Ухвала суду № 92298286, 20.10.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

"20" жовтня 2020 р.

м. Київ

справа № 755/15457/20

провадження № 2/755/6155/20

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши заяву представника позивача АТ «Унверсал Банк» Мєшніка Костянтина Ігоровича про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся позивач з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 136 826,51 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику/повідомлення сторін.

Крім того матеріали справи містять клопотання позивача про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт на майно боржника, а саме: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали заяви, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.08.2020 року, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка 0,1098 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває під забороною відчуження на підставі постанови державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ від 04.12.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки заявником не надано оцінки ринкової вартості нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, задля надання судом оцінки співмірності ціни позову та вартості нерухомого майна. Крім того, згідно наданої заявником інформаційної довідки нерухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт вже знаходиться під забороновою відчуження, тому суд не убачає підстав для повторного арешту вже арештованого майна.

Керуючись ст. ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача АТ «Універсал Банк» Мєшніка Костянтина Ігоровича про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20 жовтня 2020 року.

Суддя: В.І. Галаган