Постанова № 9230449, 31.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 р.           Справа № 2-а-665/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Данилюк В.М. представник на підставі доручення;

відповідача : Данильченко Ю.В. представник на підставі доручення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 7229 грн. 55 коп. та пені в сумі 681 грн. 38 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське" (далі - ТОВ "Трощанське") про стягнення адміністративно - господарської санкції і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з поданим ТОВ "Трощанське" звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 44 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить – 1 особа. При цьому, всупереч Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року відповідачем не розрахована та у рядку 06 – не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме не забезпечено встановленого нормативу 1-го робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а також не розраховано та не сплачено суму адміністративно - господарських санкцій, яка у відповідності до ст. 20 вищевказаного Закону становить 7229 грн. 55 коп.

У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вищевказана сума адміністративно - господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 681грн. 38 коп. з 16.04.2009 року. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі.

Представник відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та стверджував, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, а тому позовна заява не підлягає задоволенню. До того ж пояснив, що з нарахуванням штрафних санкцій та пені підприємство не погоджується, оскільки ТОВ "Трощанське" вживало протягом 2008 року всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів. Крім того, зазначив, що товариство протягом 2008 року повідомляло Липовецький районний центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць саме для працевлаштування інвалідів, про що свідчить звіт про наявність вакансій, який був долучений до матеріалів справи. Однак, на звернення підприємства орган зайнятості осіб з числа інвалідів для працевлаштування не направляв.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 року, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 44 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1 особа, а кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить – 1 особа. Натомість відповідачем у поданому Звіті не розрахована та у рядку 06 – не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 4).

На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/749 від 13.05.2009 року (а.с.7) Липовецький районний центр зайнятості у Вінницькій області надав відповідь за вих. №02-17/1080 від 07.07.2009 року (а.с.8), згідно з яким ТОВ "Трощанське" у 2008 р. регулярно подавало звіти за формою №3-ПН щодо інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За даними Липовецького районного центру зайнятості жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на ТОВ "Трощанське" видано не було у зв’язку з відсутністю безробітних інвалідів по місцю проживання.

Суд встановив, що відповідачем подавались звіти про наявність вакансій згідно з якими є потреба у працевлаштуванні осіб – інвалідів на постійну роботу зі звичайними умовами праці.

Судом досліджено розрахунки адміністративно-господарських санкцій та пені (а.с.10,11), згідно з якими розмір адміністративно - господарських санкцій становить 7229 грн. 55 коп., пені – 681 грн. 38 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити в 2008 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві за вказаний період було працевлаштовано лише 1 особу - інваліда.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі – Порядок №70).

Згідно з п. 2 Порядку №70 Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Суд встановив, що відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України №223 від 15.05.2007 року затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства - відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила 44 особи, згідно зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році становить – 1 особа. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, складає 1 особу.

Судом було досліджено відповідь Липовецького районного центру зайнятості за вих. №02-17/1080 від 07.07.2009 року, згідно з якою за 2008 рік жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на ТОВ "Трощанське" видано не було.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Виходячи з вимог ст. 71 КАС України суд повинен всебічно перевіряти всі обставини справи. В даному випадку, досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує, що працевлаштуванню інваліда передує створення роботодавцем робочих місць відповідно до розрахованого нормативу та інформування органів з працевлаштування про наявність таких робочих місць.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявними доказами у справі.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства - відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відносно відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське" відсутні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Представником відповідача було надано достатньо доказів, котрі свідчать про вжиття відповідачем можливих заходів щодо працевлаштування необхідної кількості інвалідів.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволені позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське" (22552, с. Троща Липовецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 34246015) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 02.04.10

Суддя           Чернюк Алла Юріївна