Рішення № 92296308, 16.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Київ № 320/4052/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови вищої ради правосуддя, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання та порушення вимог статті 40 Конституції України, статей 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати розглянути по суті звернення від 23 травня 2019 року та надати вичерпну обґрунтовану відповідь за власним підписом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 травня 2019 року ним надіслано звернення від 23 травня 2019 року на ім`я Голови Вищої ради правосуддя Говорухи В.І. щодо затвердження призначення на посаду Львівського апеляційного суду судді ОСОБА_3 Станом на день звернення до суду із позовною заявою відповіді на звернення не надано, що і стало причиною звернення до суду про визнання протиправною бездіяльності голови вищої ради правосуддя, який виконує адміністративні повноваження.

В подальшому, позивач направив на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог від 10 листопада 2019 року, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Голови Вищої ради правосуддя Говорухи Володимира Івановича щодо не виконання та порушення вимог ст.40 Конституції України, ст.ст.15, 19, 20 ЗУ «Про звернення громадян»;

- зобов`язати Голову Вищої ради правосуддя або особу, яка виконує обов`язки Голови Вищої ради правосуддя розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 23.05.2019 р. та надати вичерпну обґрунтовану відповідь за власним підписом.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами допущення відповідачем будь-яких проявів бездіяльності стосовно нього, не наводить позивач і норми закону, які, на його переконання, порушено. На вищевказаний лист ОСОБА_1 секретаріатом ВРП за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2 була надана відповідь від 07 червня 2019 року за № 0-2339/26-21847/0/9-19 з відповідними роз`ясненнями, зокрема, про те, що відповідно до положень статті 70 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» переведення судді з одного суду до іншого здійснюється Вищою радою правосуддя на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доданих до неї матеріалів. Відповідь підписано на підставі наказу Голови Вищої ради правосуддя «Про розподіл повноважень між посадовими особами Вищої ради правосуддя та секретаріату Вищої ради правосуддя». Надавши відповідь ОСОБА_1 , начальник управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2 чітко виконала вимоги Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР. При цьому, незгода позивача з відповіддю не свідчить про порушення законодавства України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до голови Вищої ради правосуддя України Говорухи Володимиру Івановичу з листом від 23 травня 2019 року, в якому просив прийняти рішення про відмову у затвердженні ОСОБА_3 на посаду судді Львівського апеляційного суду.

У листі зазначив про обставини, з огляду на які звертається зі зверненням, а також вказав, що восени 2018 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято правомірне рішення щодо невідповідності займаній посаді судді ОСОБА_3 , а також про те, що згодом, з відповіді Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.05.2019 №О-2499/19, дізнався про те, що рішенням ВККСУ від 11.04.2019 року суддю Львівського апеляційного суду - ОСОБА_3 , визнано таким, що відповідає займаній посаді.

Відповідь на даний лист надано листом №2339/26-21847/0/9-19 від 07 червня 2019 року за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян - ОСОБА_2.

У листі зазначено, що статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів». Процедурні питання здійснення нею повноважень врегульовані Регламентом Ради. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційні суди та утворено апеляційні суди в апеляційних округах. Частиною третьою статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді. Пунктом 1 частини другої статті 53 вказаного Закону передбачено, що суддю може бути переведено до іншого суду без його згоди у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду. Відповідно до положень статті 70 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» переведення судді з одного суду до іншого здійснюється Вищою радою правосуддя на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доданих до неї матеріалів. За результатами розгляду питань порядку денного засідання Ради № 40 від 04 червня 2019 року Вища рада правосуддя ухвалила перевести суддів, зокрема апеляційного суду Львівської області ОСОБА_3 - на посаду судці Львівського апеляційного суду.

При цьому, позивач стверджує, що жодної відповіді не отримував, а відповідачем суду не надано належних, допустимих, підтверджуючих доказів про отримання позивачем поштою рекомендованим листом або рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу відповіді Вищої ради правосуддя.

Надавши оцінку спірним правовідносинам, поясненням учасників судового процесу, а також доказам в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовує Закон України «Про звернення громадян» (Закон №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення ч. 1 ст.1 Закону №393/96-ВР.

Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (ч. 1 ст. 2 Закону №393/96-ВР) .

Відповідно до статті 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Так, звернення позивача адресовано Вищій раді правосуддя та її голові - Говорусі Володимиру Івановичу.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначає Закон України «Про Вищу раду правосуддя» Закон №1798-VIII.

Стаття 3 даного Закону визначає повноваження Вищої ради правосуддя, серед яких, ухвалення рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (п. 10 ч. 1 ст. 3).

В свою чергу, статтею 22 даного Закону голова Вищої ради правосуддя обирається з членів Вищої ради правосуддя строком на два роки (ч. 1).

До повноважень Голови Вищої ради правосуддя належать:

1) організація роботи Вищої ради правосуддя, призначення засідань та головування на них;

2) координація роботи органів Вищої ради правосуддя;

3) направлення Президентові України подання Вищої ради правосуддя про призначення судді на посаду;

4) підписання ухвалених Вищою радою правосуддя актів, протоколів засідань;

5) загальне керівництво секретаріатом Вищої ради правосуддя;

6) погодження призначення на посади та звільнення з посад працівників секретаріату, застосування до них заходів заохочення, дисциплінарного впливу, вирішення або порушення в установленому порядку питання про присвоєння рангів державним службовцям секретаріату Вищої ради правосуддя;

7) розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя;

8) представництво Вищої ради правосуддя у відносинах з іншими органами та установами у системі правосуддя, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, органами влади іноземних держав та міжнародними організаціями.

Голова Вищої ради правосуддя здійснює також інші повноваження, визначені законом.

Голова Вищої ради правосуддя з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

З наведеного вбачається, що питання, порушене позивачем у зверненні відноситься до повноважень Вищої ради правосуддя, звернення до якої в особі її керівника відповідає положенням статті 5 Закону №393/96-ВР.

Відповідно положення статті 14 Закону України №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

В свою чергу, частиною першою статті 15 Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки (ч. 3 статті 15 №393/96-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, лист №2339/26-21847/0/9-19 від 07 червня 2019 року на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , направлено рекомендованим листом, відправлення №0405041386118. Лист скріплено підписом начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2 (далі - начальник управління), яка перебуває на даній посаді з 27 березня 2017 року по теперішній час, що вбачається з довідки від 30.10.2019 року №39812/0/9-19 (а.с. 30)

Надання відповіді по суті питання, з приводу якого позивачем до Вищої ради правосуддя направлено звернення за підписом начальника управління здійснено з урахуванням організації роботи Вищої ради правосуддя.

Так, з метою належної організації роботи Вищої ради правосуддя та її органів, наказом Голови Вищої ради правосуддя «Про розподіл повноважень» від 22 серпня 2018 року №90/0/1-18 розподілено повноваження між посадовими особами Вищої ради правосуддя та секретаріату Вищої ради правосуддя (а.с. 26-29).

Відповідно до даного наказу, начальник управління підписує листи за результатами розгляду звернень та запитів, що опрацьовуються відповідно до Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (п. 6.1 розділ 6 додатку до наказу, а.с. 29).

Водночас, відповідно до п. 1.3. розділу 1 додатку до наказу, Голова Вищої ради правосуддя підписує, серед іншого, листи, адресовані Президентові України, Голові Верховної Ради України, головам парламентських комітетів, народним депутатам України, Прем`єр-міністрові України, Голові та суддям Конституційного Суду України, Голові Верховного Суду, головам вищих спеціалізованих судів, Генеральному прокурору, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Главі Адміністрації Президента України, керівникам центральних органів виконавчої влади, керівникам інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, іноземним дипломатичним представництвам, міжнародним організаціям та іноземним установам, Героям України, особам, нагородженим орденом Героям Небесної Сотні, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, інвалідам Великої Вітчизняної війни, а також на підставі статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повідомлення авторам звернення щодо рішення про припинення розгляду повторного звернення.

З огляду на наведене, судом встановлено відсутність порушених прав позивача, не допущення бездіяльності щодо розгляду по суті звернення позивача від 23 травня 2019 року, а також надання відповіді по суті порушеного питання у строки визначені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання спростовано, суд доходить висновку про відсутність необхідності захисту прав позивача в судовому порядку.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак