Рішення № 92322228, 29.09.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8812/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м.Рівне Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю представника позивача-відповідача Левченко Я.В.,

відповідача-позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача-позивача Іващенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, суд -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги позивача-відповідача підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просила суд стягнути з відповідача-позивача ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року в розмірі 6878,48 доларів США, в тому числі 6810,90 доларів США заборгованості за кредитом, 67,58 доларів США заборгованості за відсотками та судові витрати по справі понесені позивачем-відповідачем, по сплаті судового збору в розмірі 2610,95 грн. Позовні вимоги позивача-відповідача не визнала, з підстав викладених у запереченнях на позов, просила суд застосувати строки позовної давності до вимог ОСОБА_1 та відмовити їй в задоволенні позову.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та представник відповідача-позивача Іващенко І.І. в судовому засіданні позовні вимоги позивача-відповідача не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову, позовну заяву ОСОБА_1 підтримали повністю з підстав викладених у ній, просили суд визнати недійсним кредитний договір №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Свебданк» та ОСОБА_1 та визнати недійсним іпотечний договір №1701/0708/88-090-Z-1 від 25 липня 2008 року укладений між ВАТ «Свебданк» та ОСОБА_1 в задоволенні клопотання представника позивача-відповідача про застосування строків позовної давності просили суд відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача-відповідача ОСОБА_2 , відповідача-позивача ОСОБА_1 , представника відповідача-позивача Іващенко І.І. , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 25 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1701/0708/88-090, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 16000,00 доларів США, зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, з кінцевим строком повернення кредиту 24 липня 2018 року.

23 вересня 2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року.

Згідно п.1 договору про внесення змін та доповнень, сторони домовилися, що на дату укладення договору про внесення змін і доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом складає 14 124 доларів США. Прострочена заборгованість за договором відсутня.

Відповідно до п.1.1 Договору Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 16000 доларів США на строк по 24 липня 2018 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов"язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов"язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього Договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватись без укладання додаткового правочину до цього Договору, у випадку і порядку, встановленому п.8.4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору кредитні кошти призначені на споживчі цілі.

13 вересня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року.

Договором про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору № 1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року сторонами погоджено внести зміни до пункту 1.3 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: з дати підписання цієї додаткової угоди до договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору, у випадку і порядку, встановленому п.6.1, п.8.4 цього договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору Банк має право у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу або зміни діючого законодаства, внесення змін до нормативних актів НБУ, зміни кредитної політики НБУ, зміни облікової ставки НБУ сторони домовились про можливість зміни умов цього Договору. Про необхідність зміни розміру процентної ставки Банк повідомляє Позичальника у письмовій формі шляхом направлення листа з повідомленням про вручення. У випадку згоди, Позичальник повинен протягом 15-ти банківських днів укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору щодо зміни розміру процентної ставки за цим договором, та при необхідності, додаткові договори до договорів забезпечення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п"ятнадцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв"язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, або дата зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у Банку.У випадку, якщо Договір про внесення змін та доповнень до цього договору щодо зміни процентної ставки не буде укладено протягом терміну, зазначеного в абзаці 3 цього пункту цього Договору, сторони домовились про зміну строку виконання Позичальником своїх зобов"язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, штрафних санкцій, комісій та інших платежів за цим Договором. В цьому разі строк виконання Позичальником своїх зобов"язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, штрафних санкцій, комісій та інших платежів за цим Договором за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, та заборгованість вважається простроченою на наступний банківський день за днем, коли закінчився строк, протягом якого необхідно було укласти Договір про внесення змін та доповнень до цього Договору. У випадках невиконання Позичальником своїх зобов"язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, штрафних санкцій, комісій та інших платежів за цим Договором, у строки, встановлені Сторонами цим абзацом п. 6.1. цього договору, Банк має право вимагати виконання таких зобов"язань у порядку, передбаченому п.9.2, 9.3 цього Договору.

Відповідо до п. 8.4 Договору Сторони, за взаємною згодою, домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору, у випадку невиконання зобов"язань, що передбачені п.5.6, 5.7, а також порушення строків подання документів про реєстрацію прав власності на Об"єкт нерухомості та порушення строків передачі в іпотеку Об"єкта нерухомості, передбачених розділом 2 цього договору(якщо такі строки встановлено Договором) встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір №1701/0708/88-090-Z-1, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог, зокрема, за кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ПАТ «Альфа-Банк».

26 лютого 2015 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року.

01 квітня 2015 року ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року.

Згідно з наданим ПАТ «Альфа-Банк» розрахунком, прострочена заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 10 червня 2016 року складає 7372,93 долари США з яких: заборгованість за кредитом 6810,90 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 67,58 доларів США, пеня - 494,45 долари США.

У зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором, позивач надсилав на адресу відповідача вимогу про повернення кредиту вих. №52755-102 б/б від 22 червня 2015 року, яка залишилися без виконання.

За положеннями статей 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно висновку експертного дослідження №3.2-1д/17 від 28 квітня 2017 року, що підготовлений на замовлення представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - Іващенко І.І. за результатами дослідження умов кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року з додатками до нього, відповідно до додатку №1 «Графік платежів» від 25 липня 2008 року до кредитного договору №1701/0708/88-090 реальна процентна ставка становить 13,42%. Відповідно до додатку №1 «Графік платежів» від 25 липня 2008 року до кредитного договору №1701/0708/88-090, абсолютне значення подорожання кредиту складає 9936,59 дол.США.

Таким чином відповідач-позивач ОСОБА_1 сплачувала на користь банку проценти за користування кредитом в розмірі, що перевищує встановлену кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року процентну ставку, яка відповідно до п. 1.3 Договору складає 11,9 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом, в ході судового розгляду, не встановлено, а представником позивача-відповідача не доведено, що між сторонами досягнуто згоди на зміну процентної ставки за договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року з 11,9 % до 13,42%, а також про існування умов, що передбачені п. 6.1 та 8.4 укладеного між сторонами договору.

Представником позивача-відповідача не надано суду доказів на спростування посилань відповідача-позивача ОСОБА_1 на порушення умов договору в частині одностороннього збільшення процентної ставки за користування кредитом.

У зв"язку з викладеним, позовні вимоги позивача АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа Банк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України: зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З роз"яснень, які містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Факт обману зі сторони банку, наявність умислу в його діях, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману відповідачем-позивачем у справі не доведено. А не розуміння позичальником запропонованих банком умов кредитного договору, на які вона погодилась та виконувала впродовж тривалого терміну добросовісно або неможливість їх оцінити в сукупності в момент укладення не є обманом зі сторони банку.

За змістом статей 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту (пункт 1.1), розміру процентної ставки (пункт 1.3), порядку її нарахування (пункт 3.2), переліку, розміру й бази розрахунку неустойки (пункт 8)

Враховуючи зміст наведених пунктів кредитного договору, ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Таким чином, позивач була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, у зв`язку з чим не можна визнати кредитний договір недійсним.

У зв`язку з відсутністю підстав для визнання кредитного договору недійсним, договір іпотеки, укладений для забезпечення виконання основного договору, визнанню недійсним не підлягає.

Разом з тим, представник позивача-відповідача у поданих до суду запереченнях на позовну заяву просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позову.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідач-позивач ОСОБА_1 була обізнана про умови кредитного договору та іпотечного договору 25 липня 2008 року, з позовом до суду звернулася у червні 2017 року, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (місце знаходження: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року в розмірі 6878,48 доларів США, відмовити

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року та договору іпотеки 31701/0708/88-090Z-1 від 25 липня 2008 року, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.