Рішення № 92301119, 25.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12744/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Скраль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: сектор державної реєстрації Ужгородської районної державної адміністрації, про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання здійснити реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: сектор державної реєстрації Ужгородської районної державної адміністрації, про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання здійснити реєстрацію права власності.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними забудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок в цілому під літ. А, саманний, жилою площею 12,10 кв.м., загальнокорисною площею 129,70 кв.м., 2-х сараїв під літ. Б, В, вбиральня під літ. Г, огорожа №, споруди І, розташований на землях державного фонду.

22 серпня 2002 року державний нотаріус Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л.В. видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (зареєстровано в реєстрі 2-2953), згідно якого спадкове майно померлої ОСОБА_5 , успадкував син - ОСОБА_6 , донька - ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_3 , кожний в рівній долі, а саме, в 1/3 частки приватної власності.

16.09.2002 року на вищевказаних свідоцтвах про право на спадщину за заповітом - Директором Ужгородського районного державного підприємства технічної інветраризації вчинено реєстраційний напис на правоустановлювальному документі, згідно якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації на праві приватної в 1/3 частині власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 - запис у реєстрову книгу № 1. за реєстраційним № 43.

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , спадкоємцем майна якого є його дружина - ОСОБА_2 , спадкове майно померлого - 1/3 частини житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належало померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою ужгородською державною нотаріальною конторою 22.08.2002 року за р. № 2-2953 та зареєстрованого в Ужгородському районному державному підприємстві технічної інвентаризації за реєстраційним номером 13778630, номер запису 43, в книзі 1. Даний факт посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВСО № 727773 від 21.03.2006 року виданого ОСОБА_7 , державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори.

Зазначає, що 03.10.2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Борисова О.С. з метою оформити правочин щодо своєї (1/3) частки в майні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , однак нотаріус повідомила, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 69564123 від 03.10.2016 року - ОСОБА_4 не володіє часткою в розмірі 1/3 на вищевказане домоволодіння, а ОСОБА_2 володіє 2/3 частками права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВСО 727773, 21.03.2006 р., видане Ужгородською районною державною нотаріальною конторою, посвідчене за № 1- 160 від 21.03.2006 р. та свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , 22.08.2002 р., видане Ужгородською районною державною нотаріальною конторою, посвідчене за № 2-2953.

Довідкою № 301/01-14 від 06.10.2016 року, виданою Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна вказано, то згідно із записом № 43 у реєстровій книзі №1 житлових будинків по селу Кибляри Ужгородського району Закарпатської області 1/3 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами була зареєстрована Ужгородським ДКП БТІ 16 вересня 2002 року на праві власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою 22 серпня 2002 року та зареєстровано в реєстрі за № 2-2953.

Зауважує, що працівники Ужгородського районного КП БТІ свідомо внесли до реєстру Права власності на нерухоме майно неправдиві відомості, а саме, відповідач 2 використав одну правову підставу для подвійної реєстрації 1/3 частки права власності на домоволодіння за відповідачем 1, внаслідок чого остання почала володіти 2/3 частками права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 володіє 1/3 часткою права власності на вищевказане домоволодіння, а позивач взагалі немає частки в праві власності на домоволодіння, чим фактично позбавили її права власності на частку у вказаному домоволодінні.

Даний факт підтверджується витягом з Реєстру права власності на нерухоме майно № 9774533 від 07.02.2006 року, в якому чітко видно, що вона взагалі не включена до реєстру права власності на нерухоме майно, хоча запис про наявність частки приватної власності зареєстровано в книзі № 1 за реєстраційним № 43 зареєстрований Ужгородським районним ДП БТІ від 16.09.2002 року, а замість неї фігурує ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, просить визнати незаконною підставу реєстрації права власності за ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частки приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 22.08.2002 року, видане Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за №2-2953, та зобов`язати державного реєстратора здійснити запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1/3 ластки, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВСО 727773 від 21.03.2006 року видане Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою та Зареєстроване в реєстрі за № 1-160.

Ухвалою суду від 06.05.2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Сектор державної реєстрації Ужгородської районної державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання здійснити реєстрацію права власності, замінено позивача ОСОБА_4 , яка померла, на правонаступника ОСОБА_1 .

02.12.2019 року через канцелярію суд у надійшла заява представника позивача ОСОБА_8 про зменшення позовних вимог, згідно якої він просить скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 2/3 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у судове засідання не з`явився та подав заяву, згідно якої просив задоволити позов та розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 також не скористалася правом на участь у судовому засіданні та подала заяву про визнання позову у повному обсязі.

Представник Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна не скористався правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, заперечень чи відзиву на позов не подавав.

ОСОБА_3 та представник третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, клопотань чи заперечень не подавали.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була власником житлового будинку з надвірними забудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок в цілому під літ. А, саманний, жилою площею 12,10 кв.м., загальнокорисною площею 129,70 кв.м., 2-х сараїв під літ. Б, В, вбиральня під літ. Г, огорожа №, споруди І, розташований на землях державного фонду.

З оглянутої у судовому засіданні копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом Серії ВАА №461774 від 22.08.2002 року, зареєстрованого №2-2953 вбачається, що на підставі заповіту спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 є: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожний у рівній долі.

Судом також встановлено та неоспорено сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , спадкоємцем майна якого є його дружина - ОСОБА_2 , спадкове майно померлого - 1/3 частини житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВСО №727773 від 21.03.2006 року, зареєстрованого в реєстрі №1-160 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ №492478.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основноположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в судовому порядку звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №171402303 від 24.06.2019 року встановлено, що власниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (1/3) та ОСОБА_2 (2/3).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У ході судового розгляду справи встановлено, що з моменту отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.2002 року і по день звернення до суду з позовом, позивач не здійснювала жодних правочинів щодо відчуження частки в спадковому майні.

У відповідності до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 319, 321, 393 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зменшену позовну заяву задовольнити.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на 2/3 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Т.Р. Деметрадзе