Рішення № 9228805, 23.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.10                                                                                 Справа № 9/79

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Промтехобладнання", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 114 654 грн. 45 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Клименко О.І., дов. б/н від 25.03.10,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "ТД "Промтехобладнання", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 122 від 04.09.08 у розмірі 114654,45 грн., що складаються з суми основного боргу –70879,99 грн., пені –22522,11 грн., інфляційних втрат –18287,04 грн. та річних відсотків за користування чужими коштами в розмірі 2965,31 грн.

У судовому засіданні 23.04.10 представник позивача заявою уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочку платежу у розмірі 41849,36 грн., що складаються з пені в сумі в сумі 21943,73 грн., 3% річних –2965,31 грн. та інфляційних втрат –16940,32 грн.

Незважаючи на те, що нараховані позивачем річні відсотки у розмірі 3% та інфляційні втрати за своєю юридичною природою не є штрафними санкціями, суд приймає заяву позивача від 23.04.10 та розглядає спір з урахуванням цієї заяви, оскільки позивач скористався своїм правом щодо змінення предмету спору та зменшення розміру позовних вимог, наданим йому ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Відповідач, ВАТ "СЗФ", участь представника у судовому засіданні не забезпечив, однак відзивом на позовну заяву за № 02/1063 з позовною вимогою не погоджується, виходячи з наступного:

позивач об'єднав у заяві декілька вимог, які не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки рахунок і взаємний залік нестач та надлишків встановлюється у кожному місяці окремо.

В обгрунтування позову позивач, з урахуванням уточнення позовної заяви, посилається на укладений між ним та відповідачем договір купівлі-продажу № 122 від 04.09.08, за яким позивач (продавець) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) –купити продукцію, номенклатура, кількість, ціна, строки поставки та строк гарантії якої зазначено у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Згідно з умовами п.п. 3.1 та 6.1 договору загальна сума договору визначається відповідно до специфікацій, а оплата справляється за фактично поставлену продукцію протягом 5-ти банківських днів на рахунок позивача.

4 вересня 2008 року сторонами було підписано специфікацію № 01/08Є до спірного договору, згідно з якою позивач поставив продукцію 6-го жовтня 2008 року на суму 70879,99 грн., що підтверджується накладною № 460 від 06.10.08 та довіреністю ЯПВ № 367157/710 від 01.10.08.

Строк оплати за поставлену продукцію –11 жовтня 2008 року, однак відповідач не здійснив оплати, направлені позивачем акти звірення розрахунків не підписав, на претензії не відповів.

На підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати продукції за період з 30.04.08 по 12.08.09 на загальну суму 22522,11 грн.

На підставі ст.ст. 536 та 625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення платежу у розмірі 18287,04 грн. та 3% річних у розмірі 2965,31 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що договором не передбачений правочин щодо встановлення розміру пені за порушення грошового зобов'язання, крім того, позивач просить стягнути з відповідача річні відсотки за користування чужими коштами, тоді як у наведеному розрахунку ці відсотки визначені як 3% річних.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача та відповідача, надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 122 від 04.09.08, за яким позивач зобов'язався продати, а відповідач –купити продукцію, номенклатура, кількість, ціна, строки поставки та строк гарантії якої зазначено у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Згідно з умовами договору оплата справляється за фактично поставлену продукцію протягом 5-ти банківських днів на рахунок позивача.

4 вересня 2008 року сторонами було підписано специфікацію № 01/08Є до спірного договору, згідно з якою позивач поставив продукцію 6-го жовтня 2008 року на суму 70879,99 грн., що підтверджується накладною № 460 від 06.10.08 та довіреністю ЯПВ № 367157/710 від 01.10.08, таким чином, строк оплати за поставлену продукцію –11 жовтня 2008 року.

Відповідач не виконав грошове зобов'язання з оплати продукції, борг за неї на час розгляду справи складає 70879,99 грн., що підтверджується наявними у справі доказами, у т.ч. й листом відповідача за № 08/4954 від 16.11.09 про визнання боргу.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем на підставі розділу 7 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати продукції за період з 30.04.08 по 04.03.10 (згідно з розрахунком, наведеним у заяві про уточнення) в розмірі 21943,73 грн., з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Договором не передбачений правочин щодо встановлення розміру пені за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у т.ч., неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Щодо ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то вона не встановлює розмір пені, а обмежує її подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок нарахованих 3% річних у розмірі 2965,31 грн. та інфляційних втрат –16940,32 грн. за час прострочення платежу, який відповідає фактичним обставинам, тому ці суми підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ВАТ "Стахановський завод феросплавів", Луганська обл., м. Стаханов, код 00186513, на користь позивача, ТОВ "Торгівельний Дім "Промтехобладнання", 49075, м. Дніпропетровськ, вул. Житомирська, буд. 30, код 32816304, суму заборгованості за договором № 122 від 04.09.08 у розмірі 90785,62 грн., що складаються з суми основного боргу –70879,99 грн., інфляційних втрат –16940,32 грн. та 3% річних в розмірі 2965,31 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –907,85 грн. та інформаційно-технічні витрати –186,87 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 21943,73 грн. –відмовити.

4. Провадження у справі щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1346,72 грн. –припинити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               А.Г.Ворожцов