Ухвала суду № 92267927, 19.10.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16289/19

Провадження №2-п/369/56/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

при секретарі - Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 06 квітня 2020 року у цивільній справі №369/16289/19 за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 06 квітня 2020 року у цивільній справі №369/16289/19 провадження №2/369/1072/20 за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свою заяву мотивує наступним.

14 квітня 2020 року ним, ОСОБА_1 , отримано шляхом поштового повідомлення копію заочного рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року у цивільній справі №369/16289/19 провадження №2/369/1072/20 за позовом ДП Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» було стягнуто заборгованість в розмірі 98 510,15 грн. за Договором №13/06-19 від 13.06.2019 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Вказане судове рішення він отримав 14 квітня 2020 року без вручення та письмової розписки, а простим листом в поштовій скринці.

Таким чином, оскільки він не був присутнім під час проголошення заочного судового рішення у залі судових засідань Києво-Святошинського райсуду Київської області, і у матеріалах цивільної справи №369/16289/19 відсутня його розписка про отримання повного тексту заочного рішення Києво-Святошинського райсуду Київської області від 06.04.2020 року, так як він отримав вказане судове рішення 14 квітня 2020 року без вручення та письмової розписки, а простим листом в поштовій скринці, він вправі подати заяву про перегляд заочного рішення.

Ознайомившись із змістом заочного рішення Києво-Святошинського райсуду Київської області від 06.04.2020 року у цивільній справі №369/16289/19 вважає, що воно має бути переглянуто та скасоване судом, який його ухвалив із наступних підстав та обставин.

У відповідності до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, він, як відповідач у справі не отримував від Києво-Святошинського райсуду Київської області ні копії ухвали цього суду від 24.12.2019 року у цивільній справі №369/16289/19, ні копії позовної заяви ДП МОУ «Укрвійськбуд» із доданими до неї документами, а тому не знав і не міг знати про те, який суд, за яким позовом, з якими позовними вимогами та у якому місці проводить розгляд цивільної справи.

Також з заочного рішення вбачається, що в засобах масової інформації не публікувалась інформація про його розшук у зв`язку із розглядом такої справи, а тому у будь-який інший спосіб він не міг отримати інформацію про наявність у провадженні суду вказаної справи та про час, дату, місце розгляду справи, а тому висновок суду викладений у заочному рішенні про те, що начебто він належним чином повідомлявся судом про день, час і місце розгляду справи не відповідає дійсності та є грубим порушенням його процесуальних прав на судовий захист гарантованих Конституцією України та законами України.

У разі, якби він володів такою інформацією, то обов`язково б подав відзив на позов та документи, які заперечують обставини, які позивач виклав у своєму позові та які не відповідають дійсності у певній частині, що має істотне значення для вирішення справи.

Щодо істотних обставин справи.

Дійсно 13 червня 2019 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі його директора Романовської О.І. та він, ОСОБА_1 , уклали між собою Договір за №13/06-19 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Пунктом 2.1. цього Договору визначено про те, що Позикодавець надає йому фінансову допомогу у розмірі 80 000,00 гривень.

У відповідності до п.2.2. цього Договору відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим Договором, не нараховуються.

Відповідно до п.4.3. цього Договору сторони домовились про те, що строк повернення поворотної фінансової допомоги починається з 30 вересня 2019 року.

Разом з тим у заочному рішенні суду не відображено та не надано оцінки такому факту, що має істотне значення для правильного вирішення справи. Розділом 9 «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін» вказано розрахунковий рахунок позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» яким є розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк «Софіївський» м. Київ.

Згідно із пунктом 4.4. Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю фінансову допомог не пізніше спливу строку, зазначеного у пункті 4.3. даного Договору, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позикодавця грошових коштів у розмірі отриманої фінансової допомоги.

Починаючи з 18 вересня 2019 року, тобто майже за півмісяця до настання строку повернення поворотної фінансової допомоги у засобах масової інформації, зокрема у мережі Інтернет, а також на офіційному сайті Національного Банку України появилися повідомлення про те, що «У Фонді регулювання вкладів фізичних осіб (ФГВФО) зазначили, що 16 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ “Банк “Софіївський” як юридичної особи».

Зокрема із цього та інших повідомлень стала відома наступна загальнодоступна інформація: Закрився банк “Софійський”, вкладникам виплачено кошти. В Україні припинила своє існування ще одна фінансова установа.

ФГВФО повідомляється також, що вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, і повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ “Банк “Софійський” припинено. Водночас, Фонд завершив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам банку станом на 19 вересня завершено.

До укладеного між сторонами (позивачем та відповідачем) Договору за №13/06-19 від 13.06.2019 року жодних змін та доповнень не вносилось. в тому числі тих, які стосувались би реквізиту поточного рахунку Банку позивача на який відповідач зобов`язаний був до 30 вересня 2019 року шляхом безготівкового перерахування надіслати грошові кошти.

Враховуючи ту обставину, що ПАТ «Банк «Софіївський» на момент настання виконання зобов`язань ним, як відповідачем було ліквідовано, позивач, як позикодавець зобов`язаний був офіційно направити на його адресу до 30 вересня 2019 року письмове повідомлення про те, що вказані ним банківські реквізити у Договорі №13/06-19 від 13.06.2019 року є недійсними, оскільки припинив свою діяльність ПАТ «Банк «Софіївський» у якому у позивача знаходився поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 зазначений у Договорі у розділі 9.

Оскільки за приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи викладені у ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи викладені у ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно Києво-Святошинський райсуд Київської області повинен був при ухваленні заочного рішення керуватися нормами ст.613 ЦК України, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

У відповідності до п. 8.7. Договору всі зміни та доповнення до Договору мають бути вчинені у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.2 Договору умови Договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складенням Додаткової угоди, що є невід`ємною частиною Договору.

З часу укладення вказаного Договору і до цього часу позивачем і відповідачем не укладалися та не підписувались жодні Додаткові угоди до Договору №13/06-19 від 13.06.2019 року в частині внесенні змін чи доповнень щодо реквізитів банківського рахунку позивача на який має здійснюватись виконання зобов`язань по вказаному договору відповідачем, а тому має місце прострочення кредитора, який не вчинив дій, внаслідок чого боржник не міг виконати свій обов`язок.

Таким чином, нарахована позивачем пеня у розмірі 5 069,59 грн. за період з 30.09.2019 року по 11.12.2019 року, штраф у розмірі 10 % в розмірі 8 000,00 грн., 3% річних у розмірі 4 800,00 грн. та інфляційні витрати у розмірі 640,56 грн., на загальну суму 18 510, 15 грн. є незаконними та протиправним, як і ухвалене на цих вимогах заочне судове рішення від 06.04.2020 року.

В тексті судового рішення не йде мова про те, що позивач виконав свої зобов`язання визначені умовами договору після настання ліквідації ПАТ «Банк «Софіївський» 16.09.2019 року.

Суд не застосувавши до спірних правовідносин положень ст. 613 ЦК України, які підлягали обов`язковому застосуванню порушив норми матеріального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду у відповідності до п. 4 ч .1 ст. 376 ЦПК України.

Крім цього, у відповідності до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставина ліквідації ПАТ «Банк «Софіївський» є загальновідомою, яку суд мав би перевірити вирішуючи спір у відсутності обох сторін, при умові якби суд перевірив можливість виконання свого обов`язку відповідачем при невиконанні обов`язку щодо надання офіційних реквізитів поточного рахунку позивачем та пропонування останнім укласти Додаткову угоду у відповідності до п.8.2 Договору.

Крім цього, судом не враховано під час вирішення спору положення п. 7.2. Договору яким визначено обов`язковий порядок досудового врегулювання спору. Відповідно сторона позивача мала б направити стороні відповідача офіційне досудове попередження (претензію) у якій викласти свої вимоги та докази, а також надати суду належні докази вручення такого досудового попередження (претензії) відповідачу. Таких доказів у справі немає і на них суд не посилається у своєму заочному рішенні від 06.04.2020 року.

Відповідно до п. 7.2 Договору передбачено, що при вирішенні спорів сторони застосовують заходи досудового врегулювання шляхом обов`язкового пред`явлення претензії, яка має бути розглянута стороною, що її отримала протягом 10 робочих днів з моменту такого отримання.

Судове рішення, що підлягає перегляду судом, який його ухвалив, не містить жодних правових обґрунтувань того, чи звертався позивач до відповідача із досудовим попередженням у обов`язковому порядку, як це визначено умовами п.7.2 Договору від 13.06.2019 р., якщо ні то чому, якщо так, то чи надав він докази направлення його відповідачу та чи отримане таке досудове попередження відповідачем і було ним розглянуто.

Таких доказів суду не надавалось з боку позивача взагалі, що було підставою для залишення цього позову без руху із наданням судом позивачу строку для усунення недоліків. Разом з тим суд не вивчав умови на яких укладалась угода між сторонами і як наслідок не надав правової оцінки невиконанню обов`язків по договору з боку самого позивача. Посилання у позові представника позивача на те, що він начебто не отримую поштову кореспонденцію спростовується отриманням мною копії заочного рішення по цій справі, а також тим, що позивач замість правового вирішення спору, до подачі позову вдавався до погроз кримінального переслідування мене та застосуванню психологічного тиску, що підтверджується документально, а саме листом за №150 від 29.08.2019 року за підписом директора ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» О.І. Романовської у якому йому замість підписання Додаткової угоди у якій мали б бути зазначені банківські реквізити для виконання обов`язку, викладаються погрози, в яких зазначається брехливі повідомлення про те, що начебто він не отримав за договором, а викрав грошові кошти. Оригінал цієї відповіді знаходиться у нього та може бути наданий на вимогу суду. Отже, позивач замість належного виконання обов`язків по укладеному договору вдавався до погроз кримінальним переслідуванням та здійснював психологічний тиск.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Тому керуючись вимогами передбаченими ст. ст. 15, 16, 525, 613 ЦК України, ст. ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288 ЦПК України, п.п.7.2.,8.2,8.7. Договору за №13/06-19 просить: скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2020 року у цивільній справі провадження №2/369/1072/20 за позовом ДП Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про скасування заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2020 року у цивільній справі провадження №2/369/1072/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач в заяві визнає, що 13 червня 2019 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі його директора Романовської О.І. та він, ОСОБА_1 , уклали між собою Договір за №13/06-19 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Пунктом 2.1. цього Договору визначено про те, що Позикодавець надає йому фінансову допомогу у розмірі 80 000,00 гривень.

У відповідності до п.2.2. цього Договору відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим Договором, не нараховуються.

Відповідно до п.4.3. цього Договору сторони домовились про те, що строк повернення поворотної фінансової допомоги починається з 30 вересня 2019 року.

Тобто відповідач визнає, що у нього виникло зобов`язання повернути позивачу фінансову допомогу до 30 вересня 2019 року.

При цьому у випадку невиконання цього зобов`язання сплати позивачу пені, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

За вказаних обставин суд правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується змісту розділу 9 «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін» Договору, де вказано розрахунковий рахунок позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» яким є розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк «Софіївський» м. Київ, то його умови стосуються реквізитів сторін, зкрема розрахункових реквізитів, а тому носять інформаційний характер і не відносяться до істотних умов Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Припинення ПАТ “Банк “Софіївський” як юридичної особи, що було загальновідомою обставиною, не може бути обставиною, яка звільняє відповідача від виконання свого зобов`язання.

Жодних доказів про його дії спрямовані на своєчасне виконання зобов`язань суду не надані, як і доказів ухилення позивача від отримання фінансової допомоги.

Ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 537 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Знаючи майже за півмісяця до настання строку повернення поворотної фінансової допомоги у засобах масової інформації, зокрема у мережі Інтернет, а також на офіційному сайті Національного Банку України появилися повідомлення про те, що 16 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ “Банк “Софіївський” як юридичної особи позивач мав можливість з`ясувати у позивача нові банківські реквізити, а при відмові надати таку інформацію, внести кошти папері у депозит нотаріуса або нотаріальної контори.

Що стосується досудового врегулювання спору, то в даному випадку такі заходи не є обов`язковим відповідно до чинного законодавства, а тому відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 187 ЦПК України у суду не було підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, виходячи зі змісту ч.1 ст.288 ЦПК України заява про скасування заочного рішення підлягає задоволенню у тому випадку, якщо є вагомі підстави для скасування заочного рішення: поважність причин неявки відповідача у судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву, а також наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Суд вважає, що в заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення.

Тобто, наявність одночасно двох умов для скасування заочного рішення судом не встановлена.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що підстави для застосування ст.288 ЦПК України відсутні.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.284-288 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року у справі №369/16289/19 за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В.Дубас