Рішення № 92265045, 19.10.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/944/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Львівського державного університету внутрішніх справ (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 31318,64 грн.

07.07.2020 року судом надіслано до Управління ДМС у Чернівецькій області запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

17.07.2020 року на адресу суду від Управління ДМС у Чернівецькій області надійшло повідомлення, згідно якого відповідач значиться за зареєстрованим за місцем проживання - АДРЕСА_1 (а.с. 18).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 28.08.2013 року №521о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ.

19.08.2013 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ (Виконавцем), УМВС України у Чернівецькій області (Замовником) та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Згідно п.п. 3.2, 2.3.6 цього Договору відповідач був зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням його в навчальному закладі.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 23.12.2019 року №787о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7.ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ курсанта Семененко В.В. з 10 серпня 2013 по 10 березня 2017 року становить 31318, 64 грн.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив порти позову, в якому зазначив, що дійсно навчалася у Львівському державному університеті внутрішніх справ і у відповідності до п. 2.3.5 та п.2.3.6 Договору 77-ПС/2013 від 19.08.2013 року укладеного між позивачем та відповідачем зобов`язана відпрацювати не менше трьох років на службі у складі органів внутрішніх справ України.

Відповідач вказувала, що після звільнення одразу продовжила службу військовослужбовця у структурі органів внутрішніх справ, що підтверджується контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України від 02.01.2020 року. Таким чином, саме на виконання умов договору з навчальними закладом відповідач продовжила працювати у складі органів внутрішніх справ України.

На думку відповідача, вона жодним чином не порушила умови Договору 77-ПС/2013 від 19.08.2013 року укладеного з позивачем, адже продовжує і до сьогодні нести службу у складі органів внутрішніх справ України, що також підтверджується Довідою № 12/176 від 28.05.2020 року виданою Військовою частиною 2144 м. Львів.

Крім цього, у Договорі 77-ПС/2013 від 19 серпня 2013 року відсутня заборона переведення на особи на іншу посаду чи в інший структурний підрозділ органу, що входить до складу органів внутрішніх справ України, а навпаки, згідно п. 2.2.3 де зазначено, що призначити випускника на посаду визначену державною комісією, чи на іншу посаду, про призначення на яку є згода випускника. Таким чином, договором визначено відсутність застереження переведення на іншу посаду чи інший структурний підрозділ.

Таким чином, на думку відповідача, ним дотримано усіх вимог передбачених умовами Договору 77-ПС/2013 від 19.08.2013 року укладеного з позивачем, а фактичні обставини справи та продовження і до сьогодні проходження служби у органах внутрішніх справ України є підтвердженням даних фактичних обставин та відсутності підстав для відшкодування витрат і задоволення позовних вимог.

Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що 19.08.2013 року між Львівським Державним університетом внутрішніх справ, УМВС України у Чернівецькій області та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Відповідно до п.п. 2.3.6 , 3.2 3.3 цього Договору ОСОБА_1 зобов`язувалась у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі.

Згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Львівському Державному університеті внутрішніх справ з 10.08.2013 року по 10.03.2017 року становить 31318,64 грн.

Наказом ГУНП у Львівській області від 23.12.2019 року №787 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7.ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", про що ГУНП у Львівській області повідомило Львівський Державний університет внутрішніх справ листом від 19.03.2020 року №1189/01/13-2020 вх № 534 від 24.03.2020 року.

Львівський Державний університет внутрішніх справ в якості досудового врегулювання спору надіслав ОСОБА_1 претензію, на яку відповідач подала відповідь вх. № 13 від 24.04.2020. У даній відповіді ОСОБА_1 повідомила, що умов Договору не порушила так як продовжує працювати в органах внутрішніх справ МВС України, про що представила копію контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Повідомила, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року "Про затвердження положення про Міністерство внутрішніх справ України" Державна прикордонна служба України входить в систему органів внутрішніх справ України.

Вирішуючи питання про можливість списання даної заборгованості Львівський Державний університет внутрішніх справ надіслав відповідачу лист №10/347 від 19.10.2020 року у якому просив надати підтверджуючі документи щодо перебування її на службі в ДПСУ. У відповідь ОСОБА_1 29.05.2020 року надіслала лист вх.№110 від 01.06.2020 року при якому надала запитувані документи та просила повідомити про прийняте рішення. На це Львівський Державний університет внутрішніх справ надав відповідь від 23.06.2020 року №10/1089 у якій повідомив, що вивчивши представлені документи прийнято рішення звернутись в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на її утримання.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

19.08.2013 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено Договір 77-ПС/2013 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 19.06.2013 року (а.с.5-6).

Відповідно до п. 2.2.3. Договору ГУ МВС України в Чернівецькій області зобов`язується призначити випускника, який прибув за направленням, на посаду, визначену державною комісією з персонального розподілу фахівців, чи на іншу посаду, про призначення на яку є письмова згоді випускника

Відповідно до п. 2.3.6. Договору ОСОБА_1 зобов`язується, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим договором.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку є: відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.12.2019 року №787о/с "По особовому складу" звільнено відповідно до Закону України "Про національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) слідчого слідчого відділу Франківського відділу поліції ГУНП, з 31 грудня 2019 року, виплативши компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2019 році тривалістю 01 доба додаткової відпустки та встановивши премію за грудень 2019 року в розмірі 83,14%.

Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 06 років 02 місяці 29 днів (а.с. 7).

Відповідно до Довідки-розрахунку №123 від 26.07.2017 року Львівським державним університетом внутрішніх справ понесено витрати пов`язані з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ курсанта Семененко Вікторії Вікторівни з 10.08.2013 року по 10.03.2017 року у сумі 31420,35 грн (а.с. 8).

02.01.2020 року між в.о. начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України та ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Контракт укладено строком на 3 роки з 02.01.2020 року по 01.01.2023 року (а.с. 30-33).

Згідно Довідки Військової частини 2144 від 28.05.2020 року №12/176 молодший сержант ОСОБА_1 являється військовослужбовцем та перебуває на дійсній військовій службі у військовій частині 2144 м. Львів, з 31.01.2020 року по теперішній час (а.с. 34).

09.04.2020 року позивачем надіслано ОСОБА_1 Претензію якою просив у місячний термін з моменту отримання претензії сплатити заборгованість, витрачену на утримання в університеті у розмірі 31318,64 грн.

Роз`яснено відповідачу, що у випадку несплати вказаної суми коштів в установлений термін університет звернеться з адміністративним позовом до суду, при цьому буде додатково стягнуто усі судові витрати, з яких тільки судовий збір за подання позовної заяви становить 2102 грн, а також витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір у сумі десяти відсотків суми стягнення.

У разі відсутності коштів для одноразової оплати заборгованості та наявності поважних причин запропоновано підписати проект договору про відшкодування витрат з розстроченням платежу на строк до одного року (а.с. 9-10).

У відповідь на Претензію від 09.04.2020 року, відповідачем направлено на адресу Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України відповідь на претензію в якій зазначив, що на даний момент він проходить Службу в структурі Міністерства внутрішніх справ України та просив припинити процес відшкодування витрат пов`язаних з утриманням в Навчальному закладі (а.с. 35-37).

Листом від 23.06.2020 року №10/1089 Львівський державний університет внутрішніх справ запропонував відповідачу підписати проект договору про відшкодування витрат із розстроченням платежу на строк до одного року, примірник якого надіслати протягом трьох днів з часу отримання даного листа або повністю відшкодувати заборгованість (а.с. 42-43).

Зважаючи на відмову відповідача виконувати вимогу Претензії від 09.04.2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ коштів в сумі 31318,64 грн.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону "Про міліцію" №565-ХІІ від 20.12.1990 року (далі - Закон №565-ХІІ) чинного на час виникнення взаємовідносин визначених Договором про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 19.08.2013 року, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно положень статті 9 Закону №565-ХІІ, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 статті 18 Закону №565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 статті 18 Закону № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Закону №580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 року, чинний на час укладення Договору про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 19.08.2013 року, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог ст.19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 року у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 року у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 року у справі №820/5761/15.

Судом встановлено, що відповідач навчалась в Львівському державному університеті внутрішніх справ з виплатою грошового забезпечення, за Договором №77-ПС/2013 від 19.08.2013 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Наказом ГУ НП у Львівській області №787о/с від 23.12.2019 року, відповідача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

З наведених норм та викладених обставин справи вбачається, що оскільки відповідач звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), що підпадає під пункти 3.1 - 3.3 Договору від 19.08.2013 року, виходячи з формулювання причин звільнення, відповідач повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Львівському державному університеті внутрішніх справ з 10.08.2013 року по 10.03.2017 року у розмірі 31318,64 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" №2925-III від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), навчальні заклади включено до загальної структури МВС, отже Львівський державний університет внутрішніх справ є структурним підрозділом МВС, таким чином Львівський державний університет внутрішніх справ діє у складі МВС та підпорядковується йому, а тому, як розпорядник бюджетних коштів згідно норм бюджетного законодавства, для виконання своїх обов`язків за Договором від 19.08.2013 року, здійснював фактичні витрати бюджетних коштів з утримання відповідача, що підтверджується довідкою-розрахунком №123 від 26.07.2017 року, а саме: грошове забезпечення - 10317,58 грн; продовольче утримання - 5241,62 грн; речове забезпечення - 4230,57 грн; оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 11528,87 грн; усього до утримання - 31318,64 грн.

Враховуючи те, що Львівський державний університет внутрішніх справ, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати зазначені витрати на його утримання за період навчання в Львівському державному університеті внутрішніх справ з 10.08.2013 року по 10.03.2017 року в сумі 31318,64 грн.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача про подальше його перебування на службі в системі МВС, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" затверджено Схему спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.

Розділом III визначені центральні органи виконавчої влади, серед яких Адміністрація Державної прикордонної служби України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо та через Міністра внутрішніх справ. Отже, Державна прикордонна служба України є окремим центральним органом виконавчої влади, а Постановою від 10.09.2014 року №442 вирішені лише питання спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через певних членів Кабінету Міністрів України.

У п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з відсутністю таких судових витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 31318 (тридцять одна тисяча триста вісімнадцять) грн 64 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Львівський державний університет внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571995, вул. Городоцька, 26, м. Львів, 79007);

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Суддя В.О. Григораш