Рішення № 9228751, 22.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10                                                                                 Справа № 8/71пд

          За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до Селянського (фермерського) господарства Яцко Володимира Андрійовича, с. Біле Лутугинського району Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, м. Лутугине Луганської області, -

про розірвання договору оренди, стягнення 4859 грн. 15 коп. та зобов’язання звільнити орендоване нерухоме майно.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Ващенко Ю.К. - заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №20-01 від 19.06.09 року;

від відповідача – Даниленко В.І. - головний бухгалтер, - довіреність № 1 від 16.03.10 року;

від третьої особи –Перегрим А.П. - головний спеціаліст юридичного сектору апарату райдержадміністрації, - довіреність № 3/0500-14 від 23.03.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 4763,21 грн. та пені у сумі 95,94 грн.;

розірвання договору оренди державного майна від 30.12.2003 року №001700/09, укладеного між позивачем та відповідачем;

зобов’язання відповідача звільнити орендоване нерухоме майно колишнього військового містечка №34 загальною площею 787,73 кв.м., а саме: будівлю сховища для техніки площею 783,73 кв.м, інв. №20, та трансформаторну підстанцію площею 4,0 кв.м, інв. №13, які знаходяться на балансі Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області (далі –РДА) та розташовані за адресою: с. Біле Лутугинського району Луганської області, колишнє військове містечко №34.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23.03.10 року до 09.04.10 року та з 09.04.10 року до 22.04.10 року - у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів та надання сторонам часу для врегулювання спору.

До початку судового засідання, призначеного на 22.04.2010 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, заперечив проти надання відстрочки виконання рішення у частині сплати боргу з орендної плати; наполягає на розірванні договору оренди.

Представник відповідача позов визнав частково: основний борг у сумі 2098,26 грн. (за січень 2009 року–859,90 грн., за лютий 2009 року –752,94 грн. і за решту 10 місяців –485,42 грн.) та пеню у сумі 14,78 грн. з підстав, викладених у відзиві на позов (вих. №2 від 20.03.10 року).

19.04.10 року, поштою, від відповідача надійшов лист за вих. №б/н від 16.04.10 року, у якому він визнає наявність боргу у сумі 2746,11 грн., сплату якого просить відстрочити до періоду з 01 по 10 жовтня 2010 року, мотивуючи це клопотання скрутним фінансово-економічним становищем господарства (документальні докази такого становища до справи не надані); просить не розривати договір оренди нерухомого майна.

Представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову, оскільки предмет оренди знаходиться на великій відстані від населених пунктів та розкрадається, а завдяки відповідачу досягається його збереження (відзив на позов від 23.03.10 року за вих. №3/0502-14).

І.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

30.12.03 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна №001700/09, згідно якому орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування групу інвентарних об’єктів колишнього військового містечка №34 загальною площею 1849,33 кв.м, у тому числі: 527,13 кв.м –будівля казарми з кухнею-їдальнею, інв.№1; 206,0 кв.м –житловий будинок, інв. №19; 61,34 кв.м –будівля охорони, інв. №24; 23.2 кв.м –будівля класів, інв. №23; 64,35 кв.м –будівля складу, інв. №6; 783,73 кв.м –будівля сховища для техніки, інв. №20; 20,40 кв.м –трансформаторна підстанція, інв. №13, - які знаходяться на балансі Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області та розташовані за адресою: с. Біле, колишнє військове містечко №34(в/м №34) Лутугинського району Луганської області; оціночна вартість групи об’єктів станом на 30.11.03 року –41740,00 грн. (а.с.31-34) (п.1.1).

Майно передане в оренду для використання під виробництво - вирощування та зберігання зернових культур (п.2.1). Вступ у користування ним відбувається після підписання цього договору та акту приймання-передачі (п.2.2); передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендареві права власності на нього (п.2.3).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.95 року, і складає за базовий місяць оренди –листопад –278,26 грн., без ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства (п.3.1).

          Розгляд орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін за умов, визначених пунктом 3.2 договору.

          Орендар зобов’язаний: вчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України (п.5.3); щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за звітним, представляти орендодавцю платіжні доручення про фактичну сплату орендної плати до Державного бюджету України (п.5.5); у разі припинення цього договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу (п.5.6); надавати орендодавцю поквартальну довідку від податкової інспекції про обсяг виробленої продукції та про чисельність персоналу підприємства (п.5.11).

          Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або неналежного виконання умов цього договору (п.8.2).

          За невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.10.1).

