Постанова № 9233600, 26.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26.02.2010 р. справа № 2а- 44998/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецький І.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Онопрієнко Л.М., Гевлич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 14.12.2009р. №0006051702/0 в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що відображені в акті планової виїзної перевірки від 01.12.2009р. №7791/23-31558573 порушення насправді відсутні, до податкового кредиту з ПДВ ФОП ОСОБА_4 відносила лише суми податку за належно складеними податковими накладними, які були отримані за реально здійсненими господарськими операціями, заниження податкового зобовязання з ПДВ ФОП ОСОБА_4 не допускала. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова просив у позові відмовити.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що при проведенні планової виїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_4 ДПІ були використані дані АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»і виявлено, що незважаючи на відповідність загального розміру задекларованих ФОП ОСОБА_4 податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ показникам реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в межах кожного окремого звітного податкового періоду виявлені відхилення, що є порушенням п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». В судовому засіданні представники відповідача - ДПІ підтримали доводи і вимоги заперечень проти позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_4, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, як підприємець обліковується за даними Харківського обласного управління статистики з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 18.11.2009р. по 26.11.2009р. Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова була проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 01.12.2009р. №7791/17-218/2199919262.

14.12.2009р. з посиланням на даний акт перевірки ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0006051702/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 15.457,50грн. (основний платіж 10.305,00грн.; штраф 5.152,50грн.).

Як зясовано судовим розглядом фактичною підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення слугували викладені акті від 01.12.2009р. №7791/17-218/2199919262 висновки ДПІ у Київському районі міста Харкова про порушення ФОП ОСОБА_4 п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: заниження податкових зобовязань з податку на подану вартість на суму 4.820,00грн.; про порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 5.485,00грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі цих висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

По епізоду порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ»

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З пояснень відповідача, які узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що загальна сума податкових зобовязань, які були задекларовані ФОП ОСОБА_4 в деклараціях з ПДВ співпадає як з сумою податкових зобовязань, що визначені ФОП ОСОБА_4 в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, так і з загальною сумою зобовязань, що були визначені перевіркою.

Наведене указує, що фактів здійснення ФОП ОСОБА_4 господарських операцій, які є обєктом оподаткування ПДВ і не знайшли свого відображення в податковому обліку позивача, перевіркою не виявлено.

За таких обставин, суд вважає, що сама лише невідповідність між сумами податкових зобовязань платника податку на додану вартість та сумами податкового кредиту його контрагентів за відомостями будь-якої Автоматизованої системи даних не може бути достатньою підставою для визначення податкових зобовязань з ПДВ, так як відомості АІС за своїм характером є похідними від обставин фактичної дійсності.

Відтак, в розумінні ч.1 ст.69 КАС України, де указано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відомості АІС (за виключенням чітко визначених законом випадків, як-то: відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців тощо) не належать до доказів по адміністративній справі.

Документів, які за визначенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення), мають статус первинних документів, які б засвідчували факти здійснення ФОП ОСОБА_4 господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ, але не були включені до реєстру виданих податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ, відповідачем до суду не подано. В акті перевірки від 01.12.2009р. №7791/17-218/2199919262 про наявність таких документів не указано.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Зазначений висновок кореспондується з приписами ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Звідси слідує, що обґрунтованим є правовий акт індивідуальної дії про самостійне визначення контролюючим органом податкових зобовязань платнику податків, який спирається на фактичні дані, що викладені в акті відповідної перевірки.

Оглянувши акт від 01.12.2009р. №7791/17-218/2199919262, суд відзначає, що даний акт не містить фактичних даних про здійснення ФОП ОСОБА_4 операцій з поставки товарів (робіт, послуг) або проведення інших господарських операцій, які є обєктом оподаткування ПДВ та не були враховані при обчисленні суми податку.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вимоги означеної норми процесуального закону щодо епізоду порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ»відповідачем не виконано, а тому позов в цій частині належить до задоволення.

По епізоду порушення п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З положень наведеної норми закону слідує, що предметом регламентування п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»є правовідносини з приводу виписування податкових накладних, тобто правовідносини, учасником яких є платник ПДВ, що здійснює операцію з поставки товарів (робіт, послуг). З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для поширення на платника ПДВ, який отримує податкову накладну, приписів п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

В ході судового засідання судом було зясовано, що відповідач фактів включення ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту з ПДВ неналежного складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, фактів вчинення нікчемних правочинів, фактів формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не відповідають закону, не виявив, переліченими мотивами спірне рішення не обґрунтовував. З пояснень представника відповідача, який проводив перевірку ФОП ОСОБА_4, судом встановлено, що загальна сума задекларованого ФОП податкового кредиту відповідає даним реєстрів отриманих податкових накладних та підтверджується оригіналами податкових накладних. Вказані пояснення узгоджуються з матеріалами справи.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Доказів фактичного нездійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) (тобто доказів відсутності обєкту оподаткування ПДВ) або доказів невикористання придбаного позивачем товару (робіт, послуг) в господарській діяльності відповідач ДПІ у Київському районі міста Харкова до суду не подав.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач за правилами п.2 ст.71 КАС України не довів перед судом правомірності власного висновку про порушення ФОП ОСОБА_4 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 і п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду справи відповідач ДПІ у Київському районі міста Харкова, який є субєктом владних повноважень, не довів правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, поданий ФОП ОСОБА_4 позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 14.12.2009р. №0006051702/0 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03.03.2010р.

Суддя Сліденко А.В.