Рішення № 92257382, 19.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/8788/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

12 червня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м.Києві щодо недонарахування та недоплати ОСОБА_1 процентної надбавки за вислугу років, з урахуванням у вислузі років часу роботи в Державній податковій інспекції Московського району м.Києва з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м.Києві донарахувати і доплатити на користь ОСОБА_1 процентну надбавку за вислугу років, з урахуванням у вислузі років часу роботи в Державній податковій інспекції Московського району м.Києва з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що внаслідок невірного обчислення вислуги років йому недоплачено процентну надбавку за вислугу років. На своє звернення до відповідача із заявою про доплату йому надбавки за вислугу років позивач отримав відмову. Вказана відмова слугувала підставою звернення позивача з даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на адміністративний позов.

28 серпня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про заміну відповідача у справі (а.с.41-43).

Крім того, відповідачем також 28 серпня 2020 року надіслано відзив на адміністративний позов (а.с.64-68), в якому відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах Державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років. У зв`язку із чим позивачу не зараховано до вислуги років час роботи в органах Державної податкової служби за 1998-2000 роки.

Ухвалою суду від 9 вересня 2020 року замінено неналежного відповідача у даній справі Головне управління ДПС у м.Києві на належного - Головне управління ДФС у м.Києві.

21 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів вх. №36521/20.

Відповідно до довідки у справі від 9 жовтня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року №02-83-в суддя Гурін Д.М. у період з 21 вересня 2020 року до 9 жовтня 2020 року перебував у щорічній відпустці.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 15 лютого 2000 року до 29 березня 2005 року ОСОБА_1 проходив службу у податковій міліції, а саме: в управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у м.Києві, що підтверджується записами у трудовій книжці та послужному списку (а.с.5-9).

Зазначена у послужному списку та у наказі ДПА у м.Києві від 29 березня 2005 року №97-о вислуга років ОСОБА_1 на 29 березня 2005 року склала у календарному обчисленні 15 років 01 місяць 28 днів.

Крім служби у податковій міліції (5 років 01 місяць 14 днів), ДПА у м.Києві зарахувала до його вислуги років військову службу в Збройних Силах (10 років 14 днів), що підтверджується записами у трудовій книжці та послужному списку (а.с.5-9).

Однак, до вислуги років ОСОБА_1 не був включений період роботи в Державній податковій інспекції у Московському районі м.Києва з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року (1 рік 6 місяців 15 днів), де він, згідно з записами у трудовій книжці, перебував на посадах:

- з 29 липня 1998 року на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу примусового стягнення податків і зборів; 29 липня 1998 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця, 5 лютого 1999 року йому було присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби III рангу;

- з 15 лютого 1999 року на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб, сектор документальних перевірок товариств з обмеженою відповідальністю;

- з 13 грудня 1999 року на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок приватних, малих підприємств, громадських організацій, з якої 14 лютого 2000 року звільнений у зв`язку з переведенням до ГУПМ м.Києва згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Наказом ДПА у м.Києві від 2 березня 2000 року №108-о ОСОБА_1 з 15 лютого 2000 року призначено на посаду оперуповноваженого відділу оперативного супроводження стягнення заборгованості до бюджету управління оперативного забезпечення примусового стягнення заборгованості до бюджету УПМ ДПА у м.Києві (а.с.10).

З останньої займаної посади в УПМ ДПА у м.Києві - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним відшкодуванням ПДВ управління організації боротьби з фіктивними суб`єктами підприємницької діяльності - ОСОБА_1 було звільнено наказом ДПА у м.Києві від 27 грудня 2004 року №528 із зарахуванням у розпорядження ДПА у м.Києві.

Наказом ДПА у м.Києві від 29 березня 2005 року №97-о позивача звільнено з 29 березня 2005 року із податкової міліції за підпунктом "є" пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (на звороті а.с.10).

На думку позивача, оскільки його було переведено з роботи в державному органі на службу до податкової міліції на посаду начальницького складу, то до вислуги років позивача слід було зарахувати час роботи в державному органі й станом на 15 лютого 2000 року (на день прийняття на службу до податкової міліції) його календарна вислуга повинна була складати 11 років 6 місяців 29 днів (із них 10 років 14 днів військової служби та 1 рік 6 місяців 15 днів роботи в Державній податковій інспекції у Московському районі м.Києва).

Через 3 роки 5 місяців 1 день, 16 липня 2003 року, вислуга ОСОБА_1 досягла 15 років і розмір виплачуваної йому надбавки за вислугу років, на його думку мав становити 30%.

Так, додатком №17 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року №1592 "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено такі розміри винагороди за вислугу років до окладу грошового утримання працівників податкової міліції: від 10 до 15 років - 25%; від 15 до 20 років - 30%.

Разом з тим, після 16 липня 2003 року ДПА у м.Києві продовжувала виплачувати позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 25% окладу грошового утримання (суми посадового окладу і окладу за спеціальним званням), що підтверджується, зокрема, даними його розрахункових листів за липень 2003 року та листопад 2004 року (а.с.11).

У зв`язку з невірним обчисленням вислуги років ОСОБА_1 , на його думку, недоплачено процентну надбавку за вислугу років.

На підставі чого, 20 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (правонаступника ДПА у м.Києві) з заявою, в якій просив доплатити йому надбавку за вислугу років (а.с.12).

Листом Головного управління ДФС у м.Києві від 27 лютого 2020 року №347/Б/26-15-04-0212 позивачу відмовлено у такій доплаті. Вказана відмова мотивована тим, що постанова КМ України від 17 липня 1992 року №393 пункт 1 абзац дванадцять, на яку посилається позивач, передбачає що до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, що означає що таке обчислення вислуги років стосується виключно МВС та СБУ України, а не податкової міліції (а.с.13).

Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, що полягала у не здійсненні донарахування та доплати процентної надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 в період з липня 1998 року до лютого 2000 року працював у системі державної податкової служби на посаді державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Московському районі м.Києва (а.с 5-6).

Звання капітана податкової міліції, із зарахуванням в кадри податкової міліції, присвоєно наказом ДПА України від 03.03.2000 №205-о (а.с. 7).

Згідно записів у трудовій книжки позивач перебував на посадах в органах Державної податкової служби, перед прийняттям на службу в податкову міліцію, а саме: з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора (а.с 5-6).

29 липня 1998 року позивач прийняв присягу державного службовця (а.с 5 на звороті).

Згідно з наказом від 2 березня 2000 року №108-о позивач прийнятий на службу в податкову міліцію ДПА у м.Києві (а.с. 6, 10).

Наказом в.о. голови ДПА у м.Києві від 29 березня 2005 року №97-о «По особовому складу податкової міліції» майора податкової міліції ОСОБА_1 звільнено в запас за статтею 64 пункт «є» (за порушення дисципліни), який знаходився в розпорядженні ДПА у м.Києві, з 27 грудня 2004 року.

Отже, позивач у спірний період (з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року) перебував на державній службі, а з 02.03.2002 зарахований в кадри податкової міліції та отримав звання капітана податкової міліції.

У період з липня 1998 року до лютого 2000 року статус службових осіб державних податкових інспекцій визначався нормами Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами 6-7 статті 15 вищевказаного Закону визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, положення про які та порядок про їх присвоєння затверджується Кабінетом Міністрів України: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби 1 рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби І рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже позивач у період з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року працював на посадах органів державної податкової служби, на яких присвоювалися спеціальні звання. А відтак, посади, які займав позивач, віднесено до категорії посад державних службовців на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців».

Позивач у позовній заяві як на підставу позову посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги" (далі - Постанова №1716), та на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (ділі - Порядок №393).

А саме: позивач вважає, що в силу положень пунктів 1, 2 Порядку №1716 та абзацу 12 пункту 1 Порядку №393 йому при переході з державної служби на роботу на посаді начальницького складу податкової міліції до стажу роботи у податковій міліції мала бути зарахована робота на державній службі (а.с. 2).

Щодо таких тверджень позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Постанови №1716, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).

Пунктом 2 Постанови №1716, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширено на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового склад) органів внутрішніх справ та членам їх сімей».

Установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького складу податкової міліції крім служби та часу, передбачених зазначеною постановою, до вислуги років зараховується служба в податковій міліції (органах податкової поліції) на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Абзацом 12 пункту 1 Порядку №393, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що вони врегульовують обчислення стажу служби для призначення пенсій за вислугу років. У разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, до такої вислуги років зараховується час служби в податковій міліції на посадах начальницького складу.

Тобто, по перше, такий стаж враховується виключно для призначення пенсії, а не для виплати надбавок до заробітної плати як просить позивач у позовній заяві.

По друге, відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні", що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №509-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Тобто, позивач у 2000 році не переходив на роботу в органи внутрішніх справ, оскільки податкова міліція не відносилася до органів внутрішніх справ, незважаючи на те, що діяльність податкової міліції частково урегульовувалася нормативними документами для органів внутрішніх справ.

Отже, виходячи з положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на підставі абзацу 12 пункту 1 Порядку №393 до стажу служби позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не може бути включений період роботи в Державній податковій інспекції Московського району м.Києва з 29 липня 1998 року до 14 лютого 2000 року.

Щодо постанови Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі №813/904/15, на яку посилається позивач у позовній заяві, то вона ухвалена за інших обставин справи та за інших підстав позову.

Так, у наведеній справі позивач просив зарахувати йому до стажу служби, що дає право на призначення пенсії за вислугою років період роботи на державній службі в органах Державної податкової служби на підставі пункту "и" частини першої статті 17 Закону України від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У справі, що розглядається позивач просить донарахувати і виплатити надбавку за вислугу років за час роботи у податковій міліції з урахуванням періоду служби у Державній податковій службі на посаді державної служби на підставі абзацу 12 пункту 1 Порядку №393.

Відповідно статті 17 Закону України від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин питання щодо визначення стажу служби, що дає право на призначення пенсії за вислугу років регулювалося Постановою №1716, та Порядком №393.

Як, вже зазначено судом, станом на момент виникнення спірних правовідносин робота в державних органах не могла бути включена до стажу служби, що дає право на призначення пенсії за вислугою років позивачу.

У подальшому до законодавства були внесені зміни.

Відповідно до пункту "и" частини першої статті 17 Закону України від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", чинного на час розгляду справи, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону (ц тому числі особи начальницького складу податкової міліції), які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державною податковою адміністрацією України та Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Позивач не просить зарахувати йому стаж роботи на державній службі до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугою років на сьогоднішній день для звернення органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.

Решта доводів позивача, викладених у позовній заяві, щодо підстави та предмету позову є необґрунтованими та не приймаються судом.

Дії відповідача у період існування спірних правовідносин, щодо нарахування і виплати процентної надбавки за вислугу років були правомірними, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач довів правомірність своїх дій, підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки позивач не поніс судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін