Ухвала суду № 92331290, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

19 жовтня 2020 року м. Київ № 640/24881/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клайт»доКиївської обласної державної адміністраціїпровизнання недійсними пунктів договорувстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клайт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позову до Київської обласної державної адміністрації, у якій просило суд забезпечити позов шляхом:

- заборони Київській обласній державній адміністрації здійснювати контроль (перевірки) за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт» умов Додаткової угоди №139 від 15.11.2018 року до договору № 120708-15 на підставі п. 2.1.3; 2.2.2; 2.2.3; 2.2.5; 2.3.32; 4.1.- 4.18 та достроково в односторонньому порядку розривати Додаткову угоду №139 від 15.11.2018 року до договору № 120708-15;

- заборони Київській обласній державній адміністрації здійснювати контроль (перевірки) за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт» умов Додаткової угоди №140 від 15.11.2018 року до договору № 120708-50 на підставі п. 2.1.3; 2.2.2; 2.2.3; 2.2.5; 2.3.32; 4.1.- 4.18 та достроково в односторонньому порядку розривати Додаткову угоду №140 від 15.11.2018 року до договору № 120708-50;

- заборони Київській обласній державній адміністрації здійснювати контроль (перевірки) за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт» умов Додаткової угоди №141 від 15.11.2018 року до договору № 120708-13 на підставі п. 2.1.3; 2.2.2; 2.2.3; 2.2.5; 2.3.32; 4.1.- 4.18 та достроково в односторонньому порядку розривати Додаткову угоду №141 від 15.11.2018 року до договору № 120708-13;

- заборони Київській обласній державній адміністрації здійснювати контроль (перевірки) за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт» умов Договору №82 від 09.07.2018 року на підставі п. 2.1.3; 2.2.2; 2.2.3; 2.2.5; 2.3.32; 4.1.- 4.18 та достроково в односторонньому порядку розривати Договір №82 від 09.07.2018 року;

- заборони Київській обласній державній адміністрації здійснювати контроль (перевірки) за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Клайт» умов Договору №165 від 03.07.2019 року на підставі п. 2.1.3; 2.2.2; 2.2.3; 2.2.5; 2.3.32; 4.1.- 4.18 та достроково в односторонньому порядку розривати Договір №165 від 03.07.2019 року.

Заява обґрунтована тим, що на думку позивача існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій та пунктів договорів, а тому є необхідність застосувати заходи забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, у відповідності до положень частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори безпосередньо фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Дослідивши та проаналізувавши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, оцінивши їх з урахуванням наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язаний з укладенням та виконанням договорів на перевезення пасажирів, відтак такий спір може бути розглянутий у порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений заявником.

Керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва --

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко