Рішення № 92321574, 21.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Справа № 160/7937/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради, третя особа – Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (далі – відповідач-1), Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради (далі – відповідач-2), третя особа – Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій просить:

- визнати протиправним дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради щодо не нарахування компенсації ОСОБА_1 на транспортне обслуговування з 01.07.2019 року по 31.06.2020 року, виходячи з розміру, встановленого п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 року № 536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 ";

- зобов`язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради, здійснити перерахунок та призначити грошову компенсацію на транспортне обслуговування ОСОБА_1 виходячи з розміру, встановленого п. 2 постанови КМУ від 14.02.2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за періоди з 01.07.2019 по 31.06.2020 роки, з урахуванням вже отриманих сум;

- стягнути з Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію на транспортне обслуговування з 01.07.2019 по 31.06.2020 роки з урахуванням вже отриманих сум в розмірі 5 126,56 грн.;

- стягнути з Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 118,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 29.06.2020 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради з електронним зверненням стосовно перерахунку та виплати у належному розмірі сум компенсації на транспортне обслуговування за період з 01.07.2019 по 30.06.2020, однак йому було повідомлено, що повноваження щодо виплати сум компенсації делеговані Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення. Також, 29.06.2020 позивач звернувся до КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради з електронним зверненням стосовно перерахунку та виплати у належному розмірі сум компенсації на транспортне обслуговування за період з 01.07.2019 по 30.06.2020, на що йому було повідомлено, що за ІІ півріччя 2019 року позивачу було нараховано грошову компенсацію на транспортне обслуговування у сумі 222,81 грн., а за І півріччя 2020 року нараховано 243,57 грн., що відповідає нормам чинного законодавства. Не погоджуючись з нарахованими сумами компенсації на транспортне обслуговування за період з 01.07.2019 по 30.06.2020, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 відкрито провадження у справі № 160/7937/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.08.2020 представником відповідача-1 надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Заклад самостійно не призначає, не перераховує та не визначає розміру жодного виду допомоги, зокрема, грошової компенсації на транспортне обслуговування. По суті Заклад здійснює підготовку відомостей на виплату (друк та направлення до банківських установ/ центрів поштового зв`язку) на підставі розпоряджень органів соціального захисту населення - суб`єктів владних повноважень. Крім того зазначено, що грошову компенсацію на транспортне обслуговування нараховано у відповідності до чинного законодавства та КЗ «Центр здійснення соціальних виплат» ДОР протиправних дій або бездіяльності щодо ОСОБА_1 не допускав.

11.08.2020 на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що грошова компенсація на транспорте обслуговування призначена та виплачена ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства, з огляду на що, позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

14.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

18.08.2020 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно з чинним законодавством управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради надіслано до Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення списки на фінансування виплат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування від 19.09.2019 № 02.5-49/6715 ( ОСОБА_1 під № 24) за друге півріччя 2019 року (222,82 грн.) та від 22.05.2020 № 02.5-49/2784 ( ОСОБА_1 під № 24) за перше півріччя 2020 року (243,57 грн.), яке здійснює перерахування компенсації на транспортне обслуговування. Отже, управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради діяло відповідно до чинного законодавства України.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, а також інвалідом 2 групи, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 від 13.05.2019 та серії НОМЕР_2 від 22.05.2007.

У 2007 році позивача було поставлено у пільгову (безкоштовну) чергу для отримання автомобіля «Славута».

Згідно п. 2 постанови КМУ № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Головного управління праці та соціального захисту населення ОДА з 01.01.2008 було призначено грошову компенсацію на транспортне обслуговування у розмірі 192,00 грн. до отримання автомобіля.

Наступним розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та згідно постанови КМУ № 536 від 07.08.2013 про внесення змін до п. 2 постанови КМУ № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» сума грошової компенсації на транспортне обслуговування нараховується в розмірі 29 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.01.2014.

29.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради з електронним зверненням стосовно перерахунку та виплати у належному розмірі сум компенсації на транспортне обслуговування за період з 01.07.2019 по 30.06.2020,

06.07.2020 листом № П-711/060 відповідач-2 повідомив, що повноваження щодо виплати сум компенсації делеговані Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення.

Також, 29.06.2020 позивач звернувся до КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради з електронним зверненням стосовно перерахунку та виплати у належному розмірі сум компенсації на транспортне обслуговування за період з 01.07.2019 по 30.06.2020, на що йому листом № П-7/2/01/1330-01-08 від 02.07.2020 було повідомлено, що за ІІ півріччя 2019 року ОСОБА_1 було нараховано грошову компенсацію на транспортне обслуговування у сумі 222,81 грн., а за І півріччя 2020 року нараховано 243,57 грн., що відповідає нормам чинного законодавства.

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» від 06.10.2015 № 2961-IV.

Статтею 28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» визначено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 затверджено «Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» (далі – Порядок № 228), та пунктом 2 установлено, що грошові компенсації:

- на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць;

- на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - компенсації) виплачуються інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями (пункт 1 Порядку № 228).

Компенсації призначаються: інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення) (абзац третій пункту 2 Порядку № 228).

Компенсації виплачуються: інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) (абзац третій пункту 3 Порядку № 228).

Компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення (пункт 5 Порядку № 228).

Компенсація на транспортне обслуговування призначається інвалідам та дітям-інвалідам, які: перебувають на обліку для безоплатного/пільгового забезпечення автомобілями (підпункти 1, 2 пункту 14 Порядку № 228).

Компенсація на транспортне обслуговування виплачується починаючи від дня подання інвалідом внаслідок трудового каліцтва заяви з усіма необхідними документами до відділення виконавчої дирекції, інвалідом будь-якої іншої категорії - до структурного підрозділу соціального захисту населення (пункт 16 Порядку № 228).

Аналізуючи вищевикладені приписи законодавства, слід зазначити, що згідно із п. 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 грошові компенсації на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Крім того, слід зазначити, що положення п. 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 та п. 5 Порядку № 228 треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2019 року - 1497 грн., з 1 липня - 1564 грн., з 1 грудня - 1638 грн.

Компенсація на транспортне обслуговування з 01.07.2019 по 31.12.2019 з урахуванням установленого прожиткового мінімуму становить: (1 564 х 29% х 5 місяців) + (1 638 х 29% х 1 місяць) = 2 742,82 грн. З урахуванням виплачених у другому півріччі 2019 році коштів в сумі 222,81 грн., позивачем недоотримано суму компенсації у розмірі 2 520,01 грн. (2 742,82 – 222,81).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2020 року - 1638 грн., з 1 липня - 1712 грн., з 1 грудня - 1769 грн.

Компенсація на транспортне обслуговування за перше півріччя 2020 року з урахуванням установленого прожиткового мінімуму становить: 1 638 х 29% х 6 місяців = 2 850,12 грн. З урахуванням виплачених у першому півріччі 2020 року коштів в сумі 243,57 грн, позивачем недоотримано суму компенсації у розмірі 2 606,55 грн. (2 850,12 – 243,57).

З урахуванням викладеного, суд погоджується із доводами позивача щодо порушення його права на виплату компенсації на транспортне обслуговування у встановленому законодавством розмірі.

З огляду на те, що відповідач-2 формує списки на фінансування виплат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування, та направляє їх до відповідача-1, суд вважає, що в даному випадку слід визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування з 01.07.2019 по 31.06.2020, у розмірі меншому, ніж встановлено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування».

Щодо позовної вимоги відносно зобов`язання КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради здійснити перерахунок та призначити грошову компенсацію на транспортне обслуговування ОСОБА_1 , то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, оскільки Управлінням допущено порушення прав позивача нарахуванням сум компенсації у меншому розмірі, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Управління здійснити перерахунок та нарахування сум компенсації за спірний період відповідно до Постанови № 288, з урахуванням проведених платежів, та направити до КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР інформацію у списках осіб для виплати компенсації на транспортне обслуговування, для перерахуванням донарахованих сум позивачу.

Виходячи за межі позовних вимог, з метою повного ефективного захисту прав позивача, суд зобов`язує Управління вчинити вищевказані дії, які є належним способом захисту прав позивача.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідачів призначити грошову компенсацію на транспортне обслуговування виходячи з розміру, встановленого п. 2 постанови КМУ від 14.02.2007 року № 228, суд вважає за необхідне зазначити, що функції з призначення такої компенсації покладені виключно на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що до компетенції відповідачів функція з призначення грошової компенсації на транспортне обслуговування не відноситься, тому означена вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги відносно стягнення з Комунального закладу КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію на транспортне обслуговування з 01.07.2019 по 31.06.2020 роки з урахуванням вже отриманих сум в розмірі 5 126,56 грн., то означена вимога на переконання суду є передчасною, оскільки в даному випадку має передувати відповідна процедура оформлення оновлених списків та направлення їх КЗ« Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР для виплати компенсації на транспортне обслуговування.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів коштів у сумі 2 118,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправними діями відповідачів як суб`єктів владних повноважень порушено його права.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправними діями відповідачів по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідачів.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 2 118,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради в порядку судового контролю подати у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання згідно з ст. 382 КАС України, то суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі будуть перешкоджати виконанню рішення суду після набрання ним законної сили, а доказів зворотного позивачем не надано.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради, третя особа – Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування з 01.07.2019 по 31.06.2020, у розмірі меншому, ніж встановлено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та нарахування сум грошової компенсації на транспортне обслуговування за період 01.07.2019 по 31.06.2020 у розмірі, встановленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», а саме у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, та направити до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради інформацію у списках осіб для виплати компенсації на транспортне обслуговування, для перерахуванням донарахованих ОСОБА_1 сум, із урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 21 жовтня 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко