Рішення № 92297886, 07.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9243/20

Провадження №2-о/522/266 /20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси:

в складі: головуючої судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.06.2020 року звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року, зазначаючи, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Шпола Черкаської (раніше Київської) області, вперше був документований паспортом громадянина СРСР у 16 років за місцем народження, повторно у 1980-1981р.р. у Приморському районі м.Одеси, який згодом було втрачено, у зв`язку з чим своєчасно не здійснив отримання паспорта громадянина України, а тому на теперішній час не має документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство. Фактично заявник за станом на 1991 рік проживав у квартирі АДРЕСА_1 , працював за наймом без оформлення трудових договорів. На теперішній час заявник проживає у фактичних стосунках без укладання шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що Законом «Про громадянство» не встановлено обов`язок звернення заявника до ДМС України із неповним переліком документів, перечень яких встановлено законодавством, дані обставини можуть слугувати лише підставою для звернення до суду про встановлення юридичного факту проживання (постійного проживання) на території України, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду із становлення зазначеного факту в судовому порядку.

Ухвалою від 26.06.2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням судового засідання на 27.07.2020 року.

27.07.2020 року на адресу суду найшов відзив з боку ГУ ДМС України в Одеській області, за яким просили позов залишити без розгляду, оскільки на їх думку спір повинен розглядатися в порядку позовного провадження. В відзиві також зазначено, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області документи, зазначені в Порядку, у зв`язку з чим вважають, що з наявних документів неможливо встановити факт постійного проживання заявника та території України.

У судове засідання призначене на 27.07.2020 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 07.10.2020 року.

У судове засідання призначене на 07.10.2020 року ОСОБА_1 не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини нявки суду не повідомив.

У судове засідання представник ГУ ДМС України в Одеській області не з`явився, в матеріалах справи міститься відзив, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 19.10.2020 року.

Суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шпола Черкаської (раніше Київської) області. У віці 16-ти років був документований паспортом СРСР, який згодом було втрачено. Повторно ОСОБА_1 був документований паспортом СРСР у 1980-1981 роках Приморським РВ у м.Одесі. Станом на 1991 рік заявник проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час проживає у фактичних стосунках без укладання шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ДМС України в Одеській області або її територіальних підрозділів з заявою про підтвердження належності його до громадянства України не звертався що підтверджується позовом та відзивом .

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у ч.1 ст.8, ст.21, ч.1 ст.24 Конституції України.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у відповідності до яких громадянами України є громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до п.25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У п.44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 22 Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року, встановлювалися вимоги щодо прописки громадян СРСР за місцем проживання громадян, що мали паспорти - по паспортам, а тих, що прибули на тимчасове проживання з одної місцевості у іншу на строк більше ніж півтора місяці, прописувалися тимчасово. Зазначеним пунктом Положення також встановлювалися обмеження у праві громадян на прописку за місцем проживання в разі відсутності в паспорті громадянина відмітки про виписку. Такі громадяни не підлягали прописці.

Разом з тим, надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України», Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302.

Згідно з підпунктом «а» пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного Державного демографічного реєстру.

Статтею 4 цього Закону визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Крім того, за змістом частин шостої, дев`ятої статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» рішення про оформлення документа, у тому числі замість втраченого або викраденого, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, приймається розпорядником Реєстру, Міністерством закордонних справ, закордонними дипломатичними установами, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, капітаном морського порту за результатами ідентифікації заявника. Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, визначено, що державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» визначено загальний порядок видачі та відновлення паспорта (далі - Порядок №302).

В пунктах 38-40 Порядку №302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку № 302).

Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.

Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

17 квітня 2018 року втратив чинність Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України», затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 квітня 2012 року № 320, в якому передбачалось проведення даної процедури та видача довідки про встановлення особи з уточненням, щодо встановлення належності до громадянства України або без встановлення належності до громадянства будь-якої країни.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку що заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Суд вважає, що, заявник, звернувшись з заявою про встановлення постійного факту проживання його на території України станом на 1991 рік, належних та допустимих доказів, достатніх для ідентифікації особи, в розумінні положень статті 77 ЦПК України, суду не надав.

Проте таке право може бути реалізовано у випадку подачі відповідної заяви до територіального органу ДМС України з метою проведення відповідної перевірки. Зацікавлена особа підтвердила що такої заяви заявник не надав, таким чином права заявника не було порушено зацікавленою особою.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, докази на підтвердження заявлених вимог у справі відсутні. Не доведено також і вимоги заяви щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року і по теперішній час.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених заявником підстав для задоволення заяви, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для задоволення своїх вимог, не знайшли свого підтвердження, не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про громадянство», ст.10, 11, 81, 89, 209, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя Приморського

районного суду м.Одеси Домусчі Л.В.