Рішення № 92262574, 15.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4508/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАк № 2451310 від 27.04.2020 року, та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАк № 2451310 від 27.04.2020 року, та закриття провадження у справі.

Позовну заяву мотивує тим, що 27.04.2020 року поліцейським УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції Павлишинець Е.Ф., що уповноважений та діяв від імені відповідача у даній справі – Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, відносно нього – позивача ОСОБА_1 – винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2451310.

Вказує, що відповідно до винесеної постанови він визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в постанові, 27.04.2020 року, о 15.50 год., він, керуючи належним йому транспортним засобом на пл. Ш. Петефі в м. Ужгороді здійснив зупинку ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР – порушення заборони зупинки на пішохідних переходах.

Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з того, що жодного порушення правил дорожнього руху з його боку не відбулося, жодної зупинки на пішохідному переході він не здійснював, оскільки його автомобіль стояв за пішохідним переходом безпосередньо під дорожнім знаком «Паркінг», яким він керувався і який є домінуючим в даній ситуацій. Яким чином відповідач встановив, що він зупинився ближче 10 метрів від пішохідного переходу не зрозуміло, оскільки жодних вимірювань проведено не було і у поліцейського навіть не було жодного необхідного пристрою для цього. Пояснити позивачу, чому на його думку, знак «Паркінг» стоїть з порушенням відстані від пішохідного переходу, відповідач йому не зміг.

Як зауважує позивач, про відсутність в його діях ознак правопорушення він пояснив поліцейському і вказав на незаконність дій останнього, наполягаючи на об`єктивному розгляді справи в інший час в присутності адвоката, але це працівника поліції не зупинило і він склав оскаржувану постанову з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством. При цьому оскаржувана постанова не містить його пояснень та інших доказів у справі.

За твердженням позивача, в порушення норм КУпАП розгляду справи фактично не було, поліцейський не представився належним чином, не роз`яснив йому його права, не досліджував жодних доказів, не допитував свідків, що перебували поряд на стоянці, не вимірював відстань від його автомобіля до пішохідного переходу у присутності двох понятих спеціальними приладами, не надав йому можливості заявити клопотання, скористатися послугами адвоката, надати свої пояснення, не було проаналізовано записи із нагрудних боді-камер та не надано йому їх для ознайомлення, а відмова надати відеозапис для ознайомлення свідчить про відсутність такого.

Крім того, позивач зазначає, що в постанові не вказано і до неї не надано жодного належного та допустимого доказу про вчинення ним адміністративного правопорушення, відсутні його пояснення, а працівник поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та з`ясування всіх обставин справи.

Позивач наголошує, що як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови в ній відсутні будь-які докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про наявність такого порушення та не зазначено яким саме способом було встановлено дані обставини та яким засобами проводилася його фіксація. При винесенні постанови інспектор не дав належної оцінки обставинам, при яких відбулася подія адміністративного правопорушення, не зазначив будь-які фактичні дані, на основі яких інспектор встановив наявність у діях позивача адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення, не прийняв до уваги пояснення водія ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу правопорушення та не дав їм оцінку, що є достатньою підставою для її скасування.

Зауважує, що нормами ст. 268 КУпАП передбачено, що він має повне право вимагати від поліцейського не виносити постанову про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення відразу, а відкласти розгляд справи на інший день, проте працівник патрульної поліції йому відмовив, чим також грубо порушив його права. Із аналізу зазначених норм закону випливає, що особа є невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, якщо посадовими особами патрульної поліції допущено порушення норм КУпАП при складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а також не надано беззаперечних доказів її винуватості. Внаслідок порушення норм чинного законодавства були грубо порушенні його конституційні права та норми КУпАП, у зв`язку з чим постанову не можна вважати законною.

Також позивач повідомляє, що на доказ його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення ним було зроблено фотографії місця події на телефон, які будуть надані суду безпосередньо при розгляді справи по суті. При цьому повідомив, що надати їх у печатному вигляді до позовної заяви немає технічної можливості.

При цьому позивач звертає увагу на вигляд оскаржуваної постанови, яка нагадує не офіційний документ, а товарний чек, що є неприпустимим, оскільки не тільки її зміст, а й сама форма не відповідає вимогам чинного законодавства. На даному документі навіть відсутні графи для внесення пояснень особи, що притягається до відповідальності, та зазначення свідчень свідків події й їх анкетних даних, що є безпосереднім порушенням прав громадян і вимог закону.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відсутність самого факту адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів про його вчинення, не відповідність висновків відповідача дійсним обставинам справи, грубе порушення порядку притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови з порушенням його прав на підставі припущень відповідача без відповідної доказової бази є достатніми підставами для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

На підставі викладеного, позивач просить суд: скасувати постанову серія ЕАК № 2451310 від 27.04.2020 року, винесену поліцейським УПП в Закарпатській області лейтенантом Павлишинець Е.Ф. про накладення на нього – ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП; закрити відносно нього – ОСОБА_1 провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою судді від 30.06.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 01.09.2020 року задоволено заяву представника відповідача про розгляд справи за участю учасників та клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у адміністративній справі за вказаною позовною. Постановлено розгляд адміністративної справи за даною позовною заявою проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовну заяву підтримує повністю. До заяви позивач долучив дві фотографії.

Представник відповідача у судове засідання неодноразово не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, відзив на позовну заяву представник відповідача не подав та клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою поліцейського УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Павлишинець Е.Ф. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАк № 2451310 від 27.04.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за те, що як зазначено у тексті постанови, 27.04.2020 року, о 15.50 год., він, керуючи автомобілем «Chrysler», номерний знак НОМЕР_1 , на пл. Ш. Петефі в м. Ужгороді здійснив зупинку ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом в суд.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано. Зокрема, не надано жодних доказів фото- чи відеофіксації наявності обставин порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху 27.04.2020 року та його тверджень не спростовано.

Відповідачем до суду відзив на позов не подано, а також не подано доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем та доказів, якими останнє зафіксовано.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушень, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії ЕАк № 2451310 від 27.04.2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву – задовольнити повністю.

Скасувати постанову поліцейського УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Павлишинець Едуарда Федоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАк № 2451310 від 27 квітня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної, що знаходиться за адресою: вул. О. Кошового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складення повного рішення суду – 15 жовтня 2020 року.

Головуюча А.І. Сарай