          У випадку несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендної плати орендар відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»сплачує до Державного бюджету України та балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати) (п.10.3); у разі ненадання орендодавцю платіжних доручень щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за звітним, орендар сплачує штраф у розмірі 20% від розміру місячної орендної плати (п.10.4).

          Договір укладено на термін з 30.12.03 року до 30.12.2028 року (п.11.1).

У разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати орендарем орендних платежів до Державного бюджету України та балансоутримувачу договір оренди може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за рішенням господарського суду (11.4); цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання іншою стороною умов цього договору, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.11.5) (а.с.6-7).

          Орендодавець предмет оренди передав орендареві 30.12.03 року (а.с.8).

          27.03.07 року сторони уклали угоду №1 до основного договору, згідно якій внесли зміни до пунктів 3.1 та 3.1.2 останнього, встановивши орендну плату за січень 2007 року на рівні 588,96 грн., без ПДВ (ПДВ нараховується згідно чинному законодавству) (а.с.13).

20.02.09 року сторони підписали договір №2 до основного договору, яким внесли зміни до:

п.1 останнього та встановили, що орендодавець передає орендареві лише 2 об’єкти: будівлю сховища для техніки площею 783,73 кв.м, інв. №20, та трансформаторну підстанцію площею 4,0 кв.м, інв. №13; оціночна вартість цього майна станом на 30.11.03 року становить 19136,00 грн.

п.3.1 договору, встановивши, що місячна орендна плата за базовий місяць оренди –січень 2009 року –становить 492,51 грн, без ПДВ (ПДВ нараховується згідно чинного законодавства) (а.с.14).

Внесення цих змін до основного договору відповідає приписам ст. 21 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідач, заперечуючи у судовому засіданні проти встановленого рівня орендної плати, не оспорив жодну з вищезгаданих угод. В ході судового розгляду спору він не надав до справи належним чином викладеного та вмотивованого контррозрахунку як рівня місячної орендної плати, так і суми боргу, яку він визнає.

19.03.10 року сторони здійснили взаємозвірку стану розрахунків за цим спором, при цьому не дійшли згоди щодо залишку суми основного боргу: за даними позивача вона становить 4763,21 грн., за даними відповідача –2098,26 грн. (а.с.24), при цьому відповідач не надав будь-яких доказів правомірності своїх доводів.

Позивач надав до справи розрахунок суми позову, у т.ч. основного боргу, згідно якому за період з грудня 2003 року по січень 2010 року (тобто за період, який перевищує 3 роки) він нарахував відповідачу загальну суму орендних платежів у розмірі 33594,00 грн., з яких він сплатив 28831,49 грн., звідки загальна сума основного боргу за той же період склала 4763,21 грн. (а.с.9-11).

З цього розрахунку вбачається, що відповідач упродовж вищеназваного періоду часу систематично припускався або несплати, або неповної сплати орендних платежів.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний термін позовної давності у 3 роки.

Відповідно до частини 3 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач не звернувся до суду з такою заявою, а тому при вирішенні цього спору суд не має правових підстав для застосування терміну позовної давності.

На суму основного боргу позивач нарахував пеню за період з 09.08.09 року по 04.03.10 року у сумі 95,94 грн. (а.с.12), а всього 4859,15 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач після звернення позивача з позовом до суду добровільно частково сплатив борг у сумі 2113,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18 від 08.04.10 року та визнано позивачем (пояснення по справі від 22.04.10 року за вих. №б/н).

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті залишок суми основного боргу становить 2650,17 грн. (4763,21 грн. –2113,04 грн.) та пеня у сумі 95,94 грн.

Позивач не згоден на відстрочку сплати цієї суми коштів до Державного бюджету України, наполягає на задоволенні своїх вимог про дострокове розірвання договору та виселення відповідача з займаних приміщень.

ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’чязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Уклавши договір, сторони набули низку прав та обов’язків.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 ЦКУ, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

За користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 ст. 762 ЦКУ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором, - тобто передав орендареві нежитлові приміщення –предмет договору, тим самим виконавши вимоги ст.ст.795-796 ЦКУ та ст. 13 ЗУ №2269-ХІІ.

          Орендар систематично не виконував умов пунктів 3.1,3.1.2 та 5.3 договору, ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ, а також ст.ст. 762 та 797 ЦКУ - про щомісячну сплату орендної плати за користування орендованим майном.

Інший строк оплати, ніж той, що передбачений договором, сторонами додатково узгоджено не було.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні пені дотримався вимог чинного законодавства.

Таким чином, позов щодо стягнення суми основного боргу та пені підлягає задоволенню частково з причин, про які йдеться вище у цьому рішенні, а саме: основний борг підлягає стягненню у сумі 2650,17 грн., пеня - у сумі 95,94 грн.

          При вирішенні спору в частині дострокового розірвання договору та покладення на орендаря зобов’язання звільнити займані приміщення суд керується наступним.

          Наявними у справі доказами належним чином документально підтверджено факт систематичної несплати орендарем або сплати не у повному обсязі щомісячних орендних платежів. Факт незгоди орендаря з рівнем місячної орендної плати, встановленої договором, не є підставою для її сплати ним у розмірі, який він особисто визнає обгрунтованим.

          Загальні підстави для зміни та розірвання договору встановлені частинами 1-2 ст. 651 ЦКУ, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Схожа норма викладена у частині 3 ст. 26 Закону «Про оренду державного та комунального майна».

          З цією нормою закону кореспондується пункти 8.2, 11.4 та 11.5 договору оренди, укладеного між сторонами за цим спором, відповідно до якого договір підлягає достроковому розірванню у випадках невиконання однією із сторін умов договору.

          Доказом невиконання та неналежного виконання відповідачем умов договору є систематична сплата ним орендної плати не у повному обсязі у період з грудня 2003 року по серпень 2009 року, а також несплата ним орендної плати за період з серпня 2009 року по січень 2010 року (а.с.9-11).

          Це порушення умов договору з боку відповідача суд визнає істотним.

          За таких обставин позов в частині вимоги про дострокове розірвання договору підлягає задоволенню.

Загальні правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст. 653 Цивільного кодексу України: у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно приписам ч. 1 ст.785 ЦКУ у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          З урахуванням викладеного позов в частині зобов’язання відповідача звільнити орендовані приміщення також підлягає задоволенню.

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

          Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку сплати стягнутої суми боргу та пені, оскільки його клопотання у цій частині документально не підтверджено, - сам факт посилання відповідача на власне скрутне фінансово-економічне становище не є підставою для задоволення клопотання.

          Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цілому підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Відповідно до п.35 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»позивач при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави звільнений від сплати державного мита.

Заявлений ним позов має майновий (стягнення боргу та пені) та немайновий характер (дострокове розірвання договору та зобов’язання відповідача звільнити займані приміщення).

Згідно п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету за розгляд господарським судом майнового спору на користь Державного бюджету підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - з огляду на що у даному випадку державне мито підлягає стягненню у розмірі 102,00 грн.

За розгляд немайнової частини спору державне мито підлягає сплаті у сумі 85,00 грн. (п. «б»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету), а всього з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у сумі 187,00 грн. (102,00 грн. + 85,00 грн.).

Відповідно до розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №285 за розгляд господарським судом позову підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, 49,75, п.1-1ч.1 ст. 80, ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Яцко В.А.», ідентифікаційний код 19067107, яке знаходиться за адресою: смт Біле, кв. 40-річчя Перемоги, 27 Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31110093700170, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 23487074, - основний борг з орендної плати у сумі 2650 (дві тисячі шістсот п’ятдесят) грн. 17 коп. та пеню у сумі 95 (дев’яносто п’ять) грн. 94 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили;

31118095700006, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач – УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО - 24046582, КБК - 22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп.; наказ видати Державній податковій інспекції у Лутугинському районі Луганської області після набрання рішенням законної сили;

31211259700006, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач – УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО - 24046582, КБК - 22050000, символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди державного майна №001700/09, укладений 30.12.2003 року, у місті Луганську, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Селянським (фермерським) господарством «Яцко В.А.».

4.Зобов’язати Селянське (фермерське) господарство «Яцко В.А.», ідентифікаційний код 19067107, яке знаходиться за адресою: смт Біле, кв. 40-річчя Перемоги, 27 Лутугинського району Луганської області, після набрання даним рішенням господарського суду Луганської області, звільнити орендоване нерухоме майно колишнього військового містечка №34 загальною площею 787,73 кв.м., а саме: будівлю сховища для техніки площею 783,73 кв.м., інв. №20, та трансформаторну підстанцію площею 4,0 кв.м., інв. №13, які знаходяться на балансі Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, розташовані за адресою: с. Біле Лутугинського району Луганської області, колишнє військове містечко №34, та є предметом договору оренди державного майна №001700/09, укладеного 30.12.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Селянським (фермерським) господарством «Яцко В.А.».

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          5.Щодо решти майнових позовних вимог провадження по справі припинити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.04.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 26 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа