Рішення № 92258404, 13.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1825/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників

позивача Петрощук К.В. (адвокат),

відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 04 грудня 2017 року надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі- відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 03 листопада 2017 року № 0027391314 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6701,84 грн, в обґрунтування якого зазначено таке.

Рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027391314 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6701,84 грн прийнято на підставі акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 про результати документальної планової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України.

Позивач вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем проведено перевірку всупереч положень статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово заборонено проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Також з посиланням на положення пункту 177.1, підпунктів 177.4.1, 177.4.2, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України позивач зазначає, що податковий орган не мав права робити висновок про невідповідність даних податкової декларації про майновий ста і доходи виключно на підставі не повністю заповненої книги ОВД та не враховувати надані до перевірки документи, що підтверджують здійснення таких витрат, які перевірені відповідачем суцільним порядком. Законодавством України передбачена лише адміністративна відповідальність за порушення ведення книги ОДВ, встановлена статтею 164-1 КУпАП.

Щодо висновків акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 стосовно зменшення сум витрат на суму витрат, які не оплачені станом на 01 січня 2017 року, позивач зазначає, що Податковий кодекс України не містить обов`язкових норм, що моментом виникнення витрат є тільки момент їх оплати, тобто «касовий метод». Навпаки, відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік» доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Пункт 17.1.3 статті 17 Податкового кодексу України встановлює право платника податків обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Щодо неможливості включення до складу витрат витрати на ремонт та поліпшення основних засобів (придбання запасних частин, технічне обслуговування і ремонти автомобілів), позивач зазначив, що ці витрати повністю узгоджуються та відповідають вимогам статті 177 Податкового кодексу України, оскільки пов`язані з ремонтом та експлуатацією майна в процесі господарської діяльності.

Стосовно висновку щодо неправомірності включення до складу витрат витрати на відрядження через відсутність касових документів про видачу готівкових коштів під звіт особам на відрядження, позивач зазначив, що Порядок ведення касових операцій встановлюється постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України». Відповідно до цього Положення касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій. Пунктом 4.2 Положення встановлено обов`язок ведення касової книги лише підприємствами, для оприбуткування готівки замість касової книги ФОП використовує Книгу обліку доходів і витрат.

Щодо обов`язковості оформлення готівкових операцій за допомогою прибуткових і видаткових касових ордерів, відповідно до глави 3 Положення такий обов`язок встановлений тільки для юридичних осіб, що підтверджується також НБУ в листах від 30 жовтня 2006 року № 25-113/2453-11507 та від 22 листопада 2005 року № 11-113/3961-11591.

Застосування будь-яких інших регістрів для обліку руху готівки не перебачено законодавством як обов`язок для фізичних осіб - підприємців.

Щодо ліміту каси позивач зазначив, що відповідно до частини другої пункту 2.7 Положення банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються. Главою 5 Положення встановлюються ліміти та строки здавання виручки лише для підприємств.

Щодо висновків про зменшення витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів та їх списання, всі автомобілі (і вантажні, і легкові) належать до самохідних транспортних засобів, а отже договір позички таких транспортних засобів не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення. Також незрозуміло, яким чином податковий орган дійшов висновку про використання автомобілів не за заявленим видом діяльності «вантажний автомобільний транспорт», оскільки відповідно до технічних характеристик та технічних паспортів Mercedes Benz III CDI є вантажним (вантажно-пасажирським), а ЗАЗ 110557 «Таврія» - загальний вантажний пікап.

Стосовно отримання додаткових благ довіреною особою ОСОБА_2 , яка діяла на підставі виданої позивачем довіреності, засвідченої нотаріально приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Кізімою В.В., позивач з посиланням на норми статей 237, 238, 239 Цивільного кодексу України зазначив, що довірена особа діяла за його дорученням, здійснює розрахунково-касові операції з банківським рахунком позивача від його імені, і додаткових благ не отримувала.

Зважаючи на викладені обставини, позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою від 06 грудня 2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 1-2).

Ухвалою від 20 грудня 2017 року відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 79).

Ухвалою від 20 грудня 2017 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі (арк. спр. 81).

Від представника ГУ ДФС у Луганській області 17 січня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 93-96).

ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 .

Щодо дії мораторію на проведення перевірок, представник відповідача зазначив, що відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначається порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У зв`язку з тим, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» врегульовує відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та не регулює відносини, що виникають у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI, передбачені частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V норми, можуть бути виконані органами ДФС лише в порядку, встановленому Законом № 2464-VI.

Обов`язкове забезпечення дотримання органами ДФС вимог частини першої статті 6 Закону № 877-V не передбачено частиною п`ятою статті 2 цього Закону. Отже, дія статті 3 Закону № 1669-VII не поширюється на здійснення контролю органами ДФС, тому їх дії не суперечать цьому Закону.

Щодо правомірності оскаржуваного рішення представником відповідача зазначено, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 %, встановлено, що на порушення пункту 2 статті 7 Закону № 2464-VI з урахуванням порушень, які викладено у підпункті 2.1.2 пункту 2.1 та підпункті 2.5.3 пункту 2.5 акта перевірки від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-44/ НОМЕР_1 , позивачем занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у 2016 році на загальну суму 67018,41 грн. У зв`язку з цим на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI ГУ ДФС у Луганській області застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 6701,84 грн шляхом винесення рішення від 03 листопада 2017 року № 0027391314 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою від 26 січня 2018 року задоволено клопотання представника позивача, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 812/210/18 (арк. спр. 120).

Ухвалою від 28 квітня 2020 року у задоволенні заяви позивача про поновлення провадження у справі відмовлено (арк. спр. 129).

Ухвалою від 04 вересня 2020 року поновлено провадження у справі (арк. спр. 143).

Від представника ГУ ДФС у Луганській області 28 вересня 2020 року надійшло клопотання про заміну сторони відповідача (арк. спр. 147-149), у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 13 жовтня 2020 року (арк. спр. 200).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (арк. спр. 164).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа - підприємець 19 березня 2003 року, місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05 грудня 2017 року за № 1003334696 (арк. спр. 69-70).

За наслідками проведеної на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 15 серпня 2017 року № 478 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» (арк. спр. 104), повідомлення від 15 серпня 2017 року № 98 (арк. спр. 103), наказу від 12 вересня 2017 року № 541 «Про продовження строків проведення документальної планової невиїзної перевірки» (арк. спр. 105) перевірки, ГУ ДФС у Луганській області складено акт від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» (арк. спр. 9-64).

Згідно з пунктом 10 висновків акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 документальною плановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 2 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижений військовий збір за 2016 рік у сумі 67018,41 грн, у тому числі за результатами декларування доходів отриманих від підприємницької діяльності за 2016 рік у сумі - 67515,82 грн, за рахунок заниження суми виплати доходів платникам податків у вигляді додаткового блага у сумі - 19742,92 грн.

Згідно з пунктом 2.1.2 акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації, встановлено його заниження у сумі 4501054,97 грн (арк. спр. 31).

Відповідно до пункту 2.5.3 акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено, що на порушення пункту 2 статті 7 Закону № 2464-VI ФОП ОСОБА_1 за рахунок порушень, які викладено у підпункті 2.1.2 пункту 2.1. акта перевірки, за перевірений період занижено розмір чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 4501054,97 грн, тому відповідно підприємцем занижено суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0% на суму 304629,14 грн (арк. спр. 39).

У пункті 2.5.4 пункту 2.5 акта від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 зазначено, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 % встановлено, що на порушення пункту 2 статті 7 Закону № 2464-VI, з урахуванням порушень, які викладено в підпункті 2.1.2 пункту 2.1 та підпункті 2.5.3 пункту 2.5 акта перевірки ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у 2016 році на загальну суму 67018,41 грн (арк. спр. 41-42).

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Луганській області прийнято рішення від 03 листопада 2017 року № 0027391314 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за виявлене в ході перевірки порушення пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI і за наслідками якої донараховано 67018,41 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI вирішено застосувати до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 6701,84 грн (арк. спр. 65-66).

Правомірність висновків податкового органу щодо заниження позивачем розміру чистого доходу була предметом розгляду в інших адміністративних справах під час оскарження позивачем прийнятих на підставі акта перевірки від 29 вересня 2017 року № 279/12-32-13-14/ НОМЕР_1 інших податкових повідомлень-рішень.

Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1821/17 позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Луганській області задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 02 листопада 2017 року № 0027251314 відносно ФОП ОСОБА_1 про збільшення суми грошовою зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 236915,09 грн, 165528,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 49999,55 грн пені, а всього на суму 452442,68 грн (арк. спр. 186-194).

З мотивувальної частини вказаного рішення суду слідує, що висновок податкового органу про заниження суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації, у сумі 4501054,97 грн не відповідає фактичним обставинам.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 812/1821/17 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Луганській області задоволено частково, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1821/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1821/17 залишено без змін (арк. спр. 195-199).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 812/1823/17, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Луганській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027221314 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 664256,73 грн та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 332128,37 грн, а всього на суму 996385,10 грн, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (арк. спр. 165-175, 176-185).

ГУ ДФС у Луганській області 03 листопада 2017 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 листопада 2017 року № Ф-0027381314, згідно з якою ОСОБА_1 повідомлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка) становить 67018,41 грн (арк. спр. 67).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 812/210/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 03 листопада 2017 року № 0027381314 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 67018,41 грн (арк. спр. 123-127, 139-142).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (пункт 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI).

Суд зауважує, що оскаржуваним рішенням від 03 листопада 2017 року № 0027391314 відповідач застосував штрафні санкції до позивача на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464.

В ході розгляду справ № 812/1821/17, № 812/1823/17, № 812/210/18 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо заниження позивачем розміру чистого доходу стосовно певних витрат, які податковий орган вважав документально непідтвердженими, та неправомірність вимоги про сплату боргу від 03 листопада 2017 року № 0027381314.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Встановлені в зазначених рішеннях судів обставини свідчать про незаконність визначення заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску в розмірі 67018,41 грн та формування вимоги про сплату боргу на цю суму.

Як наслідок від встановлених рішеннями суду обставин, рішенням від 03 листопада 2017 року № 0027391314 відповідач безпідставно застосував до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію в розмірі 10 % від донарахованої податковим органом суми єдиного внеску - 67018,41 грн.

Крім того, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Сєвєродонецьк, на території якого розташоване ГУ ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що позивач протягом 2016-2017 років (як на час встановленого перевіркою порушення, так і на час формування спірного рішення) перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми в часі, судом встановлено, що позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно, а відповідач не мав повноважень застосовувати до позивача на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI штрафні санкції.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й застосування штрафних санкцій до позивача за цей період.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30 березня 2018 року при розгляді зразкової справи № 812/292/18, та окремо зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, не застосовуються виключно в цей період. Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов`язків, які виникли до 14 квітня 2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027391314 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

Щодо тверджень позивача про неправомірність проведення контролюючим органом перевірки господарської діяльності позивача з огляду на дію мораторію, встановленого Законом № 1669-VII, суд зазначає, що всі посилання позивача на положення Закону № 1669-VII, яким встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятними з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Стаття 2 Податкового кодексу України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Оскільки норми наведеного представником позивача закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, положення такого Закону не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 805/2210/17-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 805/4013/17-а.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 640,00 грн згідно із платіжним дорученням від 04 грудня 2017 року № 1208 (арк. спр. 2).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код за ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027391314 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 6701,84 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя К.О. Пляшкова