Ухвала суду № 92322185, 21.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 жовтня 2020 року Справа № 160/13062/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), у якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 63/2 від 15.06.2018 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати пенсійну справу або відновити її, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009 року, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, з врахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 63/2 від 15.06.2018 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом:

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, рахунок отримувача UA238999980313131206084004008, код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, або надати до суду документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

20.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків до якої додано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 59956 від 11.03.2020 року підтверджено відсутність доходу у позивача за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року для сплати судового збору.

Також, представник позивача зазначає, що ухвалою Верховного суду від 08.04.2020 року у справі № 160/4528/19 (адміністративне провадження № К/9901/3816/20), де позивачем є громадянин України, що постійно проживає в державі Ізраїль, предметом позову є захист соціального права на отримання пенсії, визнано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній 2019 рік, як належний доказ на підтвердження незадовільного майнового стану.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, представником позивача не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановлений законом порядку, а саме, у наданій представником позивача довідці зазначено про відсутність інформації про доходи ОСОБА_1 на території України, проте, як видно із матеріалів позовної заяви, позивач постійно проживає на території держави Ізраїль, але інформації про доходи в Ізраїлі представником не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що довідка № 59956 від 11.03.2020 року не є належним доказом для звільнення позивача від сплати судового збору.

Щодо посилання представника позивача на ухвалу Верховного суду від 08.04.2020 року у справі №160/4528/19 (адміністративне провадження № К/9901/3816/20), суд зазначає, що в даній ухвалі не зазначено, які саме докази підтверджують незадовільний майновий стан позивача, а тому суд не бере до ваги вказані обставини.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України “Про судовий збір”, не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надав доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, а тому, суд не бачить правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок що клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст. ст. 77, 133, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський