Рішення № 92264322, 19.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. Справа № 480/1585/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою (а.с.29-33) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2020 року, а також виплатити заборгованість з пенсії на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в уповноваженому банку Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”;

3) допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває у відповідача на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію. Наголосила, що була впевнена, що пенсія нараховується на рахунок АТ «Ощадбанк», але при зверненні до банку у грудні 2019 року їй стало відомо, що пенсійний рахунок пустий. При цьому, зазначила, що точної дати припинення не знає, однак, їй відомо, що з 01.03.2020 року пенсія позивачу не платиться.

Зауважила, що згідно з частиною 2 статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача у справі 04.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40, відповідно до якого представник ГУ ПФУ в Сумській області з посиланням на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що з 01.09.2017 на підставі протоколу Управління соціального захисту виплату пенсії позивачу було припинено у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання, а ГУ ПФУ в Сумській області пенсія за січень-квітень 2020 року нарахована до виплати.

Ухвалами суду від 12.06.2020 та від 03.08.2020 у відповідача були витребувані додаткові докази у справі (а.с.45,64), на виконання вимог яких такі було надано (а.с.69-78), а ухвалою суду від 12.06.2020 також витребовувалися докази у Управління соціального захисту населення Роменську районну державну адміністрацію Сумської області (а.с.45), що останнім також були надані на виконання вимог ухвали суду (а.с.50-62).

Представник позивача подав заяву, в якій просив за можливості притягнути до адміністративної відповідальності керівника ГУ ПФУ в Сумській області ОСОБА_2 за невиконання вимог ухвали суду про витребування доказів, а також винести рішення у справі за наявними у справі матеріалами (а.с.68).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу з 01.07.2014 призначена пенсія за віком, що підтверджується копією розпорядження УПФУ в м.Добропіллі та Добропільському районі від 11.12.2014 №22640 (а.с.41), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.15) та вбачається з позовної заяви та відзиву на позов.

Також позивач є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 отримала довідку Управління соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.07.2015 №5913000308 (с.16) та з 11.12.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як внутрішньо переміщена особа, що вбачається зі змісту позову, відзиву (а.с.40зворот).

При цьому, як вбачається з копії розпорядження Роменського об`єднаного УПФ Сумської області від 14.08.2017 №153537 (а.с.77), позивачу здійснено перерахунок пенсії через зміну надбавки та призначено пенсію з 01.09.2017 у розмірі 1270,57грн. (а.с.77).

Водночас, як встановлено судом, на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї (а.с.52) та довідки від 06.06.2017 (а.с.51), рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.08.2017 (протокол № 12) було призупинено виплату пенсії з 01.09.2017 у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання позивача (а.с.42, 53-57, 75).

Також, рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12.10.2017 (протокол № 15) було відмовлено в призначенні (відновленні) ОСОБА_1 виплати пенсії згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї у зв`язку з не підтвердженням місця проживання (а.с.42зворот, 58-62, 75).

Представник позивача звертався до ГУ ПФУ в Сумській області із адвокатськими запитами щодо підстав припинення та невиплати заборгованості ОСОБА_1 по пенсії, поновлення її виплат та надання роздруківки помісячних виплат (а.с.17), однак, відповіді на які по суті запитуваної інформації надано не було та листами від 17.01.2020, 19.02.2020 (а.с.18-19) представника позивача було повідомлено виключно про неповність інформації в наданому ордері та про відсутність згоди ОСОБА_1 на збір та поширення персональних даних органами Пенсійного фонду України.

При цьому, з матеріалів справи, зокрема, довідок відділу з питань виплати пенсій №5 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ в Сумській області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 від 08.07.2020 №300 (а.с.74) та від 22.05.2020 №227 (а.с.43зворот, а.с.78), а також відзиву на позовну заяву (а.с.40зворот) вбачається, що ОСОБА_1 пенсія, починаючи з вересня 2017 року по червень 2020 року включно нарахована була, однак, не була фактично виплачена. Крім того, у відзиві представник відповідача зауважив, що ГУ ПФУ в Сумській області пенсія позивачу за січень-квітень 2020 року лише нарахована до виплати.

Доказів на підтвердження виплати нарахованої пенсії позивачу представником відповідача не надано.

Суд вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.09.2017 протиправними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі – Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст. 4 Закону №1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII, так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі – Порядок №509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII, Порядку №509 та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року №365 (далі – Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії з 01.09.2017 на підставі протоколу Управління соціального захисту у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання позивача.

Дійсно встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї є однією з підстав, визначених у п.2 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат.

Водночас, суд відмічає, що ні вказаний Порядок №365, ні Закон №1706-VII, на які посилається відповідач, в обґрунтування своєї позиції, не визначають самого порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, як вбачається з відзиву на позов та матеріалів, наданих Управлінням соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області (а.с.50-62), виплата пенсії відповідачем була припинена з 01.09.2017 у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання позивача. Однак, вказане не є тією підставою, виключний перелік яких зазначено у ст.49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. Тим паче, припинення пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення органу Пенсійного фонду, якого, як встановлено судом прийнято не було та такого рішення, на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2020 та 03.08.2020 (а.с.64), представником відповідача надано не було. У зв`язку з чим суд визнає, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії з 01.09.2017 є протиправним та здійснено не у спосіб, передбачений законом.

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

В даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70).

Європейський суд з прав людини в рішенні “Суханов та Ільченко проти України” від 26.09.2014 стосовно бездіяльності держави щодо прийняття нормативного акту, яких визначає механізму реалізації прав громадян, в п.п.55,56 зазначив, що відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Уряд не надав жодних пояснень цієї бездіяльності, яка тримала заявників у невизначеності. Таким чином, Суд не бачить жодних причин, чому органи влади не вжили заходів для визначення розміру надбавки до пенсії заявників і вважає це втручання невиправданим. Отже, було порушення права заявників, передбаченого статтею 1 Першого протоколу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено з 01.09.2017 (а не з 01.03.2020 як зазначає позивач) та відповідачем здійснено не у спосіб, встановлений законом, припинення виплати за період з 01.09.2017 не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів про нарахування пенсії за період з травня 2020р. та виплату раніше призначеної пенсії з 01.09.2017 чи про поновлення виплати пенсії відповідачем суду не надано, суд, з урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного та ефективного захисту прав позивача, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.09.2017 виплати раніше призначеної пенсії позивачу, а також зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за період з 01.09.2017, шляхом перерахування коштів на відповідний відкритий належний позивачу рахунок, з урахуванням проведених виплат.

Що стосується клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання в частині виплати позивачу пенсії в межах суми стягнення за один місяць, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки за нормами п.1. ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дії відповідача та зобов`язання вчинити його певні дії, та за рішенням суду не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов`язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, таке клопотання позивача не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Щодо клопотання представника позивача про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в Сумській області ОСОБА_2 за невиконання вимог ухвали суду про витребування доказів, суд зазначає, що за приписами ст.ст.144,145,147,149 Кодексу адміністративного судочинства України застосування заходів процесуального примусу відноситься до виключних повноважень суду.

При цьому, відповідачем були надані витребувані судом докази, а, відтак, підстави для застосування заходів процесуального примусу відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення з 01.09.2017 виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2017, шляхом перерахування коштів на відповідний відкритий належний ОСОБА_1 рахунок, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні клопотання про звернення рішення до негайного виконання - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2020.

Суддя І.Г. Шевченко