Рішення № 92315776, 12.10.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2020 року Справа № 903/464/20

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА”, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА-БАЇВ”, Волинська область, Луцький район, с. Баїв

про стягнення 722 302,40 грн.

за участі представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА-БАЇВ”, в якому просить стягнути основний борг в сумі 553 414, 03 грн., 3% річних в сумі 9 870, 48 грн., пеню в сумі 68 244,28 грн., інфляційні збитки в сумі 7761, 50 грн. та 83 012, 11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №1300026497 від 01.01.2019, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

16.07.2020 відповідач через відділ канцелярії та документообігу суду подав заяву за вх. №01-57/4359/20 із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з тим, що вважає обов`язковою участь представника відповідача у судовому засіданні з приводу заперечення позовних вимог та проведення переговорів щодо добровільного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 05.08.2020 заяву за вх.№01-57/4359/20 від 16.07.2020 задоволено, та постановлено перейти до розгляду справи №903/464/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 16.09.2020.

16.09.2020 представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-83/182/20 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу 529 768,39 грн., у зв`язку з частковою оплатою відповідачем, підтвердження долучив банківську виписку. Разом з тим, просить суд закрити підготовче провадження та призначити судову справу по суті.

Представник позивача в дане судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-57/6346/20 від 07.10.2020, в якій просить суд відмовити відповідачу в зменшенні штрафних санкцій та просить здійснювати судовий розгляд по суті без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав клопотання про зменшення штрафних санкцій за вх.№01-57/6400/20 від 09.10.2020 відповідно до якого просить відмовити в стягненні штрафних санкцій нарахованих в період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID та зменшити суму штрафних санкцій на 80%. Разом з тим, долучив платіжні доручення про оплату основного боргу в повному обсязі - 553 414,03 грн., а саме:№1333 від 25.08.2020 в сумі 400 000 грн., №1451 від 15.09.2020 в сумі 129 768,39 грн., №1601 від 02.10.2020 в сумі 129 768,39 грн.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався, явка останнього не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавцем) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна - Баїв» (покупець) укладено договір поставки №1300026497 який є змішаним договором у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК України та об`єднує договори поставки та надання послуг, направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов`язаних із вирощування врожаю (п. 1.1. договору).(а.с. 26-36)

Відповідно до умов даного договору продавець зобов`язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів, а саме: насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення (пп. 1.1.1 п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору загальний об`єм поставки означатиме або плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідно до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5%. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки помножений на ціну.

Умови даного договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки та специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018, незалежно від того чи містять вони посилання на даний договір, чи ні (п. 1.3 договору).

Розділом 3 договору визначено умови поставки товару, а саме: автомобільним транспортом, на умовах EXW (склад Продавця), Правил ІНКОТЕРМС 2010.

Підпунктами 3.2, 3.3, 3.5 договору сторони, зокрема, передбачили, що товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем. Претензії по кількості після прийому –передачі товарів та підписання накладних не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. У разі виявлення претензій по кількості чи якості складається акт згідно пункту 3.4 договору. Будь які претензії стосовно невідповідності якості товару повинні бути надані Покупцем Продавцю в письмовій формі протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання товару покупцем, в іншому разі вони до уваги не приймаються. Під час поставки товару Продавець зобов`язаний передати Покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. При поставці продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок - фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено у договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу покупця.

У зв`язку з тим, що постачання за договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному договорі в пункті "Реквізити та підписи Сторін". Покупець несе відповідальність за належне підписання та передачу продавцю оригіналів товаросупроводжувальних документів на товар. Одностороння відмова від підписання документів (в т.ч. їх неналежне оформлення, умисне чи з необережності) при фактичному отриманні товару не допускається, в такому випадку продавець матиме право використовувати будь - які інші докази поставки, в т. ч. складські документи, товарно - транспортні накладні, акти звірок, сканкопії документів, факсокопії документів, що направлялися сторонами до обміну оригіналами, покази свідків тощо (п. п. 3.6-3.7 договору).

Відповідно до п. 4.1-4.3 договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору. При оплаті товару покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця. Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству. Якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість Товару не пізніше 31.10.2019.

В кожному випадку коригування продавець зобов`язується видати коригуючу видаткову накладну, яка у разі її підписання обома сторонами, є обов`язковою для них, має юридичну силу додатку до договору. При наявності коригуючої видаткової накладної підписання додаткових угод чи інших додатків до договору не потребується (п. 4.6 договору).

Пунктом 9.6 договору визначено, що останній діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов`язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного правочину позивач протягом березня-вересня місяця 2018 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 811 315 грн 40 коп., зокрема:

- 27.08.2019 згідно видаткової накладної №5190038407 на суму 204 376,02 грн;

- 14.05.2019 згідно видаткової накладної №5190036224 на суму 349 038,01 грн;

- 22.10.2019 згідно видаткової накладної №5190039606 на суму 23 645,62 грн;

Слід зазначити, що усі наведені вище видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб. Зауважень чи інших застережень щодо якості товару чи його кількості матеріали справи не містять, як і не містять доказів складання сторонами актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного договору (п. 4.3) сторони передбачили, що покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2019.

Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару виконав частково на суму 23 645,62 грн., а вартість отриманого товару на загальну суму 553 414,03 грн не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, 16.09.2020 представник позивача звернувся із заяву за вх.№01-83/182/20 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Як слідує із матеріалів справи відповідач після відкриття провадження у справі оплатив основний борг в повному обсязі - 553 414,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями :№1333 від 25.08.2020 в сумі 400 000 грн., №1451 від 15.09.2020 в сумі 129 768,39 грн., №1601 від 02.10.2020 в сумі 129 768,39 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі №903/464/20 в частині стягнення 553 414,03 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплати вартості отриманого протягом травня, серпня 2019 на підставі договору №1300026497 від 01.01.2019 товару, позивачем, з врахуванням загальної суми боргу, передбаченого умовами укладеного правочину терміну здійснення розрахунків, за період з 01.11.2019 по 04.06.2020 нараховано та заявлено до стягнення 9 870,48 - 3% річних та за період з листопада місяця 2019 по квітень місяць 2020 інфляційні нарахування в сумі 7 761,50 грн., пені 68244,28 грн. та штрафу 83 012,11 грн.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» в частині нарахування 3% річних за період з 01.11.2019 по 04.06.2020 в сумі 9 851,09 грн., суд дійшов висновку, що 3% річних в даній частині підставні та підлягають до задоволення.

У стягненні нарахованих 19,39 грн. - 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс інфляції розраховується, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Виходячи з наведеного, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» в частині нарахування інфляційних втрат за період з листопада місяця 2019 по квітень місяць 2020 в сумі 7761,50 грн. є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Поряд із цим, правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупець відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст.232 ГК України.

Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення (п. 8.2 р. 8 Договору).

На підставі наведених вище положень договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплати вартості товару, позивачем, з врахуванням встановленого умовами договору терміну розрахунків, за період з 01.11.2019 по 30.04.2020, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 68 244,28 грн. та штраф в розмірі 83 012,11 грн. за один місяць прострочення.

Не погоджуючись із сумою нарахованих позивачем штрафних санкцій, відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення неустойки. В обґрунтування якої зазначив, що сума заявлених позивачем штрафних санкцій є надмірно великою порівняно із понесеними позивачем збитками внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання відповідачем. Також, відповідач посилається на складне матеріальне становище товариства. Відтак, відповідач просить суд врахувати наведені обставини і той факт, що основна заборгованість перед позивачем була погашена відповідачем повністю, та зменшити розмір неустойки заявлений до стягнення у даній справі на 80%.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, та зважаючи на факт повної оплати заборгованості відповідачем, суд враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру штрафних санкцій в частині стягнення штрафу, який підлягає стягненню на 50 %. При цьому, суд також враховує інтереси позивача, зменшивши штрафні санкції щодо відповідача лише на 50 %, та не звільняючи відповідача від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» в частині стягнення пені за період з 01.11.2019 по 30.04.2020 в сумі 68 166,57 грн. підлягає до задоволення та штраф 50% в сумі 41 506,05 грн.

У стягненні нарахованих 77,71 грн. - пені слід відмовити, як безпідставно заявленій.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 129, 130 ГПК України витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 130, 165, 207, 231 п.2 ч. 1, 232-233, 236, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» (вул. Перемоги, буд. 1, с. Баїв, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 38815285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" ( вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код ЄДРПОУ 34863309) 85 779,16 грн. в т.ч.:

- 9851,09 грн.- 3% річних;

- 7761,50 грн. - збитків від інфляції;

- 68 166,57 грн.- пені;

- 41 506,05 грн.- штрафу;

- 2102,00 грн. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Закрити провадження у справі №903/464/20 в частині стягнення з відповідача 553 414,03 основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 20.10.2020

Суддя В. М. Дем`як