Рішення № 9228389, 26.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.10 Справа № 24/93/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ікар плюс”, (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст”, (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, 6)

Про стягнення 600 грн. основного боргу

Суддя Азізбекян Т.А.

За участю представників:

Від позивача –Колесников А.В. –довіреність б/н від 15.12.2009 р.

Ковтун О.Р. –довіреність б/н від 05.01.2010 р.

Від відповідача –Гнедкова Л.М. –довіреність № 4 від 11.01.2010 р.

          22.02.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Ікар плюс”, м. Запоріжжя (ТОВ “Ікар плюс”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст”, м. Запоріжжя (далі за текстом –ТОВ “Запоріжміст”) про стягнення 600 грн. безпідставно збережених грошових коштів.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2010 р. порушено провадження у справі № 24/93/10, судове засідання призначено на 26.03.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 26.03.2010 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну і резолютивну частини рішення.

          За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 1212 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 18.12.2008 р. позивачем на підставі Ліцензії на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування серії АБ № 347401 від 25.01.2006 р. були надані відповідачу автотранспортні послуги по доставці вантажу на загальну суму 600,00 грн. з ПДВ. Факт виконання позивачем зазначених послуг та їх прийняття відповідачем підтверджується належним чином оформленим між сторонами актом приймання-передачі робіт № УС-0102989 від 18.12.2008 р. на суму 600,00 грн. Відповідачем вартість наданих послуг оплачена не була, у зв’язку із чим за ним рахується заборгованість в розмірі 600,00 грн. Статтею 909 ЦК України визначено істотні умови, які повинен містити договір перевезення вантажу. Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Враховуючи, що договір перевезення вантажу у письмовій формі між сторонами не укладався, то позивач вважає, що в силу ст. 1212 ЦК України грошові кошти в розмірі 600,00 грн. є майном, яке було збережено відповідачем без достатньої правової підстави, та підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ “Ікар плюс”. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 08.12.2009 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист за № 1261 та повторно рахунок-фактура № СФ-0002989 від 17.12.2008 р. з вимогою сплатити надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Запоріжміст” 600,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів.

          Відповідач надав суду Відзив на позовну заяву № 54 від 22.03.2010 р., яким підтвердив, що станом на час проведення судового засідання заборгованість ТОВ “Запоріжміст” перед ТОВ “Ікар плюс” за надані послуг по автоперевезенню вантажів становить 600,00 грн.

          Крім того, в судовому засіданні 26.03.2010 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про надання відстрочки виконання судового рішення у справі № 24/93/10 до червня 2010 року. Необхідність надання розстрочки виконання судового рішення відповідач мотивує важким фінансовим становищем підприємства, що обумовлено наступним. ТОВ “Запоріжміст” є спеціалізованим підприємством, основним видом діяльності якого є ремонт та будівництво мостів у місті. Виконання таких робіт у переважній більшості випадків фінансується за рахунок бюджетних асигнувань. ТОВ “Запоріжміст” протягом 2008 –2009 років виконувало роботи по будівництву автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 794-р від 28.10.2004 р.). У зв’язку із припиненням з липня 2008 року надходжень бюджетних коштів у ТОВ “Запоріжміст” виникла заборгованість перед іншими підрядниками, постачальниками матеріалів та іншими контрагентами. Таким чином, відповідач вважає, що одночасне і негайне виконання судового рішення у справі № 24/93/10 є неможливим, тому просить суд відстрочити його виконання до червня 2010 року.

          Представники позивача проти надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення не заперечили, вважають за необхідне вирішити клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі на розсуд суду.

          Крім того, сторонами надано суду оригінал Акту звірки взаєморозрахунків № 2 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, яким сторони погодили, що станом на 11.03.2010 р. заборгованість ТОВ “Запоріжміст” перед ТОВ “Ікар плюс” за надані послуги по перевезенню становить 600,00 грн.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.12.2008 р. ТОВ “Ікар плюс” (позивачем у справі) на підставі Ліцензії на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування серії АБ № 347401 від 25.01.2006 р. були надані ТОВ “Запоріжміст” (відповідачу у справі) автотранспортні послуги по доставці вантажу на загальну суму 600,00 грн. з ПДВ.

Факт виконання позивачем зазначених послуг та їх прийняття відповідачем підтверджується належним чином оформленим Актом приймання-передачі робіт № УС-0102989 від 18.12.2008 р. на суму 600,00 грн., який узгоджений між сторонами, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплений печатками підприємств та згідно якого надані послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінал зазначеного акту приймання-передачі досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія –залучена до матеріалів справи).

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СФ-0002989 від 17.12.2008 р.

Відповідачем вартість наданих послуг оплачена не була, у зв’язку із чим за ним рахується заборгованість в розмірі 600,00 грн.

Статтею 909 ЦК України визначено істотні умови, які повинен містити договір перевезення вантажу. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами в письмовій формі договір на надання послуг по перевезенню вантажів між сторонами не укладався.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, враховуючи, що договір перевезення вантажу у письмовій формі між сторонами не укладався, то в силу ст. 1212 ЦК України грошові кошти в розмірі 600,00 грн. є майном, яке було збережено відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.12.2009 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист за вих. № 1261 та повторно рахунок-фактура № СФ-0002989 від 17.12.2008 р. з вимогою сплатити надані послуги по перевезенню вантажу.

Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Ікар плюс” у розмірі 600,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та Актом звірки взаєморозрахунків № 2 від 11.03.2010 .

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача повернути позивачу 600,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів не припинено.

Відповідач позовні вимоги про стягнення 600,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів визнав у повному обсязі, про що надав відповідний письмовий відзив.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

          На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у зв’язку з чим прийняти рішення про стягнення з ТОВ “Запоріжміст” на користь ТОВ “Ікар плюс” 600,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання судового рішення по даній справі до червня 2010 року включно, заслухавши думку представників сторін з цього приводу, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та відстрочити виконання судового рішення у даній справі до червня 2010 року включно, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Мотивуючи клопотання про відстрочку виконання судового рішення, відповідач зазначає, що на даний момент своєчасне виконання рішення суду ускладнене важким фінансовим станом підприємства, яке обумовлено наявністю значної заборгованості перед ТОВ “Запоріжміст” по бюджетним асигнування за виконанні роботи по будівництву автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі.

Таким чином, враховуючи фінансовий стан ТОВ “Запоріжміст” та матеріальні інтереси сторін, приймаючи до уваги те, що відповідач є спеціалізованим підприємством, основним видом діяльності якого є виконання робіт з ремонту та будівництва мостів у місті, виконання яких здебільшого фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, а також враховуючи, те, що ТОВ “Запоріжміст” протягом 2008 –2009 років виконувало роботи по будівництву автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі та зупинення роботи підприємства може призвести до незворотних наслідків у цій сфері, суд визнає доводи відповідача обґрунтованими, а обставини, на які він посилається –винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення у справі № 24/93/10 та вважає за доцільне клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2010 р. у справі № 24/93/10 задовольнити, відстрочити виконання рішення про стягнення з ТОВ “Запоріжміст” на користь ТОВ “Ікар плюс” 600,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів до 01.06.2010 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 599, 1212, ЦК України, ст., ст. 22, 44, 47, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст”, (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, 6, код ЄДРПОУ 19275455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ікар плюс”, (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3, код ЄДРПОУ 25475796) 600 грн. 00 коп. безпідставно збережених коштів, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2010 р. у справі № 24/93/10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст”, м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ікар плюс”, м. Запоріжжя 600 грн. 00 коп. безпідставно збережених коштів, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 01.06.2010 р.

Видати наказ.

          Суддя                               Т.А.Азізбекян

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “29” березня 2010 р.