Ухвала суду № 92298853, 20.10.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/44/20 ун. № 759/3498/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого - судді Дячука С.І.,

судді Оздоби М.О.;

присяжних: Щербакова Ю.Д., Годлевського А.П., Конєва О.П.,

при секретарі Шпакович С.Р.

розглянувши в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні за обвинувальними актами стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України, а також стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання прокурора про обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу,

сторони: прокурори ДОНСЬКИЙ О.І., ЗЕМСКОВ І.С., СІМОНОВ Я.Г., обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , їх захисники - ВАРФОЛОМЄЄВ І.В., ГОРОШИНСЬКИЙ О.О., РЕШКА С.С.; інші учасники: потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інші (всього 181 особа) та інші (всього 181 особа); представники потерпілих ЗАКРЕВСЬКА Є.О. , ДАЙНЕКА В.М. та інші; цивільні позивачі ОСОБА_17 та інші (всього 74); представники цивільних відповідачів ГУ МВС України в м. Києві та ГУ НП в м. Києві - Білоус А.С., Руленко Ю.В. , а МВС України - Зубенко М.О., Щепанський А.М. , Шопіна Ю.О. , Отрод Т.Ю. ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Державна Казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646), -

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурор Земсков І.С., посилаючись на вагомість доказів вчинення обвинуваченими ОСОБА_22 та ОСОБА_23 особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявні ризики їх ухилення від суду та спотворення доказів через їх стійки внутрішні установки на ухилення від суду та перешкоджання правосуддю, заявив щодо кожного окремо клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів.

Обґрунтовуючи підозру прокурор у клопотаннях, послався на вагомість доказів обвинувачення, які вже були досліджені судом. На підтвердження ризику ухилення вказаних обвинувачених від суду прокурор послався на те, що після оголошення 28 грудня 2019 року ухвали Київського апеляційного суду про зміну раніше обраного запобіжного заходу вказаним обвинуваченим на особисте зобов`язання, останні в порушення покладених на них обов`язків залишили територію міста Києва і 29 грудня 2019 року перетнули лінії розмежування з непідконтрольними територіями України. Продовжуючи ігнорувати свої процесуальні обов`язки, вони не прибули 14 січня 2020 року в судове засідання, про час і місце проведення якого були особисто повідомлені. На підтвердження ризику спотворення доказів через стійки внутрішні установки вказаних обвинувачених на перешкоджання правосуддю прокурор у своїх клопотаннях послався на те, що ОСОБА_24 після вчинення злочину сприяв зникненню зброї підрозділу, в якому проходив службу, відповідної документації.

У судовому засіданні прокурори, присутні представники потерпілих підтримали вказані клопотання прокурора і просили суд його задовольнити.

Присутні обвинувачені ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та всі захисники заперечували проти задоволення цих клопотань, вважаючи, що добросовісна процесуальна поведінка обвинувачених розвіює всі доводи прокурора щодо наявних ризиків, роблячи їх безпідставними припущеннями.

Заслухавши думку сторін а інших учасників провадження, проаналізувавши здобуті за час судового провадження докази, доводи заявлених клопотань, суд виходить з такого.

Під час судового провадження обвинувачені ОСОБА_25 та ОСОБА_24 утримувалися під вартою. Проте, суд присяжних не знайшов правових підстав для продовження такого запобіжного заходу щодо кожного з вказаних обвинувачених, у свій час звільнивши їх з під варти та замінивши запобіжний захід щодо кожного з них на домашній арешт (ухвали суду від 16 липня та 19 грудня 2019 року відповідно). Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року запобіжний захід вказаним обвинуваченим був змінений ще на більш м`який. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що прокурор не довів наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, а належна процесуальна поведінка обвинувачених, враховуючи характер висунутого їм обвинувачення, тяжкість покарання, що їм загрожує, може бути забезпечена застосуванням запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Таким чином, суд присяжних бере до уваги те, що всі обставини, які існували станом на 28 грудня 2019 року і на які знову посилається прокурор, вже були вичерпно враховані судами різних інстанцій, висновки яких з часом можуть бути переглянуті на користь обтяження заходів забезпечення виключно за наявності нових даних.

Однак, що стосується ризику переховування, то на даний час відсутні і прокурором не подані будь-які об`єктивні дані, які вказували б на те, що кожний з вказаних обвинувачених, опинившись на волі після 28 грудня 2019 року, ухилився від суду чи не виконав його процесуальні рішення без поважних причин чи може вчинити такі дії у подальшому. Фактичні обставини, якими суд раніше обґрунтовував існування такого ризику, втратили свою актуальність через зміну обстановки, в основу якої суд кладе дані про конкретну належну процесуальну поведінку обох обвинувачених, чим повністю знівельовані первинні застороги суду.

Крім того, аналізом матеріалів контрольного апеляційного провадження, за результатами якого 28 грудня 2019 року постановлено ухвалу Київського апеляційного суду, встановлено, що дане судове рішення в частині обрання всім обвинуваченим, в тому числі ОСОБА_25 та ОСОБА_3, запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання в порушення вимог ч. 2 ст. 179, ч. 2 ст. 534 та ч. 1 ст. 535 КПК України не було негайно звернутим до виконання, особисте зобов`язання під розпис від вказаних обвинувачених, як власне і від інших, не відбиралося, населений пункт їх подальшого місця перебування чи проживання як однієї з ключових гарантій таких зобов`язань, ніким визначено не було.

Отже, прокурор не довів факт застосування до обвинувачених ОСОБА_25 та ОСОБА_24 належної правової процедури, передбаченої ч. 2 ст. 179 КПК України, у зв`язку із обранням щодо них запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, а відтак і покладення на них процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися без дозволу суду із населених пунктів, в яких вони проживають, повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Ухвала Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року в частині обрання обвинуваченим ОСОБА_25 та ОСОБА_24 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання звернута до виконання лише 17 березня 2020 року, про свідчать наявні у справі особисті зобов`язання цих осіб (т. 189 а. 4).

Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати процесуальним порушенням, а відтак і проявом ухилення від суду, переміщення обвинувачених ОСОБА_25 та ОСОБА_3, починаючи з 28 грудня 2019 року, поза межами міста Києва, а так само вчинення ними інших дій, не заборонених законом чи судовим рішенням, в тому числі оформлення особистих документів як громадянина України.

Їх неприбуття в судове засідання 14 січня 2020 року є, дійсно, проявом разового невиконання ними обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, тим більше, що до суду не надходило повідомлень з їх боку про неможливість прибути за викликом у визначений час. Натомість, закон пов`язує можливість застосування навіть самих м`яких процесуальних форм примусу (напр., грошове стягнення, привід та інше) до осіб, які не прибули за викликом суду, тільки у випадку, якщо це мало місце без поважних причин (ч. 1 та 2 ст. 139, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 146 КПК тощо). Тільки відсутність таких причин наряду з іншими обставинами, дійсно, може розглядатися доказом ухилення обвинуваченого від правосуддя.

Разом з тим, як видно з поданих разом з клопотанням прокурора та досліджених судом рапорту дільничного офіцера поліції від 13 січня 2020 року, матеріалів листування Офісу Генерального прокурора, довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України № 0.184-8440/0/15-20-Вих від 13 березня 2020 року, а також листа-доручення Генерального прокурора України від 16 грудня 2019 року, ТАМТУРА і МАРИНЧЕНКО 29 грудня 2019 року переміщалися поза межами міста Києва під контролем Держави Україна і на виконання зобов`язань Держави Україна були передані на тимчасово непідконтрольну територію в порядку обміну утримуваних осіб, а 08 лютого 2020 року добровільно повернулися на підконтрольну Державі Україна територію. Іншого за цими документами не встановлено.

Аналогічно, як передачу вказаних обвинувачених, оцінює такі дії Держави Україна і Моніторингова місія ООН з прав людини у своїй відкритій заяві від 30 грудня 2019 року, як умовний взірець безстороннього спостереження. Відтак, дотримання обвинуваченими правил обміну у даному випадку на виконання зобов`язань держави та під її контролем само по собі не може бути оцінено з правової точки зору як ухилення від юрисдикції цієї держави, в тому числі й від правосуддя. Можливість з`ясування мотивів поведінки обвинувачених, які взяли участь в обміні, не через їх особисті пояснення своїх дій, а на підставі публічних виступів третіх осіб, суд відхиляє, суворо дотримуючись у цьому контексті принципів неупередженості, безсторонності та об`єктивності.

Згідно з правилами ст. 138 КПК України серед поважних причин неприбуття особи на виклик є, зокрема: а) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону (п. 2 ч. 1 - свобода пересування у даному випадку через лінії розмежування з непідконтрольними територіями України обмежена внаслідок дії Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (ст. 12); б) військові події або інші подібні обставини (п. 3 ч. 1 - військові події у Донецькій та Луганській областях на лініях розмежування обумовлені необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на цих територіях України, що передбачає залучення та використання з цією метою сил і засобів ЗС України тощо із одночасною організацією в зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, особливого порядку (ст. 8 згаданого Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII).

Отже, прокурор не довів відсутність поважних причин неприбуття обвинувачених ОСОБА_25 та ОСОБА_24 в судове засідання 14 січня 2020 року, тим більше їх участь у подальших судових засіданнях робить надуманими сумніви прокурора щодо наявності у вказаних осіб стійких внутрішніх установок на перешкоджання правосуддю. Реалізація ж вказаними особами свого права на свободу від самовикриття, на захист, на збирання, подання доказів та оцінку доказів обвинувачення не може бути оцінена як перешкоджання правосуддю, оскільки є формами реалізації гарантованих законом прав обвинувачених на рівність перед законом і судом, захист, змагальність та диспозитивність.

Суд присяжних приймає до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України абсолютно позитивні за своїм підсумком дані про особу кожного з обвинувачених окремо, їх стійкі соціальні зв`язки.

Сторона обвинувачення не довели обставин, які об`єктивно свідчили б про недостатність застосування до вказаних обвинувачених останнього, найбільш м`якого, обраного щодо них запобіжного заходу для запобігання ризику ухилення з їх боку (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України).

Крім того, процесуальним законом не передбачено можливості обрання щодо обвинуваченого більше ніж одного запобіжного заходу, такий захід вже було обрано.

За сукупності наведених вище обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних клопотань прокурора як безпідставних.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177-180, 193, 200, 331, 369-372 КПК України, ст. ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд присяжних, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Земскова І.С. про обрання щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - залишити без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно та окремому оскарженню не підлягає.

ПРИСЯЖНІ: ЩЕРБАКОВ Ю.Д.,

ГОДЛЕВСЬКИЙ А.П.,

КОНЄВ О.П.;

СУДДІ: ОЗДОБА М.О.,

ДЯЧУК С.І.