Постанова № 9227198, 28.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2009 р.                                                                                 Справа № 2-а-1760/08/2070

                                                  Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Присяжнюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представників позивача –Сліденко А.В., Онопрієнко Л.М, представника відповідача - Лукашова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва», Приватного підприємства «Орбіта 2010»про визнання недійсним договору, господарського зобов’язання, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулася до суду з адміністративним позовом до ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва», ПП «Орбіта 2010» про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлової будівлі загальною площею 2061,7 кв.м. між ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»та ПП «Орбіта 2010» на суму 4323000 гривень; про визнання недійсним господарського зобов’язання ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»та ПП «Орбіта 2010»на суму 4323000 гривень; про застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним та стягнення в доход держави все отримане відповідачами по зобов’язанню, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Згідно п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно ст.. 8 цього закону, позивач робить висновок, що господарське зобов’язання порушує публічний порядок, оскільки занижує валовий дохід, а ДП «УкрНДІЛивмаш»умисно занижує базу оподаткування з податку на прибуток та ПДВ.

          У ході судового засідання представники позивача надали уточнення до позовної заяви з урахуванням яких просили суд стягнути з ДП «Український Науково –Дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»в доход держави суму грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином у розмірі 4323000,0 грн.

          У судове засідання відповідач ПП «Орбіта 2010»свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

          У судовому засідання представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснивши суду наступне.

          ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово –господарської діяльності ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2004 р. по 31 березня 2007 р. У ході перевірки було встановлено, що господарська діяльність ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва» здійснювалась поза межами правової відповідальності, без відображення таких операцій в податковому обліку, без сплати до бюджету відповідних податків із приховуванням оподаткованого доходу. Тобто, вказана угода купівлі - продажу укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

          Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Неодержане в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Таким чином правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, передбачено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже нікчемним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

          У судовому засіданні представник відповідача ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, підтримав письмові заперечення проти адміністративного позову, додатково пояснивши суду наступне.

Позовна вимога про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - стягнення в доход держави всього отриманого відповідачами по зобов'язанню не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу, невичерпний перелік яких наведено у його статті 239. На момент звернення ДПІ до суду з цим позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

Такої точки зору дотримується Верховний суд України у постанові від 19 серпня 2008 р. по справі № 21-320во08 та Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 березня 2008 р. по справі №К-13735/07.

Статтею 250 ГК України встановлено, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням того, що договір купівлі-продажу було укладено 21 червня 2006 р., акт перевірки № 2867/23-322/00224975 позивачем складено лише 27 червня 2007 року тобто більш ніж через рік, позов складено 22 листопада 2007 р., позивач пропустив відведений для застосування адміністративно-господарської санкції строк.

За таких умов в задоволенні позову в цій частині має бути також відмовлено з підстав пропущення строків для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, установив такі обставини.

ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»21 червня 2006 р. уклало договір купівлі –продажу з ПП «Орбіта 2010»на підставі Протоколу №1 проведення відкритих торгів (аукціону) від 19 червня 2006 р. Української універсальної біржі, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець зобов’язується прийняти нежитлову будівлю літ. «А - 4», загальною площею 2061,7 кв. м., що знаходяться в м. Харкові, по вулиці Чернишевського, 66, та сплатити грошову суму у розмір 4323000,00 грн., у тому числі ПДВ –720500,00 грн.

Продаж нежитлової будівлі відбувався в межах справи про банкрутство ДП «УкрНДІЛивмаш», підчас такої судової процедури як санація, входив до плану санації позивача, погодженого з Мінпромполітики України, схваленого рішенням комітету кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Харківської області від 23 серпня 2005 р. у справі № Б-31/74-04.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Дана норма відсилає за визначенням процедури продажу майна боржника підчас санації до законодавчих актів з питань приватизації, зокрема, що міститься у розділі IV «Продаж об'єктів малої приватизації на аукціонах, за конкурсом» ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що вказує про необхідність проведення продажу з аукціону у ході торгів.

Початкова вартість нежитлової будівлі визначена на підставі оцінки проведеної Українсько-Російською товарною біржею м. Харкова. Вказана оцінка підтримана рецензією № 4779 від 16 червня 2005 р. Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса на звіт Українсько-російської товарної біржі про оцінку об'єкта нерухомості, яка долучена до справи.

Купівля-продаж нежитлової будівлі відбулась з аукціону, згідно протоколу № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) Української універсальної біржі від 19 червня 2006 р., переможцем яких стало ПП «Орбіта 2010», яке запропонувало найвищу ціну, та з яким у наступному і було укладено спірний договір. Про продаж на аукціоні також свідчать п. п. 2.1.-2.3. договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 р.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, та також вже раніше були предметом розгляду судових інстанцій.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2006 р. по справі № 37/357-06 встановлено, що при проведенні відкритих торгів (аукціону) з продажу нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 66 вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Закону України «Про приватизацію державного майна», яким визначена процедура продажу майна, порушені не були. Та що початкова вартість нежитлової будівлі була визначена шляхом проведення оцінки з дотриманням вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Зі змісту підп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України N 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі за текстом - «Закон N 334/94-ВР»), порушенням якого обґрунтовано заявлений позов, вбачається, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Але підп. 1.20.4. п. 1.20. ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачений інший порядок визначення звичайної ціни, а саме передбачено, якщо товари продаються з використанням конкурсу, аукціону, звичайною є ціна, отримана при такому продажу. Отже ця норма є спеціальною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином звичайною ціною від продажу нежитлової будівлі є ціна зазначена у протоколі № 1 проведення відкритих торгів (аукціону), а саме 4323000,00грн. Отже ця ціна, яка вказана у п. 2.4. договорі купівлі-продажу від 21 червня 2006 р., є звичайною ціною у розумінні Закону № 334/94-ВР.

Як вбачається з наданого акту перевірки від 27 червня 2007р. за № 2867/23-322/00224975 відповідачем - ДП «УкрНДІЛивмаш»було включено до податкової декларації та сплачено суму податку на прибуток та ПДВ з урахуванням ціни продажу, встановленої на аукціоні.

Як вбачається з позову позивач вважає звичайною ціною від продажу нежитлової будівлі ціну, встановлену у інформаційно-аналітичному висновку про вартість нежитлової нерухомості № 2 від 15 червня 2007р. наданий ДП «Східно - український центр експертиз».

Оцінюючи за формою слід зазначити, що вказаний висновок не є підставою для визначення звичайної ціни, так як підп. 1.20.4. п. 1.20. ст. 1 Закону № 334/94-ВР є спеціальною нормою для визначення звичайної ціни у випадку продажу товарів (робіт, послуг) з аукціону. Крім того, цей висновок не відповідає положенням ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та вимогам ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»оскільки не є а ні звітом про оцінку майна, а ні актом оцінки майна, а отже не може бути використаний з огляду на положення ч. 4 ст. 70 КАС України.

Даючи оцінку з позиції змісту, слід додатково звернути увагу, що як зазначено у самому інформаційно-аналітичному висновку на формування ринкової ціни нежитлової нерухомості впливають, серед іншого, наступні фактори: технічний стан майна, конструктивні рішення, розміщення відносно транспортних мереж та інші. В супереч цьому сам інформаційно-аналітичний висновок не містить розкриття, аналізу та вивчення будь-якого з цих факторів та позбавлений посилань на документи які містили б у собі інформацію про ті чи інші данні яки обумовлюють формування ринкової ціни.

Висновок вже був предметом дослідження у адміністративній справі № 2-а-1353/07, а оцінка цієї обставини наведена у постанові Харківського окружного адміністративного суд від 09 жовтня 2007р. по справі № 2-а-1353/07, яка долучена до матеріалів справи. Ця постанова набрала законної сили, та залишена в силі та без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд від 13 лютого 2008 р. по справі № 22-а-1071/08.

У судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної позивачем перевірки відповідача було складено акт виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2004 р. по 31 березня 2007 р. від 27 червня 2007 р. за № 2867/23-322/00224975.

На підставі зафіксованих у акті перевірки порушень п. 1.20 ст. 1, п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», через заниження об'єкту оподаткування, позивачем 06 липня 2007 р. були складені податкові повідомлення-рішення за № 0000572307/0 та за № 0000562307/0, якими відповідачу донараховано суми податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності і з ПДВ та нараховані суми штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається що вказані податкові рішення-повідомлення винесенні з тих же підстав з яких заявлено позов у справі, що розглядається, а саме порушення відповідачем, як на думку позивача, вимог п. 1.20 ст. 1, п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»через заниження валового доходу та бази оподаткування, невірне визначення звичайної ціни підчас продажу об'єкту нерухомості по вул. Чернишевського, 66 та не дотримання вимог законодавства підчас формування валового доходу за результатами такого продажу.

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова включило до суми податкового зобов’язання в червні 2006 року суму ПДВ у розмірі 11666,67 грн. на підставі отриманих від ПП «Орбіта 2010»коштів в розмірі 70000,00грн. перерахованих відповідачу платіжним дорученням № 85 від 22 червня 2006 року, та включив до суми податкових зобов'язань у липні 2006 року суму ПДВ у розмірі 708833,33грн. на підставі отриманих від ПП «Орбіта 2010»коштів в розмірі 4253000,00грн. перерахованих відповідачу платіжним дорученням № 1 від 12 липня 2006 року. Загальна сума ПДВ, включена відповідачем до суми податкових зобов'язань за результатами операції з продажу об'єкту нерухомості склала 720500,00грн., що дорівнює сумі ПДВ визначеної у протоколі № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) від 19 червня 2006 р.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Харківської області від 26 лютого 2008 р. № Б-19/23-08 було визнано банкрутом ПП «Орбіта 2010».

          Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 липня 2008 р. № Б-19/23-08 ліквідовано юридичну особу - ПП «Орбіта 2010», зареєстроване виконкомом Харківської міської ради за реєстраційним № 14801020000002784 від 25 жовтня 2004 р. та перереєстроване виконкомом Харківської міської ради за реєстраційним № 14711070015024268 від 08 листопада 2007 р. код 33205575, за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул. Ощепкова, буд. 52, буд. 6.

          17 липня 2008 р. Державна реєстрація ПП «Орбіта 2010»була припинена у зв’язку з визнанням її банкрутом, про що був внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Серія АГ № 371580 та повідомлено відповідним органам, які здійснювали відповідний облік, повідомлення про знаття юридичної особи з обліку.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Та згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органам державної податкової служби, вказаним в абз.1 ст.10 Закону України від 4 грудня 1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на підставі п.11 цієї статті надано право звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд.

Це правило відповідає ст.41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України.

Одночасно ст. 250 Господарського кодексу України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В даному випадку спірна угода між ДП «Український науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»та ПП «Орбіта 2010»укладена 21 червня 2006 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулась до адміністративного суду з вимогою про застосування до відповідачів санкцій, передбачених ст.208 ГК України, 11 грудня 2007 р., отже з порушенням встановленого ст. 250 ГК України строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропущення позивачем строку застосування до суб’єкта господарювання наслідків нікчемного правочину, як адміністративно-господарські санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, передбачених ст.208 ГК України, отже у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 208, 238, 250 ГК України, ст. ст. 215, 228 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 86, 94, 160 - 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до ДП «Український науково –дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва», Приватного підприємства «Орбіта 2010» про стягнення коштів –відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

          Постанову в повному обсязі виготовлено 30 квітня 2009 року.

                    Суддя                                                                      О.В. Присяжнюк