Рішення № 92263201, 01.10.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.10.2020

Справа № 937/1768/20

Провадження № 2/937/1568/20

2020 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.

учасники справи:

позивач - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В позові зазначено, що відповідачка є матір`ю малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, вихованням дітей не займається, їх долею не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, про фізичний, духовний та розумовий розвиток дітей не піклується. Позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що вимоги позивача безпідставні, оскільки вона не ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей. Дійсно, у неї були проблеми, після чого дітей відібрали. З того часу, коли дітей забрали, вона не знала, де вони, тому не відвідувала їх і не сплачувала аліменти, оскільки не знала, кому треба сплачувати. 19 липня 2020 року вона їздили до дітей, донька спочатку зажалася, але потім зраділа і почала усміхатися. Син спочатку не хотів до неї йти, але потім пішов і весь день просидів у неї на руках. Цілий день діти біля неї. Більше дітей вона не відвідувала, тому що їхати далеко, а вона працює на сезонних роботах і їй треба відпрошуватися з роботи. Вона хоче повернути дітей в свою родину, зараз мешкає разом із співмешканцем, житло вони знімають, також планує працевлаштовуватися офіційно. Тому просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В подальшому, після допиту свідка та малолітньої дитини відповідачка залишила залу судового засідання, про причини такого вчинку суд не повідомила, тому суд вважає можливим ухвалити рішення за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Згідно свідоцтва про народження, виданого повторно 07 лютого 2019 року Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12 травня 2010 року складено відповідний актовий запис № 11.

Згідно свідоцтва про народження, виданого повторно 07 лютого 2019 року Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис № 1099.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07 лютого 2019 року, в актовому записі № 1099 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини - ОСОБА_3 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері ОСОБА_1 ..

Згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року, позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відібрано дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав. Передано під опіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування - виконавчому комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області. Стягнуто з ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь юридичної чи фізичної особи, під опіку або на виховання якій буде передана дитина, починаючи з 04 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь юридичної чи фізичної особи, під опіку або на виховання якій будуть передані діти, аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж по 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 04 вересня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1762 гривні 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1762 гривні 00 копійок. Зазначене рішення суду набрало законної сили 01 березня 2019 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14 березня 2019 року № 49/5, встановлено малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14 березня 2019 року № 49/6, встановлено малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно розпорядження Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 09 квітня 2019 року № 106, 11 квітня 2019 року влаштовано на виховання і спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває в КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває в КЗ «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради.

Згідно інформації служби у справах дітей Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 11 січня 2020 року, звернень щодо відвідування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які влаштовані до дитячого будинку сімейного типу Кардашових та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , від матері ОСОБА_1 до служби не надходило. Участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей мати ОСОБА_1 не приймала.

Згідно висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 16 квітня 2020 року, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх життям і здоров`ям, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Тому орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_5 , а також вислухана думка малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що 11 квітня 2019 року вона разом із чоловіком ОСОБА_6 взяли дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виховання і спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу. Спочатку діти були замкнені в собі, ОСОБА_7 боявся чоловіків і машин, а ОСОБА_8 погано читала, вчилася в другому класі, хоча за віком мала б вчитися в третьому класі. Зараз ОСОБА_8 добре вчиться, любить читати, а ОСОБА_7 подолав свої страхи, любить тата, від нього не відходить. Вони постійно виїжджають з дітьми на природу, щороку їздять з дітьми на море. Дійсно, мати дітей ОСОБА_1 19 липня 2020 року приїздила відвідати дітей, без попереднього попередження її або служби у справах дітей, вона не стала заперечувати проти візиту. ОСОБА_1 приїхала разом зі своїм співмешканцем, під час зустрічі більше уваги приділяла ОСОБА_9 , відводила її в бік і пошепки з нею спілкувалася. ОСОБА_7 спочатку не хотів йти до матері, тому вона особливої уваги йому не приділяла, а після обіду ОСОБА_7 пішов на контакт, але він не зрозумів, хто це був. Потім служба у справах дітей повідомляла, що ОСОБА_1 хотіла ще раз відвідати дітей, але в цей час вони відпочивали на морі, в подальшому жодних звернень щодо відвідування дітей не було. Після зустрічі з матір`ю ОСОБА_8 розповідала, що мати їй казала про те, що її взяли до родини глядіти менших дітей, також дівчинка боялася, що мати її забере. ОСОБА_1 зі святами дітей не вітає, аліменти на утримання дітей не сплачує. ОСОБА_8 згадує мати, але переважно в порівнянні як щось вони робили з матір`ю і як вони роблять в їх родині, а ОСОБА_7 мати не знає і не пам`ятає.

Таким чином, зі свідчень допитаної в судовому засіданні свідка вбачається, що за час перебування малолітніх дітей в дитячому будинку сімейного типу мати відвідала дітей один раз - 19 липня 2020 року, потім зверталася з приводу ще одного відвідування, однак тоді діти перебували на відпочинку, будь-яких інших звернень не було. Відповідачка з дітьми не спілкується, їх долею не цікавиться, матеріальної допомоги на їх утримання не надає.

Суд вважає, що відсутні підстави не довіряти свідченням допитаної в судовому засіданні свідка, її свідчення не суперечать одне одному, жодного суперечливого факту нею в судовому засіданні надано не було.

Вислухана в судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що вона мешкає разом з мамою ОСОБА_10 , татом ОСОБА_11 , братиками і сестричками. Вона ходить до школи, товаришує зі своїми однокласниками, любить своїх братів і сестер, їй подобається в цій родині. Раніше вона і її братик ОСОБА_7 жили з мамою ОСОБА_12 , як вони жили разом вона вже не пам`ятає. В теперішній час вона хоче жити з мамою ОСОБА_10 і татом ОСОБА_11 , знову жити з мамою ОСОБА_12 вона не хоче.

Таким чином, з пояснень вислуханої в судовому засіданні малолітньої дитини вбачається, що мати вона пам`ятає, але не спілкується із нею, згадувати як вони жили разом дитина не хоче, батьківські почуття до своєї біологічної матері у дитини вочевидь відсутні. Малолітня дитина вважає своєю сім`єю прийомну родину, батьками - вихователів, повертатися і жити разом з біологічною матір`ю дитина не бажає.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що мати малолітніх дітей ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей, не піклується про їх життя і здоров`я, не забезпечує їм належного догляду, харчування, умов проживання і своєю поведінкою створила умови, внаслідок чого малолітніх дітей було відібрано від матері та в подальшому влаштовано на виховання і спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

За час після відібрання малолітніх дітей від матері і до їх влаштування до дитячого будинку сімейного типу (з 22 серпня 2018 року по 10 квітня 2019 року) мати дітей жодного разу не відвідала своїх малолітніх дітей, будь-якого інтересу до них не виявляла. Так само і за час перебування дітей в дитячому будинку сімейного типу (починаючи з 11 квітня 2019 року) мати відвідала дітей лише один раз - 19 липня 2020 року, після чого виявила бажання ще раз відвідати дітей, однак діти перебували на відпочинку за межами свого місця проживання. В подальшому мати своїх малолітніх дітей більше не відвідувала, будь-якого інтересу до них не виявляла, з питанням щодо відвідин не зверталась, тим самим відповідачка фактично самоусунулася від участі у житті своїх малолітніх дітей.

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що вона не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка належним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своїх малолітніх дітей, останньою суду не надано. Відсутні такі докази й в матеріалах справи. Натомість, матеріали цивільної справи містять докази свідомо нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками по відношенню до своїх малолітніх дітей, оскільки остання, після відібрання дітей без позбавлення її батьківських прав, маючи реальну можливість змінити своє ставлення до дітей та почати виконувати свої батьківські обов`язки належним чином, нехтує ними, не піклується про життя і здоров`я своїх малолітніх дітей, не забезпечує їм належного догляду і харчування, а також належних і безпечних умов проживання.

Тобто, зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідачки від виховання її малолітніх дітей, оскільки в ході судового розгляду була встановлена винна поведінка матері, свідоме нехтування нею своїми обов`язками.

Також суд враховує думку малолітньої дитини, яка в силу свого віку може висловити свою думку, та виходить з найкращих інтересів малолітніх дітей в даній справі. Так, при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. На сьогодні існує широкий міжнародний консенсус на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Отже, рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Тому суд приходить до висновку, що першочерговими та найкращими інтересами малолітніх дітей у даній справі є забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним, і таким середовищем є прийомна родина, а не сім`я відповідачки - матері малолітніх дітей.

Таким чином, судом встановлено, що матір дітей ОСОБА_1 систематично, навмисно та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей протягом тривалого часу: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умови для отримання старшою дитиною освіти.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність, в інтересах малолітніх дітей, позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок підлягають стягненню з відповідачки на користь держави.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст.ст. 150, 155, 164 СК України, ст.ст. 19, 141, 263 - 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 02140811.

Відповідачка: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя: