Рішення № 92269120, 09.10.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/67/20

09 жовтня 2020 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

представника позивача - адвоката Остапенко В.С., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачів - адвоката Михайлова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди завданих суспільно-небезпечними діяннями та понесених процесуальних витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди завданих суспільно-небезпечним діянням та понесених процесуальних витрат, в якому просив суд стягнути з відповідачів, в рівних частинах з кожного, грошові кошти на відшкодування майнової шкоди у розмірі 7384,08 грн., на відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн., на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 квітня 2019 року о 22 год., перебуваючи на подвір`ї свого господарства, що за адресою АДРЕСА_1 , підбіг до ОСОБА_2 та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, використовуючи складний ніж, умисно наніс ОСОБА_2 один удар ножем в область живота, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді різаної рани живота з наскрізним пошкодженням правої долі печінки та заочеревного простору, що в клінічному перебізі супроводжувалося внутрішньочеревною кровотечою і як наслідком постгеморагічною анемією середнього ступеня важкості, крім того діагностовано паранефральну (поблизу ниркова) гематому справа та двобічний реактивний ексудативний плеврит. Зазначеними діями малолітній ОСОБА_4 вчинив суспільно - небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28.08.2019 року було задоволено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180150000247 від 26 квітня 2019 року стосовно неповнолітнього (малолітнього) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до неповнолітнього (малолітнього) ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього ОСОБА_4 під нагляд батька ОСОБА_1 терміном на один рік шість місяців. Внаслідок утриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 у період з 25.04.2019 по 06.05.2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Костопільської районної ради Рівненської області. На придбання медичних препаратів ОСОБА_2 витрачено 7384,08 грн. Окрім того, внаслідок протиправних дій малолітнього ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно моральну (немайнову) шкоду, яку він оцінює у 50 000, 00 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_4 є малолітнім, то відповідно до ст. 1178 ЦК України, матеріальна та моральна шкода завдана потерпілому внаслідок суспільно-небезпечних діянь малолітнього ОСОБА_4 відшкодовується його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази притягнення батьків ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Доказів нездійснення за малолітнім сином контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо нього своїх прав, матеріали позову не містять, а тому в силу вимог ст. 1178 ЦК України, за відсутності таких доказів, батьки звільняються від відповідальності по відшкодуванню шкоди, яка заподіяна майну чи здоров`ю фізичної особи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він 25.04.2019 року побачив конфлікт між його татом і ОСОБА_2 , і щоб захистити тата наніс удар ножем ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що 25.04.2019 року ОСОБА_2 прийшов до них у двір, де між їхнім татом і ОСОБА_2 виник конфлікт, ОСОБА_4 щоб захистити тата наніс ОСОБА_2 удар ножем.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідачів, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення частково, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області 564/1678/19 від 28.08.2019 року було задоволено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180150000247 від 26 квітня 2019 року стосовно неповнолітнього (малолітнього) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до неповнолітнього (малолітнього) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Корчів`я, Костопільського району, Рівненської області, примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього ОСОБА_4 під нагляд батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном на 1(один) рік 6 (шість) місяців (а.с.6-8).

Зазначеною ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_4 25 квітня 2019 року близько 22 год., перебуваючи на подвір`ї свого господарства, що за адресою АДРЕСА_1 , підбіг до ОСОБА_2 та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, використовуючи складний ніж, умисно наніс ОСОБА_2 один удар ножем в область живота, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді різаної рани живота з наскрізним пошкодженням правої долі печінки та заочеревного простору, що в клінічному перебізі супроводжувалося внутрішньочеревною кровотечою і як наслідком постгеморагічною анемією середнього ступеня важкості, крім того діагностовано паранефральну (поблизу ниркова) гематому справа та двобічний реактивний ексудативний плеврит.

Такими діями неповнолітній (малолітній) ОСОБА_4 вчинив суспільно - небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Батьками неповнолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами першою, четвертою статті 1178 ЦК України встановлено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п`ятнадцяти років, згідно зі ст.446 ЦК України несуть відповідальність перед потерпілим його батьки (усиновителі), опікуни, а у відповідних випадках - учбові, виховні або лікувальні заклади за наявністю загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК України.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або

опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода,

заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю,

неналежного виховання або неправильного використання щодо них

своїх прав; учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову

відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок

нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час

знаходження його під їх наглядом.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 було завдано шкоду в результаті суспільно-небезпечних діянь малолітнього ОСОБА_4 в результаті нездійснення за ним контролю з боку батьків, які б мали забезпечити контроль за його поведінкою і унеможливити нанесення їхнім сином тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що шкода завдана позивачу повинна бути відшкодована батьками дитини, які є відповідачами у справі.

Положеннями частини другої статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Судом встановлено, що позивач у період з 25.04.2019 по 06.05.2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Костопільської районної ради Рівненської області.

Дослідивши в судовому засіданні, наявні в матеріалах справи, документально підтвердженні витрати на лікування ОСОБА_2 у період з 25.04.2019 року по 06.05.2019 року, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачів підлягає сума у розмірі 7221,21 грн. (а.с. 22-34).

Відповідно до ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 9 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, оцінюючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, стан його здоров`я, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за вірне стягнути з відповідачів на користь позивача 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на суму 40000 грн., відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги суду було надано: копію договіру про надання професійної правової допомоги та представництва (а.с.40), ордер (а.с.41), квитанцію на суму 3000 грн. № 45672364 від 11.11.2019 року (а.с.42), акт приймання-передачі по наданню професійної правничої допомоги (а.с.43) та копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.с.44).

Також, позивач просив суд, стягнути з відповідачів на його користь понесені ним витрати, у розмірі 3000 грн. на професійну правничу допомогу під час кримінального провадження внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180150000247 від 26 квітня 2019 року стосовно неповнолітнього (малолітнього) ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в межах цивільного позову вказана сума не може бути стягнута, так як є судовими витратами по кримінальному провадженню, а не витратами пов`язаними із розглядом цієї цивільної справи.

Таким чином, з відповідачів підлягає до стягнення на користь відповідача 3000 грн. 00 коп. понесених позивачем на професійну правничу допомоги при розгляді цивільної справи за його позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Окрім того, згідно, ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору, таким чином ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, з відповідачів підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 247, 258, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди завданих суспільно-небезпечними діяннями та понесених процесуальних витрат - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на відшкодування майнової шкоди у розмірі 7221 (сім тисяч двісті двадцять одну) гривню 21 копійку, в рівних частинах з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок в рівних частинах з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень в рівних частинах з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 19.10.2020 року.

СуддяО. С. Цвіркун