Рішення № 92267268, 12.10.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5922/20

2/357/2612/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 08.10.2012 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» на підставі кредитного договору №26254018365811 видало відповідачу кредитну карту з лімітом овердрафту 12000,00 грн., який згодом було збільшено до 18700,00 грн.. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» яке стало правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», тому на баланс позивача була передана заборгованість за вказаним кредитним договором де ОСОБА_1 є боржником. Позивач вказує, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором та допустив виникнення заборгованості, яка станом на 28.05.2020 року становить 58034,63 грн., що позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також, відшкодувати судові витрати по справі в розмірі 2102,00 грн.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву та письмові пояснення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Як вбачається із Статуту ПАТ «ПУМБ», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 12.09.2019 року, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і АТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до Банку згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (а.с. 16-17).

Судом встановлено, що 08.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 було підписано Пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (а.с. 5-7).

Згідно пропозиції укласти договір карткового рахунку та договору страхування (оферти) №26254018365811 від 08.10.2012 року, ОСОБА_1 подав пропозицію АТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє як від власного імені, так і від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК-ЖИТТЯ» на підставі агентського договору, на умовах, зазначених в цій пропозиції, загальних умовах кредитування, відкриття та ведення рахунку, договору страхування життя, чинних правилах добровільного страхування, які є невід`ємною частиною цієї пропозиції, укласти з ним договір страхування й договір карткового рахунку, в рамках яких: відкрити картковий рахунок на його ім`я; випустити на його ім`я платіжну картку міжнародної платіжної системи MasterCard; встановити йому ліміт овердрафту (кредитування) за картковим рахунком на умовах, визначених в цій пропозиції; оформити страхування його майнових інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям та працездатністю, як це зазначено у відповідній заяві.

Згідно п. 1 даної пропозиції, ОСОБА_1 , з огляду на його фінансовий стан та кредитну історію, просив банк встановити в момент укладення або протягом дії договору карткового рахунку ліміт овердрафту та строк користування овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 грн.

Встановлено, що пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) №26254018365811 від 08.10.2012 року містить наступні умови: ліміт овердрафту - 12000,00 грн., розмір комісії за обслуговування овердрафту - 2 %; процентна ставка за користування овердрафтом - 0,0001 % річних при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту) і 24 % річних при здійсненні інших дебетових операцій по картковому рахунку за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту); строк користування овердрафтом - 36 місяців.

За змістом п.2.1 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, підписаних відповідачем, банк надає позичальнику кредит з метою та у сумі вказаній у пропозиції, а позичальник зобов`язується сплатити банку разову комісію, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та комісії, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови договору та повертати кредит частинами у сумах та терміни визначені у графіку платежів, але у будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку кредиту, зазначеного в пропозиції.

Як зазначено у п. 6.2 вказаних Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або плати процентів, комісії у терміни що передбачені Графіком платежів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.

Позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо належного та вчасного повернення коштів і станом на 28.05.2020 року виникла прострочена заборгованість на загальну суму 58034,63 грн., яка складається з: 19204,90 грн. - заборгованість за кредитом; 29479,71 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 9350,02 грн. - штрафні санкції.

Відповідач заперечуючи позов пояснив, що в повному обсязі не погоджується з усіма обставинами, викладеними у позовній заяві та заперечує проти всіх заявлених вимог. Жодного доказу фактичного отримання коштів у розмірі 12000 грн, або 18700 грн. позивачем не надано, позовна заява взагалі не містить відомості про видану йому кредитну картку, вид та номер платіжної картки, на яку був встановлений кредитний ліміт за кредитним договором № 26254018365811 від 08.10.2012 року, строк її дії. Сама пропозиція укласти договір (оферта) від 08.10.2012 року містить в собі твердження, що вона (Пропозиція) разом з викладеними в ній Умовами та у відповідності до чинних Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, останні є невід`ємною частиною цієї Пропозиції, проте, надані позивачем Умови, що діяли в ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», підписані відповідачем за півроку до підписання саме цієї Пропозиції, в той час як сама Пропозиція підписана та відповідачем датована від 08.10.2012р. до ПАТ «ПУМБ». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування, на які посилається позивач, та які діяли в ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в 2012 році, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи надані ПАТ ПУМБ документи (пропозицію) від 08.10.2012 року. Тому, надані позивачем Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, належним доказом бути не може. Належних та допустимих доказів виникнення заборгованості у нього в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до суду не надано, оскільки наданий позивачем документ із назвою «Виписка з рахунку ОСОБА_1 » фактично є довідкою банку про наявність заборгованості та її розмір, станом на 28.05.2020 року, надана виписка не може слугувати підтвердженням існування боргу, з наданої виписки неможливо встановити період, за який утворився борг, його складові, як то проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії, а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач, виписка не містить підтвердження руху коштів по картковому рахунку із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором. Крім того, існує суперечність розміру заборгованості, зазначеної в позовній заяві станом на 28.05.2020 в розмірі 58034,63 грн. та в письмовій вимозі - 36385,07 грн. станом на 22.09.2017 року, в первісній позовній заяві від 15 січня 2019 року до відповідача, яку суд залишив без розгляду (справа 357/366/19), розмір заборгованості складала вже 117 466 грн.. За змістом частини 2 п. 2.4 Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) строк користування овердрафтом та договором страхування становить 36 місяців. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Відповідач зазначає, що не може бути доказом і долучена до позовної заяви копія письмової вимоги від 22.09.2017 за вих. № 608, яка йому не була вручена. Дана обставина, також, встановлена рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2018 у справі №357/2459/18,де позов відповідача до ПАТ «ПУМБ», приватного виконавця Київського обласного виконавчого округу Говорова П.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено в повному обсязі, та встановлено, що відповідач не отримував письмову вимогу про усунення порушень за вказаним кредитним договором. Рішення набрало законної сили 27.11.2018 року. Кредитним договором №26254018365811 від 08.10.2012 року встановлено строк користування овердрафтом 36 місяців. Враховуючи визначений змістом пропозиції кінцевий строк договору за кредитом 08.10.2015 року, початок перебігу строку позовної давності почався 09.10.2015 року та закінчився 09.10.2018 року, а з позовом АТ ««ПУМБ»» звернувся у червні 2020 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Відповідач, також, просить застосувати позовну давність та у задоволенні позову АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності доказів фактичного отримання ним коштів у розмірі 12000 грн., та щодо видачі йому кредитної картки. Дійсно, Пропозицією не передбачено вид та номер платіжної картки, на яку був встановлений кредитний ліміт за кредитним договором № 26254018365811 від 08.10.2012 року, строк її дії, та сама пропозиція укласти договір (оферта) від 08.10.2012 року містить в собі твердження, що вона (Пропозиція) разом з викладеними в ній Умовами та у відповідності до чинних Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, є невід`ємною частиною цієї Пропозиції, проте, надані позивачем Умови, що діяли в ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», підписані відповідачем за півроку до підписання саме цієї пропозиції, в той час як сама пропозиція підписана відповідачем 08.10.2012р. Відповідач не заперечує факт підпису пропозиції укласти договір (оферта) від 08.10.2012 року, також, відповідач не спростував розписку про отримання 08.10.2012 року платіжної картки (а.с.86)

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів видачі (пролонгацію) відповідачу інших платіжних карток в період після 2012 р.

Таким чином, між ПАТ «Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений договір карткового рахунку, згідно якого АТ «Банк Ренесанс Капітал» виконав свої зобов`язання за договором та відкрив відповідачу картковий рахунок, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у встановленому договором ліміті 12000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та факт користування коштами визнавався відповідачем (а.с. 3-7, 42-45, 86).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем надано копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), копію загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором, виписку з рахунку ОСОБА_1 станом на 28.05.2020 року та копію паспорта відповідача.

З письмової вимоги вих. №608 від 22.09.2017 року (а.с. 8), вбачається, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за кредитним договором №26254018365811 від 08.10.2012 року, а саме - негайно погасити заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 36 385,07 грн. в строк до 29.09.2017 року та попередив, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, банк застосує заходи примусового позасудового стягнення заборгованості, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; примусового судового стягнення заборгованості.

Втім, у якості доказів направлення відповідачу вищевказаної вимоги до суду було надано роздруківку - документ (а.с. 9), враховуючи, що строк виконання вимоги до 29.09.2017 року, яка сформована самим банком, без підпису, печатки, не містить штампів відділення поштового зв`язку про їх відправлення, а тому не може бути визнана належним доказом надіслання відповідної письмової вимоги ОСОБА_1 .

Отже, суд не приймає до уваги дані докази, оскільки, боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Також, з виписки по рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №26254018365811 від 08.10.2012 року станом на 28.05.2020 року (а.с. 10), вбачається, що у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 58034,63 гривень, яка складається з: 19204,90 грн. - заборгованість за кредитом; 29479,71 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 9350,02 грн. - штрафні санкції.

Крім того, надана позивачем до суду виписка з особових рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_8 , також не підтверджує правильність нарахування заборгованості відповідача, оскільки вона надана за період з 03.10.2016 року по 28.05.2020 року, а договір укладено 08.10.2012 року.

Такі виписки з рахунку, самі по собі не можуть бути належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості, оскільки нічим не підтверджуються та їх правильність неможливо перевірити.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.

Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає наданий позивачем вказаний доказ з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 58034,63 грн.

Крім того, ухвалою суду від 02.09.2020 року було витребувано у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» докази, щодо визначення розміру заборгованості: завірені належним чином платіжні документи (меморіальні ордери, платіжні доручення, графік платежів тощо), які б підтверджували надання кредиту та зарахування сум сплат та розподіл цих сум в період з 08.10.2012 року до припинення товариства «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ»; обґрунтований розрахунок сум, за кожним із зазначених в позовній заяві видом платежів: за процентами, комісією, за сумою кредиту та неустойкою з урахуванням розмірів комісії та процентної ставки за користування овердрафтом, зазначених в основних умовах Договору рахунку, що містяться в пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 08.10. 2012 року, а також з чого складаються штрафні санкцій в сумі 9350 грн. 02 коп.; документ, що підтверджує отримання відповідачем на підставі кредитного договору №26254018365811 від 08.10.2012 року платіжної кредитної картки певного виду та строк її дії; відомості про те, у який спосіб відбувалося погашення заборгованості за кредитним договором № 26254018365811 від 08.10.2012 року та дата останнього платежу відповідача по вказаному кредитному договору.

Зазначену ухвалу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» отримав 07.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 83), однак, вимоги ухвали позивач виконав частково, надавши до суду копію розписки відповідача про отримання платіжної картки 08.10.2012 року та розрахунок заборгованості по кредитному договору №26254018365811 станом на 28.05.2020 року, однак, не надав належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача в розмірі 58034,63 грн.

Згідно ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначає позивач, відповідачу було видано кредит в сумі 12000,00 грн., який згодом був збільшений до 18700,00 грн., згідно договору карткового рахунку № НОМЕР_7 від 08.10.2012 року, та станом на 28.05.2020 року існує заборгованість за кредитом в розмірі 58034,63 грн., однак, дана позиція не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, відповідно до п. 2.3 частини 2 Основних умов договору карткового рахунку кредитного договору №26254018365811 від 08.10.2012 року, який ОСОБА_1 підписав, ліміт кредиту визначений у сумі 12000 грн. Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 є необгрунтованим.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач при звернені до суду з позовом про стягнення заборгованості та в письмовій вимозі (повідомленні) вказував різні суми заборгованості за кредитом, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1,8,48,49).

Дана обставина, також, встановлена рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2018 року (а.с. 42-45) у справі № 357/2459/18, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено в повному обсязі та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 09.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2543, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №26254018365811 від 08.10.2012 року. Рішення набрало законної сили 27.11.2018 року.

Згідно зі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як випливає зі змісту договору строк користування овердрафтом та договором страхування становить 36 місяців та сторонами узгоджено питання щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню у разі неповернення боргу у строк дії договору, що також підтверджується витягом з тарифів (п. 2.1. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків).

Також, суд не погоджується з вимогою про стягнення процентів з відповідача станом на 28.05.2020 року на підставі умов договору, строк якого складає 36 місяців, тобто діє до 08.10.2015 року, а позивач розрахував відсотки за умовами договору після закінчення строку його дії, тобто до 28.05.2020 року. Після спливу визначеного договором строку кредитування позивач мав би можливість та право забезпечити свої права і інтереси на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Однак вимог про стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України не було заявлено, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у справі № 175/4753/15-ц від 06.02.2019р. роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо заяви відповідача, про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору (ст. 261 ЦК України).

За змістом частини 2 п. 2.4 Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) строк користування овердрафтом та договором страхування становить 36 місяців.

В п. 9.3 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків договору від 27.08.2012 року, сторони домовились, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають із кредитного договору, а саме відшкодування збитків, оплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи визначений змістом пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти), кінцевий строк договору за кредитом - 08 жовтня 2015 року, початок перебігу строку позовної давності почався 09 жовтня 2015 року та закінчився 09 жовтня 2018 року. Договір про збільшення позовної давності в матеріалах справи відсутній, дані про збільшення строку позовної давності відсутні і у Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договорі страхування (оферти), а також у Загальних умовах відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування.

Отже, перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту розпочинається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору.

Як вбачається з досліджених судом доказів, в день укладення кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 12000,00 грн. згідно договору пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) №26254018365811 від 08.10.2012 року зі строком дії 36 місяців, тобто трирічний строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості розпочав свій перебіг з 09 жовтня 2015 року, який закінчився 09.10.2018 року,

З даним позовом ПАТ ««Перший Український Міжнародний Банк»» звернувся 19.06.2020 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Крім того, як вбачається з розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 з погашення суми кредиту (а.с. 87-90) 07.05.2014 року було здійснено погашення суми кредиту в розмірі 9 000 грн., після якого залишок непогашеної суми боргу склав «-2265,69 грн.», 13.01.2015 року було здійснено останнє погашення кредиту в сумі 73,80 грн., 30.04.2015 року було здійснено останнє погашення відсотків в сумі 324,15 грн..

Однак, враховуючи, що позовна давність застосовується, лише, в разі обґрунтованості матеріальної вимоги, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову саме за недоведеністю позовних вимог.

За ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище зазначене, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 3, 207, 256-258, 509, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 16.10.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола