Постанова № 9233756, 22.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2010 р. Справа № 2-а- 43705/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача Лелюка В.В., відповідача який одночасно є представником другого відповідача Вечирко Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»до головного державного інспектора праці Вечирко Наталії Володимирівни, Територіальної державної інспекції праці у Харківській області про визнання протиправним і скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антекс»звернулося до суду з адміністративним позовом до субєкта владних повноважень - головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Харківській області Вечирко Наталії Володимирівни про визнання припису №20-01-424/№1876№1547 від 27 жовтня 2009 року, виданого на підставі акту перевірки №20-01-424/1876 від 27 жовтня 2009 року головним державним інспектором праці Вечирко Н.В., протиправним та скасувати у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

27 жовтня 2009 року головним державним інспектором праці Вечирко Н.В. була проведена перевірка за додержання вимог законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Антекс» за зверненням колишньої працівниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»ОСОБА_1 За результатами перевірки, головним державним інспектором праці Вечирко Н.В. було складено акт перевірки № 20-01-424/№1876 та видано припис № 20-01-424/№1876№1547.

Позивач вважає результати перевірки, за якими складений припис такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до «Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю», затвердженого Постановою КМУ № 50 від 18 січня 2003 року «Держнаглядпраці здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Свої повноваження державні інспектори праці Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці здійснюють на підставі законів України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 від 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі»від 08 вересня 2004 року №1985-ІУ.

Жоден із вищезазначених нормативних актів не уповноважує відповідача проводити перевірку роботодавця за заявою особи, яка колись працювала у роботодавця, і з 12 лютого 2008 року не є його працівником та за цей час не зверталась до судових чи інших правоохоронних органів за захистом свого нібито порушеного права, і звернулась до відповідача лише тоді, коли суд Комінтернівського району м. Харкова прийняв рішення, яким підтвердив, що цим колишнім працівником під час його роботи спричинено матеріальний збиток роботодавцю більше ніж на 40,000 грн.

Таким чином відповідач перевищив надані йому законом повноваження, припустивши незаконні дії шляхом проведення перевірки позивача, яка не мала жодного стосунку до забезпечення реалізації прав і гарантій працівників позивача.

Також, позивач вважає, що відповідач не мав права проводити перевірку щодо законності звільнення ОСОБА_1 тому, що це не входить до наданих відповідачу законодавством повноважень, оскільки незгода працівника із звільненням за ініціативою власника, відноситься до категорії трудових спорів. У статті 221 Кодексу Законів про Працю України зазначені органи, які розглядають трудові спори.

Трудові спори розглядаються:

1) комісіями по трудових спорах;

2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

У ст. 235 кодексу законів про працю України закріплено: «У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону».

Як видно з наведеної статті, питання щодо правильності причин звільнення працівників вирішують органи, які розглядають трудові спори. Серед органів, які розглядають трудові спори, ніде не зазначені територіальні державні інспекції праці чи їх посадові особи. Таким чином висновок відповідача за результатами перевірки, який викладений в оскаржуваному приписі відповідача № 20-01-424/№1876№1547: «На момент звільнення ОСОБА_1 наявність у діях працівника конкретних порушень та вина ОСОБА_1 у цих порушеннях не доведена»є цілком неправомірним, оскільки відповідач самочинно привласнив собі повноваження, які законодавство надало лише органам, які розглядають трудові спори.

Під час проведення перевірки Відповідач зробив необґрунтований висновок який ним включений до оскаржуваного припису № 20-01-424/№1876№ 1547, а саме: «Не надано достатніх доказів, щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки та наказу про звільнення з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу».

В зазначеному акті перевірки, відповідачем, зазначено: «У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі в день звільнення, працівниці направлено лист з повідомленням на адресу ОСОБА_1 12 лютого 2008 року за №779714. який повернувся у зв'язку із закінченням терміну, чим порушено вимоги ст. 47 КЗпПУ».

Так само відповідачем упереджено і недобросовісно зроблений висновок по другому порушенню, яке ніби то вчинене позивачем. Так, відповідач зробив висновок, що позивач порушив п. 2 ст. 41 КЗпПУ, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 не було вироку суду, що набрав законної сили. В п. 2 ст. 41 КЗпПУ вирок суду як підстава для звільнення відсутній. Загалом п.2 цієї статті дає можливість власнику звільнити працівника, якщо його винні дії дають підстави для втрати довір'я до працівника з боку власника, і вирок суду може бути лише додатковим підтвердженням, що рішення власника було вірним, а не єдиною підставою для такого звільнення. У випадку незгоди працівника з рішенням власника, та своїм звільненням виникає трудовий спір, який має бути розглянутий органами та у порядку, які викладені у цьому позові раніше. В даному випадку, винні дії працівника полягали у нестачі довірених працівникові - матеріально відповідальній особі коштів, що було виявлене під час інвентаризації. Наказ про звільнення ОСОБА_1 у суді не оскаржений та судом не відмінений, тому звільнення є законним, і відповідачем знову таки перевищено надані законом повноваження.

При проведенні перевірки відповідач оформив оскаржуваний припис на підставі надуманих порушень та зобов'язав позивача виконати дії, які виконати неможливо. Так у приписі міститься вимога «Наказ № 0232/2008 -К привести у відповідність до вимог п.2. ст. 41 КЗпПУ». При цьому ні в самому приписі, ні в акті перевірки не зазначено, в чому саме ця невідповідність полягає. Крім того, відповідно до Наказу Мінпраці від 21 березня 2003 року № 72 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо виконання функцій посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів", Припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків».

06 листопада 2009 року позивач звернувся з листом до відповідача де виклав свою незгоду з результатами перевірки та просив роз'яснити, які шкідливі наслідки спричинили видачу оскаржуваного припису, та як виконати вимоги відповідача, які викладені у приписі, але відповіді на момент звернення з позовом до суду від відповідача не надходила.

Таким чином, відповідач здійснив перевірку та видав припис № 20-01-424/№1876№1547 з перевищенням повноважень та численними порушеннями чинного законодавства, тому цей припис має бути визнаний протиправним та скасовано.

Ухвалою суду від 08 грудня 2009 року до участі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»до головного державного інспектора праці Вечирко Наталії Володимирівни про визнання протиправним і скасування припису було залучено у якості другого відповідача - Територіальну державну інспекцію праці у Харківській області.

В ході судового розгляду справи представником відповідача було надано заперечення проти позову, у якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне.

Перевірка додержання законодавства про працю на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Антекс»головним інспектором праці Вечирко Н.В. проводилася у відповідності до Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21 березня 2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2003 року за № 432/7753.

Територіальною державною інспекцією праці у Харківській області на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Антекс»проведена перевірка додержання законодавства про працю за зверненням щодо звільнення ОСОБА_1 Перевірка проведена вибіркова на підставі наданих адміністрацією документів за період жовтень 2007 року - жовтень 2009 року, таким чином перевірявся період, протягом якого тривали трудові відносини між гр. ОСОБА_1 та адміністрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс». Проведення перевірки за зверненнями громадян прямо передбачено п. 1.4. Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до п. 4 «Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 18 січня 2003 року Держнаглядпраці, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників.

Процедура та законність звільнення ОСОБА_1 повинно відповідати чинному законодавству про працю, таким чином до компетенції Держнаглядпраці та її посадових осіб входить здійснення контролю додержання законодавства про працю при розірванні трудових відносин. Посадові особи Держнаглядпраці не можуть виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів, посадові особи Держнаглядпраці мають повноваження контролювати законність процедури звільнення працівників. Відповідно, результати перевірки, що викладені у матеріалах перевірки є цілком правомірними і такими, що відповідають повноваженням Держнаглядпраці та її посадових осіб, оскільки головним інспектором праці Вечирко Н.В. не розглядався трудовий спір між гр. ОСОБА_1 та адміністрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», а мала місце перевірка щодо додержання вимог чинного законодавства про працю.

При перевірці адміністрацією товариства не надано достатніх доказів, щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки та копії наказу про звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У зв'язку із відсутністю ОСОБА_1 на роботі в день звільнення, працівниці направлено лист з повідомленням на адресу ОСОБА_1 від 12 лютого 2008 року за №779714, який повернувся у зв'язку із закінченням терміну, чим порушено вимоги ст. 47 КЗпПУ.

Згідно п. 4.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29 липня 1993 року №58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" передбачено, що при відсутності на роботі в день звільнення працівника, власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. У даному випадку лист з повідомленням на адресу ОСОБА_1 від 12 лютого 2008 року за №779714 мав містити повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та копію наказу про звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (наказ від 11 лютого 2008 року №0232/2008-К). Документів, які б підтверджували факт направлення позивачем ОСОБА_1 поштового повідомлення у відповідності до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при перевірці не надано, таким чином державним інспектором праці зроблений висновок про порушення вимог ст. 47 КЗпПУ.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 2 ст. 41 КЗпПУ, що передбачає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі здійснення працівником винних дій, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу, на момент звільнення ОСОБА_1 вина якої у нестачі на складі не встановлена. Право на втрату довіри до працівника має безпосередньо власник або уповноважений ним орган лише за умови вчинення працівником винних дій. Таким чином порушення вимог п. 2 ст. 41 КЗпПУ полягає в тому, що трудовий договір з ОСОБА_1 розірваний при відсутності встановлення уповноваженим на це органом у встановленому законом порядку факту винних дій працівника.

Згідно п 4.1. Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21 березня 2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2003 року за № 432/7753, за результатами перевірки складено акт перевірки від 27 жовтня 2009 року №20-01-424/№1876, та у зв'язку із виявленням порушень законодавства про працю надано припис від 27 жовтня 2009 року №20-01-424/№1876№1547, що підлягає обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням особи, що його видала, про вжиті заходи в установлений нею термін. Порушення трудового законодавства, виявлені в ході проведення перевірки, мають шкідливі наслідки у вигляді порушених прав звільненого працівника. Наказ про розірвання трудового договору може бути приведений у відповідність до вимог п. 2 ст. 41 КЗпПУ шляхом внесення змін в частині дати розірвання трудового договору з урахуванням рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2009 року. Таким чином всі вимоги припису відповідають чинному законодавству та наданим повноваженням посадовим особам Держнаглядпраці, крім того вони тільки можливі для виконання, а й підлягають обов'язковому виконанню.

На лист директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»Мітасова К.І. від 06 листопада 2009 року вих. № 732 Територіальна державна інспекція праці в Харківській області надала роз'яснення 16 листопада 2009 року № 01-19-6866, роз'яснення були направлені листом за адресою 61064, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, буд 123.

Таким чином, припис від 27 жовтня 2009 року №20-01-424/№1876№1547, що підлягає обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням особи, що його видала, відповідає чинному законодавству України та складаний у відповідності до наданих повноважень Держнаглядпраці.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»Лелюк В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів - головного державного інспектора праці Вечирко Наталії Володимирівни та Територіальної державної інспекції праці у Харківській області Вечирко Н.В. у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову, підтримавши раніше подані заперечення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 знаходилася у фактичних трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Антекс».

11 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антекс»в особі директора Основіна О.О. був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

07 лютого 2008 року, при проведенні інвентаризації складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», була виявлена нестача коштів.

На підставі вищезазначеного, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»11 лютого 2008 року видано наказ № 0232/2008-К про припинення трудового договору з ОСОБА_1

12 лютого 2008 року на імя ОСОБА_1 направлено повідомлення з проханням зявитися до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»для отримання трудової книжки, яке повернулося до позивача 18 лютого 2008 року без вручення у звязку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією конверта та поштового повідомлення.

26 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»з письмовою заявою з проханням вислати її трудову книжку.

05 березня 2008 року позивачем була направлена трудова книжка ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення яка отримана останньою 11 березня 2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

У звязку з викладеним, Товариством з обмеженою відповідальністю «Антекс»в порядку цивільного судочинства було подано до Комінтернівського районного суду м. Харкова позов до ОСОБА_1 про стягнення суми.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»задоволений та стягнено з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 41379,47 грн.

Зазначене рішення місцевого суду рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2010 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»відмовлено.

10 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулася з усною заявою щодо незаконного звільнення до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, що підтверджується листом-зверненням Урядової гарячої лінії.

Згідно з п. 4 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року 50, Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, 27 жовтня 2009 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Харківській області Вечирко Н.В. була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»з питання додержання вимог законодавства про працю за зверненням колишньої працівниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки № 20-01-424/№1876.

27 жовтня 2009 року Територіальною державною інспекцією праці в Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»принесено припис № 20-01-424/№1876№1547 від 27 жовтня 2009 року, що був складений на підставі перевірки, про приведення у відповідність до вимог ст. 47 КЗпП України питання видачі в день звільнення трудової книжки та копії наказів про звільнення з роботи працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, та приведення наказу № 0232/2008-К від 11 лютого 2008 року у відповідність до вимог п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, 06 листопада 2009 року звернувся з листом до відповідача де виклав свою незгоду з результатами перевірки та просив роз'яснити, які шкідливі наслідки спричинили видачу оскаржуваного припису, та як виконати вимоги відповідача, які викладені у приписі.

Листом № 01-19-6866 від 16 листопада 2009 року Територіальна державна інспекція праці в Харківської області надала розяснення щодо висновків перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс».

Відповідно до ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

11) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Відповідно до ст. 231 КЗпП України у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу); прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Згідно до ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав. Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу: працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років; виборних працівників після закінчення строку повноважень; працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

Судом встановлено, що звільнений працівник ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовом про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення, що у відповідності до ст. ст. 232-233 КЗпП України є компетенцією суду, тому відповідач при прийнятті припису в частині приведення наказу №0232/2008-К від 11 лютого 2008 року про припинення трудового договору, вийшов за межі своїх повноважень.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині скасування припису Територіальної державної інспекції праці у Харківській області №20-01-424/№1876№1547 від 27 жовтня 2009 року в частині приведення у відповідність до вимог п. 2 ст. 41 КЗпП України наказу № 0232/2008-К від 11 лютого 2008 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині скасування припису Територіальної державної інспекції праці у Харківській області №20-01-424/№1876№1547 від 27 жовтня 2009 року в частині приведення у відповідність до вимог ст. 47 КЗпП України про питання видачі в день звільнення трудової книжки та копії наказів про звільнення з роботи працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

11 лютого 2008 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»видано наказ № 0232/2008-К про припинення трудового договору з ОСОБА_1

12 лютого 2008 року на імя ОСОБА_1 направлено повідомлення з проханням зявитися до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»для отримання трудової книжки, яке повернулося до позивача 18 лютого 2008 року без вручення у звязку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

26 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»з письмовою заявою з проханням вислати її трудову книжку.

05 березня 2008 року позивачем була направлена трудова книжка ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення яка отримана останньою 11 березня 2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно був пропущений строк для відправлення поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, зазначеного у п. 4.2 вказаної Інстркуції.

На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні позову у частині скасування припису Територіальної державної інспекції праці у Харківській області №20-01-424/№1876№1547 від 27 жовтня 2009 року в частині приведення у відповідність до вимог ст. 47 КЗпП України про питання видачі в день звільнення трудової книжки та копії наказів про звільнення з роботи працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 41, 47, 221, 231, 232 КЗпП України, п. 4 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року 50, п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, ст. ст. 8-14, 71, 72, 94, 112, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»- задовольнити частково.

Скасувати припис Територіальної державної інспекції праці у Харківській області № 20-01-424/№ 1876 № 1547 від 27 жовтня 2009 р. в частині приведення у відповідність до вимог п. 2 ст. 41 КЗпП України наказу № 0232/2008-К від 11 лютого 2008 р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»(61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код ЄДРПОУ 24338100, п/р 26005805758370 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк м. Харків, МФО 3561016) судові витрати в розмірі 01 (одна) гривня 70 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову в повному обсязі виготовлено 26 лютого 2010 року.

СуддяО.В. Присяжнюк