Постанова № 9229340, 20.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р.Справа № 31/112-09-4717

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Бузіян А.І..

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко О.Є., за дов. б/н від 07.10.2009 р.

від відповідача: Нікогосян О.С., за дов. №63 від 01.02.2010 р.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво”

на рішення господарського суду Одеської області від 10 грудня 2009 року

у справі №31/112-09-4717

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво”

про стягнення 1000 788 грн. 25 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” подало до господарського суду Одеської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” 1000788,25 грн., з яких 288280,00 грн. сума , оплачена за товар, що не був поставлений, 44228,13 грн.- інфляційні збитки, 668280,12 грн. неустойка (пеня).

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 грудня 2009 року у справі №31/112-09-4717 (суддя Лєсогоров В.М.) позов ТОВ НВП “Аеротехніка —МЛТ” задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Автозбірне виробництво” на користь НВП “Аеротехніка -МЛТ”-668280,12 грн. пені, 6 682,79 грн по держмиту, 157,58 грн за ІТЗ судового процесу. В іншій частині задоволення позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання по договору щодо передачі товару на суму 288280 грн. підлягають виконанню в натурі, в повному обсязі і належним чином, а будь-яких підстав, передбачених договором або законодавством для стягнення з відповідача 288280 грн. не має. В задоволенні позову в частині стягнення 44228,13 грн. - збитків у вигляді інфляційних суд першої інстанції відмовив на підставі того, що інфляційні нараховуються лише у випадку просрочення виконання грошового зобов'язання, а в даному випадку у відповідача перед позивачем по договору немає просроченого грошового зобов'язання на суму 288280 грн. (сума сплачена позивачем відповідачу, на яку товар не переданий). Також суд першої інстанції посилається на те, що позивач вимагає стягнення з відповідача інфляційних саме як збитків, однак ст.225 ГК України не передбачає включення до складу збитків інфляційних. Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з просроченням виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, позивач нарахував пеню в сумі 668280,12 грн., перевіривши розрахунок пені, суд встановив його правильність, та в цій частині позовних вимог задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ”.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення господарського суду Одеської області частково і прийняти нове рішення, яким визнати відмову від договору в частині непоставленої продукції, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” суму коштів сплачених за товар, що не був поставлений, в розмірі 288280 грн. та суму інфляційних збитків в розмірі 44228,13 грн.

10 лютого 2010 року до Одеського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Автозбірне виробництво” надійшла апеляційна скарга (вх. №264) , в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2009 р. в частині стягнення з ТОВ “Автозбірне виробництво” на користь ТОВ НВП “Аеротехніка -МЛТ” пені у розмірі 668280,12 грн., в скасованій частині рішення прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ НВП “Аеротехніка -МЛТ” в задоволені позовних вимог. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на незаконність стягнення судом першої інстанції пені за просрочення поставки продукції, передбаченої пунктами 4, 5 таблиці п.1.1 договору, в зв'язку з недоведеністю наявності вини відповідача у просрочені строків цієї поставки.

Ухвалою суду від 15 лютого 2010 р. апеляційні скарги були призначені до сумісного розгляду.

25 лютого 2010 р. від ТОВ “Автозбірне виробництво” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги ТОВ“Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ”. Відповідач в відзиві на апеляційну скаргу посилається на неправильність визначення судом періоду за який стягується пеня та сума заборгованості на яку нараховується пеня, не врахування судом першої інстанцій змін ціни та строків поставки, які вносилися додатками до договору.

17 березня 2010 р. від ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Автозбірне виробництво” в якій позивач апеляційну скаргу вважає недоведеною та заперечує проти її задоволення, посилаючись при цьому на те, що зменшення суми заборгованості, на яку нараховується пеня, відображено в розрахунку ціни позову. Також 17 березня 2010 р. від представника ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” надійшли доповнення до апеляційної скарги в яких позивач посить суд при розгляді апеляційної скарги не розглядати питання про стягнення інфляційних в сумі 44228,13 грн., при цьому зазначаючи, що рішення суду першої інстанції стосовно відмови у стягненні суми інфляційних є таким, що відповідає законодавству та прийнято при повному з'ясуванні обставин справи.

Позивач (ТОВ“Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” ) в судовому засідання підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі ТОВ“Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ”, відзиві на апеляційну скаргу і доповненнях до апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ “Автозбірне виробництво”.

Відповідач (ТОВ “Автозбірне виробництво”) підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі і відзиві на апеляційну скаргу ТОВ“Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ“Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ”, визначаючи її безпідставною та не обгрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи 28.03.2008 року за № 18-08 сторони уклали договір, відповідно до умов якого відповідач продає позивачу товар на загальну суму 4 711 000,00 грн. Строк виготовлення товару - 85 банківських днів з моменту зарахування попередньої оплати на рахунок відповідача.

Оплата за товар проводиться наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% від суми договору - 2 355 500 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок у розмірі 50% від суми договора - 2355 500 грн. проводиться поетапно по факту отримання товару.

У випадку прострочення строків виготовлення та/або передачі товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни непоставленого в строк товару за кожен день просрочки.

В обгрунтування вимог позивач посилається на договір №18-08 від 28.03.2008 р., додаткові угоди з додатками (графіки поставки товару) до договору №1 від 19.11.2008 р., №2 від 02.03.2009 р., №3 від 20.05.2009 р., на листи від 26.05.2008 р. та 26.09.2008 р., на претензію №01-02 від 01.06.2009 р., на платіжні доручення, накладні та видаткові накладні (т.1 а.с 23-121)

19.11.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою змінили обсяги поставки, та встановили загальну ціну договору в сумі 5 233 000 грн. Крім того, сторони доповнили договір п. 6.5, відповідно до якого у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від ціни не поставленого в строк товару.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 сторони встановили графік поставки товару, відповідно до якого 4 одиниці товару поставляються до 25.12.2008 року, та 5 одиниць товару поставляються до 01.03.2009 року.

02.03.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до вказаного договору, якою змінили ціну товару, та встановили загальну ціну договору в сумі 5213 680 грн.

20.05.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до вказаного договору, якою змінили ціну товару, та встановили загальну ціну договору в сумі 5 145 280 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу з 09.04.2008 року по 24.07.2009 року 5 145 280 грн., що підтверджено випискою по рахунку.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу товар з 11.07.2008 року по 09.08.2009 року на суму 4 857 000 грн.. що підтверджено накладними.

Сплачена позивачем відповідачу сума на яку товар не переданий складає 288 280 грн.

Позивачем на адресу відповідача 01.06.2009 р. була направлена претензія №01-02 про вимогу виконати усі свої зобов'язання за Договором по виготовленню та передачі продукції.

З 01.07.2009 р. виникло грошове зобов'язання, яке відповідачем не виконане.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, зобов’язання - це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семидений строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач претензією №01-02 від 01.06.2009 р. звернувся до відповідача з вимогою в місячний термін до 01.07.2009 р. виконати усі свої зобов'язання за Договором по виготовленню та передачі продукції, у разі не виконання своїх зобов'язань з боку ТОВ “ Автозбірне виробництво”, ТОВ НВП “Аеротехніка —МЛТ” вимушено буде відмовитись від прийняття виконання.

Проте, у встановлений строк від дня пред'явлення претензії, відповідачем не було повернуто позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 288280 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає помилковими висновки господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення попередньої оплати у розмірі 288280 грн. та стягнення нарахованих позивачем на суму передплати інфляційних збитків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який просрочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення.

Як вказувалось вище, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки продукції, постачальником товару виступило ТОВ “ Автозбірне виробництво”, а покупцем - ТОВ НВП “Аеротехніка —МЛТ”, тобто, зобов'язання відповідача носили майновий характер (поставка товару), а грошові зобов'язання були покладені на позивача (оплата товару).

Відповідачем не були виконані зобов'язання щодо поставки обумовленого сторонами товару, внаслідок чого позивач у претензії вимагав повернення суми попередньої оплати. Відповідно, з урахуванням відсутності домовленості сторін про строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми отриманої передплати за непоставлену кількість товару обов'язок у відповідача щодо повернення такої суми (тобто, грошові зобов'язання відповідача перед позивачем) міг виникають після отримання від позивача вимоги про повернення такої суми (ч.2 ст.530 ЦК України).

Як зазначалося вище, позивачем в претензії №01-02 від 01.06.2009 р. був встановлений строк виконання зобов'язань до 01.07.2009 р. , між ти відповідачем не виконанні зобов'язання у вказаний строк.

Апеляційний господарський суд не погоджується з ТОВ “ Автозбірне виробництво” про те що сума пені взагалі не може бути стягнута з відповідача в зв'язку із відсутністю факту просрочення строків поставки продукції та відсутністю факту просрочення строків виготовлення продукції, оскільки сторонами не було погоджено графіку поставки.

З матеріалів справи вбачається, що п.2.1 Договору передбачено срок виготовлення продукції на протязі 85 банківських днів з моменту зарахування передплати, а п.2.2 договору, що графік поставки продукції погоджується додатково з Замовником. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не намагався жодним чином сповістити замовника про виготовлення продукції та погодити з ним графік поставки продукції.

Договором сторони встановили, що у випадку прострочення строків виготовлення та/або передачі товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни не поставленого в строк товару. Додатковою угодою № 1 сторони доповнили договір п. 6.5 відповідно до якого у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0.1% від ціни не поставленого в строк товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочував строки поставки товару.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, позивач нарахував пеню в сумі 668 280 грн. 12 коп. відповідно до розрахунку, доданого до позову.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його правильність, та не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що пеня розрахована не вірно.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання зобов'язання: переривання перебігу строку позовної давності; розміру пені передбаченого договором.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи здійснення позивачем останньої передплати за продукцію згідно з платіжним дорученням № 944 від 22.05.2009 р., а також те, що до моменту подачі позову до суду (10.09.2009 р.) строк поставки відповідачем продукції закінчився, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 668 280 грн. 12 коп., є такими, що підлягають задоволенню, тому господарський суд обґрунтовано стягнув цю суму.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” слід задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасувуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, прийняти нове рішеня, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” задовольнити частково.

Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Автозбірне виробництво» в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Аеротехніка-МЛТ” задовольнити частково. В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозбірне виробництво» відмовити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 10 грудня 2009 року по справі №31/112-09-4717 скасувати частково, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції :

“Стягнути з ТОВ «Автозбірне виробництво»код 31622135 (м. Одеса, вул. Атамана Чепиги, 29) на користь ТОВ НВП «Аеротехніка - МЛТ» код 30763942 (Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 150) суму сплачену за не поставлений товар —288280 грн. , пеню - 668 280,12 грн., 9565,60 грн. витрати по сплаті державного мита, 301,08 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.”

3.Стягнути з ТОВ «Автозбірне виробництво»код 31622135 (м. Одеса, вул. Атамана Чепиги, 29) на користь ТОВ НВП «Аеротехніка - МЛТ» код 30763942 (Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 150) витрати на оплату державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1441,42 грн.

4.Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді П.Ф.Мацюра

Е.І. Андрєєва

Н.В. Ліпчанська