Рішення № 92257986, 16.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2020 року Справа № 280/3537/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №14ДФС-ФС від 07.05.2020 про накладення штрафу у розмірі 47 230,00 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову та відповіді на відзив (вх.№30012 від 30.06.2020) зазначено, що висновки відповідача є помилковими та упередженими, зробленими без певного з`ясування обставин, тому спірне рішення підлягає скасуванню виходячи із наступних підстав. Вказує, що між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір, а не трудові відносини. Отже укладення договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях підприємства ознак порушення ч.1 та 3 ст.24 КЗпП. Вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, зроблені на підставі припущень. Вважає, що відповідачем протиправно накладено на позивача штраф. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх.№28903 від 22.06.2020).

В обґрунтування заперечень посилався на те, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі та у межах повноважень у спосіб, що прямо передбачений чинним законодавством України. В ході інспекційного відвідування позивача, за результатами якого складено Акт від 25.02.2020 №58/08-01-33-05/ НОМЕР_1 встановлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи працівників без укладення трудового договору. В ході перевірки встановлено, що працівник ОСОБА_2 , здійснювала реалізацію товарів ФОП ОСОБА_1 а саме приймала готівкові кошти за товар, надає розрахункові чеки, тобто виконували функції згідно з посадами визначеними у розділі 5 Працівники сфери торгівлі та послуг, відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №14ДФС-ФС від 07.05.2020. З огляду на викладене вважає, що прийняте рішення є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам закону, просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.02.2020 між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_2 укладено договір №2 про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг в торгівельному павільйоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору виконавець зобов`язаний: перевіряти якість товарів за результатами зовнішнього огляду; забезпечувати зберігання товарів за кількістю та якістю; готувати товари до продажу: перевіряти цілісність пакування, розпакувати із зовнішньої тари, перевірити наявність маркувальних даних і якість після зберігання; перебирати, протирати, забезпечувати наявність відповідно оформлених цінників; розміщувати і вкладати товари за групами, видами, сортами з дотриманням правил товарного сусідства; готувати робоче місце до роботи: встановлювати і перевіряти справність реєстраторів розрахункових операцій, виробничого інвентаря, інструментів; упакувати товари, підраховувати вартість покупки, видавати та перевіряти реквізити чека, видавати покупку; прибирати нереалізовані товари і тару; контролювати терміни реалізації продуктів; оформляти прилавкові вітрини.

Так, в період з 20.02.2020 по 25.02.2020 Головним державним ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізької області ОСОБА_3 та заступником начальника управління відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Василівського управління ГУ ДПС у Запорізькій області Чернявською О.Ю. на підставі наказу №584 від 19.02.2020 проведена документальна виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 .

В ході перевірки встановлено що працівник ОСОБА_2 здійснювала реалізацію товарів ФОП ОСОБА_1 , а саме приймала готівкові кошти за товар. надає розрахункові чеки, тобто виконувала функції згідно з посадами визначеними у розділі 5 Працівники сфери торгівлі та послуги, відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010.

Під час перевірки встановлено порушення: фактичною перевіркою з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді з/пл. без сплати податків до бюджету під час виходу встановлено порушено ст. 24 Кодексу Законів про працю України, а саме працівник ОСОБА_2 20.02.2020 допущена до роботи без укладання трудового договору.

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 07.05.2020 винесено Постанову про накладення штрафу №14ДФС-ФС в розмірі 47230,00 грн. (а.с.16).

Вважаючи протиправними винесені відповідачем Припис про усунення виявлених порушень та Постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про охорону праці" працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Згідно пояснень ОСОБА_2 , які є додатком до акту перевірки (а.с. 49), вона працює на випробному терміні у ФОП ОСОБА_4 з 01.01.2020. Станом на 20.02.2020 заробітну плату не отримувала, трудової та санітарної книжки не має.

В ході перевірки було встановлено, що працівник ОСОБА_2 здійснювала реалізацію товарів ФОП ОСОБА_1 , а саме - приймає готівкові кошти за товар та надає розрахункові чеки, тобто на робочому місці виконує функції (дії) згідно з посадами, визначеними у розділі 5 Працівники торгівлі та послуг Класифікатора професій ДК003:2010. Позивач зазначені обставини не заперечує, лише посилається на той факт, шо відповідні дії ОСОБА_2 виконувала згідно договору надання послуг, отже між позивачем та ОСОБА_2 мали місце не трудові а цивільно-правові відносини. Однак суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки зазначені дії ОСОБА_2 є саме процесом праці, а не його результатом, що притаманно саме трудовим відносинам. Відповідно до п. 4.1. Договору оплата послуг виконавцю проводиться з розрахунку 4723,00 грн. на місяць за фактично відпрацьований час, що також притаманно саме трудовим відносинам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Так, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП (в редакції на час виникнення правовідносин, (редакція КЗпП станом на 01.01.2020) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ст. 8 закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 4723 грн.

Таким чином, постанова №14ДФС-ФС від 07.05.2020 про накладення штрафу у розмірі 47230,00 грн. є обгрунтованою, прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №14ДФС-ФС від 07.05.2020 винесені уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області обґрунтовано, а отже не підлягають скасуванню.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова