазначені витрати не пов`язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, що є порушенням п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі того, що факти передачі в оренду об`єктів нерухомого й рухомого майна від «орендодавця» оформлені актами приймання від імені комісії у складі осіб, які не знаходяться у трудових відносинах з ТОВ «Чугуїв-продукт». Також, відповідач зазначає, що до перевірки не надано первинної транспортної документації, яка підтверджує факти використання орендованих автомобілів у власній й господарській діяльності підприємства. На думку відповідача, перевіркою встановлено безпідставне включення до складу валових витрат юридичні, консультаційні, інформаційні послуги правового характеру згідно договору від 07.07.2008 р. № б\н, укладені із ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 30000 грн., оскільки договір та акти прийому-передачі робіт, будучи первинними документами, не містять даних щодо обсягів та змісту наданих послуг, чим не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідач вважає недоцільним отримання цих послуг для ведення господарської діяльності з огляду на те, що до штатного розкладу позивача включено начальника юридичного відділу, 3 юрисконсульти, 1 начальник відділу маркетингу, 4 менеджерів по продажам, 2 менеджера по поставкам та збиту, 1 начальник відділу постачання, 3 прибиральниці. За аналогічними підставами відповідачем встановлено неправомірне включення до валових витрат, які, на думку відповідача, не підтверджені первинними документами та не пов`язані з господарською діяльністю підприємства послуги із маркетингових досліджень, наданих ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 24000 грн. та ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 141540 грн., послуги прибирання будівель, приміщень, цехів, офісу та території підприємства, надані ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 34000 грн. Відповідач також вважає неправомірним включення до валових витрат послуг по користуванню свердловиною для водопостачання за 2008 рік на 6000 грн., отримані на підставі договору оренди № б\н від 05.01.2006 р., укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_4. Також, відповідач указує на заниження позивачем податку на додану вартість на суму 127083,33 грн. та обґрунтовує тим, що до складу податкового кредиту за червень 2007 року згідно реєстру отриманих податкових накладних включена податкова накладна № 1\02 від 31.10.2006 року на загальну суму 762500 грн., в т.ч. ПДВ 127083,33 грн., за олію соняшникову у кількості 250 тон, отриману від ФОП ОСОБА_8, чим, на думку відповідача, порушено п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Чугуїв-продукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки було складено акт від 08.07.2009р. № 5014\23-212\30048041, в якому зазначено, що підприємством за період, що перевірявся занижено податок на прибуток, всього в сумі 376006,00 грн., у т.ч. за 2-й квартал 2007 року в сумі 61130,00 грн., за 3-й квартал 2007 року в сумі 51642,00 грн., за 4-й квартал 2007 року в сумі 34429,00 грн., за 1-й квартал 2008 року в сумі 134740,00 грн., за 2-й квартал 2008 року в сумі 51643,00 грн., за 3-й квартал 2008 року в сумі 6000,00 грн., за 4-й квартал 2008 року в сумі 36422,00 грн.; занижено податок на додану вартість за червень 2007 року у сумі 127083,00 грн.

На підставі акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001532302\0 від 22.07.2009р., № 0001522302\2 від 22.07.2009р., з чим позивач не погодився, та, керуючись ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, оскаржив ці податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, а також до ДПА в Харківській області. Рішенням ДПА в Харківській області від 30.10.2009р. № 4481\10\25-103 повторна апеляційна скарга ТОВ «Чугуїв-продукт» залишена без розгляду. За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001532302\1 від 01.09.2009р., № 0001522302\1 від 01.09.2009р., а також додатково донараховані штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням № 0001912302\1 від 01.09.2009р.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі договору оренди № 3-141-А від 01.01.2007р. позивач орендує у ФОП ОСОБА_2 будинок, що стоїть окремо, з прибудовою та підсобними (допоміжними) спорудами загальною площею 545,4 кв.м. та прилеглою земельною ділянкою, що передається в користування разом з об`єктом, що орендується площею 0,235 га за адресою: м.Чугуїв, вул. Комсомольська, 141-А. Розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, в цілому складає 68856,75 грн. без ПДВ на місяць. Договір на момент перевірки є дійсним. Факт передачі в оренду об`єкта нерухомості від «орендодавця» ФОП ОСОБА_2 «орендарю» ТОВ «Чугуїв-продукт» оформлено Актом приймання-передачі від 02.01.2007 року. Члени комісії зі сторони «орендаря», які підписали цей акт, знаходяться у трудових відносинах з ТОВ «Чугуїв-продукт», що підтверджується наказами підприємства № 134 від 01.10.2002р., № 68 від 04.11.2005р., № 39 від 05.06.2006р., № 65 від 19.10.2005р., а також розрахунком форми № 1ДФ за 1 квартал 2007р., що має інформацію про працівників підприємства. Орендоване приміщення використовується позивачем для складу та зберігання сировини та матеріалів, які використовуються позивачем у виробництві продукції. Витрати позивача по оренді нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Чугуїв, вул.Комсомольська, 141-А, в сумі 963994,50, підтверджені первинними документами (договір, акт приймання-передачі, акти виконаних робіт), що також відображено в акті перевірки.

Судом встановлено, що на стор.5 Додатку 2 до акту перевірки відповідачем відображено факт оренди об`єкта нерухомості на підставі договору оренди № 3-141-А від 01.01.2007р., укладеного ТОВ «Чугуїв-продукт» (орендар) та ПП ОСОБА_2 (орендодавець), яким орендодавець надає в тимчасове володіння орендарю споруду, яка являє собою будинок, що стоїть окремо, з прибудовою та підсобними (допоміжними) спорудами загальною площею 545,4 кв.м. та прилеглою земельною ділянкою, що передається в користування разом з об`єктом, що орендується площею 235 га за адресою: м.Чугуїв, вул..Комсомольська, 141-А. Розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, в цілому складає 68856,75 грн. без ПДМ за місяць.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2 статті 9 цього Закону, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.11 ст.5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.3 «б» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до валових витрат сума орендної плати за об`єкт нерухомості по вул. Комсомольська, 141-А м. Чугуєва за квітень-листопад 2007р. та січень-червень 2008р. у розмірі 963994,50 грн. на підставі п.5.1 ст.5, п.п. 11.2.3 «б» п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 240998,63 грн. необґрунтоване.

Судом встановлено, що позивач використовує рухоме майно, а саме вантажні автомобілі, на підставі договорів оренди, укладених з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4.

Наявність первинних документів, підтверджуючих факт оренди рухомого майна, а саме: договори, акти приймання-передачі об`єктів оренди, акти виконаних робіт, відображено відповідачем в акті перевірки на стор.9-14, а також надано до суду позивачем. Ствердження відповідача, що факти передачі в оренду об`єктів рухомого майна від «орендодавця» оформлені актами приймання від імені комісії у складі осіб, які не знаходяться у трудових відносинах з ТОВ «Чугуїв-продукт», не відповідають дійсності та є такими, що ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів. Посилання відповідача на відсутність первинної транспортної документації (товарно-транспортних накладних, подорожних листів вантажного автомобіля), як підставу для вилучення витрат по оренді рухомого майна з валових витрат підприємства, не обґрунтоване. Суду надано позивачем первинна транспортна документація за період квітень 2007р. - грудень 2008р., яка підтверджує використання орендованого рухомого майна в господарській діяльності підприємства.

Посилання відповідача на наявність у позивача на балансі підприємства власних транспортних засобів ні є підставою для заборони позивачу використовувати для господарських потреб додаткові транспортні засобі.

Суд зауважує, що відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Використання підприємством в господарській діяльності додаткових орендованих транспортних засобів є компетенцією самого підприємства. Нормами Цивільного кодексу України не установлено вимоги обов`язкової державної реєстрації договорів оренди транспортних засобів. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить вимог щодо включення до складу валових витрат платника податку витрат на відшкодування вартості послуг з оренди рухомого майна лише при наявності тимчасового реєстраційного талона.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати з оренди рухомого майна за період квітень 2007р. грудень 2008р. у сумі 337600,00 грн. на підставі п.5.1 ст.5, п.п. 11.2.3 «б» п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 84400,00 грн. необґрунтоване.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання юридичних послуг № б\н від 07.07.2008р., згідно з п.1.1 якого ФОП ОСОБА_5 зобов`язалась надавати позивачу правову інформаційно-консультаційну допомогу з юридичних питань відносно господарської діяльності підприємства. Свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_5 має види діяльності: консультаційні, інформаційні послуги.

Згідно з п.2.2 вказаного договору до зобов`язань ФОП ОСОБА_5 відноситься зокрема: перевірка відповідності вимогам чинного законодавства внутрішніх документів замовника, надання допомоги з оформлення документів, приймання участі у підготовці та укладанні договорів між замовником та третіми особами; надання консультацій, висновків з правових питань, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності замовника; розроблення переддоговірних угод, клопотань, претензій, позовних заяв, а також документів правового характеру, які пов`язані з підприємницької діяльністю замовника.

Таким чином, зазначений договір, який виконано в повному обсязі, є первинним документом, на підставі якого відбулась господарська операція з надання юридичних послуг. На виконання пункту 3.3 договору, сторони підписали акти виконаних робіт від 31.07.2008р., від 29.08.2008р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 28.11.2008р., від 31.12.2008р., що підтверджує виконання вказаного договору.

Суд вважає доводи відповідача стосовно того, що наявність акту виконаних робіт не дає можливість встановити використання їх у власній господарської діяльності позивача у зв`язку з відсутністю в акті конкретної інформації щодо надання юридичних послуг, хибними, оскільки зміст договору № б\н від 07.07.2008р. свідчить, що на його підставі можуть надаватись тільки послуги, пов`язані із господарською діяльністю позивача; у актах виконаних робіт зазначено про надання послуг на підставі договору; сам факт надання послуг відповідач в акті перевірки не спростовує; будь-які відомості відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договору, не пов`язані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено, докази щодо оплати саме за такі послуги суду не надано. Доцільність одержання юридичних послуг є компетенцією самого підприємства.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Судом встановлено, що первинні документи, яки підтверджують господарську операцію по одержанню юридичних послуг, складені у відповідності до ст.ст. 1, 9 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов`язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦКУ). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Таким чином, відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи ст.11 цього Закону, позивачем правомірно віднесено до валових витрат юридичні послуги, отримані на підставі договору № б\н від 07.07.2008р., укладеного з ФОП ОСОБА_5, на суму 30000 грн., а донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 7500,00 грн. необґрунтоване.

Судом установлено, що позивач одержав послуги з маркетингових досліджень доцільності продажу продукції кінцевому споживачеві від ФОП ОСОБА_6, про що свідчать акти приймання-передачі робіт (виконання послуг) від 19.09.2008р. і 29.09.2008р., які були надані на підставі трьохсторонніх договорів № 448w232 від 11.08.2008р., укладених між позивачем (Замовником), ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) та ТОВ «Укр-Трейд» і ТОВ «Віал-Маркет» (Компанії), які є мережею супермаркетів «Класс». Пунктом 1.1 договорів встановлено, що ціллю надання послуг є збільшення об`ємів продажу товарів, підготовка до продажу і організації продажу товарів, збільшення прибутку, зростання іміджу замовника, задоволення попиту споживачів товару та сприяння просування товару на ринку аналогічних товарів.

Результати надання послуг ФОП ОСОБА_6 доведені у доповідної заступника директора ТОВ «Чугуїв-продукт» від 31.12.2008р. Крім того, за результатом відповідних маркетингових послуг позивачем були укладені договори з ТОВ «Укр-трейд» № 119R-0050 від 30.12.2008р. та з ТОВ «Віал-маркет» № 119R-0036 від 31.12.2008р.

Судом також встановлено, що позивач одержав маркетингові послуги від ФОП ОСОБА_7 на підставі договорів № М-02-0208 від 03.01.2008р. та № М-01-0208 від 03.01.2008р., що підтверджено актами виконаних робіт № 1\а від 31.01.2008р., № 1 від 31.01.2008р., № 2\а від 28.02.2008р., № 2 від 29.02.2008р., № 3\а від 31.03.2008р., № 3 від 31.03.2008р., а саме: послуги з маркетингових досліджень ринку виробництва соусів та приправ, проведення акцій по всім регіонам України, маркетингові дослідження ринку масложирової продукції.

Відповідач, посилаючись на те, що надані документи не містять змісту господарської операції (а саме, з наданих актів неможливо встановити в який формі виражений кінцевий продукт у маркетинговому дослідженні ринку, не містить вимірів господарської операції в натуральному вираженні), вважає неправомірним віднесення позивачем до валових витрат частину вказаних актів, а саме: акти виконаних робіт № 1\а від 31.01.2008р., № 1 від 31.01.2008р., № 2\а від 28.02.2008р., № 2 від 29.02.2008р. на загальну суму 141540,00 грн., що є необґрунтованим. Цей висновок відповідача ґрунтується на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Результати надання маркетингових послуг ФОП ОСОБА_7 доведені позивачем у доповідної заступника директора ТОВ «Чугуїв-продукт» від 31.03.2008р. а також наданих суду документів з маркетингових заходів і угод, укладених за допомогою ФОП ОСОБА_7, а саме, договір поставки № 8\01\08 8-002 від 01.01.2008р. з ПФ «Кібела» (сеть супермаркетов «Таргет» м.Харкова), договір № 892-ДЗ від 20.01.2008р. з ТОВ «Восторг» (сеть супермаркетов м.Харкова), договір дистрибьюції № 03.03.\08-8-008 від 03.01.2008р., який охоплює м.Дніпропетровськ та Дніпропетровську область, та інші.

Судом установлено, що в наявності є дійсні угоди про надання маркетингових послуг, акти, що засвідчують надання послуг. Надані маркетингові послуги пов`язані з продажем продукції позивача, документально оформлені відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Замовник та виконавець мали цивільну правоздатність, реєстрацію в державних органах, у тому числі і в податкових, та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Згідно з частиною першою ст.43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГКУ передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Чинне законодавство, а саме п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дозволяє віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв`язку з продажем продукції платника податку. Надання маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат. Серед таких обмежень маркетингові послуги, які були виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п.5.11 ст.5 Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім обмежень, що зазначені в цьому законі. Відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання маркетингових та інших послуг.

Посилання відповідача на те, що до штатного розкладу позивача включено начальник юридичного відділу, 3 юрисконсульти, 1 начальник відділу маркетингу, 4 менеджери, 2 менеджера по поставкам та збиту, 1 начальник відділу постачання не є підставою для виключення з валових витрат вартість юридичних та маркетингових послуг, понесених позивачем для використання в господарської діяльності.

Суд зазначає, що штатний розклад це лише планова норма наявності відповідних працівників на підприємстві, що може не відповідати фактичної їх наявності у зв`язку з різними суб`єктивними причинами. Крім того, укладення договорів на одержання послуг, які необхідні для використання їх в господарській діяльності, є компетенцією самого підприємства.

Таким чином, відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи ст.11 цього Закону, позивачем правомірно віднесено до валових витрат маркетингові послуги, отримані від ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 165540,00 грн., а донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 41 385,00 грн. необґрунтоване.

Судом встановлено, що на підставі договору прибирання № 08\01\1 від 01.01.2008р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Чугуїв-продукт» отримало послуги прибирання будівель, приміщень, цехів, офісу та території підприємства, що підтверджено актами виконаних робіт № б\н від 31.01.2008р. та № б\н від 29.02.2008р. на загальну суму 34000,00 грн. Відповідні акти мають перелік робіт, які виконувалися виконавцем згідно договору прибирання.

Посилання відповідача, що документи не містять змісту господарської операції (а саме, з наданих актів неможливо встановити в якій формі виражений кінцевий продукт, чи взагалі результати послуг передавались на підприємство, скільки робочого часу на це витрачено виконавцем, не містить вимірів господарської операції в натуральному вираженні) є хибним та необґрунтованим.

Таким чином, відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи ст.11 цього Закону, позивачем правомірно віднесено до валових витрат послуги прибирання, отримані від ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 08\01\1 від 01.01.2008р. на суму 34 000,00 грн., а донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 8500,00 грн. необґрунтоване.

Судом встановлено, що між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір б\н від 05.01.2006р., на підставі якого позивач користується свердловиною для водопостачання для виробництва продукції харчування. Цим договором визначено розмір орендної плати в сумі 6000,00 грн. на рік. Актом виконаних робіт б\н від 31.12.2008р. підтверджено факт оренди свердловини позивачем в 2008 р. Крім того, розрахунок по використанню води із свердловини включено до розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів порушень не встановлено (п.3.5.3 акту перевірки).

Таким чином, відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи ст.11 цього Закону, позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати по оренді свердловини за 2008 рік в розмірі 6000,00 грн.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту за червень 2007 року згідно реєстру отриманих податкових накладних позивачем включена податкова накладна № 1\02 від 31.10.2006р. на загальну суму 762500,00 грн., в тому числі ПДВ 127083,33 грн. за олію соняшникову у кількості 250 тон, отриману від ФОП ОСОБА_8 (запис в реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2007р. № 53). Податкова накладна № 1\02 від 31.10.2006р. складена у відповідності до п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» особою, яка зареєстрована на момент її складання як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону. Відповідач цей факт не спростовує, оскільки свідоцтво ПДВ № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_8 анульовано 25.04.2007 р.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податкова накладна № 1\02 від 31.10.2006р., яка включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2007, раніше не була включена підприємством до складу податкового кредиту, що не спростовується відповідачем.

Суд зауважує, що відповідно до роз`яснень ДПА України від 11.08.2003р. № 6936\6\15-2415-9, від 30.12.2005р. № 26268\7\16-1117, від 10.08.2006р. № 8799\6\16-1515-10, враховуючи норми статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм п.п.7.4.1 Закону, але з урахуванням граничного строку давності, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого визначають, що у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку заповнення податкової накладної покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум такого податку до складу податкового кредиту, а також відсутність заяви позивача зі скаргою відносно постачальника ФОП ОСОБА_8 є необґрунтованим. Судом встановлено, що відмова з боку постачальника товарів ФОП ОСОБА_8 надати податкову накладну або порушення ним порядку заповнення податкової накладної відсутні. Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2007р. сума ПДВ у розмірі 127083,33 грн., згідно податкової накладної № 1\02 від 31.10.2006р., отриманої від ФОП ОСОБА_8 за олію соняшникову у кількості 250 тон., а донарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 127 083,00 грн. необґрунтоване.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частинами першою та другою ст.71 КАСУ відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин у позивача відсутні порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, з огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті податковим органом неправомірно, то відсутні правові підстави для винесення першої податкової вимоги від 14.11.2009р. № 1\723 та другої податкової вимоги від 14.01.2010р. № 2\39, які також підлягають скасуванню.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ТОВ «Чугуїв-продукт»до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001532302/0 від 22.07.2009р. на суму 564009 грн., № 0001522302/2 від 22.07.2009р. на суму 139791 грн., № 0001532302/1 від 01.09.2009р. на суму 564009 грн., № 0001522302/1 від 01.09.2009р. на суму 139791 грн., № 0001912302/1 від 01.09.2009р. на суму 50833,5 грн., першу податкову вимогу від 14.11.2009 р. № 1/723 на суму 730441,21 грн. та другу податкову вимогу від 14.01.2010р. № 2/39 на суму 733877,58 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Чугуїв-продукт» (код 30048041, юридична адреса: 61082, м.Харків, пр. Московський, буд.199/д, фактична адреса: 61099, м.Чугуїв Харківської обл., вул. Есхарівська, 8а) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.03.2010р.

Суддя підпис< Текст >П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >