Рішення № 92292182, 20.10.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1270/20

Провадження № 2/548/528/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2020 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Старокожко В.П.,

за участю секретаря судових засідань - Листопад В.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно наказу № 202-К від 22.06.2020 року вона звільнена з посади пбухгалтера 1 категорії ЦРА № 135 невідокремленого структурного підрозділу ПОКП «Полтавафарм» з 06 липня 2020 року, за ст. 38 КЗпП (за власним бажанням), однак з нею не було здійснено повний розрахунок, чим порушено її право, а тому просить суд стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на свою користь, не виплачену заробітну плату, компенсацію за не використану відпустку в сумі 23 257 грн 99 коп, та середній заробіток за період з 07 липня 2020 року по дату винесення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, попередньо направила клопотання про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, та просить задовольнити.

Відповідач Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» у судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи керівництво повідомлялось належним чином. Відзив суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу № 202-К від 22.06.2020 року позивач ОСОБА_1 06 липня 2020 року звільнена з посади бухгалтера 1 категорії ЦРА № 135 невідокремленого структурного підрозділу Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Згідно Довідки ПОКП «Полтафарм» № 87 від 17.07.2020 року, сума заборгованості із заробітної плати та компенсаційних виплат при звільненні позивача становить 23 257,99 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач вимоги ст.ст. 47, 116 КЗпП України не виконав, повного розрахунку в день звільнення не провів, заробітну плату та компенсацію за не використану відпустку не виплатив, кінцевий розрахунок з позивачем не проведено на дату подання цієї позовної заяви.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку в сумі 23 257,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд зазначає, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13, від 03.07.2013 року у справі № 6-64цс13, від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14.

З моменту звільнення та на момент звернення позивача із позовом до суду у ПОКП «Полтавафарм» існує заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, таким чином підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи, що звільнення позивача сталося 06.07.2020 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за травень та червень 2020 року.

В травні 2020 року було 19 робочих днів, у червні 2020 року 20 робочих днів, всього 39 робочих днів.

Заробітна плата позивача за травень-червень 2020 року становить 11 660,00 грн (травень 2020 року 5 830,00 грн + червень 2020 року 5 830,00 грн) за 39 робочих днів.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача складає: 11 660 / 39 = 298,97 грн.

В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахункових при звільненні за період з 07 липня 2020 року (наступний день після звільнення) по 20 жовтня 2020 року (день винесення рішення судом), що становить 74 робочих днів у розмірі 22 123,78 грн (298,97 грн. х 74 робочих днів = 22 123,78 грн)

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень, оскільки позивача звільнено від його сплати при зверненні із позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм», ЄДРПОУ 32986923, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 23 257 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят сім) грн 99 коп, (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.07.2020 року по 20.10.2020 року (станом на день винесення рішення) у розмірі 22 123 (двадцять дві тисячі сто двадцять три) грн. 78 коп. (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів), а всього 45 381 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят одну) грн 77 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 5 830,00 грн.

Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: