Ухвала суду № 92287123, 15.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

15 жовтня 2020 рокуЛуцькСправа № 140/11880/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника позивача Лавренюка Б.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Грибан Ж.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з власної ініціативи питання про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства “Луцьксервіс” до державного реєстратора Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюка С.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Луцьксервіс” (далі – ПП «Луцьксервіс», позивач) звернулося з позовом до державного реєстратора Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюка С.В. (далі – державний реєстратор Олімпіюк С.В., відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51797645 від 27.03.2020 та зобов`язання відповідача внести запис про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - побутове приміщення з автоваговою (реєстраційний номер 2062365607231) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України (а.с. 172).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2015 ПП «Луцьксервіс» набуло у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, площею 0,2956 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (у формі аукціону), укладеного із Любешівською селищною радою. Цього ж дня відбулась державна реєстрація права власності за позивачем, відповідно до статті 182 ЦK України.

Вказану вище земельну ділянку ПП «Луцьксервіс» придбало для будівництва пункту технічного обслуговування автомобілів в смт. Любешів.

Близько року після вказаної вище угоди, кoли підприємство мало намір отримати дозвільні документи та розпочати будівельні роботи на ділянці, в результаті огляду з`ясувалось, що на ній розміщені нежитлові будівлі та споруди, a caмe: два гаражі, два навіси та інші господарські будівлі. Територія ділянки з південної, західної та північної сторони огороджена бетонним парканом, a в`їзд перекривається металевими воротами. Як з`ясувалось, звів ці будівлі та паркан ОСОБА_2 , який також був учасником аукціону.

21.10.2019 за заявою ПП «Луцьксервіс» пpo вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 KK України (самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці) було внесено відомості до ЄРДР за номером №12019030140000236.

07.11.2019 ПП «Луцьксервіс» звернулось дo Господарського суду Волинської області із позовною зaявoю про сунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 пo справі №903/882/19 за пoзoвoм ПП «Луцьксервіс» до ОСОБА_2 було задоволено позовні вимоги: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 власними або залученими силами/коштами знести всі збудовані об`єкти нерухомого майна в межах вказаної земельної ділянки та паркан, влаштований пo периметру земельної ділянки ПП «Луцьксервіс».

27.03.2020 державним реєстратором Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюком С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна: побутового приміщення з автоваговою, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що 24.07.2015 ПП «Луцьксервіс» набуло у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0723155100:01:001:1524. Під час проведення державної реєстрації права власності на побутове приміщення з автоваговою за ОСОБА_2 відповідачу не вдалось встановити, що дані приміщення розташовані саме на земельній ділянці ПП «Луцьксервіс», оскільки відповідно до статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до відомостей про земельну ділянку вноситься місце розташування, а не поштова адреса.

Відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2011 № 1141 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносяться відомості про адресу земельної ділянки. Тому наявність у відомостях про земельну ділянку точної поштової адреси не свідчить про наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

Для державної реєстрації права власності на побутове приміщення з автоваговою ОСОБА_2 була надана довідка Любешівської селищної ради від 23.03.2020 № 1104, яка підтверджує факт перебування даного об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 189).

Представник третьої особи у поясненні на позовну заяву, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, враховуючи наступне. ОСОБА_2 03.02.2003 придбав з аукціону по продажу майна у ВАТ «Волиньпаливо» адмінприміщення з автоваговою та надвірним туалетом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, незважаючи на відсутність у нього свідоцтва про право власності та не проведення державної реєстрації його права, він є титульним володільцем вказаного нерухомого майна і володіє майном на певній правовій підставі – на підставі протоколу № 17/2 від 03.02.2003, накладної № 149 від 04.02.2003 та квитанції до прибуткового касового ордера № 117 від 04.02.2003 та має право на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття ним речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майн. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

15.10.2020 з ініціативи суду в судовому засіданні поставлено на вирішення питання про закриття провадження у справі.

Представник позивача щодо закриття провадження у справі заперечив.

Відповідач та представник третьої особи вирішення питання про закриття провадження у справі покладали на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Судом встановлено, що 24.07.2015 ПП «Луцьксервіс» набуло у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, площею 0,2956 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (у формі аукціону), укладеного із Любешівською селищною радою (а.с. 10-12).

Цього ж дня відбулась державна реєстрація права власності за позивачем, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12 зворот).

21.10.2019 за заявою ПП «Луцьксервіс» було внесено відомості до ЄРДР за номером №12019030140000236 пpo вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 KK України (самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці) (а.с. 13).

07.11.2019 ПП «Луцьксервіс» звернулось дo Господарського суду Волинської області із позовною зaявoю про сунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 пo справі №903/882/19 за пoзoвoм ПП «Луцьксервіс» до ОСОБА_2 було задоволено позовні вимоги: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 власними або залученими силами/коштами знести всі збудовані об`єкти нерухомого майна в межах вказаної земельної ділянки та паркан, влаштований пo периметру земельної ділянки ПП «Луцьксервіс» (а.с. 14-28).

27.03.2020 державним реестратором Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюком С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна: побутового приміщення з автоваговою, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 186).

Позивач вважаючи прийняте рішення відповідача протиправним звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з таких підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 27.03.2020 № 51797645 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна: побутового приміщення з автоваговою, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Тобто вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права на нерухоме майно, що пов`язано з порушенням права позивача на таке майно іншою особою, за якою зареєстровано право на нього.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності і відсутністю такого права у ОСОБА_2 і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно з іншою особою, за якою зареєстровано таке траво.

Також суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсним правочину, на підставі якого прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо такого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, тому такий спір повинен вирішуватись в межах цивільного процесуального законодавства.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до положень частини першої статті 239 КАС України суд зазначає, що спір з врахуванням суб`єктного складу учасників підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, тому позивачу необхідно повернути сплачену суму судового збору згідно з платіжним дорученням від 07.07.2020 в сумі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 132, 143, 238, 243, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства “Луцьксервіс” до державного реєстратора Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюка С.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

Повернути Приватному підприємству “Луцьксервіс” (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3, ідентифікаційний номер 30733310) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок), сплачений згідно з платіжним дорученням від 07.07.2020 № 4144.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст ухвали складено 20.10.2020