Рішення № 9228755, 22.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10                                                                                 Справа № 8/47пн(10/117пн)

За позовом Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ,

2.Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ;

3.Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго», м. Луганськ,

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Відкритого акціонерного товариства «Завод «Красний Луч»», м. Красний Луч Луганської області;

2.Відкритого акціонерного товариства «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, - про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Ващенко Ю.К. –заступник начальника юридичного відділу, - довіреність № 20-01 від 19.06.2009;

від 1-го відповідача - Селезньова С.Г. - заступник директора департаменту правової роботи, - довіреність № 7 від 01.01.2010 року;

від 2-го відповідача - Вишняк Г.С.- головний юрисконсульт юридичного управління, - довіреність № 02-04/734 від 10.12.2009 року;

від 3-го відповідача –Віткалов Д.М. –представник, - довіреність №15 від 15.04.10 року;

від 1-ї третьої особи –Максимов Р.В. –представник, - довіреність №1 від 11.01.10 року;

від 2-ї третьої особи - представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання:

права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області на трансформаторну підстанцію РТП 35/6, яка знаходиться у місті Красний Луч, вул. Дружби, 21-а Луганської області;

частково недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Краснолуцькі електричні мережі Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго»(далі –ЦМК), укладеного 25.04.01 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(далі –ТОВ «ЛЕО») та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі –Банк), - у частині продажу трансформаторної підстанції РТП 35/6.

У зв’язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження по справі №10/117пн.

Рішенням суду від 17.07.09 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 01.09.09 року, позов задоволено частково: за державою в особі позивача визнано право власності на частину трансформаторної підстанції РТП 35/6, а саме: будівлю розподільчого пристрою на 6 кіловольт, що перебуває на балансі Відкритого акціонерного товариства «Завод «Красний Луч»»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.09 року рішення судів І та ІІ інстанцій скасовано, справу передано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 09.02.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 26.02.10 року до 16.03.10 року: з 16.03.10 року до 06.04.10 року –у зв’язку з неявкою третіх осіб та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Ухвалою суду від 06.04.10 року до участі у справі в якості 3-го відповідача залучено Відкрите акціонерне товариство «Луганськобленерго»(далі –ВАТ «ЛОЕ»), з одночасним позбавленням його статусу третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У зв’язку з цією обставиною та відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 06.04.10 року до 22.04.10 року.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі, пославшись на те, що відсутні будь-які документальні докази на підтвердження переходу спірного майна до 1-го відповідача (письмове пояснення за вих. № б/н від 26.02.2010 року).

Представник 1-го відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вих.. .№ 01-31/2/35 від 25.02.2010 року), у т.ч. з посиланням на те, що ТОВ «ЛОЕ» ніколи не заявляло про наявність у нього права власності на всю трансформаторну підстанцію РТП 35/6, - оскільки воно є правомірним власником лише її частини –відкритого розподільчого пристрою 35 кв (далі –ВРП 35кв); воно ніколи не вважало себе власником іншої частини цього об’єкту - закритого розподільчого пристрою 6 квт (далі –ЗРП 6 кв) (том 1, а.с. 37-65).

Представник 2-го відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вих.№ 78.1-009/85-227 від 25.02.2010 року), стверджуючи, що Банк право власності на ЦМК, у т.ч. ВРП РТП 35/6, набув як переможець прилюдних торгів (том 1, а.с.103-105) на підставі свідоцтва, виданого 20.04.2001 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Кожемякіним А.А., після чого продав його ТОВ «ЛЕО»на підставі договору купівлі-продажу цілісних майнових комплексів від 25.04.01 року (том 1, а.с. 7-9; том 2, а.с.22-23; том 3, а.с.22-23).

Представник 3-го відповідача пояснив, що ТОВ «ЛОЕ» на підставі Акту приймання-передачі від 24.12.1973 року отримало на баланс свого відокремленого підрозділу - Краснолуцькі електричні мережі Підприємства електричних мереж «Донбасенерго» - частину районної трансформаторної підстанції (РТП) у вигляді Відкритого розподільчого пристрою 35 кіловольт (ВРП 35кв), яка була збудована як частина трансформаторної підстанції РТП 35/6, а інша частина цієї ж трансформаторної підстанції під назвою Закритий розподільчий пристрій 6 кіловольт (ЗРП 6кв) на підставі того ж акту була передана на баланс колишнього заводу «Красний Луч»(том 1, а.с132-137).

ВАТ «ЛОЕ»ніколи не було балансоутримувачем (власником) ЗРП 6 кв та не здійснювало його відчуження. Назва «трансформаторна підстанція РТП 35/6»є диспетчерською назвою у системі енергопостачання, а не назвою цілісного об’єкту нерухомості.

Представник 1-ї третьої особи (ВАТ «Завод «Красний Луч»») позов вважає обґрунтованим, оскільки спірний об’єкт нерухомого майна з грудня 1973 року обліковується на балансі заводу як єдиний об’єкт - РТП 35/6, який не увійшов до статутного фонду ВАТ «Завод «Красний Луч»», створеного у серпні 1998 року шляхом перетворення колишнього державного підприємства «Завод «Красний Луч»»у однойменне ВАТ (том 1, а.с.80-81, 82-87; том 3, а.с. 111).

2-а третя особа своїм право на надання пояснення (відзиву) на позов та на участь у судовому засіданні не скористалася, оскільки згідно наявним у справі даним не існує як юридична особа.

І.Заслухавши представників сторін та 1-ї третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

РТП 35/6кв була спроектована у 1964 році та побудована у 1973 році для здійснення електропостачання колишнього державного підприємства «Завод «Красний Луч»».

Згідно Проектному завданню до складу РТП35/6 входять: ВРП-35 кв, трансформатор 1Т, трансформатор 2Т, будівля ЗРП 6 кв, підземний резервуар та огорожа (том 1, а.с.88-98).

На підставі акту приймання-передачі від 24.12.1973 року завершений будівництвом об’єкт був переданий на баланс двом юридичним особам, а саме:

одна частина у вигляді ВРП35 кв –на баланс Краснолуцького підприємства електричних мереж «Донбасенерго», правонаступником якого в подальшому стало ВАТ «ЛОЕ»;

інша частина у вигляді ЗРП 6кв –на баланс колишнього державного підприємства «Завод «Красний Луч»», правонаступником якого на даний час є ВАТ «Завод «Красний Луч»»(том 1, а.с. 132-137).

Останнім у грудні 1973 року заведено інвентарну картку у зв’язку з взяттям на баланс підприємства об’єкту –основного засобу під назвою Районна трансформаторна підстанція РТП 35/6 (том 1, а.с.111).

У 1999 році було здійснено приватизацію майна, яке належало державному підприємству «Завод «Красний Луч»», при цьому до його статутного фонду НЕ увійшла низка об’єктів, у тому числі і об’єкт нерухомого майна під назвою РТП 35/6, але вони продовжували обліковуватися на балансі заводу (том 1, а.с.112-127).

На вимогу суду ВАТ «Завод «Красний Луч»»надало низку документальних доказів (вих. № б/н від 21.04.10 року), з яких вбачається, що до складу об’єкту нерухомості, який заводом обліковується як РТП 35/6, НЕ входять ВРП 35, трансформатор 1Т, трансформатор 2Т, підземний резервуар та огорожа, - з наданих документів чітко видно, що 1-а третя особа в якості РТП 35/6 обліковує лише нежитлову будівлю літ. А-1 оціночною вартістю 52455,00 грн., розташовану за адресою: місто Красний Луч, вул. Дружби,21-а, у якій знаходиться ЗРП 6кв (вказана поштова адреса районній трансформаторній підстанції надана на підставі рішення виконкому Краснолуцької міської ради від 21.06.07 року №351/2 «Про присвоєння поштової адреси районній трансформаторній підстанції 35/6, розташованій по вул. Дружби у місті Красний Луч»).

Опосередковано факт того, що ВРП 35кв не належить ВАТ «Завод «Красний Луч»», вбачається також з наданої до справи низки договорів про постачання електричної енергії, укладених між ТОВ «ЛЕО» (постачальник) та ВАТ «Завод «Красний Луч»(споживач) (№1007 01.10.02 року (том 1, а.с.50-54); від 17.12.07 року (том 1, а.с. 42-49), до кожного з яких сторони склали акт балансового розмежування відповідальності, –при цьому завод у жодному з випадків не оспорював, що йому не належить право власності на ВРП 35 як частину трансформаторної підстанції з диспетчерською назвою «Районна трансформаторна підстанція 35/6»(РТП 35/6).

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 28.01.2000 року по справі №1/102 за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія»до ВАТ «ЛОЕ»- про стягнення 793.107.085,74 грн. –позов було задоволено.

Ухвалою того ж суду від 16.10.2000 року звернуто стягнення на майно ВАТ «ЛОЕ»(до складу якого входили і Краснолуцькі електромережі), що стало підставою для його продажу з прилюдних торгів, переможцем яких, як сказано вище у цьому рішенні, було визнано Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ (2-й відповідач).

Останній на підставі договору купівлі-продажу ЦМК (у тому числі ЦМК –Краснолуцькі електричні мережі ВАТ «Луганськобленерго») від 25.04.01 року продав, а ВАТ «ЛЕО»- купило низку ЦМК, у тому числі –Краснолуцькі електромережі (том 1, а.с.55-57), до якого додано Акт №5 приймання-передачі ЦМК Краснолуцькі електричні мережі ВАТ «Луганськобленерго»за Договором купівлі-продажу ЦМК від 25.04.2001 року, з якого вбачається, що за цим договором було здійснено відчуження тільки ВРП 35 як частини РТП35/6, а не усієї цієї трансформаторної підстанції (том 1, а.с. 58-61).

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.12.02 року по справі №18/239пн, яке набрало законної сили, за ТОВ «ЛЕО» визнано право власності на 6 ЦМК, у т.ч. і ЦМК Краснолуцькі електричні мережі (том 1, а.с.62-63).

З урахуванням вищевикладеного 1-й, 2-й та 3-й відповідачі не визнають цей позов.

Підставою для нього стало наступне.

14.07.04 року Фондом державного майна України видано наказ №1451 «Щодо перерозподілу функцій управління корпоративними правами держави», відповідно до якого на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі –РВ ФДМУ) було покладено відповідальність за забезпечення управління переданими йому корпоративними правами держави у відкритих акціонерних товариствах у повному обсязі, у т.ч. і ВАТ «Завод «Красний Луч»»(том 1, а.с.10-11).

У зв’язку зі здійсненням цих функцій РВ ФДМУ 25.10.07 року за вих. №1-3/2485 звернулося до ТОВ «ЛЕО»з запитом про власника РТП35/6, на що назване товариство повідомило, що воно вважає себе законним власником частини цієї підстанції, а саме: ВРП 35 РТП 35/6 (отримано РВ ФДМУ 01.11.07 року) (том 1, а.с.5).

Суд вважає, що позивач в особі РВ ФДМУ саме з вказаної дати –01.11.07 року –дізнався про оспорювання права власності держави на об’єкт нерухомого майна, що є предметом спору по цій справі.

З позовом до суду РВ ФДМУ звернулося 26.05.09 року (том 1, а.с.2), тобто в межах терміну позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

ІІ.Заслухавши представників сторін та 1-ї третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

По справі належним чином документально доведено, що частина об’єкту нерухомого майна під назвою РТП 35/6, а саме: Відкритий розподільчий пристрій 35 кіловольт (ВРП 35), що знаходиться у місті Красний Луч, по вул. Дружби,21-а, –ніколи не перебував на балансі державного підприємства «Завод «Красний Луч»»та його правонаступника в особі ВАТ «Завод «Красний Луч»», - що документально довів сам завод, який обліковує на власному балансі частину названого об’єкту, що має назву «Закритий розподільчий пристрій 6 кіловольт»(ЗРП 6) РТП 35/6 та являє собою нежитлову будівлю літ. А-1 оціночною вартістю 52455,00 грн., розташовану за адресою: місто Красний Луч, вул. Дружби, 21-а, у якій знаходиться технічне обладнання ЗРП 6кв.

Так, завод надав до справи:

оцінювальний акт про будинок (нежитловий) літ.А-1, розташований по вул. Дружби,21-а, 1973 року побудови, площею 287,6 кв.м;

журнал підрахунку площі РТП-35/6 з вбудованими приміщеннями;

зведений акт на ту ж будівлю;

ситуаційний план щодо вказаної будівлі;

паспорт на виробничу будівлю районної трансформаторної підстанції 35/6 кв, складений 18.07.1979 року, з якого видно, що завод обліковує на своєму балансі саме будівлю ЗРП 6 РТП 35/6, а не всю РТП 35/6;

звіт про оцінку майна, з якого також видно, що на балансі заводу перебуває тільки ЗРП 6 РТП.

У своїй сукупності ці документи підтверджують, що ВАТ «Завод «Красний Луч»»на власному балансі обліковує ЗРП 6 як частину РТП 35/6.

ТОВ «ЛЕО»надало до справи документальні докази того, що ним з Краснолуцькою міською радою Луганської області укладено договір оренди земельної ділянки під розміщення об’єктів електроенергетики, які знаходяться на території Краснолуцької міської ради, у тому числі і ВРП 35 РТП, та сплачується орендна плата (том 3, а.с. 36-86; 88-110; 121-127).

З вищезгаданого договору купівлі-продажу, укладеного 25.04.01 року у простій письмовій формі між 1-м та 2-м відповідачами по цій справі, вбачається, що ЗРП 6 не був відчужений на його підставі, - а тому у суду відсутні фактичні та правові підстави для визнання вказаного договору частково недійсним.

Що стосується частини спору про визнання за державою Україна в особі РВ ФДМУ права власності на районну трансформаторну підстанцію РТП 35/6, - то суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Виходячи з обставин справи та наявних у ній доказів, суд вважає, що 3-й відповідач в особі ВАТ «ЛОЕ»був правомірним власником ЦМК Краснолуцькі електромережі ВАТ «ЛОЕ», у тому числі і ВРП35 РТП, який на даний час знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Дружби,21-а.

З огляду на це 2-й відповідач (Банк) за наявності достатніх правових підстав придбав спірний ЦМК Краснолуцькі електромережі (у т.ч. - об’єкт ВРП 35 РТП) на вищезгаданих прилюдних торгах 20.04.01 року, а потім здійснив його відчуження.

За таких обставин 1-й відповідач також за наявності достатніх правових підстав купив у Банку згаданий ЦМК, у т.ч. і ВРП35 РТП.

Крім того, його право власності на спірне майно, у т.ч. нерухоме, підтверджено вищезгаданим рішенням господарського суду Луганської області від 24.12.02 року по справі №18/239пн.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання за державою права власності на частину об’єкту нерухомого майна у вигляді ВРП35 РТП 35/6, що знаходиться у м. Красний Луч, вул. Дружби, 21-а.

Наявними у справі доказами доведено, що частина РТП 35/6, а саме: закритий розподільчий пристрій 6 кіловольт районної трансформаторної підстанції 35/6, що знаходиться за адресою: м. Красний Луч, вул. Дружби,21-а, - до цього часу перебуває на балансі ВАТ «Завод «Красний Луч»»та його правовий статус документально не визначений.

З огляду на викладене позивач правомірно звернувся до суду з цим позовом.

Так, згідно ст. 1 Закону України від 04.03.92 року №2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна»(далі –ЗУ№2163-ХІІ) приватизація державного майна—це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

          До числа пріоритетних принципів приватизації належить продаж об’єктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних особливостей виключно за кошти, - тобто принцип платності (абз. 7 ч.2 ст. 2 Закону).

          Наявними у справі доказами незаперечно доведено, що частина спірного державного майна у вигляді ЗРП6 РТП не була передана ВАТ «Завод «Красний Луч»»у власність, а лише перебувала у нього на балансі, - при цьому остання обставина, згідно чинному законодавству України (ст. 141 Господарського кодексу України), не тягне за собою перехід до балансоутримувача права власності на таке майно.

          Як зазначено у абз. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України від 21.09.06 року №185-У «Про управління об'єктами державної власності»об’єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

          Відповідно до п. і) ч.1 ст. 7 цього Закону Фонд держмайна України забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.

          Пунктом 3 наказу Фонду держмайна України від 05.09.01 року за №357 встановлено, що забезпечення функції з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств –покладається на регіональні відділення Фонду.

          Відповідно до п.4.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Міністерства еконорміки України та Фонду державного майна України від 19.05.99 року №908/68, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.06.99 року за №414/3707 (далі –Положення), покладається на Фонд державного майна України та його підрозділи на місцях.

          Вищевикладене дає суду підстави вважати, що позивач за цим спором діє у повній відповідності до чинного законодавства.

          Він вважає, що право власності на РТП 35/6 належить державі Україна.          

Оскільки спірні правовідносини виникли у квітні 2001 року –під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та продовжують мати місце після 01.01.04 року –дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі –ЦКУ), суд при вирішенні цього спору керується п.4 Прикінцевих та перехідних положень останнього, в якому сказано, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Статтею 317 Цивільного кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

          Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦКУ)

          Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦКУ).

          Статтею 326 ЦКУ визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

          Згідно ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          Виходячи з того, що вина жодного з відповідачів у виникненні цього спору судом не вбачається, він, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, не покладає на них судові витрати.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.36 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»Фонд державного майна України та його підрозділи на місцях звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі, якщо вони звертаються до господарського суду з позовом в інтересах держави.

          На підставі виколаденого, ст.ст.1 Закону України від 04.03.92 року №2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна»; ст.ст.3 та 7 Закону України від 21.09.06 року №185-У «Про управління об'єктами державної власності»; ст.ст.316,319,321,326 та 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                   в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області право власності на об’єкт нерухомого майна – нежитлову будівлю літ. А-1 оціночною вартістю 52455,00 грн., розташовану за адресою: місто Красний Луч, вул. Дружби, 21-а, у якій знаходиться закритий розподільчий пристрій 6 кіловольт районної трансформаторної підстанції, що перебуває на балансі Відкритого акціонерного товариства «Завод «Красний Луч»», ідентифікаційний код 14308753, яке має юридичну адресу: місто Красний Луч, пл. Трофимова, 1 Луганської області.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України це рішення є підставою для державної реєстрації права власності на вказаний у ньому об’єкт нерухомого майна.

3.У задоволенні решти майнових позовних вимог відмовити.

4.У задоволенні позову про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу цілісних майнових комплексів, укладеного у простій письмові формі 25.04.2001 року, у місті Києві, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, - предметом якого є цілісні майнові комплекси Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго», - відмовити.

5.Судові витрати на відповідачів не покладати.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.04.10 року за згодою представників сторін та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 26 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа