Рішення № 9228857, 09.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10                                                                                           Справа№ 25/42

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Малого приватного підприємства “ПРАДОБУД” (м.Борислав)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Будівництво” Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Євробуд” (м.Трускавець)

про :стягнення заборгованості в сумі 65 460,09 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Райхель Р.П.-представник, довіреність від 09.06.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства “ПРАДОБУД” (м.Борислав) до Дочірнього підприємства “Будівництво” Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Євробуд” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 65 460,09 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.03.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.03.2010 року. Ухвалою від 10.03.2010 року розгляд справи відкладено до 15.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 15.03.2010 року розгляд справи відкладено до 22.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 22.03.2010 року розгляд справи відкладено до 31.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 31.03.2010 року розгляд справи відкладено до 09.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2010 року, про відкладення від 10.03.2010 року, від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 31.03.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 31.03.2010 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.04.2010 року за вх.№6942 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

09.04.2010 року за вх.№6965 позивач подав клопотання щодо нарахування витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2010 року, про відкладення від 10.03.2010 року, від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 31.03.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №5126705 від 05.03.2010 року, №5142174 від 15.03.2010 року, №4562900 від 22.03.2010 року, №4597429 від 31.03.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.04.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

МПП “Прадобуд” (надалі –позивач) відвантажено пісок ДП “Будівництво” ТзОВ “ТКС-Євробуд” (надалі –відповідач) в загальному обсязі на суму 123 750,00 грн.

Станом на 18.06.2008 року борг ДП “Будівництво” ТзОВ “ТКС-Євробуд” перед МПП “Прадобуд” складав, за підрахунком позивача, 58 500,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем.

04.07.2008 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію з проханням погасити заборгованість до 20.07.2008 року.

17.07.2008 року на адресу позивача надійшов лист-відповідь, в якому керівництво ДП “Будівництво” ТзОВ “ТКС-Євробуд” пропонувало інший графік заборгованості, згідно з яким вся сума заборгованості повинна була бути виплачена до 15.08.2008 року.

21.08.2008 року на рахунок МПП “Прадобуд” від ДП “Будівництво” ТзОВ “ТКС-Євробуд” було перераховано 5 000,00 грн.

20.08.2009 року відповідачем перераховано на користь позивача 1 000,00 грн., а 15.09.2009 року –ще 1 000,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 51 500,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних, що становить 2 575,59 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 11 384,50 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В даному випадку позивач вважає, що враховуючи те, що відповідно до договору №6 від 27 січня 2010 року про надання юридичних послуг, адвокат –Райхель Роман Петрович, здійснював підготовку по написанню та поданню позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та безпосередньо брав участь в судових засіданнях, надавав заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснював необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних зі стягненням з відповідача боргу та нарахованих 3% річних, індексу інфляції, отже, такі послуги підлягають оплаті за рахунок відповідача. Райхель Роман Петрович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №254.

Таким чином, витрати, які поніс позивач, сплативши за юридичні послуги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., згідно договору №6 від 27 січня 2010 року, є витратами за послуги адвоката, відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої прийнято рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на оплату послуг адвоката.

Сплата даних витрат на оплату послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням №34 від 08.04.2010 року на суму 3 000,00 грн.

09.04.2010 року за вх.№6965 позивач подав клопотання щодо нарахування витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі, на думку позивача, чим порушив свої обов'язки за Договором.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем було порушено умови договірних зобов'язань, а також ст. ст. 509, 526, 655 Цивільного Кодексу України.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Малого приватного підприємства “ПРАДОБУД” (м.Борислав) до Дочірнього підприємства “Будівництво” Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Євробуд” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 65 460,09 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням №34 від 08.04.2010 року на суму 3 000,00 грн. Оскільки, адвокат не приймав участь у перших судових засіданнях, витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню в розмірі 50%, тобто, в сумі 1 500,00 грн.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав квитанції №21 від 02.03.2010 року на суму 654,61 грн. про сплату державного мита та №22 від 02.03.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Будівництво” Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Євробуд” (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля,54а; р/р 26003157773800 в АКІБ Укрсиббанк, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34596915) на користь Малого приватного підприємства “ПРАДОБУД” (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Ст.Бандери,5; р/р 2600527508 в Бориславському відділенні ЛОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30293024) – 65 460 (шістдесят п”ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 09 коп. –боргу, 654 (шістсот п”ятдесят чотири) грн. 61 коп. – сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 500 (одну тисячу п”ятсот) грн. 00 коп. – сплачених витрат на оплату послуг адвоката.

3.          В решті частини позовних вимог –відмовити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя