Рішення № 92292532, 20.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/14186/20,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого у сумі 5432,88 грн. та судові витарти в сумі 2102 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником (картиронаймачем) якого є ОСОБА_1 . Проте, внаслідок порушення зобов"язань щодо своєчасного внесення поточних платежів, згідно витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 станом на 01.06.2020 виникла заборгованість за надані ТОВ "Рівнетеплоенерго" послуги з централізовано опалення та гарячого водопостачання в сумі 5 432,88 грн..

08 жовтня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№47539/20), в якому просив застосувати до позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 5 432,88 грн. позовну давність, відмовити у задоволенні позову на підставі ч.4 ст.267 ЦК України та стягнути з позивача судові витрати за надання правничої допомоги.

Вказує, що заборгованість у розмірі 5 432,88 грн., згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, утворилась станом на травень 2012 року. Так, 31 травня 2012 року ОСББ "Серпневе", членом якого є позивач, було розроблено Технічні умови № 73 на відключення від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання. 17 жовтня 2012 року Рішенням міждідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, оформленого протоколом № 4 було складено Акт про відключення будинку від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Відповідно до Акту від централізованого опалення і гарячого водопостачання було від"єднано будинок АДРЕСА_2 ОСББ "Серпневе" з 1 по 40 квартиру включно. Зазначає, що позивачу достаменно відомо про відключення цього будинку від ЦО і ГВ, оскільки в Акті міститься підпис представників позивача Лагіченка Ю.А. та Ющука О.В .

Починаючи із 17 жовтня 2012 року відповідач не користується системою централізованого опалення і гарячого водопостачання внаслідок від"єднання квартири відповідача від цих мереж та встановлення індівідуальної системи опалення і гарячого водопостачання. Отже, твердження позивача, що відповідач приєднався до договору про надання послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання не грунтуються на фактичних обставинах, оскільки з відключенням будинку відповідача від системи ЦО і ГВ, правовідносини між сторонами є припиненими. Відтак, що сума боргу, яка визначена позивачем є такою, що утворилась до від"єднання відповідача від системи ЦО і ГВ, тобто до 17 жовтня 2012 року.

Оскільки відповідачем в жовтні було погашено заборгованість у розмірі 1 971,93 грн. за період січень 2009 - квітень 2010 року, позивачем нараховано заборгованість за надані послуги у період з жовтня 2010 по травень 2012 року. Отже, з урахуванням положень ст.ст.256, 257 ЦК України, строк, в межах якого позивачем може бути пред"явлений позов становить з жовтня 2013 року по травень 2015 року. Проте, позивачем пред"явлений позов лише у вересні 2020 року, тобто із пропущенням строку давності.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 жовтня 2020 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.

В судове засідання представник позивача подала заяву, в якій просила спарву слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання подав заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність та врахувати доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов"язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 10.06.2020, власником приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Відповідно до оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою, АДРЕСА_1 , квартиронаймач, ОСОБА_1 , позивачем нараховано заборгованість за надані послуги в розмірі 5432,88 грн. Зазначена заборгованість утворилась станом на травень 2012 року.

Судом також втсановлено, що 31 травня 2012 року ОСББ "Серпневе" розроблено Технічні умови № 73 на відключення від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

17 жовтня 2012 року Рішенням міждідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, оформленого протоколом № 4 складено Акт про відключення будинку від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, відповідно до якого від ЦО і ГВП від"єднано будинок АДРЕСА_2 ОСББ "Серпневе" з 1 по 40 квартиру включно.

Отже, починаючи із 17 жовтня 2012 року відповідач не користується системою централізованого опалення і гарячого водопостачання внаслідок від"єднання квартири відповідача від мереж та встановлення індівідуальної системи опалення і гарячого водопостачання.

Таким чином, твердження позивача, що відповідач приєднався до договору про надання послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання не грунтуються на фактичних обставинах, оскільки з відключенням будинку відповідача від системи ЦО і ГВП, правовідносини між сторонами є припиненими.

З наведеного вбачається, що сума боргу, яка визначена позивачем є такою, що утворилась до від"єднання відповідача від системи ЦО і ГВП, тобто до 17 жовтня 2012 року.

Як вбачається із оборотної відомості, відповідачем в жовтні 2011 року було погашено заборгованість у розмірі 1 971,93 грн., яка утворилася в період січня 2009 року по квітень 2010 року, проте позивачем нараховано заборгованість за надані послуги у період з жовтня 2010 року по травень 2012 року.

Разом з тим, представником відповідача заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України до вимог про стягнення заборгованості.

Згідно ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки характер правовідносин, що склалися між сторонами, передбачає внесення оплати за фактичного надані послуги шляхом здійснення періодичних щомісячних платежів, то строк позовної давності повинен обраховуватися щодо кожного платежу окремо.

Таким чином, оскільки позов було подано до суду лише 02 вересня 2020 року, то строк позовної давності позивачем пропущений, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо вирішення питання представника відповідача про покладення на позивача судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов"язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв"язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження здійснених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано: Ордер серії ВК №1011022 від 05 жовтня 2020 року про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Мартиновим О.Ю.; копія Тарифів адвокатського гонорару, затвердженого Рішенням Адвокатського об"єднання "Рівненська правозахисна група" № 3 від 01.11.2019; копія Рішення Адвокатського об"єднання "Рівненська правозахисна група" № 3 від 01.11.2019; копія квитанції про сплату вартості послуг з надання правничої допомоги в розмірі 1000 грн.; копія Акту прийому-передачі виконаних робіт від 05.10.2020 на загальну суму 1000 грн., в яку входить: надання усноїконсультації із вивченням документів 1 год. - 400 грн., складання відзиву на позовну заяву - 600 грн..

Таким чином, судом встановлено, що відповідач понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн..

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов"язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Разом зі тим, позивачем в ході судового розгляду справи жодних клопотань щодо зменшення судових витрат заявлено не було.

Таким чином, зважаючи на те, що стороною позивача в ході судового розгляду справи не заявлено відповідного клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_1 , суд не ставить під сумнів співмірність даних витрат критеріям, наведеним у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Відтак, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, пред"явлених до відповідача ОСОБА_1 , на його користь за рахунок позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, п.3 Розділ ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1000 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, ЄДРПОУ 36598008,

відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 20 жовтня 2020 року.

Суддя -