Рішення № 92303390, 12.10.2020, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/454/20

Провадження № 2-а/673/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2020 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Ягодіної Т.В.

з участю секретаря судового засідання - Ясінської М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора СРПП №3 Деражнянського відділення поліції Летичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, лейтенанта поліції Телемонюка Дмитра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 року позивач звернувся із означеним позовом до суду, вказавши, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №655121, складеною 16 березня 2020 року інспектором СРПП №3 Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, лейтенантом поліції Телемонюком Д.В., на нього накладене адміністративне стягнення за ч.3 ст. 121 та ч.1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. Підставою для складення вказаної постанови стало те, що він 16 березня 2020 року о 13 год. 12 хв. керував на автодорозі Т-23-10 Голосків-Лука-Барська автомобілем марки «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив пункт 31.3.б) Правил дорожнього руху України, а також переднє лобове скло якого було тріснутим в зоні дії склоочисників, чим порушив пункт 2.3.а) Правил дорожнього руху України та пункт 6.8.5 ДСТУ 3649/2010. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, оскільки автомобіль, яким він керував 16 березня 2020 року та який належить ТОВ «АГРАРНА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЯ» і перебуває в користуванні ТОВ «АІКО ГРУП», не підлягає обов`язковому технічному контролю згідно із ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» у зв`язку з тим, що не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, а використовується товариством лише у службових цілях. Крім того, позивач стверджує, що лобове скло автомобіля було пошкоджене каменем, який вилетів з під коліс автомобіля, що рухався попереду, безпосередньо перед зупинкою його поліцейським. Таким чином, вина позивача у спричиненні такого пошкодження скла автомобіля відсутня, що вказує на відсутність в його діях і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП. З огляду на наведене позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати означену постанову інспектора СРПП та провадження у справі закрити.

Згідно з ухвалою судді від 27 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

10 квітня 2020 року від ГУНП в Хмельницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, стверджуючи, що оскаржувана постанова була винесена поліцейським СРПП Телемонюком Д.В. в межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про національну поліцію». Зокрема, відповідач посилається на те, що згідно з договором оренди транспортного засобу №01/01/2020-1 від 01 січня 2020 року метою оренди автомобіля «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , є його використання з метою здійснення поїздок персоналу, що є тотожним перевезенню пасажирів, а тому, в силу ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», такий автомобіль підлягає обов`язковому технічному контролю. Однак на час перевірки вказаного автомобіля поліцейським такого контролю він не пройшов, що вказує на вчинення позивачем, який є відповідальним за технічний стан транспортного засобу, правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП. У відзиві також містилася вимога відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Разом із цим, 10 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання представника ГУНП в Хмельницькій області про розгляд справи дистанційно, в режимі відеоконференції із Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року таке клопотання представника відповідача задоволено, постановлено здійснювати подальший розгляд справи в режимі відеоконференції із вказаним судом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. При цьому, він пояснив, що працює в ТОВ «АІКО ГРУП», де для використання у робочих (службових) цілях за ним закріплений автомобіль «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 . Позивач підтвердив, що ним не було забезпечено проходження технічного контролю вказаного автомобіля, проте стверджує, що в таких його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 121 КУпАП, оскільки означений автомобіль не використовується в комерційних цілях, що зокрема, прописано у договорі оренди транспортного засобу, у зв`язку з чим він не підлягає обов`язковому технічному контролю. Крім того, позивач підтвердив, що на лобовому склі означеного автомобіля дійсно наявна тріщина, проте вона не є такою технічною несправністю, яка забороняє експлуатацію транспортного засобу, що передбачена п.2.3.а) Правил дорожнього руху України та суперечить п.6.8.5 ДСТУ 3649/2010, у зв`язку з чим в його діях відсутній і склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився. Крім того, зважаючи на особливий режим роботи судів в період карантину, встановленого в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд був позбавлений можливості провести дистанційне судове засідання за участю представника відповідача в режимі відеоконференції із Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Водночас, зважаючи на те, що представником ГУНП в Хмельницькій області надано до суду відзив, у якому відповідачем викладено заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Інспектор СРПП №3 Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області Телемонюк Д.В. в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини та докази, які мають значення для вирішення справи, суд вважає, що вказаний адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як встановлено судом, 16 березня 2020 року інспектором СРПП №3 Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, лейтенантом поліції Телемонюком Д.В. відносно позивача ОСОБА_1 було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №655121, згідно з якою ОСОБА_1 16 березня 2020 року о 13 год. 12 хв. керував на автодорозі Т-23-10 Голосків-Лука-Барська автомобілем марки «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, та переднє лобове скло якого було тріснутим в зоні дії склоочисників, чим порушив пункти 31.3.б), 2.3.а) Правил дорожнього руху України та пункт 6.8.5 ДСТУ 3649/2010 та у зв`язку з чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст. 121, ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що така постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, судом приймається до уваги те, що суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки регулює Закону України «Про дорожній рух», який також визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Зокрема, згідно із ст.14 вказаного Закону учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення, зокрема, за ч.1 ст. 121 КУпАП із тих підстав, що він 16 березня 2020 року о 13 год. 12 хв. керував на автодорозі Т-23-10 Голосків-Лука-Барська автомобілем марки «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , переднє лобове скло якого було тріснутим в зоні дії склоочисників, чим порушив п.2.3.а) Правил дорожнього руху України.

