Постанова № 9227469, 16.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16.02.2010 р.                                                                                           № 2а- 44406/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Фомін Р.Б., Двоскін С.О.

Відповідача: Середа К.Е., Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Повного товариства "Двоскін і компанія "Ломбард "Акцептор" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Повне товариство «Двоскін і компанія «Ломбард «АКЦЕПТОР», звернувся до суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0006422310 від 01.12.2009р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0006412310 від 01.12.2009р.

Позивач та його представник в судовому засіданні зазначили, що відповідачем були застосовані штрафні санкції за наслідками здійснення перевірок позивача щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що були здійснені 12.11.2009р. в приміщеннях позивача за адресами: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 56, та м. Харків, вул. Пушкінська, 54.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що перевірки були здійснені відповідачем з порушенням Закону України «Про державну податкову службу» № 509-ХІІ (далі Закон № 509), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 (далі Закон № 265) та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (далі Закон № 877), в зв’язку з чим підстави для застосування фінансових санкцій до товариства відсутні, а оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На думку позивача порушення ст. 3 п.1.,2 Закону України № 265 наведені в актах перевірки від 12.11.2009р. і застосовані фінансові санкції незаконно. Оскільки при видачі позивачем позик без розрахункового документу (відповідач вважає це порушенням ст. 3 п.1.,2 Закону України № 265), не здійснюється розрахункова операція, і тому відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених п.1 ст. 17 Закону № 265. Оскільки, на думку позивача, під час видачі позики, не відбувається продажу товару, не відбувається надання послуги, не здійснюється оплати за товар або послугу, не здійснюється нарахування процентів як плати, не отримуються кошти, то така операція не впливає на оподаткування позивача, не є його доходом, а отже видача позики не є розрахунковою операцією, та при її здійсненні не повинно роздруковуватись розрахункового документа в контексті Закону № 265. А за таких підстав відсутнє і порушення, встановлене пунктами 1, 2 ст. 3 Закону № 265, та застосування фінансових санкцій до ПТ «Двоскін і компанія «Ломбард «АКЦЕПТОР» є протиправним.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що перевірка здійснювалась не у присутності керівника позивача, його заступника або головного бухгалтера, а була проведена у присутності приймальників, які не мають відповідних повноважень наданих директором позивача бути присутніми при проведенні перевірки. І що дії посадових осіб органів ДПА при здійсненні перевірки є протиправними, оскільки це є порушенням ч. 11-12 ст. 4 Закону № 877. Планова перевірка була здійснена без письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу, що є порушенням ч. 4 ст. 5 Закону № 877, та ч. 4 ст. 112 Закону № 509.

Також позивач зазначає, що перевірка була здійснена з порушенням вимог ч. 5. ст. 7 Закону № 877, згідно якої перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, оскільки при проведенні перевірки 12.11.2009р. керівника ПТ «Двоскін і компанія «Ломбард «АКЦЕПТОР» взагалі не було у місті проведення перевірки, отже і вручення направлення керівнику не було здійснене, а за таких підстав посадові особи ДПА у Харківській області взагалі не мали права приступати до початку проведення перевірки. Крім того, перевірка здійснена всупереч з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», якою встановлено до 31.12.2010р. тимчасове припинення проведення планових перевірок суб'єктів господарювання. Акт перевірки № 10465/20/40/23/22657338 від 12.11.2009р. (бланк № 013989) був підписаний з порушенням встановленого порядку, оскільки він був підписаний не за місцем знаходження ПТ «Двоскін і компанія «Ломбард «АКЦЕПТОР», що є порушенням п.4.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова, в судовому засіданні заперечували проти позову і просили суд відмовити в його задоволенні з огляду на те, що Закон № 877 не розповсюджується на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків. Норми Закону № 265 мають пріоритет перед Постановою КМУ від 21.05.2009р. № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», і тому норми цієї Постанови не розповсюджуються на відповідача. При складанні актів перевірок слід керуватись вимогами «Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій», затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008р., № 534, а ні «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.

Відповідно до «Положення Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, передбачений фіскальний касовий чек видачі коштів (видатковий чек), надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу, виплаті виграшів, в зв’язку з чим ПТ «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор» проводило операції «видача позики» через не фіскальні касові чеки «службова видача», що не відповідає вимогам «Положення Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, в зв’язку з чим мали місце порушення Закону № 265, внаслідок нероздрукування встановленого розрахункового документу при видачі позик.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12.11.2009 р. посадовими особами ДПА у Харківській області були проведені планові перевірки позивача за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, та складені Акти перевірок (бланки № 013989 та № 013471). Перевірки були проведені у приміщеннях позивача за адресами: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56 та м. Харків, вул. Пушкінська, 54.

За наслідками перевірок, ДПІ у Ленінському районі м.Харкова до позивача були застосовані штрафні санкції, а саме: на підставі акту перевірки № 10466/20/40/23/22657338 від 12.11.2009р. рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.2009р. № 0006422310 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, за порушення пп 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі п.1 ст. 17 вказаного Закону до Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «АКЦЕПТОР» застосовані штрафні санкції у розмірі 66330,00 грн. На підставі акту перевірки № 10465/20/40/23/22657338 від 12.11.2009р. рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.2009р. № 0006412310 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, за порушення пп 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі п.1 ст. 17 вказаного Закону до Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «АКЦЕПТОР» застосовані штрафні санкції у розмірі 239620,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

П. 2 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Статтею 2 Закону № 265 наведено тлумачення термінів, що вживаються у цьому законі. Так, розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Системний аналіз наведених вище положень Закону № 265 дозволяє дійти висновку, що розрахунковою операцією є лише операція щодо продажу товару або надання послуги, а розрахунковий документ, який повинен видаватись при проведенні такої розрахункової операції повинен підтверджувати факт продажу товару або надання послуг, отримання (повернення) коштів за повернутий товар (ненадану послугу).

До позивача застосована фінансова санкція, передбачена п.1 ст. 17 Закону № 265, яка передбачає санкцію у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ (зі змінами і доповненнями) встановлено, що ломбарди належать до фінансових установ і здійснюють свою діяльність у сфері надання фінансових послуг, зокрема, надання коштів у позику.

Згідно з п.1.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ломбардна операція це операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, доходом позивача від здійснення ломбардних операцій є проценти в момент їх нарахування у строки визначені договором.

Слід зазначити, що сума позики (кредиту) не є доходом, так як доходом визначається продаж товарів (робіт, послуг), а оскільки законодавець не відносить до доходів або витрат основну суму кредиту, то і здійснення операцій з видачі кредиту (позики) не може вважатись продажем товарів або наданням послуг, а отже і не є розрахунковою операцією. Норми ж Закону № 265 визначають, що розрахунковий документ повинен видаватись під час продажу товарів, наданні послуг.

Отже, оскільки до валових доходів належать лише проценти, суд погоджується з доводами позивача, що в розумінні Закону № 265, при видачі позики позичальнику, під час якої не відбувається нарахування і сплати її вартості, тобто процентів, така операція в контексті приписів Закону № 265 не може розглядатись як розрахункова, оскільки не відбувається факту надання послуги, та при здійсненні такої операції обов’язку друкувати розрахунковий документ не передбачено.

В матеріалах справи міститься копія типового Договору фінансового кредиту, за яким позивач надає послуги ломбарду. Відповідно до умов цього Договору датою нарахування відсотків за користування позикою, є дата внесення грошових коштів в касу Ломбарду (п.4 Договору). Позичальник має право достроково повернути позику, при цьому плата за користування позикою нараховується за час фактичного користування позикою. Таким чином, при здійсненні ломбардних операцій позивачем, факт надання послуг (дата виникнення валового доходу, надання послуги) виникає тоді, коли позичальник (клієнт) повертає суму кредиту (позики) та сплачує за її користування проценти, в залежності від строку користування позикою. Оскільки і факт оприбуткування вартості послуг (процентів) і факт їх нарахування співпадають та відбуваються при повернення коштів позивачу, то і розрахункова операція відбувається саме при поверненні коштів, а не при їх видачі із каси. Тому і розрахунковий документ, а саме фіскальний касовий чек повинен друкуватись саме при поверненні позики.

Згідно з роз’ясненням Міністерства фінансів України, викладених в листі «Про облікову політику» від 21.12.2005 р. N 31-34000-10-5/27793, розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити, зокрема, застосування: порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг. Наказом позивача від «05» січня 2009р. № 1 «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику на 2009 рік», затвердженого на виконання Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» п. 25 було встановлено, що датою реалізації послуг є дата повернення суми фінансового кредиту і сплати відсотків за користування позикою, в залежності від строку користування позикою. «Положенням про порядок надання фінансових послуг ПТ «Ломбард «Акцептор» від 14.02.2008р. п.2.7. передбачено, що надання послуг виникає тоді, коли позичальник повертає суму фінансового кредиту та сплачує за її користування проценти, в залежності від строку користування позикою.

Отже, внутрішня облікова політика позивача та порядок надання і завершеності послуг збігається з порядком видачі розрахункових документів при наданні послуг позивачем, що відбувається при поверненні позик та сплаті відсотків за їх користування. Тому суд погоджується з доводами позивача, що при видачі позики не відбувається розрахункової операції в контексті закону № 265 і відсутній обов’язок друкувати в таких випадках фіскальний касовий чек, а за таких підстав суд не вбачає порушень з боку позивача пунктів 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та вважає, що фінансові санкції застосовані до позивача згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265 протиправно, оскільки позивач не повинен був друкувати і здійснювати видачу розрахункових документів – фіскальних касових чеків при видачі позик, тому що ці операціє не є розрахунковими.

Заперечення відповідача з посиланням на п.4.1. «Положення Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, яким передбачено видача фіскального касового чеку при видачі коштів, зокрема при прийнятті цінностей під заставу, суд до уваги не приймає. Преамбулою цього Положення встановлено, що Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, що кореспондується з Положенням ст. 8 Закону № 265, згідно якої тільки форма і зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Закон № 265 не містить обов’язку видавати розрахунковий документ в разі прийнятті цінностей під заставу, а тільки при наданні послуг та продажу товарів.

Керуючись ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому суд погоджується з доводами позивача, та вважає, що для спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону № 265, які мають вищу юридичну силу по відношенню до наказу Державної податкової адміністрації України.

Також слід зазначити, що при проведення перевірки і складанні актів, на підставі яких до позивача були застосовані штрафні санкції, відповідачем були порушені норми Закону № 877, а саме без здійснення запису до журналу перевірок.

Доводи відповідача про те, що Закон № 877 не розповсюджується на відповідача, та відповідач повинен керуватись в своїй діяльності нормами Закону № 509 та Закону № 265, спростовується наступним.

Згідно зі ст. 2 Закону № 877, в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів ...контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків. Однак зміни, внесені пунктом 17 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. З огляду на вказане, діє редакція ст.2 Закону № 877, яка не містить вказівок на те, що дія цього Закону не поширюється на перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Зокрема відповідно до діючої редакції ст.2 Закону № 877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

Листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» визначено, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Щодо Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", то він може бути віднесений до спеціального закону у сфері здійснення державного нагляду (контролю). Враховуючи наведене, а також те, що зазначений Закон прийнятий 5 квітня 2007 року, то у випадку виникнення колізії норм цього Закону та норм інших законів, прийнятих до 5 квітня 2007 року, слід керуватися нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з пунктом 149 «Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва» затвердженого Указом Президента України від 25.05.2000, № 721/2000, Держпідприємництво України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, надає роз'яснення положень законодавства про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності.

Листом Держпідприємництва від 07.09.2009 р. N 10712 «Про надання роз’яснень», було визначено, що органи державної податкової служби України здійснюють державний нагляд (контроль), зокрема, відповідно до законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

З огляду на зазначене, суд вважає, що при здійсненні заходів контролю органи ДПІ повинні керуватись в своїй діяльності також і приписами Закону № 877. А за таких підстав суд вважає, що порушення Закону № 877 викладені позивачем у позові, відповідачем не спростовані та правомірність своїх дій відповідач не довів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Суд вважає, що акти складені під час перевірки Позивача є доказами, що одержані з порушенням закону, оскільки дії відповідача при здійсненні перевірки і складанні актів є протиправними.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з приписами ч.1 ст.15 Закону України „Про РРО” органи державної податкової служби повинні здійснювати перевірки згідно із законодавством України.

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок визначені в статті 111:

“Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами”.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ч.7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вважаються позаплановими перевірками та повинні бути проведені за наявності підстав та в порядку, визначеному Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідачем не надані докази оформлення направлення на позапланову перевірку позивача, прийняття наказу керівником органу державної податкової служби про проведення позапланової перевірки, а також їх вручення під розписку позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З огляду на зазначене, складені за результатами перевірки акти про виявлені під час її здійснення порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства стосовно надання платнику податків відповідних документів про право проведення перевірки, не може бути підставою для прийняття відповідного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (ухвала ВАСУ від 28.04.2009 р. № К-5218/07).

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності своїх оскаржуваних рішень щодо застосування до позивача фінансових санкції, з огляду на те, що судом встановлена відсутність порушень позивачем вимог Закону № 265, та не доведено правомірності здійснення планової перевірки позивача 12.11.2009р., а отже оскаржувані рішення є протиправними, та позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 70, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Повного товариства "Двоскін і компанія "Ломбард "Акцептор" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішень –задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0006422310 від 01.12.2009р.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0006412310 від 01.12.2009р.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.02.2010р.

Суддя підпис< Текст >                                        П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >