Рішення № 9228227, 20.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 квітня 2010 р.           Справа 14/59-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827 вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Моріс", код ЄДРПОУ 24899175 провулок К.Маркса, 14-а, м. Вінниця, 21034

про стягнення 1100017,22 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Ткаченко Р.Ю., представник за дорученням

відповідача : Захарчук М.В., представник за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подано позов про стягнення 1100017,22 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Моріс".

Ухвалою суду від 02.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі з призначення судового засідання на 20.04.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та уповноважений представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечуючи на разі проти заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 766 252 грн., однак висуваючи заперечення проти задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Моріс" нарахованих позивачем штрафних санкцій з огляду на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України.

Одночасно представниками позивача та відповідача було подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наявним доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

01.10.2007 р. між сторонами було укладено договір № 06/07-1403 ТЕ-1 (далі Договір) на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання відповідно до умов якого Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) зобов"язується передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Моріс" (Покупцю) у 2007 році природний газ, а останній в свою чергу зобов"язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що газ, який постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання ж газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Також сторони погодили, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2007 р. по 31.10.2007 р. газ в обсязі до 300 000 куб.м. (п. 2.1 Договору).

Приймання-передача газу у відповідності до п. 3.3 Договору, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортнованого газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортуванн газу не пізніше 10 числа поточного місяця, подальша ж оплата проводиться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний же розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 Договору сторони узгодили, що даний договір набирає чинності з 01.10.2007 р. і діє в частині поставки газу до 31.10.2007 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Строк дії даного договору може бути продовжений шляхом укладення додаткових угод.

На виконання вказаного, в подальшому, сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема від 29.10.2007 р., від 27.11.2007 р., від 24.03.2008 р., від 27.03.2008 р., від 25.05.2008 р., від 26.05.2008 р., від 20.06.2008 р., від 27.08.2008 р., якими було доповнено п. 2.1 Договору щодо періоду здійснення поставок природного газу позивачем відповідачу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданих позивачем актів приймання-передачі природного газу (а.с 37-45), у період з жовтня-грудня 2007 р., березня-червня 2008 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" поставило ТОВ "Моріс" природного газу на загальну суму 2 290 012,21 грн.

Відповідач же свої зобов"язання виконав частково, сплативши за отриманий природний газ 1 523 760,21 грн.

На разі, матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Моріс" взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого на умовах договору № 06/07-1403 ТЕ-1 від 01.10.2007 р. природного газу та погашення виниклої заборгованості перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складає 766 252 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, та беручи до уваги факт визнання відповідачем суми основного боргу в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 766 252 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 77 944,69 грн. пені, 211 881,51 грн. інфляційних нарахувань та 43 939,02 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, визначені положеннями даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні надані докази та розрахунки суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 77 944,69 грн. пені є обгрунтованими та відповідають обставинам справи, але з огляду на положення ч.3 ст.551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, де визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, враховуючи, що газ отриманий відповідачем від позивача був використаний для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, враховуючи також факт добровільного визнання відповідачем суму основного боргу та його тяжкий фінансовий стан на сьогоднішній день, дійшов висновку про можливість зменшення заявленої суми пені та стягнення з відповідача 50 000 грн. пені. В частині ж стягнення 27 944,69 грн. пені відмовити, поклавши при цьому судові витрати в цій частині на відповідача.

Також, судом були розглянуті вимоги позивача в частині стягнення 211 881,51 грн. інфляційних нарахувань та 43 939,02 грн. 3% річних, внаслідок чого суд дійшов висновку, що у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів та розрахунків, вказані вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 100 017 грн., з яких 766 252 грн. сума основного боргу, 77 944,69 грн. пені, 211 881,51 грн. інфляційних нарахувань та 43 939,02 грн. 3% річних, підлягають частковому задоволенню в сумі 1 072 072,53 грн., з яких 766 252 грн. сума основного боргу, 50 000 грн. пені, 211 881,51 грн. інфляційних нарахувань та 43 939,02 грн. 3% річних.

В частині стягнення 24 944,69 грн. пені слід відмовити.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

До того ж, враховуючи, що позивачем сплачено державне мито в розмірі 11 000,50 грн., розмір надмірно сплаченого державного мита, з врахуванням заявленої до стягнення суми позову, становить 0,30 грн., яке підлягає поверненню

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Моріс" (код ЄДРПОУ 24899175, провулок К.Маркса, 14-а, м. Вінниця, 21034, п/р 260031170 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 302623) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, р. № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465) 766 252 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч двісті п"ятдесят дві грн.) основного боргу, 50 000 грн. (п"ятдесят тисяч грн.) пені, 211 881,51 грн. (двісті одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна грн. 51 коп.) інфляційних втрат, 43 939,02 грн. (сорок три тисячі дев"ятсот тридцять дев"ять грн. 02 коп.) 3% річних, 11 000,2 грн. (одинадцять тисяч грн. 20 коп.) витрат на сплату державного мита; 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні вимог в частині стягнення 27 944,69 грн. пені відмовити.

4. Повернути з державного бюджету Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, р. № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465) розмір надмірно сплаченого державного мита в сумі 0,30 грн. (тридцять копійок).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

3 - відповідачу провулок К.Маркса, 14-а, м. Вінниця, 21034