Рішення № 92265306, 15.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Київ №640/2823/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Артек»до Київської митниці Держмитслужбипровизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

Дочірнє підприємство «Артек» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просило суд:

- визнати протиправним рішення Київської міської митниці ДФС, м/п Столичний, про коригування митної вартості товарів №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року та скасувати його повністю.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні частини ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на товар, ввезений позивачем на митну територію України, розмір якої склав 19285,09 Євро, тоді як позивачем було визначено митну вартість товару в розмірі 17159,06 Євро.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

В позовній заяві представник відповідач просив змінити первісного відповідача - Київську міську митницю ДФС на Київську митницю Держмитслужби.

В обґрунтування заяви представник зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 вирішено здійснити реорганізацію територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.

Даною постановою також створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України, зокрема Київську митницю Держмитслужби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушенням під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 00 год. 00 хв. 08 грудня 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені заявником обґрунтування, суд дійшов висновку про задоволення заяви про заміну сторони (відповідача) правонаступником, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 вирішено здійснити реорганізацію територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.

Даною постановою також створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України, зокрема Київську митницю Держмитслужби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушенням під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 00 год. 00 хв. 08 грудня 2019 року.

Враховуючи дані обставини та з огляду на норми статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає необхідним замінити відповідача Київську міську митницю ДФС її правонаступником Київською митницею Держмитслужби.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дочірнім підприємством «Артек» подано до Київської міської митниці ДФС, відділу митного оформлення м/п «Столичний» вантажну митну декларацію №UА100130/2019/224227 від 19 серпня 2019 року, у зв`язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу ДП «Артек», в межах зовнішньоекономічного контракту №АК 0416 від 14 квітня 2016 року.

Заявлена митна вартість відповідного товару визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження такої складової митної вартості товару як ціна товару позивачем подані наступні документи: контракт №АК 0416 від 14 квітня 2016 року, додаткова угода №3 від 20 червня 2018 року до контракту, інвойс №РУ82019000000322 від 05 серпня 2019 року, СМR №292 від 17 серпня 2019 року, пакувальний лист б/н від 23 липня 2019 року, коносамент GCL/EVY/ODS/190506, сертифікат походження від виробника №С0888161 від 06 серпня 2019 року, довідка про транспортні витрати 16-08/5 від 16 серпня 2019 року, висновок ЦМУЛДЕР №142005704-02 від 20 листопада 2017 року, висновок ДЗІ№221/76 від 19 квітня 2019 року.

Однак митний орган здійснив коригування митної вартості товару шляхом прийняття відповідного рішення №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року у зв`язку з тим, що надані документи не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості.

Відповідно до такого Рішення митного органу митна вартість імпортованих товарів була визначена із застосуванням резервного методу.

У зв`язку з недопущенням втрат від затримки поставок товару контрагентам, відповідно до статті 55 Митного кодексу України ДП «Артек», не погоджуючись з митною вартістю такого товару, визначеного митним органом, здійснило випуск у вільний обіг таких товарів під гарантійні зобов`язання підприємства (сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом), з метою подальшого доведення правильності обрання методу визначення митної вартості за ціною договору (згідно відповідної декларації митної вартості та за ВМД №100130/2019/224237 від 20 серпня 2019 року із зазначенням у графі 47 відповідних кодів розрахунків та відповідних відміток митного органу стосовно виконання декларантом своїх гарантійних зобов`язань).

В зв`язку з цим, згідно листа декларанта №70 від 24 жовтня 2019 року, ДП «Артек», разом з раніше поданими документами, враховуючи аргументацію митного органу, викладену у його рішенні про коригування митної вартості, були надані додаткові документи, що підтверджують митну вартість, задекларовану безпосередньо ДП «Артек», а саме: рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №1589 від 20 серпня 2019 року, платіжне доручення но оплату транспортно-експедиційних послуг №1460 від 20 серпня 2019 року, акт надання транспортно-експедиційних послуг №649 від 20 серпня 2019 року, заява на купівлю іноземної валюти №43 від 24 вересня 2019 року, платіжне доручення №42 від 24 вересня 2019 року на оплату товару згідно контракту.

Проте, Київська міська митниця ДФС листом від 04 листопада 2019 року №9434/10/26-70-19-01 зазначає про відсутність підстав про перегляд та скасування рішення про коригування митна №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року.

Не погоджуючись із таким рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві на позовну, суд зазначає наступне.

Так, в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 pоку, митний орган вказує, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять відомостей про витрати, понесені продавцем при поставці товару на умовах поставки FCA, а саме: витрати на навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця- витрати на доставку товару до визначеного місця.

Суд погоджується з доводами представника позивача та зазначає, що відповідно до положень Інкотермс-2010, при умові поставки FCA, обов`язки продавця та покупця чітко розмежовані. До обов`язків продавця належить здійснення навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця-здійснення доставки товару до визначеного місця. Тобто продавець несе усі витрати, пов`язані з товаром до його поставки до визначеного місця, в тому числі і витрати на митне оформлення товару при вивезенні. Витрати на навантаження були включені до ціни товару.

У зв`язку з чим, твердження митного органу в листі- відповіді №9434/10/26-70-19-01 від 04 листопада 2019 року щодо неможливості впевнитись у дійсних умовах поставки товарів та врахуванні декларантом всіх витрат на транспортувань до місця ввезення на митну територію України та витрат на завантаження товарів та транспортний засіб покупця через те, що завантаження відбулось у порту EVYAP PORT, згідно з коносаментом від 05 серпня 2019 pоку №GGL/EVY/ODS/190506, а не в Стамбулі, як зазначено в інвойсі від 05 серпня 2019 pоку №FYS2019000000322, є безпідставними.

Крім того митний орган зазначає, що повністю ідентифікувати платіжне доручення на оплату товару №42 від 24 вересня 2019 року неможливо, оскільки не зазначено повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів.

Проте суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на те, що переказ грошових коштів в рамках контракту №АК416 від 14 квітня 2016 року, здійснювався на підставі заяви про закупівлю іноземної валюти №43 від 24 вересня 2019 року, що прямо передбачено чинним законодавством.

В той же час, в заяві про закупівлю іноземної валюти №43 від 24 вересня 2019 року у графі «Підстава для закупівлі іноземної валюти на МВРУ» зазначено «оплата згідно контракту №АК416 від 14 квітня 2016 року ВМД №UA100130/2019/224237 від 20 серпня 2019 року, інвойс №FYS2019000000322 від 05 серпня 2019 року.

Таким чином, подальше проведення розрахунків, шляхом оформлення відповідного платіжного доручення, здійснювалось на підставі та за умов зазначених у такій заяві про закупівлю іноземної валюти.

В свою чергу, у листі-відповіді №9434/10/26-70-19-01 від 04 листопада 2019 року, митний орган зазначає, що надане платіжне доручення від 24 вересня 2019 року № 42 на суму 19645,30 євро (з позначкою «виконано банком 27 вересня 2019 року), яка співпадає із задекларованою фактурною вартістю, суперечить даним інвойсу від 05 серпня 2019 року №FYS2019000000322 де зазначено умову оплати за товар протягом ЗО днів після відвантаження (згідно коносаменту №GGL/EVY/ODS/190506 відвантаження відбулось 09 серпня 2019 року).

Суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до пункту 5.2. Контракту оплата здійснюється на умовах 100 % передоплати згідно інвойсів або проформ інвойсів, а за окремою домовленістю сторін оплата може здійснюватись і після поставки товару покупцю. Оплата 24 вересня 2019 року здійснена за взаємним погодженням з продавцем, як зазначено позивачем.

Разом з тим, фактична оплата за товар, спосіб здійснення такої оплати, часові рамки оплати жодним чином не впливають на ціну товару, що передбачена контрактом та й підтвердження оплати стосується виконання умов договору, що не відноситься до повноважень митного органу.

В оскаржуваному рішенні митний орган зробив висновок про неналежне підтвердження витрат на транспортно-експедиційні послуг, даний висновок уточнений у листі-відповіді №9434/10/26-70-19-01 від 04 листопада 2019 року, а саме, митний орган зазначає, що в рахунку на оплату транспортних послуг від 20 серпня 2019 року №1589 та акті надання послуг від 20 серпня 2019 року №649 не визначено маршруту морського перевезення та вартість страхування вантажу, що передбачено пунктом 2.1.5. договору транспортного-експедирування від 03 квітня 2017 року № 03-04/17, а тому зробив висновок, що документи не містять всіх відомостей, необхідних для перевірки числових значень складових митної вартості.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи, а саме пунктом 2.1.5. договору транспортного-експедирування від 03 квітня 2017 року № 03-04/17, в якому не передбачено визначення маршруту морського перевезення та вартість страхування вантажу, лише говориться про право експедитора застрахувати вантаж. Також матеріалами справи підтверджується той факт, що страхування вантажу не здійснювалось, про що вказано і в довідці про транспортні витрати від 16 серпня 2019 року № 16-08/5.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема:

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось і позивачем було подано про це довідку, висновок відповідача про недотримання положень частини другої статті 53 Митного кодексу України є необґрунтованим.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем надані документи, передбачені пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, що підтверджують вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу до кордону України.

Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек» задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Київської міської митниці ДФС, м/п Столичний, про коригування митної вартості товарів №UA100130/2019/000018/2 від 19 серпня 2019 року та скасувати його повністю.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Артек» (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 11, код ЄДРПОУ 24936048) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вулиця Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко