Рішення № 92264512, 13.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2020 року № 520/11200/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) в особі державного виконавця Кобулія А.Г. (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7-й поверх, м. Харків,61001, треті особи Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (вул.Плеханівська,42, м.Харків), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій неправомірними та зняття арешту з грошових коштів ,

установив:

Позивач звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить:

визнати дії посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо арешту грошових коштів, що виплачуються на дитину (аліментів) - неправомірними.

зобов`язати посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) -зняти арешт з грошових коштів що виплачуються на дитину (аліментів), що містяться в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", на рахунку для поповнення (картці): НОМЕР_2 , рахунку: НОМЕР_3 , ІВАN: НОМЕР_4 ;

cтягнути судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви вказано, що на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м.Харків) перебуває зведене виконавче провадження у якому з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на картковий рахунок у банку, який призначений для отримання аліментів на неповнолітню дитину.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_2 надав суду пояснення по суті адміністративного позову, у яких вказав на те, що позивачкою не доведено тієї обставини, що вказаний у позовній заяві рахунок використовується для отримання саме аліментів, також зазначив, що позовну заяву подано з пропущенням шестимісячного строку, визначеного ст.122 КАС України та відповідно просив залишити позов без розгляду. Сторони в судове засідання не прибули, представник позивача, відповідача , третьої особи Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи положення ст.205,229 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив такі обставини.

В провадженні відповідача перебуває зведене виконавче провадження 60203561, боржником за яким є ОСОБА_1 , до якого входять виконавчі провадження : з виконання виконавчого листа 641/7135 від 03.03.2020 про стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн; з виконання постанови № 57166112 від 03.06.2019 про стягнення 300 грн на проведення виконавчих дій; з виконання виконавчого листа 641/7592/18 від 24.09.2019 про стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у зв`язку з підготовкою касаційної скарги у розмір 3000 грн; з виконання виконавчого листа 641/4707/18 від 12.06.2019 про стягнення на користь ОСОБА_2 судових витрат , пов`язаних з оплатою юридичних послуг у розмірі 5000 грн; з виконання постанови № 57166112 від 03.06.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 8346 грн; з виконання виконавчого листа 641/4707/18 від 12.06.2019 про стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн; з виконання постанови № 57165974 від 07.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 8346 грн. (ВП № 59904291, 59904231, 59264396, 59264560, 59373820, 59373912, 60193437, 61513054)

Так, під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлені до відповідних банківських установ для виконання в частині накладення арешту на кошти належні боржнику, в тому числі на ті, що містяться на рахунках АТ КБ «ПриватБанк», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом:

30.10.2019 у рамках виконавчого провадження 59904231 про накладення арешту на кошти позивачки, в тому числі в АТКБ «Приватбанк» та направлено вимогу до установи банку для надання відомостей про наявні рахунки від 23.01.2020 б/н. Згідно наявної у матеріалах справи відповіді банку, з посиланням на ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», виконавцеві відмовлено у наданні запитуваної інформації (а.с.233-234, т.1, а.с.79-80, т.2)

19.03.2020 у рамках виконавчого провадження 61513054 про накладення арешту на кошти позивачки , в тому числі на рахунок в АТ КБ «ПриватБанк»,

Згідно листа АТКБ «ПриватБанк» арешт накладено на рахунки НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 (а.с. 121-122, т.1)

25.02.2020 після того як позивачці стало відомо про накладення арешту на картковий рахунок НОМЕР_5 нею подано до відповідача заяву про зняття арешту (а.с.70-72, т.2), рішень, прийнятих за результатом розгляду вказаної заяви, матеріали виконавчого провадження не містять.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2 статті 48 Закону №1404-VІІІ передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини 3-4 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Таким чином, звернення стягнення на кошти є одним із заходів примусового виконання рішень, який полягає у арешті коштів та списанні коштів з рахунків у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.

Частиною 1 статті 68 Закону № 1404-VIII встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

При цьому статтею 73 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до приписів частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VII, згідно з пунктом 1 якої підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (надалі - Інструкція № 22).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов`язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції № 22). Пунктом 1.17 Інструкції №22 визначено, що банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми.

Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів визначений главою 9 Інструкції № 22. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця, судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження. Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган (абзац 2, 3 пункту 9.1 Інструкції № 22).

Судом встановлено, що постановами відповідача 30.10.2019 у рамках виконавчого провадження 59904231 та 19.03.2020 у рамках виконавчого провадження 61513054 відповідачем винесені постанови про арешт коштів боржника, які направлені до відповідних банківських установ для виконання щодо накладення арешту на кошти належні боржнику, в тому числі на ті, що містяться на рахунках АТ КБ «ПриватБанк», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів .

Отже, у постанові зазначено про заборону накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, а отже, при прийнятті вказаних постановах державний виконавиць дотримався вимог статей 18, 52 Закону №1404-VIII.

Статтею 7 Закону України "Платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №89 від 11.09.2017, рахунки 2620 відносяться до класу 2 "Операції з клієнтами" ("Кошти на вимогу фізичної особи"). Планом рахунків не обмежено використання рахунків 2620 виключно для отримання виплат заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат.

Відповідно до пунктів 68, 69 розділу V Інструкції про порядок відкриття і закрита рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

Тобто у випадку, якщо поточний рахунок відкритий для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат у заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що вказаний рахунок є рахунком виключно для зарахування таких коштів, або ж якщо використовується уже наявний відкритий рахунок, то така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

У всіх інших випадках, за рахунком "Кошти на вимогу фізичних осіб" (призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт) за дебетом та кредитом проводяться наступні операції. За дебетом: суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків, суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України, надані кредити овердрафт. За кредитом: суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Водночас, як встановлено з наданої до суду виписки по рахунку НОМЕР_5 , відкритому в АТ КБ "ПриватБанк", на вказаний рахунок окрім аліментів надходили кошти, як соціальні виплати, так і перекази з карток інших осіб (а.с. 123-139 , т.1).

Таким чином, вказаний вище картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», використовується позивачкою не виключно для аліментних виплат, тому не може розглядатися як рахунок зі спеціальним режимом використання.

Позивачем не надано державному виконавцю та до суду документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, зокрема, позивачем не доведено, що арешт накладено саме на кошти, що надійшли на вказаний рахунок як аліментні виплати.

В той же час судовим розглядом встановлено, що позивачка своєчасно отримує аліменти, заборгованість відсутня. Також долученими до матеріалів справи документами (а.с.40, т.2) підтверджено, що отримання аліментів в тому числі здійснюється через поштовий переказ на рахунок АТ Укрпошта для поштового відправлення в АТ «Ощадбанк».

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо арешту коштів боржника, що виразилися у прийнятті постанови про арешт коштів боржника ВП №61513054 від 19.03.2020, ВП 59904231 від 30.10.2019, надісланні вказаних постановах до виконання банку, накладенні арешту на кошти, що містяться на поточному рахунку, який не є рахунком зі спеціальним режимом використання, вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, підстави для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, що передбачені частиною 4 статті 59 Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважує на рішення Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання третьої особи ОСОБА_2 про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку зі спливом шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України для звернення до суду, то суд зауважує, що строки оскарження рішень дій та бездіяльності державних виконавців встановлені ст.287 КАС України.

Так частиною 2 вказаної статті визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Матеріали виконавчого провадження не містять доказів надіслання вказаних вище постанов на адресу позивачки та відповідно доказів їх отримання, що також не спростовується долученим до матеріалів справи дорученням, виданим на ім`я ОСОБА_3 .

Як зазначено в позовній заяві позивачка дізналася про наявність постанов про арешт коштів 24.02.2020 з офіційного сайту http://asvpweb.nais.gov.ua та відповідно подано скаргу до Комінтернівського районного суду м.Харкова (справа641/1802/20). Ухвалою суду від 27.07.2020 провадження у справі закрито в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст.255, 447 ЦПК України та 21.08.2020 подано відповідний адміністративний позов.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність доказів повідомлення позивачки про наявність постанов про арешт коштів , суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, внаслідок порушення строків звернення до суду.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Частиною 11 ст. 139 КАС України також визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17 витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи.

На підтвердження понесених витрат на отриману професійну правничу допомогу третя особа ОСОБА_2 надав суду довіреність, акт приймання передачі наданих послуг за договором б/н від 21.09.2018, квитанцію до прибутковою касового ордеру 15/09-20 про сплату 1000.00 грн.

При цьому суд зазначає, що до матеріалів справи не надано ані договору від 21.09.2018 б/ про надання правової допомоги на який міститься посилання у акті наданих послуг, ані свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю чи ордеру представника .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви третьої особи ОСОБА_2 про розподілу судових витрат в порядку визначеному ч.11 ст.139 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245, 262, 271, 272, 287КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Другого апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Зоркіна Ю.В.