Рішення № 92276417, 16.10.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1618/20

Провадження № 2/414/363/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

19 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обгрунтованим тим, що 07.08.2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» укладено Кредитний договір № 22924078, відповідно до якого відповідачем позивачу надано кредитні кошти в національній валюті для оплати частини вартості транспортного засобу марки ЗАЗ SENS, в сумі 55712,62 грн., під 15,49 % відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення до 07.08.2018 року.

13.08.2020 р. позивач дізнався про те, що 12.08.2020 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича відкрито виконавче провадження № 62806117 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича № 6187 від 12.06.2020 р. про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 99149,65 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту у розмірі - 48465,62 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 50184,03 грн.; плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500,00 грн.

14.08.2020 року під час виконавчого провадження на рахунок приватного виконавця Лиманського В.Ю. з рахунку позивача було списано грошові кошти у сумі 109326,62 грн., яка складається: з суми вказаної у виконавчому написі нотаріуса - 99149,65 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 262,00 грн., основної винагороди приватного виконавця у сумі - 9914,97 грн.

Позивач вважає, що на підставі документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, розрахунку заборгованості, який вчинений працівниками банку, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону, а саме ст 88 Закону України "Про нотаріат".

Крім того, вважає виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, і відповідачем пропущено строк, протягом якого відповідач міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису за вказаною у виконавчому написі сумою стягнення.

Тому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6187, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 12.06.2020 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк" в розмірі 99149 грн. 65 коп.

Відповідно до вимог ст 1212 ЦК України, оскільки особа набула майно безпідставно, стягнути з Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (МФО - 334851, код за ЄДРПОУ: 14282829) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Ощадбанк», грошові кошти у сумі 109326,62 грн., які були стягнуті в рамках виконавчого провадження № 62806117 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича № 6187 від 12,06,2020 р. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № 22924078 від 07.08.2013 року, у сумі 109326,62 грн.

Також стягнути з Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (МФО - 334851, код за ЄДРПОУ: 14282829) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок НОМЕР_4 відкритого в АТ «Ощадбанк») сплачений судовий збір в розмірі 1934,07 грн., в тому числі: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 840,80 грн.; за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1093,27 грн.

В судововому засіданні позивач свої вимоги підтримав, вказавши, що банк жодного разу не звертався із претензією щодо виникнення заборгованості. В подальшому в судове засідання не з`явився, надау заява про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надав відзив, в якому зазначив, що позивач до звернення з позовом до суду, жодного разу не піддавав сумніву безспірності заборгованості перед банком. Вказаний позов відповідач розцінює, як спосіб уникнення виконання зобов`язань позивача перед банком. Вказує, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису. Просила справу розглянути без її участі та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. та приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович в судове засідання не з`явилися. Про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що між 07.08.2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» укладено Кредитний договір № 22924078, відповідно до якого відповідачем позивачу надано кредитні кошти в національній валюті для оплати частини вартості транспортного засобу марки ЗАЗ SENS, в сумі 55712,62 грн., під 15,49 % відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення до 07.08.2018 року (а.с.15-20).

12 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6187 про звернення стягнення з позивача заборгованості в розмірі 99149,65 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту у розмірі - 48465,62 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 50184,03 грн.; плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500,00 грн (а.с.13).

12.08.2020 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича відкрито виконавче провадження № 62806117, щодо виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.11).

13.08.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, після чого 14.08.2020 року в ході примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису №6187 від 12.06.2020 року, на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича з рахунку позивача було стягнуто грошові кошти у сумі 109326,62 грн., яка складається: з суми вказаної у виконавчому написі нотаріуса - 99149,65 грн. витрат на проведення виконавчих дій - 262 грн., основної винагороди приватного виконавця у сумі - 9914,97 грн. (а.с.71).

Приватним нотаріусом проігноровано ухвалу суду щодо витребування доказів, а саме документів на підставі яких ним вчинено напис. ( ас53-53,60, 81-82)

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадку і в порядку, встановлених законом.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачені ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012 р. за № 282/20595, та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пп. 1.1, 1.2 п. 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ зазначеного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.5 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік документів).

Пункт 2 Переліку документів «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» визначає, що для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи встановленні судом факти щодо кредитних правовідносин сторін, а також приймаючи до уваги, що приватний нотаріус вимоги суду щодо витребування документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, проігнорував, суд зважує на заперечення позивача щодо вчиненя напису із порушенням законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що вищевказаний виконавчий напис вчинений відповідно до закону, оскільки матеріали справи не містять доказів, що представником кредитора нотаріусу було надано саме оригінал кредитного договору, зокрема Правила користування платіжними картками Банку та Тарифи за ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб, які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація.

Крім того, відсутні докази надання стягувачем нотуріусу засвідченої виписки з рахунку боржника з зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, тобто первинний документ, який фіксує факт виконання господарської операції та служить підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах («Перелік типових документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5).

На переконання суду, в розпорядження нотаріуса не було надано всіх необхідних для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості документів, передбачених постановою від 29.06.1999 року за №1172, а тому останнім порушено встановлену законом процедуру вчинення виконавчого напису.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість не є безспірною, оскільки її безспірність не підтверджена необхідними доказами (документами) та оспорюється позивачем.

Окрему увагу суд звертає на наступні обставини.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинявся на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Вказаний Перелік документів було доповнено новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662.

При цьому суд звертає увагу, що в ухвалі від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичних осіб до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року (справа № 826/20084/14) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Перелік, через призму пункту 19 частини 1 статті 34, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» врегульовує порядок захисту права, тобто за своєю правовою природою є підзаконним актом процесуального права.

Отже, оскільки законом України не встановлено випадку вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, а визначення такого випадку постановою Кабінету Міністрів України суперечить приписам основного акту цивільного законодавства - Цивільного кодексу України, то у випадку звернення до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису на кредитному договору останній, на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат», повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії, а суд, в свою чергу, який розглядає позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повинен цей позов задовольнити.

Слід зазначити, що під час нового розгляду справи № 826/20084/14 Київський апеляційний адміністративний суд 22 лютого 2017 року прийняв постанову, якою визнав, зокрема, незаконними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року.

Більше того, з висновками суду апеляційної інстанції, які були викладені у вказаній постанові, також погодився Вищий адміністративний суд України, який своєю ухвалою від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та ПАТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у даній справі - без змін.

Отже, враховуючи факт того, що пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, на підставі яких було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, судом визнано недійсними, вказане є достатньою підставою для висновку про протиправність вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів на суму 109326,62 гривень суд враховує, що згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно стягнутих з нього сум заборгованості за виконавчим написом, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підстави статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, ОСОБА_1 працює у Головному управлінні національної поліції в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, будинок, 1. Так, в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №62806117, відповідач набув утримані з заробітної плати позивача грошові кошти у розмірі 109326,62 гривень за виконавчим написом нотаріуса, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню.

Тому, враховуючи вказане, в силу положень ст.216 ЦК України, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення 109326,62 грн. з відповідача на користь ОСОБА_1 за судовим рішенням.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог позивача, враховуючи, що позивачем було сплічено судовий збір за подання позовної заяви, з відповідача АТ «ПУМБ» на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1934,07 грн.

Керуючись ст.15,1212 ЦК України, ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.5,10,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів- задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича від 12.06.2020 року, який зареєстрований в реєстрі за № 6187 - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (МФО - 334851, код за ЄДРПОУ: 14282829) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок НОМЕР_3 відкритого в АТ «Ощадбанк») грошові кошти, які були стягнуті в рамках виконавчого провадження № 62806117 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича № 6187 від 12.06.2020 р. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № 22924078 від 07.08.2013 року, у сумі 109326,62 грн. та судові витрати у сумі 1934,07, а разом 111260, 69 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Є.М. Акулов