Рішення № 92263088, 10.07.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.07.2020

Справа № 334/312/19

Провадження № 2/334/510/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 30 жовтня 2004 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2005 р.н., ОСОБА_4 , 2005 р.н., які проживаю з позивачкою та перебувають на її утриманні.

Під час шлюбу подружжям було набуто 4 липня 2006 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстроване на відповідача.

Окрім того, під час шлюбу на ім`я позивачки було оформлено свідоцтво на приватного підприємця, хоча фактично підприємницькою діяльністю займався відповідач, а позивачка допомагала йому. Для реалізації товару, яки привозив відповідач, постійно вимагалися оборотні кошти, в зв`язку із чим позивачкою було оформлено кредитний договір№2625187 в ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» на суму 100650 грн. на строк 3 роки. Гроші, отримані від кредиту, позивачка та відповідач розпоряджувалися разом для розвитку спільного бізнесу.

Також між позивачкою як підприємцем та ТДВ «Торгівельно-виробничий центр «Україна» було укладено договір оренди приміщень №2-09/18 від 7.11.2017 року. Вказані приміщення використовувалися для ведення бізнесу, проте перемови вів відповідач. Він же і здійснював оплату за оренду.

На цей час ТДВ «ТВЦ «України» подано позов до позивачки у господарський суд Запорізької області про стягнення заборгованості в мусі 140919,72 грн.

Позивачка вважає, що оскільки вказані договори оренди та кредиту укладалися в інтересах сім`ї, то обов`язки, які виникли за ними мають нести як позивач так і відповідач.

Позивачка просить визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, яке було набуто під час шлюбу: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , боргове зобов`язання за договором кредиту від ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» №2625187 від 8 травня 2018 року на суму 202121,22 грн., боргове зобов`язання, яке виникло за несплату орендного договору між ФОП ОСОБА_1 та ТДВ «ТВЦ «Україна» за договором оренди №2-09/18 від 7 листопада 2017 року в сумі 140919,72 грн.; поділити спільне майно подружжя в рівних частках щодо боргових зобов`язань, а саме по Ѕ частині вказаного боргу набутого під час шлюбу: боргове зобов`язання за договором кредиту від ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» №2625187 від 8 травня 2018 року в розмірі 101060,61 грн., боргове зобов`язання, яке виникло за несплату орендного договору між ФОП ОСОБА_1 та ТДВ «ТВЦ «Україна» за договором оренди №2-09/18 від 7 листопада 2017 року в сумі 70459,86 грн.; поділити спільне майно подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням інтересів малолітніх дітей із збільшенням частки у спільному майні подружжя, визнавши за позивачкою право власності на ѕ частки вказаної квартири.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. У подальшому надала заяву щодо слухання справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб 30.10.2004 року. Після укладення шлюбу ОСОБА_5 зміни

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2019 року розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою від 5.01.2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпровському ВП ГУНП в Запорізькій області як безвісно зникла особа.

Відповідно до свідоцтв про народження батьками ОСОБА_3 , 2005 р.н., ОСОБА_4 , 2005 р.н., є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 4.07.2006 року ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідчені вказаного договору сторонам були роз`яснені положення ст. 65, 74 СК України.

Відповідно до заяви №4612625187 від 8 травня 2018 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» 100650 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» кредит за договором №4612625187 погашено ОСОБА_1 повністю.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2019 року затверджено мирового угоду між ТДВ «ТВЦ «Україна» та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 сплачує ТДВ «ТВЦ «України» борг в сумі 120000 грн. та судовий збір в сумі 2312,72 грн.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За вказаних обставин, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана під час шлюбу, то відповідно вона перебуває у спільній власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Аліменти (лат. alimentum - харчі, продовольство) - обов`язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім`ї інших, які потребують цього (у нашому випадку саме утримання батьками своїх дітей).

Обов`язок по утриманню може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.

Отже, для правильного застосування частини третьої статті 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.

Позивачкою надано суду довідку з органів внутрішніх справ про перебування ОСОБА_2 у розшуку як безвісно зникла особа, що дає суду підстав вважати про перебування неповнолітніх дітей на утримані позивачки та ухилення відповідача від виконання обов`язку по утриманню дітей.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя та збільшення частки позивачки з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч.4 ст. 62 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Суд не може погодитися з доводами сторони позивача про спільність боргових зобов`язань, що виникли за договором кредиту від ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» №2625187 від 8 травня 2018 року на суму 202121,22 грн., боргове зобов`язання, яке виникло за несплату орендного договору між ФОП ОСОБА_1 та ТДВ «ТВЦ «Україна» за договором оренди №2-09/18 від 7 листопада 2017 року в сумі 140919,72 грн.

Кредитний договір укладався між позивачкою та ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» №2625187, відповідно до якого саме позивачка отримала кредитні кошти, при цьому суду не було надано підтверджень того, що ці кошти були витрачені на потреби сім`ї. Сама позивачка у позовній заяві вказала, що кошти були потрібні для здійснення підприємницької діяльності.

Аналогічно договір оренди приміщень укладався між ФОП ОСОБА_1 та «ТВЦ «Україна» та вказані приміщення були потрібні для здійснення підприємницької діяльності.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя майно, яке було набуто під час шлюбу: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та поділу спільного майна подружжя квартири за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням інтересів малолітніх дітей із збільшенням частки у спільному майні подружжя, визнавши за позивачкою право власності на ѕ частки вказаної квартири.

В іншій частині вимог слід відмовити.

Питання про судові витрати вирішити відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 81, 89, 133, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, яке було набуто під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_1 на ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 384,20 грн. +768,40 грн. = 1152,60 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду

через Ленінський районний суд м. Запоріжжя на протязі 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.М. Гнатюк