Рішення № 92291719, 08.10.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2848/17

Провадження № 2/553/21/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.10.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Заяц А.В., Камуз, Я.М., Конновій Є.В., Іжик А.В.,

за участю:

позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лучко Т.І.,

відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Оніпко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя Полтавська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Третя Полтавська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю, в якому вона просила визнати факт прийняття ОСОБА_3 в спадок після померлої його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступного майна: квартири АДРЕСА_1, дачного будинку розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_2 , площею 656 кв.м., що знаходився в с. Вороніна с/т «Зоря», згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ -ПЛ № 049906, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину грошового вкладу в ПАТ «Полтава-банк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн.; 1/2 яких становить 25 000 грн., 1/2 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року), в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/2 -5 226,32 доларів США, як спільно придбане майно за час спільного проживання з померлим; змінити черговість одержання права на спадкування, та встановити за ОСОБА_1 першочерговість при отриманні спадщини після померлого ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи яка протягом тривалого часу опікувалася померлим; визнати право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , 1/2 дачного будинку та Ѕ земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , згідно державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 049906, 1/4 грошового вкладу в ПАТ «Полтава - банк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № 056-040183 від 02.12.2016 року) в сумі 50 000 грн. - 1/4 яких становить 12 000 грн., 1/4 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року) в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/4 - 2613,16 доларів США; стягнути з відповідача 19 447,35 грн. , 50% вартості ритуальних послуг та поминального обіду, витрачених на поховання ОСОБА_3 , стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 03 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 03 листопада 2017 року, 08 листопада 2017 року подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просила визнати факт прийняття ОСОБА_3 в спадок після померлої його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступного майна: квартири АДРЕСА_1, дачного будинку розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_2 , площею 656 кв.м., що знаходився в АДРЕСА_2, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ -ПЛ № 049906, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину грошового вкладу в ПАТ «Полтава-банк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн.; 1/2 яких становить 25 000 грн., 1/2 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року), в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/2 -5 226,32 доларів США, як особисте майно придбане за час спільного проживання з померлим; змінити черговість одержання права на спадкування, та встановити за ОСОБА_1 першочерговість при отриманні спадщини після померлого ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи яка протягом тривалого часу опікувалася померлим; визнати право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , 1/2 дачного будинку та Ѕ земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , згідно державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 049906, 1/4 грошового вкладу в ПАТ «Полтава - банк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № 056-040183 від 02.12.2016 року) в сумі 50 000 грн. - 1/4 яких становить 12 000 грн., 1/4 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року) в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/4 - 2613,16 доларів США; стягнути з відповідача 19 447,35 грн. , 50% вартості ритуальних послуг та поминального обіду, витрачених на поховання ОСОБА_3 , стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

Згідно ухвали суду від 31 січня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче провадження, у відповідності до вимог ЦПК України ( в редакції чинній з 15.12.017 року).

В ході підготовчого провадження 19 лютого 2018 року відповідачем ОСОБА_2 було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Третя Полтавська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно, в якому просила винести рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., розташовану у АДРЕСА_2 , яка зареєстрована згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ПЛ № 04906, на ім`я ОСОБА_4 ; визнати частково недійсним заповідальне розпорядження ОСОБА_3 на банківський рахунок, який знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року на суму 100 000 грн. з нарахованими відсотками по вкладу, та був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/рахунок № НОМЕР_1 , визнати право власності на спадкове майно, на 1/2 частину грошових коштів банківського рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року на суму 100 000 грн. з нарахованими процентами по вкладу, був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/р НОМЕР_1 ; визнати право власності на спадкове майно, а саме грошові кошти на банківському рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD 001435028301 від 30.12.2016 року - на суму 10 000 доларів США з нарахованими відсотками по вкладу, р/рахунок НОМЕР_2 , був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати право власності на спадкове майно, а саме грошові кошти, які знаходяться в ПАТ «Полтава-банк», на строковому банківському вкладі, договір № 056-040183 від 02.12.2016 року, вкладник ОСОБА_3 на суму 50 000 грн., з нарахованими процентами на вклад; визнати право власності на спадкове майно, яке знаходиться на картковому рахунку (заробітна плата) в ПАТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти, які були на даному рахунку на ІНФОРМАЦІЯ_2 і перераховані на рахунок 17 703 грн.; визнати право власності на спадкове майно, а саме пенсійні виплати, стягнути судові витрати.

Поряд з цим, 19 лютого 2018 року відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позову заяву ОСОБА_1 ..

В ході підготовчого провадження ОСОБА_1 подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13 березня 2018 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лучко Т.І. - витребувано докази у справі у державного нотаріуса Третьої Полтавської державної нотаріальної контори, ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор».

Приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив та клопотання про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат позивача у справі.

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лучко Т.І. про виклик свідків - задоволено.

Приєднано до матеріалів справи відзив ОСОБА_2 на позову заяву ОСОБА_1 ..

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Оніпко Т.Є. про виклик свідків - задоволено.

Клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Оніпко Т.Є. про витребування доказів у справі та приєднання копій квитанцій та оригіналу квитанції до матеріалів справи - залишено без розгляду, в зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 183 ЦПК України, та повернуто заявнику.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків.

17 квітня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лучко Т.І. про витребування доказів з ПАТ «Укртелеком» - задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя Полтавська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічний позов з первісним позовом в одне провадження.

Клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів з Полтавського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, Полтавського базового медичного коледжу, з ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Полтава-Банк» - задоволено.

У відповідності до ст. 189 ЦПК України, продовжено процесуальні строки підготовчого провадження.

Згідно ухвали суду від 27 квітня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26 червня 2020 року поновлено судове слідство у цивільній справі.

14 вересня 2020 року позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано уточнену заяву та клопотанння, в зв`язку з приведенням у відповідність позовних вимог, в якій просила визнати факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 15 років, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 грошового вкладу в ПАТ «Полтава-Банк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн. - Ѕ яких становить 25 000 грн., 1/2 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року), в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/2 -2556,32 доларів США, змінити черговість одержання права на спадкування, та встановити за ОСОБА_1 першочерговість при отриманні спадщини після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи яка протягом тривалого часу опікувалась покійним; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 1/2 квартири АДРЕСА_1 , Ѕ дачного будинку та 1/2 земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., що знаходиться в с. Вороніна с/т «Зоря», згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №049906, 1/4 грошового вкладу в ПАТ «Полтава-Банк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн. -1/4 яких становить 12 000 грн., ј грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року) в сумі 10 425,64 доларів США, що становить 1/4 -2613,61 доларів США; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 19 447,35 грн. 50% вартості ритуальних послуг та поминального обіду, витрачених на поховання ОСОБА_3 , стягнути судові витрати.

Поряд з цим, відповідачкою за первісним позовом - позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 подано зустрічний позов про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно, в якому просила винести рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно: земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., розташовану у АДРЕСА_2 , яка зареєстрована згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ПЛ № 04906, на ім`я ОСОБА_4 ; визнати частково недійсним заповідальне розпорядження ОСОБА_3 на банківський рахунок, який знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року, на суму 100 000 грн. з нарахованими відсотками по вкладу, та був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/рахунок № НОМЕР_1 , визнати право власності на спадкове майно на 1/2 частину грошових коштів банківського рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року, на суму 100 000 грн. з нарахованими процентами по вкладу, був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/р НОМЕР_1 ; визнати право власності на спадкове майно, а саме грошові кошти на банківському рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD 001435028301 від 30.12.2016 року - на суму 10 000 доларів США з нарахованими відсотками по вкладу, р/рахунок НОМЕР_2 , був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати право власності на спадкове майно, а саме грошові кошти, які знаходяться в ПАТ «Полтава-банк» на строковому банківському вкладу, договір № 056-040183 від 02.12.2016 року, вкладник ОСОБА_3 , на суму 50 000 грн., з нарахованими процентами на вклад; визнати право власності на спадкове майно, яке знаходиться на картковому рахунку (заробітна плата) в ПАТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти, які були на даному рахунку на ІНФОРМАЦІЯ_2 і перераховані на рахунок 17 703 грн.; визнати право власності на спадкове майно, а саме пенсійні виплати, стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом - відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лучко Т.І. позовні вимоги за первісним позовом підтримали в повному обсязі та наполягли на їх задоволенні, зустрічний позов не визнали в повному обсязі та прохали відмовити в його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідачка за первісним позовом - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Оніпко Т.Є. позовні вимоги за первісним позовом - не визнали в повному обсязі з підстав їх безпідставності , зустрічний позов підтримали в повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третьої Полтавської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала проводити судовий розгляд справи у їх відсутність, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що здійснено актовий запис № 381 (т.1 а.с.26).

В судовому засіданні стороною позивача за первісним позовом вказувалось та підтверджується матеріалами справи, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали разом близько 15 років, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, який ними використовувався на спільні потреби та інтереси, незважаючи, що ОСОБА_3 перебував у реєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ..

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_3 та відповідачка за первісним позовом - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_5 від 18 грудня 1971 року ( т.1 а.с.93).

В обґрунтування позовних вимог стороною первісного позивача вказувалось про те, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 з 2001 року, а за адресою АДРЕСА_3 з 2011 року, вели спільний побут, спільні інтереси, допомагали один одному та мали спільний бюджет.

Стороною позивача за первісним позовом в позові зазначались факти життя останньої, які в свою чергу знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин справи.

Судом встановлено, що останні спільні роки життя, починаючи з 2011 року та до дня смерті ОСОБА_3 , позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 проживали разом з останнім у квартирі АДРЕСА_3 а вели спільний побут, допомагали один одному та мали спільний бюджет.

Вказана обставина підтверджується довідкою, наданою Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради, де вказано, що ОСОБА_3 не проживає з ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с.44).

При цьому, Актом обстеження побутових умов по факту не проживання ОСОБА_2 ,також підтверджується вказана обставина де вказано, що ОСОБА_2 проживає одна в двокімнатній квартирі та, як зафіксовано в даному акті заявницею ОСОБА_2 зазначено, що окрім неї ніхто у квартирі АДРЕСА_1 не проживає (т.1 а.с.47).

Безпосередньо ОСОБА_3 , у своїй заяві адресованій директору ТОВ «УЖК» вказував про те, що з 2012 року він проживає у АДРЕСА_3 без оформлення, субсидії не потребує ( т. 1 а.с.45).

Позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 вказувалось про те, що, проживаючи разом з ОСОБА_3 з 2011 року у квартирі АДРЕСА_3 , ними вівся спільний побут та останні мали спільний бюджет, який ними використовувався на спільній потреби та інтереси. В період всього спільного проживання з ОСОБА_3 протягом близько 15 років до них приїздили родичі, друзі в гості. За період проживання з ОСОБА_3 вони проводили спільно час, їздили відпочивати. Позивчаем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , зазначалося, що вона турбувалось матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , оскільки вона потребувала сторонньої допомоги за станом здоров`я в силу свого похилого віку та здійснювала безпосередній догляд за нею. При цьому, ОСОБА_1 вказувалось про те, що ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та їх відносини мали формальний характер, оскільки останні не були пов`язані спільним побутом, інтересами та бюджетом. ОСОБА_1 не заперечувався факт того, що ОСОБА_3 , будучи директором Полтавського базового медичного коледжу, надавав матеріальну допомогу ОСОБА_2 у вигляді продуктів харчування та оплати комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 , де він був співвласником, на чому їх спілкування, як чоловіка та дружини, закінчувалось.

Вказані твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в ході судового розгляду були підтверджені свідками, які були допитані в ході судового розгляду справи.

Дані обставини, які були встановлені судом в ході з`ясування обставин справи, не були спростовані стороною відповідача шляхом подання належних та допустимих доказів, у відповідності до положення ст. 81 ЦПК України.

Судом беззаперечно встановлено, що з 2001 року та до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, він проживав разом з ОСОБА_1 , а з 2011 року проживав з останньою саме за адресою АДРЕСА_3 .

Вказані обставини в ході судового розгляду справи заперечувались відповідачкою за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , оскільки на її думку наведені вище обставини підтверджують лише те, що позивачка та її чоловік ОСОБА_3 співмешкали разом, що виключає, на думку останньої, будь-які правові наслідки для позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_3 до дня своєї смерті перебував з нею у законному та зареєстрованому шлюбі та з заявами про розірвання шлюбу жодного разу до уповноважених органів не звертався. При цьому, ОСОБА_2 зазначалось про те, що її чоловік ОСОБА_3 турбувався про неї, допомагав їй продуктами харчування, сплачував комунальні платежі за квартиру та придбавав для неї одяг, що на її глибоке переконання спростовує обставини, зазначені ОСОБА_1 у первісному позові.

Дані твердження сторони відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом суд визнає неспроможними по своїй природі та такими, що суперечать дійсним обставинам справи в їх сукупності з наступних обставин.

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 не була присутньою в житті ОСОБА_3 , оскільки з її боку не проявлялись турбота та інтерес до життя і здоров`я останнього. При цьому, остання не цікавилась і матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та її здоров`ям.

В ході судового розгляду також судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя обіймав посаду директором Полтавського базового медичного коледжу, та, як зазначалось сторонами у справі і було засвідчено свідками, останній був порядною людиною та з метою не спричинення ОСОБА_2 значних моральних страждань, а також, приймаючи до уваги той факт, що останній прожив з нею молоді роки і вони прожили у шлюбі значний проміжок часу, ним було прийнято рішення про те, що в зв`язку з тим, що його союз з ОСОБА_2 , як жінки та чоловіка, перестав фактично існувати, тому він залишив місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що життєві обставини склались так, що з 2001 року він став проживати разом з ОСОБА_1 , а з 2011 року вони стали проживати за адресою: у АДРЕСА_3 , він залишаючи ОСОБА_2 залишив квартиру та спільно нажите з нею майно у її розпорядження та користування.

Поряд з цим, відповідачем за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказувалось про те, що ОСОБА_3 опікувався нею, як своєю дружиною, оскільки забезпечував продуктами харчування, сплачував за комунальні послуги та надавав грошові кошти для придбання одягу.

Судом встановлено, що дані обставини дійсно мали місце, але характер і періодичність їх надання з боку ОСОБА_3 не носив ознак шлюбно - сімейних відносин, з наступних підстав.

Дійсним є той факт та знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи, що ОСОБА_2 телефонувала на автовідповідач службового номера телефону ОСОБА_3 - директора Полтавського базового медичного коледжу, та на список надиктовувала перелік продуктів і інших товарів, який був їй необхідним, які потім привозив їй за місцем проживання АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_3 на службовому автомобілі. При цьому, дані дзвінки ОСОБА_2 здійснювала саме в позаробочий час, а саме до 08 год. ранку або після 18 год. вечора.

Вказане підтверджується інформацією щодо вхідних та вихідних з`єднань абонента НОМЕР_6 ОСОБА_2 на службовий номер телефона ОСОБА_3 НОМЕР_7 ( т.2 а.с.48-53).

Дані обставини та письмові докази вказують саме на відсутність між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-якого спілкування, що в свою чергу свідчить про відсутність між ними особистих стосунків.

В ході судового розгляду справи відповідачем за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не заперечувався даний факт, а навпаки остання наполягала на ньому, як на беззаперечній ознаці дійсності шлюбно - сімейних відносин з ОСОБА_3 ..

З огляду на наведені вище факти, суд приходить до висновку про те, що дані обставини вкотре підтверджують формальність відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , які не заперечувались позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , оскільки дані дзвінки здійснювались не на індивідуальний, мобільний номер ОСОБА_3 , а на службовий номер телефона останнього, при цьому без безпосереднього спілкування з абонентом, а за допомогою автовідповідача. Будь - яких належних та допустимих доказів, зі сторони відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 щодо підтвердження факту дійсності шлюбно - сімейних відносин з ОСОБА_3 , крім даного факту, останньою суду наведено не було.

При цьому, безпосередньо відповідачем за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 впродовж судового розгляду визнавався факт проживання ОСОБА_3 з позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , починаючи з 2002 року, крім того у зустрічному позові ОСОБА_2 особисто зазначається ОСОБА_1 в статусі «співмешканки» ОСОБА_3 , що вказує про обізнаність ОСОБА_2 стосовно близьких стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 впродовж тривалого часу, починаючи з 2002 року, та спільного проживання останніх.

Разом з цим, в ході судового розгляду стороною відповідача за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не було доведено факту ведення спільного господарства та бюджету з ОСОБА_3 , наявності обопільних прав та обов`язків між ними, як чоловіка та дружини.

Свідки заявлені даною стороною та допитані судом підтвердили лише обставини надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги ОСОБА_2 , яка носила лише періодичний характер, що не може бути прийнято судом як належні докази на підтвердження існування між останніми саме шлюбно - сімейних відносин.

Таким чином, фактичні обставини справи вказують на те, що приблизно з 2001 року і до дня смерті ОСОБА_3 позивачка за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, вели спільне господарство та побут і були пов`язані спільним бюджетом.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, з огляду на викладене, чинним законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19), підстав відступати від якого суд не вбачає.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Близькими особами - є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Національна правнича наука також містить визначення поняття близьких осіб, відповідно до якого - особами, які перебувають у близьких відносинах, слід вважати так званих близьких осіб, тобто тих, які мають сексуальні позашлюбні або партнерські стосунки і постійно або час від часу проживають спільно, не маючи при цьому прав та обов`язків сімейного характеру.

В судовому засіданні позивачкою за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 вказувалось про те, що вона, як близька особа померлого ОСОБА_3 , займалась його похованням та нею було в повному обсязі понесено витрати на поховання останнього.

Так, як вбачається з матеріалів справи , що всі рахунки - фактури та квитанції щодо організації поховання ОСОБА_3 , а саме щодо оплати вартості ритуальних послуг, пов`язаних з похованням ОСОБА_3 та організацією поминального обіду, видані на ім`я ОСОБА_1 ( т. 1 а.с.48-53).

Поряд з цим, відповідачкою за первісним позовом - позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка доводилась померлому ОСОБА_3 - офіційною дружиною, не було надано суду належних та допустимих доказів щодо спростування вказаних обставин, крім зазначення лише тієї обставини, що вона була присутня на похованні ОСОБА_3 , при цьому, останньою вказувалось, що будь-якої іншої активної участі у організації поховання ОСОБА_3 , остання не приймала та ініціативи не висловлювала. Таким чином, фактично визнавши той факт, що ОСОБА_1 була близькою людиною для її чоловіка ОСОБА_3 , з якою останній спільно проживав, оскільки з боку ОСОБА_2 не було навіть висловлено пропозиції у прийнятті участі у організації поховання та несення витрат на поховання ОСОБА_3 , як законною дружиною останного, що підтверджує, в свою чергу, формальність шлюбних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відсутність будь-яких шлюбних зобов`язань у ОСОБА_2 перед уже покійним ОСОБА_3 ..

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , хоча фактично з 2011 року проживав за адресою АДРЕСА_3 за місцем реєстрації ОСОБА_1 .. Факт проживання ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 підтверджується власноручно написаною заявою ОСОБА_3 ( т. 1 а.с.45).

При цьому, в ході судового розгляду справи стороною позивача за первісним позовом вказувалось про те, що в них з померлим ОСОБА_3 були довірливі відносини, вони вели спільний побут та господарство, вирішували проблеми і питання спірного характеру, зокрема матеріального.

Вказані вище обставини були підтверджені в судовому засіданні свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Надані позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 докази та зазначені обставини не були спростовані в судовому засіданні належними та допустимими доказами стороною відповідача за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в зв`язку з чим у суду відсутні будь-які правові підстави для визнання їх неналежними чи недійсними.

Згідно п .2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що у разі виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Так, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема відчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї. тощо.

Крім того, у відповідності до ст. 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Так, законодавцем визначено, що у відповідності до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Крім того, п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема: вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Наведені вище обставини справи та норми законодавства, які регулюють дані правовідносини, вказують на те, що позивачка за первісним позовом - відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги після померлого ОСОБА_3 як така, з якою вони проживали разом та були близькими особами.

Більше того, встановлені судом обставини були підтверджені в судовому засіданні свідками та матеріалами справи в їх сукупності, що в свою чергу спростовує твердження відповідачки за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про безпідставність позовних вимог, оскільки такі, на думку останніх, не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Вказані твердження сторони відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом суд не приймає до уваги та визнає по своїй природі неспроможними, оскільки вони не були доведені іншими доказами на спростування доказів сторони позивача за первісним позовом та обставин встановлених в ході судового розгляду.

Таким чином, наведені вище обставини, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 , як близьких осіб, пов`язаних побутом, спільними інтересами та спільним бюджетом, протягрм 15 років.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Полтавським міським Палацом шлюбів, від 18 грудня 1971 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , одружились 18 грудня 1971 року , про що здійснено актовий запис № 2990, після реєстрації шлюбу подружжя взяло прізвище ОСОБА_3 ( т.1 а.с.250).

Разом з цим стаття 36 Сімейного кодексу України, передбачає поряд з правами і обов`язки ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 , як законної дружини, котрі остання не виконувала ніяким чином.

Більше того, остання в ході судового розгляду справи не заперечувала тієї обставини, що спільного господарства і спільного побуту з ОСОБА_3 проживаючи у шлюбі з 2001 року і по день його смерті, вони не вели.

ОСОБА_2 достеменно було відомо, що ОСОБА_3 у вказаний період постійно проживав з ОСОБА_1 у помешканні останньої, що вкотре підтверджує доводи первісного позивача з приводу уточнених нею позовних вимог щодо факту їх спільного проживання з померлим.

Надання періодичної матеріальної допомоги ОСОБА_3 ОСОБА_2 виключно в односторонньому порядку також не може вказувати про наявність взаємних прав та обов`язків останніх, як чоловіка та жінки у вказаний вище період.

Відсутність факту спільногопроживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 за адресою її реєстрації, а також факт отримання останньою субсидії на комунальні послуг за даною адресою, саме за відсутності проживання ОСОБА_3 за зазначеною адресою, і переконливо вказує на відсутність ознак сім`ї між ними в період часу з 2001 року по день смерті останнього.

Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 є близькою особою ОСОБА_3 , оскільки з останньою проживав з 2001 року до дня своєї смерті -ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, після померлого ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., розташована в АДРЕСА_2 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ -ПЛ № 049906 та розташований на ньому дачний будинок , яке як зазначалось ОСОБА_1 ОСОБА_3 фактично прийняв у спадок після смерті його матері, але не оформив документально.

При цьому, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за час проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ведучи спільне господарство, маючи спільні кошти, ними було збережено заощадження, які були розміщені на збереження в банківських рахунках:

-ПАТ «Полтава-банк» на ім`я ОСОБА_3 у відповідності до Договору № 056-040183 від 02.12.2016 року на суму 50 000 грн. (т.1 а.с.31-32);

-ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 у відповідності до договору № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року на суму 10 452,64 доларів США ( т.1 а.с.36-37);

-ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 у відповідності до договору № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року на суму 10 000 грн. ( т.1 а.с.38-39).

Судом встановлено, що 14 березня 2017 року у Третій Полтавській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 9/2017, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ( т. 1 а.с.200-211). Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 30 серпня 2017 року звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, після померлого ОСОБА_3 , але при цьому, державним нотаріусом ОСОБА_1 роз`яснено, що заведено спадкову справу після померлого ОСОБА_3 на підставі заяви про прийняття спадщини від дружини ОСОБА_2 , шлюб між ними зареєстрований 18 грудня 1971 року. При цьому, ОСОБА_1 , роз`яснено, що вона отримає майно у спадок після померлого ОСОБА_3 лише звернувшись до суду з наданням відповідних документів про спільне проживання із спадкодавцем під час спільного проживання з ним 14-15 років ( т. 1 а.с.208).

Слід звернути увагу, що заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , його дружина - відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подає вже 14 березня 2017 року, тобто на 7-й день після смерті останнього при цьому, не займаючись організацією поховання останнього та не виявляючи при цьому бажання особистої участі у самому процесі поховання.

В свою чергу відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 вказувала, обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, про те, що свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_3 та її заявою про прийняття спадщини, поданою 14.03.2017 року до Третьої Полтавської державної нотаріальної контори, підтверджується, що ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_3 першої черги, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Тлумачення частини другої статті 1259 ЦК України свідчить, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Слід вказати, що у відповідності до Постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі 713/1528/16-ц, провадження № 61-20208св 18 підставами для задоволення заявлених такого роду вимог є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:

- здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, порали та консультації, поздоровлення зі святами;

- матеріальне забезпечення спадкодавця;

- надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

- тривалий час здійснення дій, визначених у пункті 1-3;

-безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

З огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду та приймаючи до уваги встановлені судом факти, суд констатує про набуття ОСОБА_1 права на спадкування за померлим ОСОБА_3 , як спадкоємцем першої черги, з наступних підстав.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 здійснювалась опіка над спадкодавцем, оскільки нею надавались поради стосовно розпорядження заощадженнями спільно з ним нажитими, в зв`язку з чим ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на банківський рахунок, який знаходиться у ПАТ КБ «ПриватБанк», договір № SAMDNWFD0071435019901.

При цьому, проживаючи разомОСОБА_1 з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 , ними спільно проводились ремонтні роботи у даній квартирі, на підтвердження чого в матеріалах справи мається договір на проведення ремонтних робіт у цій квартирі та блокнот ОСОБА_3 з особистими записами останнього щодо витрат понесених на проведення ремонтних робіт (т. 3 а.с.9-14, 41-59).

Дані докази не заперечувалися та не були спростовані іншими належними та допустимими доказами у даній справі з боку сторони відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ..

Крім того дана сторона не заперечувала проти приєднання вказаних доказів до матеріалів справи, що свідчить про їх допустимість і належність, у відповідності до вимог процесуального закону.

Судом також встановлено, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 опікувалася ОСОБА_3 і після його смерті, так як вона займалася його похованням, провела оплату ритуальних послуг, поминального обіду та інших супутніх витрат. Крім того, відповідачка за первісним позовом - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказувала, що вона є його офіційною дружиною та до смерті остання спілкувалася з ним, при цьому не займаючись його похованням і не цікавлячись його життям та здоров`ям. Таким чином, останні роки свого життя, починаючи з 2001 року і до дня смерті, ОСОБА_3 провів з ОСОБА_1 під її опікою, оскільки інші родичі, в тому числі дружина - ОСОБА_2 , не цікавилась його життям та ніяким чином не піклувалися про нього.

Факт матеріального забезпечення спадкодавця ОСОБА_3 позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 підтверджується тим, що останньою було продано свою квартиру у АДРЕСА_4 ( т.3 а.с.60) та придбано квартиру АДРЕСА_3 , частина коштів від продажу квартири була надана нею в їх спільний бюджет з ОСОБА_3 , з яким вони разом проживали, вели спільний побут, вирішували соціально - побутові питання, мали спільний бюджет.

Факт надання спадкодавцеві будь-якої іншої допомоги є те, що позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 повністю вела господарство під час проживання з ОСОБА_3 , а саме займалась прибиранням помешкання, готувала їжу, рахувала і сплачувала комунальні платежі, здійснювала догляд за ОСОБА_3 , слідкувала за його зовнішнім виглядом і доглядала за речами, слідкувала за його лікуванням та харчуванням, що було підтверджено свідками, допитаними у справі, які відзначали постійну турботу ОСОБА_1 за ОСОБА_3 не лише в побуті, а й на роботі останнього.

Допитані в ході судового розгляду свідки суду вказували, що ОСОБА_1 займалася організацією свят, поздоровлень та дозвілля в робочому колективі, де вони разом працювали з ОСОБА_3 ..

ОСОБА_3 прислухався до її порад, поважав її думку, радився з нею. Завжди чуйно та шанобливо ставився до неї, як в робочому так і домашньому оточенні, і спонукав до цього інших присутніх своїм прикладом.

ОСОБА_1 завжди переймалася атмосферою в трудовому колективі, влаштовувала відпочинок з колегами по роботі на спільній з ОСОБА_3 їхній дачі.

Вказані обставини вказують про наявність близьких стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , їх тісний зв`язок як в робочому колективі і за його межами, в сімейній обстановці, наявність спільних поглядів на життя та інтересів, взаємоповаги і розуміння один до одного.

При цьому, судом встановлено та підтверджено свідками у справі, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка в силу свого похилого віку потребула постійного стороннього догляду та турботи. Приймала активну участь у похованні та похоронах ОСОБА_4 , де ОСОБА_2 взагалі не приймала участі та не була присутня.

Так, однією з умов зміни черговості спадкування Верховним Судом вказано факт наявності тривалого здійснення дій, визначених пунктом 1-3, а саме здійснення опіки над спадкодавцем, матеріальне забезпечення спадкодавця та надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві. Факт тривалості та характеру здійснення даних дій ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 , що встановлений вище, вказує про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2001 року спільно, як близьких осіб, які були пов`язані спільним побутом, інтересами і бюджетом та здійснення ОСОБА_1 , як близькою особою, опіки над спадкодавцем, та надання будь-якої іншої допомоги протягом 15 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за свого життя мав «проблеми з серцем», що підтверджується листом Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради від 05.12.2019 року за вих. № 04-04/3344, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , 1950 року народження, мешканець АДРЕСА_5 , знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні: з 15.01.2008 року по 08.02.2008 року; з 02.03.2009 року по 20.03.2009 року; з 06.12.2010 року по 24.12.2010 року4; з 06.12.2011 року по 16.12.2011 року; з 02.04.2013 року по 19.04.2013 року; з 10.12.2015 року по 31.12.2015 року.

В даному листі вказано, що ОСОБА_3 після обстеження медичними фахівцями були встановлені діагнози - артеріальна гіпертонія, гострий подагричний артрит, ревмополіартрит (ДАS28 3.2.-5.1) ІІІ функціонального класу з порушенням професійної та непрофесійної діяльності.

Починаючи з 2008 року ОСОБА_3 було призначено лікування як стаціонерне перебування в відділенні і продовження у домашніх умовах. У ОСОБА_3 під час весняного та осіннього періодів спостерігалось загострення приступів запалення з ураженням великого пальця руки, припухлостей локтів та зап`ястів, виникнення подагричних «шишек» - тонусів навколо суставів. При даних приступах подагри, сустави становляться горящими, червоніють, отікають. Відбувається обмежений діазон руху і хворий ОСОБА_3 потребував в момент загострення хвороби додаткової допомоги (т. 3 а.с.84).

В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 вказувалось про те, що остання здійснювала догляд за ОСОБА_3 внаслідок хвороби останнього, в період перебування останнього на стаціонарному лікуванні навідувала останнього в лікарні, забезпечувала його індивідуальним харчуванням, з урахуванням особливостей захворювання останнього та його стану здоров`я. При цьому, відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не провідувала ОСОБА_3 у лікарні і не приймала участі у наданні допомоги по догляду за ним, що безпосередньо останньою не заперечувалось та не було спростовано в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так і юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Судом з урахуванням наведених вище обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги за законом, набула право на спадкування, як спадкоємець першої черги.

В свою чергу твердження відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не має права на спадкування, як спадкоємець І черги, при цьому, не надаючи в сукупності достатніх, належних та допустимих доказів , які б спростовували наведені вище фактичні обставини, є по своїй природі неспроможними твердженнями

Тлумачення частини другої статті 1259 ЦК України свідчить, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позивачем за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 належно і достатньо доведено, що з 2008 року ОСОБА_3 мав наступні діагнози артеріальна гіпертонія, гострий подагричний артрит, ревмополіартрит (ДАS28 3.2.-5.1) ІІІ функціонального класу з порушенням професійної та непрофесійної діяльності та ту обставину, що він потребував сторонньої допомоги, що надає суду підстави дійти до переконливого висновку про наявність правових підстав для зміни черговості одержання нею права на спадкування на підставі частини другої статті 1259 ЦК України.

Тлумачення статі 1279, 1280 ЦК України дозволяє зробити висновок, що реалізація переважних прав може відбуватися на стадії поділу спадкового майна, виділу з нього частки чи перерозподілу спадщини, якщо майно збереглося у натурі, тобто здійснення спадкових прав спадкоємцями, які набули право на спадкування та прийняли спадщину.

Сукупність доказів та встановлених вище обставин вказує про те, що ОСОБА_1 набула права на спадкування у порядку першої черги за законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 3 Сімейного кодексу визначено поняття сім`ї, з якого вбачається, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До загальних ознак у розумінні цієї норми, яким має відповідати зв`язок між фізичними особами, щоб вони вважалися сім`єю, належать: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом; взаємні права та обов`язки. Діти належатимуть до членів сім`ї своїх батьків у будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності його причини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватися добросовісно, а не в супереч завданню судочинства.

Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Таким чином, чинна редакція ЦПК, прямо закріплює низку обов`язків учасників процесу у сфері доказування, що свідчить про те, що вітчизняне законодавство закріплює не лише обов`язок учасників справи сприяти суду у з`ясуванні обставин справи, однак і їх обов`язок подавати усі наявні у них докази.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК передбачає право учасників справи подавати докази, п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК - їх обов`язок подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а ст. 81 ЦПК регламентує правило розподілу обов`язків із доказування (тягар доказування) між сторонами.

У даному випадку слід виходити із різної природи обов`язків щодо доказування, регламентованого ч. 1 ст. 81 ЦПК, відповідно до якої кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та обов`язку учасників справи подавати усі наявні у них докази, закріпленому у п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК. Положення ст. 81 ЦПК відбивають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін.

У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі. Тоді, коли особа використовує свої процесуальні права у сфері доказування всупереч їх меті, діє недобросовісно, то починає зачіпатися загальний публічно-правовий інтерес в ефективному відправленні правосуддя, що повинно мати наслідком відповідну реакцію суду.

Таким чином, стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 не надано достовірних і достатніх доказів щодо спростування наведених вище обставин, які носять дійсний та фактичний характер, а не базуються на простому констатуванні факту перебування її у зареєстрованому шлюбі з померлим, який по своїй природі носив формальний характер, оскільки був позбавлений основних ознак поняття сім`ї, що під собою визначається наявністю взаємних прав та обов`язків дружини та чоловіка та пов`язаність останніх побутом, інтересами, у відповідності до норм Сімейного Кодексу України .

Поряд з цим, позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 та відповідачем за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 заявлено вимоги про поділ спадкового майна, яке залишилось після померлого ОСОБА_3 ..

При цьому, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 грошового вкладу в ПАТ «Полтава-Банк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року в сумі 50 000 грн. - 1/2 яких становить 25 000 грн., 1/2 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року, в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/2 -2556,32 доларів США, визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 1/2 квартири АДРЕСА_1 , 1/2 дачного будинку та 1/2 земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 656 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №049906, 1/4 грошового вкладу в ПАТ «Полтава-Банк» на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн. -1/4 яких становить 12 000 грн., 1/4 грошового вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року) в сумі 10 425,64 доларів США, що становить 1/4 -2613,61 доларів США та вимог відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 , оскільки нотаріусом позивачу за первісним позовом - відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 з підстав відсутності рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем не менше п`яти років.

Не видане таке свідоцтво і дружині ОСОБА_2 ..

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини право позивача на отримання свідоцтва про спадщину за законом після ОСОБА_3 є непорушним та рішення у даній справі є підставою по своїй природі для звернення сторін до нотаріуса з питань оформлення спадкового права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги сторін про реальний розподіл спадкового майна - є передчасними, оскільки делегування суду повноважень інших державних органів та установ не допускається.

Поряд з цим, позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_2 вартість ритуальних послуг та поминального обіду, витрачених на поховання ОСОБА_3 , а саме 50% їх вартості, що становить 19 447,35 грн., які підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами у справі, що витрати на поховання ОСОБА_3 та організацією поховання останнього займалась саме ОСОБА_1 ..

З матеріалів справи вбачається та підтверджується квитанціями та рахунками - фактури ( т.1 а.с.48,,49,50,51,52,53), що загальна сума витрат на поховання та організація поминального обіду становить - 38 894,70 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 1232 ЦК України визначено, що спадкоємці повинні відшкодувати розумні витрати, які зазнав один з них, або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Даною нормою визначено особливості при покладенні на спадкоємців обов`язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме такі витрати повинні бути розумними, що стосуються їхнього розміру та необхідності здійснення.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 1 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Таким чином, у відповідності до норм закону, які регулюють спірні правовідносини, до витрат пов`язаних з похованням спадкодавця ОСОБА_3 належать витрати пов`язані з організацією комплексу заходів та обрядових дій що пов`язані з поховання людини.

З огляду на вище викладене, заявлені позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 витрат пов`язаних з організацією поминального обіду , що становить 19 371,00 грн. та придбання лікеро - горілчаних виробів для поминального обіду після померлого ОСОБА_3 на суму 5 387,50 грн. не відносяться до витрат на поховання у розумінні, наведеному у ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», та є безпідставними в даній частині.

Суд приходить до висновку, з урахуванням наведених вище фактів, що сума витрат пов`язаних з похованням спадкодавця ОСОБА_3 становить 15 662,60 грн., та 50 % відсотків від вартості зазначених витрат становить 7 831,30 грн., які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ..

Положенням статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом - відповідачем за первісним позовом - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 3200 грн., у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності, сума витрат судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 становить 1920,00 грн..

Поряд з цим, позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у сумі 71 077,00 грн..

Судом встановлено, що 30.01.2018 року адвокатом Лучко Т.І. було видано ордер на представництво інтересів позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ( т. 1 а.с.76).

Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Стороною позивача за первісним позовом на адресу суду надано квитанції щодо оплати витрат на правовому допомогу на загальну суму 20 000 грн. ( т. 3 а.с. 106,107).

Поряд з цим, представником інтересів ОСОБА_1 адвокатом Лучко Т.І. надано на адресу суду довідку - розрахунок правничої допомоги адвоката на суму 71 077 грн. з зазначенням часу витраченого адвокатом на організацію представництва інтересів ОСОБА_1 та наданням правничої допомоги останній, при цьому зазначає у даному розрахунку лише проміжок часу витрачений адвокатом у даній справі.

Суд приходить до висновку, що заявлена сума судових витрат у даній справі на суму 71 077 грн., яка була розглянута у порядку загального позовного провадження, позивачем ОСОБА_1 не відповідає критерію дійсності, необхідності та співмірності з заявленими позивачами вимогами та підлягає до часткового задоволення з розрахунку суми, яка безпосередньо сплачена позивачем ОСОБА_1 та отримана адвокатом Лучко Т.І. на суму 20 000 грн.. З урахуванням порційності задоволених вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до стягнення на її користь підлягає сума, що становить 12 000 грн..

З огляду на відмову в задоволенні зустрічного позову подана заява представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Оніпко Т.Є. про стягнення з позивача за первісним позовом ОСОБА_1 судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у відповідності до результату розгляду справи та, у відповідності до положення ст. 137 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, суд приходить до висновку, про обґрунтованість заяви відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначеної у зустрічному позові про повернення останнійнадлишково сплаченого судового збору в сумі 4 457,00 грн., згідно квитанції № 7 від 30.01.2018 року, та повернення їй даних витрат.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1218, 1220,1232, 1261, 1264 , 1259, 1268, 1296, ЦК України, ст. 3 Сімейного Кодексу України, Закону України «про Поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя Полтавська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю - задовольнити частково.

Визнати факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 15 років.

Змінити черговість одержання права на спадкування, та встановити за ОСОБА_1 , першочерговість при отримання спадщини після померлого ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу яка протягом тривалого часу опікувалася покійним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7831,30 грн., 50 % вартості ритуальних послуг витрачених на поховання ОСОБА_3 ..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на суму 13 920,00 грн.; у вигляді судового збору у розмірі 1920,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн..

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за передчасністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Третя Полтавська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно - відмовити за передчасністю.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України м. Полтави (УК у м. Полтаві) повернути ОСОБА_2 , надлишково сплачений судовий збір в сумі 4 457,00 грн. згідно квитанції № 7 від 30.01.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко