Рішення № 9228500, 31.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.10 Справа № 17/74/10

Суддя

за позовною заявою: фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор”, 72308, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, 13

про зобовязання вчинити певні дії

суддя Корсун В.Л.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 на підставі паспорту

від відповідача: не зявився (але в с/з 03.03.10 був присутнім Гранкін А.В., довіреність від 03.02.10 б/н

СУТЬ СПОРУ:

03.02.2010 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа ОСОБА_1 (надалі - ФО ОСОБА_1) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” (далі - ТОВ “Тензор”) про:

- зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” у встановлений судом строк провести загальні збори товариства на яких обрати склад ліквідаційної комісії;

- затвердження складу ліквідаційної комісії, а також

- ліквідувати товариство з обмеженою відповідальністю “Тензор” ідентифікаційний код 24905042.

Ухвалою від 03.02.2010 судом порушено провадження у справі № 17/74/10, судове засідання призначено на 03.03.2010. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

З метою надання доказів у справі в судовому засіданні 03.03.2010 судом оголошувалась перерва до 31.03.2010.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В засіданні суду 31.03.2010, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Зазначав наступне. Він (ОСОБА_1.) є засновником ТОВ “Тензор” та володіє часткою у статутному фонді товариства у розмірі 1 163, 25 грн. (0,1675%). Пункт 9.9 Статуту товариства передбачає проведення загальних зборів учасників ТОВ не рідше одного разу на рік. Але починаючи з 2001 року за твердженням позивача в ТОВ не було проведено жодних зборів про які б було повідомлено позивача у встановленому порядку. 20.06.07 набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у звязку із прийняттям Цивільного кодексу України”. Цим Законом внесено зміни в ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” шляхом доповнення статті новою частиною згідно з якою “максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 10 осіб”. А згідно із прикінцевими положеннями Закону України № 997 від 27.04.07 пункт 2 “Юридичні особи, які створені до набрання чинності цим Законом, привести свої Статути у відповідність з цим Законом”. Таким чином, на думку позивача, до 20.06.08 ТОВ “Тензор” маючи у своєму складі 92 засновника повинно було привести склад засновників до кількості не більше 10 осіб. Звертав увагу суду на те, що п. 1 ст. 141 ЦК України передбачає, що максимальна кількість учасників ТОВ встановлюється Законом і при перевищенні цієї кількості ТОВ підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі сплином цього строку ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі. Крім того, вказував, що згідно із ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується … за рішенням суду … у випадках встановлених Законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути предявлена суду … учасником юридичної особи. На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 141 ЦК України, ст. 50 Закону України “Про господарські товариства”, п. 2 прикінцевих положень Закону України № 997 від 27.04.07 просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві без номеру від 01.03.2010. В обґрунтування своїх доводів зазначив наступне. У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ “Тензор” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення. Для вирішення питання про перетворення ТОВ “Тензор” в акціонерне товариство згідно із ст. 141 ЦК України та формування статутного фонду АТ необхідно фактично визначити відповідність наявних активів заявленому у Статуті ТОВ “Тензор” статутному фонді. Обовязковість таких заходів спричинена необхідністю встановлення суми, необхідної для додаткового внесення до статутного фонду підприємства і поетапного перетворення ТОВ “Тензор” в акціонерне товариство. Оскільки процедура перетворення ТОВ в АТ складна та багато етапна вона потребує значних ресурсів та узгоджувальних дій її учасників. Зважаючи на те, що питання повернення незаконно відчуженого, на думку відповідача, майна ТОВ “Тензор” носить тривалий характер, це перешкоджало повноцінному функціонуванню ТОВ в цілому та реалізації своїх корпоративних прав та обовязків. На підставі викладеного, керуючись статтями 20, 79 ГПК України просить суд розгляд справи відкласти до винесення Мелітопольським міськрайонним судом рішення за позовом ТОВ “Тензор” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Установчого договору “Про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” від 11.12.97, який 26.02.98 посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Горох Л.І., учасниками зазначеного товариства є 92 фізичні особи до кола яких увійшов і ОСОБА_1, позивач у цій справі.

Згідно із п. 1.4 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” (затв. протоколом зборів засновників цього ТОВ від 11.12.97 протокол № 14), який зареєстровано виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 21.04.97 за № 1536, засновниками ТОВ “Тензор” є 92 фізичні особи.

Фізична особа ОСОБА_1, який є позивачем у справі № 17/74/10, звернувся з позовною заявою до господарського суду Запорізької області в якій у звязку із набранням чинності із 20.06.07 Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.07 № 997, яким ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.91 № 1576 було доповнено новою частиною відповідно до якої “ ... максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю не може досягати 10 осіб”, на підставі статей 110, 141 ЦК України, просить суд:

- зобовязати відповідача у строк встановлений судом провести загальні збори ТОВ “Тензор” на яких обрати склад ліквідаційної комісії;

- затвердити судом склад ліквідаційної комісії та

- ліквідувати товариство з обмеженою відповідальністю “Тензор”.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову має бути відмовлено з наступних підстав.

Згідно із ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічний перелік встановлює ст. 20 Господарського кодексу України (ГК України).

Вирішуючи спір, судом враховано наступне.

Відповідно до Преамбули до Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.91 № 1576-ХІІ в редакції чинній на час спірних правовідносин (надалі Закон № 1576-ХІІ), цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Згідно з вимогами ст. 10 Закону № 1576-ХІІ, учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства (...); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

А згідно із пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, (…) суди при вирішенні корпоративних спорів (яким є спір у справі господарського суду № 17/74/10) не повинні застосовувати таких засобів захисту прав і законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством України, зокрема ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, та не випливають із положень законодавства (...).

Чинним станом на час розгляду справи № 17/74/10 в господарському суді Установчим договором, який 11.12.97 підписано 92 фізичними особами, серед яких є і позивач у цій справі, який (Установчий договір) 26.02.98 посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Горох Л.І., визначено, що учасниками зазначеного товариства є 92 фізичні особи прізвища кожного із яких вказані в заведеному вище установчому договорі.

Відповідно до п. 1.4 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” (затв. протоколом зборів засновників цього ТОВ від 11.12.97 протокол № 14), який зареєстровано виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 21.04.97 за № 1536, засновниками товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор” є 92 фізичні особи перелік яких, в розрізі прізвищ, імен та по-батькові, вказано у наведеному вище пункті Статуту.

Враховуючи викладене, а також надані позивачем та відповідачем копії Статуту та Установчого договору, суд виходить з того, що ОСОБА_1, позивач у цій справі, є один із кола 92 інших учасників (засновників) ТОВ “Тензор”.

Вказане не оспорювалось в ході розгляду цієї господарської справи ні позивачем, ні представником відповідача.

Згідно з положеннями пунктів 4.1.- 4.4. Статуту ТОВ “Тензор” (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин), засновники цього товариства мають право; брати участь в управлінні справами товариства в порядку означеному цим Статутом; приймати участь в розподілі прибутку і одержувати частину прибутку від діяльності Товариства; отримувати інформацію про діяльність товариства; знайомитись із даними бухгалтерського обліку та звітності; вимагати розгляду поставленого питання на загальних зборах засновників, якщо питання було поставлене письмово не пізніше ніж за 25 днів до проведення зборів; (...) користуватись в першочерговому порядку послугами товариства; одержувати на правах тимчасового користування, безоплатної оренди майна товариства матеріальні і нематеріальні активи; обирати і бути обраним в органи контролю і управління товариством. Засновники ТОВ зобовязані виконувати положення установчих документів і рішення загальних зборів засновників; виконувати свої обовязки перед ТОВ, у т.ч. повязані із майновою участю, а також робити внески в розмірах, порядку майном і коштами, які передбачені в установчих документах; сприяти ТОВ в його діяльності; не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Засновники можуть мати додатково інші обовязки згідно законодавству України, рішенням загальних зборів засновників і органів управління товариством.

Відповідно до пунктів 9.9., 9.10., 9.11. та 9.12. зазначеного вище Статуту, загальні збори засновників скликаються у випадку необхідності, але не менш, як 1 раз на рік (п. 9.9.). Позачергові збори засновників ТОВ скликаються за ініціативою голови зборів у випадках, які потребують рішення питань, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів засновників (п. 9.10.). Позачергові збори можуть бути скликані за вимогою засновників, яким належить не менше, як 20 % від загального числа голосів (п. 9.11.) Будь-хто із засновників має право вимагати розгляду питання на зборах при умові, що воно було поставлене не пізніше, ніж за 25 днів до початку зборів (...).

Пунктами 12.1.-12.5 Статуту відповідача визначено, що: реорганізація Товариства (злиття, приєднання, роздріб, виділення) проводиться за рішенням або постановою загальних зборів засновників. Товариство вважається реорганізованим з моменту внесення змін в реєстр державної реєстрації (п. 12.1). Ліквідація ТОВ здійснюється за рішенням загальних зборів засновників, або за рішенням суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством (п. 12.2.). Ліквідація ТОВ здійснюється ліквідаційною комісією, яку вибрано на загальних зборах засновників, або призначено судом, або арбітражним судом. Ліквідаційна комісія проводить публікацію в пресі за місцем знаходження ТОВ про майбутню ліквідацію Товариства (п. 12.3.). З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять всі повноваження з керівництва справами Товариства (п. 12.4.). Порядок і термін ліквідації Товариства встановлюється загальними зборами засновників або судом (арбітражним судом). Термін подачі заяв по претензіях кредиторів не може бути більш, ніж за 2 місяці з моменту заяви про ліквідацію Товариства (п. 12.5.).

Наведені вище положення пунктів 12.1.-12.5. Статуту ТОВ “Тензор” перекликаються із нормами статей 59, 60 Господарського кодексу України (ГК України) в частині ліквідації субєкта господарювання.

Так, зокрема, відповідно до вимог ст. 59 ГК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду (ч. 1). Суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (ч. 6). Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 7). Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети “Урядовий кур'єр” та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

А згідно з нормами ст. 60 вказаного Кодексу, якою визначено загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується (ч. 1). Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію (ч. 2). Ліквідаційна комісія або ін. орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (ч. 3). Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання (ч. 4). Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку (ч. 5).

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.07 № 997 (надалі - Закон № 997), який набув чинності із 20.06.07, ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” доповнена новою частиною наступного змісту: “Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб”. Крім того, частиною 2 розділу ІІІ (Прикінцеві положення”) Закону № 997 було передбачено, що юридичні особи, які створено до набрання чинності цим Законом, зобовязані протягом року із дня набрання чинності цим Законом, привести свої Статути у відповідність із цим Законом. До приведення Статутів у відповідність із цим Законом юридичні особи керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому закону.

Тобто, із урахуванням набрання чинності Закону № 997 із 20.06.07, юридичні особи, які були створені до набрання чинності цим Законом, до кола яких відноситься і відповідач у цій справі, зобовязані були протягом року із дня набрання чинності цим Законом (тобто до 20.06.08), привести свої Статути у відповідність із цим Законом.

Статтею 141 Цивільного кодексу України, на яку в обґрунтування своїх позовних вимог посилався ОСОБА_1, позивач, у справі, передбачено, що максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом 1 року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ч. 1).

Матеріалами справи встановлено, і вказане в ході розгляду справи не заперечувалось позивачем та представником відповідача, що станом на час розгляду господарським судом Запорізької області справи № 17/74/10, вказана норма закону відповідачем не виконана, Статут ТОВ “Тензор” у відповідність із наведеною вище нормою Закону не приведено, максимальна кількість учасників (засновників) ТОВ до відповідної кількості не приведена.

Статтею 110 ЦК України, передбачено, що юридична особа ліквідується за: рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в т.ч. у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в ін. випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1). Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи (ч. 2).

Статтями 19 та 20 Закону України “Про господарські товариства” визначено порядок припинення діяльності господарських товариств до кола яких відносяться і товариства з обмеженою відповідальністю.

Так, зокрема, відповідно до ст. 19 вказаного Закону, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1). Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства (...). Товариство ліквідується (ч. 4): а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні; б) за рішенням вищого органу товариства; в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; г) з ін. підстав, передбачених установчими документами.

А згідно із ст. 20 Закону № 1576-ХІІ, ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. У разі визнання товариства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ч. 1). З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідкомісію (...).

Таким чином, аналіз наведених вище законодавчих актів надає суду підстави для висновку про те, що вимога про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України (юридична особа ліквідується (...) за рішенням суду (...) у випадках, встановлених законом) та ч. 1 ст. 141 ЦК України, на що вказує фізична особа ОСОБА_1 у своєму позові, може бути предявлена до суду лише органом, що здійснює державну реєстрацію, або за поданням інших органів, які контролюють діяльність товариства (п. “в” ч. 4 ст. 19 Закону України “Про господарські товариства”).

Поряд з цим, позивач у цій справі, а саме фізична особа ОСОБА_1, не є органом, що здійснює державну реєстрацію та не є контролюючим органом, який контролює діяльність товариства в розумінні наведеного вище пункту ч. 4 ст. 19 Закону України “Про господарські товариства”.

А тому, з підстав зазначених вище, з урахуванням вимог пункту “в” ч. 4 ст. 19 Закону України “Про господарські товариства”, ч. 1 ст. 141 ЦК України, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” за відсутності подання органів, що в силу свої функцій, контролюють діяльність у т.ч. ТОВ “Тензор”, та до кола яких не відноситься фізична особа ОСОБА_1, який є одним із числа засновників (учасників) ТОВ “Тензор” (код ЄДРПОУ 24905042), при наявності порушень закону в частині перевищення максимальної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор”, відповідача у справі № 17/74/10, а також враховуючи те, що справа розглядалась не в порядку встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд позбавлений правових підстав для ліквідації юридичної особи - відповідача у цій справі, з підстав вказаних у позові позивачем. У звязку з чим у задоволенні позовної вимоги фізичної особи ОСОБА_1 в частині ліквідації ТОВ “Тензор” відмовляється.

Крім того, як наслідок, з наведених у тексті цього рішення підстав, у звязку з відмовою у задоволені зазначеної вище позовної вимоги, судом також відмовляється і у задоволенні позовних вимог щодо:

- зобовязати відповідача у встановлений судом строк провести загальні збори ТОВ “Тензор” на яких обрати склад ліквідаційної комісії, а також

- затвердити судом склад ліквідаційної комісії ТОВ “Тензор”.

Господарський суд Запорізької області розглядаючи справу № 17/74/10 по суті спору враховано наявність положень п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” згідно з яким (…) судовим рішенням не можуть включатись питання до порядку денного загальних зборів товариства.

Слід зазначити, що розглядаючи справу по суті спору судом, через необґрунтованість, залишено поза увагою доводи відповідача викладені у його (відповідача) відзиві без номеру від 01.03.2010 на позов у цій справі стосовно того, що “... процедура перетворення ТОВ в акціонерне товариство достатньо складна та багатоетапна і потребує значних ресурсів та узгоджувальних дій її учасників ...; що спроби вирішення питання про зміну організаційно-правової форми ускладнювались тим, що проблеми, повязані із статутним фондом ТОВ “Тензор” вирішуються із 2006 року”.

Крім того, оскільки ч. 1 ст. 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, судом, через необґрунтованість та надуманість, відмовлено у задоволенні клопотання (за змістом) відповідача викладеного у резолютивній частині його відзиву, а саме: відкласти розгляд справи № 17/74/10 до винесення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області рішення за позовом ТОВ “Тензор” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 15.04.2010