Вирішуючи законність оскаржуваної постанови в цій частині, судом враховується, що згідно з п.2.3.а) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Крім того, пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649/2010, який є Національним стандартом України з вимог щодо безпечності технічного стану та методів контролювання колісних транспортних засобів, визначено, що на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом із пояснень позивача в судовому засіданні, на автомобілі марки «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , яким він керував за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, дійсно наявна тріщина лобового скла.

Разом із цим, судом приймаються до уваги твердження позивача, що наявна на склі автомобіля тріщина не є такою технічною несправністю, яка забороняє експлуатацію транспортного засобу та позбавляє можливості керування ним, оскільки жодних належних та допустимих доказів на спростування вищезазначеної обставини стороною відповідача не подано.

Не здобуто таких доказів і судом в ході розгляду справи.

Так, із наявного в матеріалах справи відеозапису судом встановлено, що переднє лобове скло автомобіля під керуванням позивача дійсно було тріснутим в зоні дії склоочисників на час складення оскаржуваної постанови, однак така тріщина має незначний розмір та розміщена таким чином, що не позбавляє можливості водія здійснювати керування транспортним засобом.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем не порушено вимоги пункту 2.3.а) Правил дорожнього руху України та пункт 6.8.5 ДСТУ 3649/2010, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч1 ст. 121 КУпАП.

Вирішуючи обґрунтованість доводів позивача щодо правомірності накладення на нього стягнення за ч.3 ст. 121 КУпАП, судом враховується наступне.

За змістом оскаржуваної постанови, позивач ОСОБА_1 , керуючи 16 березня 2020 року о 13 год. 12 хв. на автодорозі Т-23-10 Голосків-Лука-Барська автомобілем марки «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив пункт 31.3.б) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП.

Так, пунктом 31.3.б) Правил дорожнього руху України заборонено експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ч.3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за змістом наведених норм, адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 121 КУпАП настає у випадку керування транспортним засобом, який своєчасно не пройшов технічного контролю, лише у разі, якщо такий контроль є обов`язковим для такого транспортного засобу.

Підстави та порядок проходження технічного контролю транспортними засобами визначені, зокрема, Законом України «Про дорожній рух».

Так, відповідно до ст. 35 означеного Закону транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Як стверджує позивач в обґрунтування позову, автомобіль «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , яким він керував 16 березня 2020 року, не підлягає обов`язковому технічному контролю, оскільки він не використовується в комерційних цілях, а лише призначений для використання у робочих (службових) цілях ТОВ «АІКО ГРУП», у якому працює позивач.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки вони підтверджуються наявними у справі доказами.

Так, судом з`ясовано, що позивач працює в ТОВ «АІКО ГРУП» та для використання у робочих (службових) цілях за ним закріплено транспортний засіб «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , що, зокрема, підтверджується наказом №24/01-19 від 24 січня 2019 року.

Із договору оренди транспортного засобу №01/01/2020-1 від 01 січня 2020 року вбачається, що вказаний автомобіль товариству з обмеженою відповідальністю «АІКО ГРУП» був переданий в оренду товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЯ».

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. означеного договору метою використання автомобіля є здійснення поїздок персоналу орендаря в робочих (службових) цілях, а використання такого транспортного засобу для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку заборонено.

Будь яких належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що автомобіль використовується не за призначенням або всупереч умовам договору оренди, судом не здобуто, не надано таких доказів і стороною відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що автомобіль «Renault Duster», держзнак НОМЕР_1 , не використовується ТОВ «АІКО ГРУП» та його працівниками для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, а використовується в робочих (службових) цілях товариства, у зв`язку з чим такий автомобіль, в силу ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», обов`язковому технічному контролю не підлягає.

Аналізуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем не порушено вимоги пункту 31.3.б) Правил дорожнього руху України, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 121 КУпАП.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не подано жодних належних та допустимих доказів, які б прямо та поза розумним сумнівом вказували на факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 та ч.3 ст. 121 КУпАП, суд приймає до уваги доводи позивача, наведені ним в обґрунтування позовних вимог, як такі, що не спростовані відповідачем.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом не здобуто, а відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3.а), 31.3.б) Правил дорожнього руху України та пункт 6.8.5 ДСТУ 3649/2010, суд вважає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №655121 від 16 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 та ч.3 ст. 121 КУпАП слід визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із цим, судом враховуються положення ч.3 ст. 286 КАС України, згідно з якою за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із урахуванням наведеної норми, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання неправомірними дій інспектора СРПП №3 Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, лейтенанта поліції Телемонюка Д.В. щодо складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 22, 72, 77, 90, 128, 241-255, 272 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора СРПП №3 Деражнянського відділення поліції Летичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, лейтенанта поліції Телемонюка Дмитра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №655121, складену 16 березня 2020 року інспектором СРПП №3 Деражнянського відділення поліції Летичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, лейтенантом поліції Телемонюком Дмитром Валерійовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 та ч.3 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Деражнянським РВ УМВС України 26 липня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- відповідачі:

- Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код ЄДРПОУ 40108824;

- інспектор СРПП №3 Деражнянського відділення поліції Летичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, лейтенант поліції Телемонюк Дмитро Валерійович, місцезнаходження органу: Хмельницька область, м. Деражня, Майдан Привокзальний, 6.

Суддя: Т. В. Ягодіна