Рішення № 92315775, 20.10.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2020 рокуp Справа № 903/620/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Бірук В.Я. – довіреність від 24.12.2019

від відповідача: Кумановський Л.М. – ордер серія АС 31009167 від 08.09.2020, посвідчення адвоката №251 від 31.07.2003

взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури: Мацюк С.Я. – службове посвідчення №057397 від 09.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/620/20 за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокурори в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Станіславчука Вадима Анатолійовича про стягнення 88643,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 заступник керівника Луцької місцевої прокурори в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки та транспорті надіслав на адресу суду позов до фізичної особи-підприємця Станіславчука Вадима Анатолійовича про стягнення 88643,93 грн.

Заява обґрунтована тим, що відповідачем допущено перевезення вантажів без оформлення відповідних документів, перелік яких визначено ст.48 ЗУ “Про автомобільний транспорт”.

Ухвалою суду від 28.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

18.09.2020 ФОП Станіславчук В.А. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки в товарно-транспортній накладній відсутні відомості щодо автомобільного перевізника, не зазначено суб`єкта господарювання правовідносин, який був відповідно наділений господарською компетенцією та здійснював правовідносини в даному випадку. Зазначає, що даний автомобіль MAN НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_2 перебував в оренді згідно укладеного договору оренди транспортних засобів з екіпажем №7 від 01.03.2018.

Протокольною ухвалою від 29.09.2020 суд відклав розгляд підготовчого провадження на 06.10.2020 о 11:00 год. та зобов`язав прокурора подати докази на підтвердження повноважень заступника керівника Луцької місцевої прокуратури О.Сопронюка.

30.09.2020 прокурор відділу надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити.

Заступник керівника Луцької місцевої прокурори 01.10.2020 подав до суду клопотання, в якому просить суд за результатами розгляду справи стягнути з відповідача судовий збір на користь Волинської обласної прокуратури, оскільки відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу «Прокуратура Волинської області» перейменовано без змін ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у «Волинську обласну прокуратуру».

Представник позивача 05.10.2020 подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві не погоджуємося, вважає безпідставним, необгрунтованим та таким, що не грунтуються на фактичних обставинах справи.

Протокольною ухвалою від 06.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення №81 від 06.12.2018.

Протокольною ухвалою від 20.10.2020 суд у відповідності до ч.2 ст.207 ГПК України клопотання про долучення платіжного доручення залишив без розгляду.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, державними інспекторами Управління Укртрансбезпски у Тернопільській області на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період 12.11.2018 по 18.11.2018, який затверджений начальником Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 06.11.2018 (а.с.11) та згідно із направленням на перевірку від 12.11.2018 №010677 (а.с.12), 15.11.2018 на 347+100 км ППГВК, смт. Дружба автодороги М-19 «Доманове (на Брест) — Ковель — Чернівці — Тереблене (на Бухарест)» посадовими особами Управління була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки «MAN» TGA 18.430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та причіп марки ZREMB N263, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , лід керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 транспортний засіб та причіп належать ОСОБА_2 .

За результатами вказаного контролю 15.11.2018 складено акт № 111384 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.14), яким зафіксоване порушення вимог ст.ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: с. Розтоки, Кременецький p-н., Тернопільська обл. - м. Борщів Тернопільська обл.) із перевищенням навантаження на осі: одиничну - (фактичне навантаження становило 13 т при нормативно допустимому - 11 т), строєну - (фактичне навантаження становило 35,65 т при нормативно допустимому - 22 т), без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Зазначене підтверджується копією талона про зважування № 09-223 від 15.1 1.2018 (а.с.15).

За результатами перевірки було складено довідку № 0008470 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.11.2018 (а.с.18) та акт № 0012333 від 15.11.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.19).

На підставі викладеного Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області відповідачу ФОП Станіславчуку В.А. нарахована плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, і за перевищення нормативних параметрів сплаті підлягає 2818,8 євро, про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 057-1 від 15.11.2018 (а.с.20).?

Станом на 15.11.2018 сума 2818,8 Євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складає 88643,93 грн. (курс Національного банку України станом на 15.11.2018 за 100 Євро складав 3144,7393 грн.), (а.с.22).

Положеннями пункту 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, в редакції, що діяла на час виявлення порушення, встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків – у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків – у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків – у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як слідує з доводів прокурора, про необхідність сплати визначеної контролюючим органом плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2818,8 Євро ФОП Станіславчуку В.А. було відомо, про що свідчить сплата ним 22.01.2019 адміністративно- господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 065676 від 14.01.2019 (а.с.28), що підтверджується квитанцією № 81 від 22.01.2019 (а.с29).

Слід зазначити, що в ході розгляду аналогічної справи 06.06.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/1203/17 дійшла до висновку, що нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, судом висловлено правову позицію щодо того, що за своєю природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за № 30).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» (далі Порядок № 879).

Відповідно до пункту 32 вищезазначеного Порядку перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абзаци 1 та 3 пункту 28 Порядку).

Частиною 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Законодавством передбачені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, а плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу.

Однак відповідачем не надано до суду жодного доказу, чи водієм здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, а відтак відповідачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів.

Як встановлено судом, відповідачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги заступника керівника Луцької місцевої прокурори в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Станіславчука Вадима Анатолійовича про стягнення 88643,93 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні підтверджуються матеріалами справи, підставні та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, що в товарно-транспортній накладній відсутні відомості щодо автомобільного перевізника, не зазначено суб`єкта господарювання правовідносин, який був відповідно наділений господарською компетенцією та здійснював правовідносини в даному випадку. Що даний автомобіль MAN НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_2 перебував в оренді згідно укладеного договору оренди транспортних засобів з екіпажем №7 від 01.03.2018, спростовуються наступним.

За результатами проведеного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки "МАН" та напівпричіпу, 15.11.2018 складено акт № 111384 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення вимог ст.ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання фізичною особою-підприємцем Станіславчуком В.А. послуг із перевезення вантажу (маршрут: с. Розтоки, Кременецький р-н., Тернопільська обл. - м. Борщів Тернопільська обл.) із перевищенням навантаження на осі: одиничну - (фактичне навантаження становило 13 т при нормативно допустимому - 11 т), строєну - (фактичне навантаження становило 35,65 т при нормативно допустимому - 22 т), без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

З даним актом ознайомлений водій транспортного засобу ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис. Жодних зауважень до вказаного акту перевірки водієм не подано. Будь-яких пояснень з приводу того, що фізична особа-підприємець Станіславчук В.А. не є перевізником також не надано.

Службовим особам Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області не було відомо про наявність договору оренди транспортних засобів з екіпажем №7 від 01.03.2018, на який посилається відповідач у відзиві, оскільки при здійсненні габаритно-вагового контролю 15.11.2018 та складенні акту №0012333 від 15.11.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на підставі яких проведено розрахунок №057- 1 від 15.11.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, водій транспортного засобу ОСОБА_1 , надавши реєстраційні документи на транспортний засіб, в яких власником значиться ОСОБА_2 , а також поліс №АМ/5674002 від 01.02.2018 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, в якому страхувальником автомобіля MAN TGA 18.430 д.н.з. НОМЕР_5 також являвся ОСОБА_3 , не повідомляв, що транспортний засіб зданий в оренду, підтверджуючих документів не надано, та не зазначено, що перевізником виступає не ОСОБА_3 , що об`єктивно не могло бути не відомо водію, зважаючи на ту обставину, що, як стверджує відповідач, транспортний засіб переданий в оренду разом екіпажем.

Як слідує з доводів прокурора та представника позивача, 15.11.2018 під час перевірки транспортного засобу, що належить ОСОБА_3 , водій також не пред`являв інспекторам Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб, можливість видачі якого передбачена «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконртруйованих на шасі автомобілів, мотоциклів і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою КМУ № 1388 від 7 вересня 1998 року за заявою власника транспортного засобу та наданням документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, що зазвичай оформляється при передачі транспортного засобу в оренду, на строк визначений у договорі.

Тобто, відповідач не скористався правом виготовлення тимчасового реєстраційного талона на строк дії договору оренди транспортного засобу, встановленим п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) № 1388.

Окрім цього, Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 14.01.2019 винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 065676, за якою на фізичну особу-підприємця Станіславчука В.А. накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 гривень за здійснення останнім 15.11.2018 вказаного вище перевезення без оформлення документів, визначених ст. 39 та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Останній не оскаржив вказану постанову, а добровільно сплатив штраф в сумі 1700,00 грн. на наступний день після її винесення.

Отже, матеріалами, які містяться у справі, підтверджено факт надання 15.11.2018 фізичною особою-підприємцем Станіславчуком В.А. послуг з перевезення великовагового вантажу автомобілем марки "МАН" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) без оформлення документів, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Зокрема Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 звернув увагу на те, що, незважаючи на зміни у процесуальному законодавстві, підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, де зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів місцевого самоврядування, тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, прокурором порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу.

Водночас, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес".

Отже наведені вище норми законів надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 16.10.2018 у справі №916/1538/16, від 04.10.2018 у справі №911/2740/17, від 10.10.2018 у справі №925/68/18.

Процедура, передбачена абзацами 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру», застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Основними завданнями якої є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 2, 15, 27 п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу 1 п. 8 даного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Волинській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до суду, прокурор вказував на те, що Укртрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, заперечуючи їх, за захистом до суду не звернулася, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до державного бюджету України не вжила, що підтверджується листом Луцької місцевої прокуратури №33-527 вих19 від 02.10.2019 (а.с.42) та відповіддю Державної служби України з безпеки на транспорті на лист прокуратури (а.с.43-44).

Таким чином суд вважає, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в особі уповноваженого органу Державної служби України з безпеки на транспорті.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 26.06.2019 №587/430/16-ц та Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 №903/498/18, від 12.03.2019 №903/665/18, від 18.11.2019 №903/224/19.

Про правомірність звернення прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за перевищення вагових параметрів з аналогічних підстав і обґрунтування дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постановах №926/16/19, №917/210/19.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (“Руїс Торіха проти Іспанії”).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (“Ван де Гурк проти Нідерландів)”.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (“Гірвісаарі проти Фінляндії”).

Згідно ж із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Станіславчука Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Тернополі, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37977726, МФО 899998 Казначейство України, рахунок UА758999980313191216000019751, код платежу 22160100) 88643,93 грн. (вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок три гривні дев`яносто три копійки) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Станіславчука Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вулиця Винниченка, 15, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 02909915) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.10.2020.

Суддя І. О. Гарбар