Рішення № 92257380, 19.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/13927/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нероз`яснення ОСОБА_1 в період з 1 березня 2006 року до 31 серпня 2019 року про його право на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, непризначення та невиплати йому даного виду пенсії упродовж зазначеного періоду;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо приховування від ОСОБА_1 в період з 1 січня 2018 року до 31 серпня 2019 року інформації про наявність у нього права на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника, а саме: у зв`язку зі смертю його матері ОСОБА_2 за період 1 березня 2006 року до 31 серпня 2019 року на підставі частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом 2 групи з дитинства та непрацездатною особою, перебував на утриманні своєї матері, яка була пенсіонером. 5 вересня 1997 року мати позивача померла. На думку позивача, він з 1 січня 2004 року мав право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак органи Пенсійного фонду України про наявність у нього такого права не роз`яснили та не повідомили йому про те, що він має право на призначення пенсії по втраті годувальника. Відповідна пенсія була призначена позивачу лише з вересня 2019 року, таким чином на думку позивача, він з вини відповідача у період з 1 березня 2006 року до 31 серпня 2019 року не отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідно до довідки у справі від 6 жовтня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року №02-83-в суддя Гурін Д.М. у період з 21 вересня 2020 року до 9 жовтня 2020 року перебував у щорічній відпустці.

8 жовтня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №40348/20, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що отримання сум соціальних виплат залежить від волевиявлення особи, тобто пенсія призначається лише після подання, у порядку встановленому законодавством, до визначеного суб`єкта відповідної заяви і повного пакету необхідних документів. Окремо зауважив, що незнання закону не звільняє особу від обов`язку його виконання та дотримання.

Відповідно до виписки з акту огляду Житомирської міської МСЕК №1 від 21 березня 2019 року ОСОБА_1 повторно визнано особою з інвалідністю 2 групи з дитинства з 12 лютого 2019 року безтерміново, згідно висновку про час настання інвалідності Житомирської міської МСЕК №1 від 20 вересня 2019 року, інвалідність ОСОБА_1 могла наступити до 18 літнього віку.

Чуднівським відділом обслуговування громадян було надіслано запит до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської РДА щодо витребування архівної пенсійної справи матері позивача ОСОБА_2 , яка згідно свідоцтва про смерть померла в с.Залізня Житомирського району 5 вересня 1997 року.

Згідно листа УПСЗН Житомирської РДА №2653 від 20 травня 2019 року було повідомлено, що архівна пенсійна справа ОСОБА_2 в управлінні відсутня.

Відповідно до листа УПСЗН Житомирської РДА №6470 від 4 листопада 2019 року пенсійна справа ОСОБА_2 була надіслана до Чуднівського відділу обслуговування громадян, та зареєстрована у відділі за №1095 від 8 листопада 2019 року.

4 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою за №984 про переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника за померлу матір ОСОБА_2 , відповідно до наданих документів, управлінням здійснено переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника.

Враховуючи вищезазначене, підстави для переведення на пенсію по втраті годувальника з 1 березня 2006 року відсутні, оскільки необхідні документи для призначення даного виду пенсії були надані до Управління лише у 2019 році (а.с. 31).

З огляду на що, відповідач вважає, що твердження позивача щодо приховування інформації являються безпідставними та невмотивованими.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач пропустив строк звернення із даним позовом до суду, оскільки просить призначити пенсію по втраті годувальника з 1 березня 2006 року (а.с. 28).

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 з 1 листопада 1999 року отримує пенсію по інвалідності (а.с.11) та є інвалідом з дитинства 2 групи згідно довідки МСЕК від 21 березня 2019 року серія 12 ААБ №528264 (а.с.12) та з дитинства є непрацездатною особою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , 1906 року народження, що підтверджується свідоцтвом про її смерть (а.с.10).

ОСОБА_2 померла, будучи пенсіонером, враховуючи, що позивач з дитинства є інвалідом 2 групи, на момент смерті матері він був на її утриманні.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ПІ групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Зазначений закон був прийнятий Верховною Радою України 9 липня 2003 року та набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Позивач зазначає, що з 1 березня 2006 року він почав перебувати на обліку отримувачів пенсії в органах Пенсійного фонду України, таким чином, починаючи з 1 січня 2004 року на думку позивача він мав право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а з 1 березня 2006 року працівники Чуднівського районного відділу Житомирського обласного управління Пенсійного фонду України (нині - Чуднівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) були зобов`язані повідомити та роз`яснити йому про його право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Однак, у період з 1 березня 2006 року до 2018 року працівниками органів державної влади, відповідальних за призначення вищевказаного виду пенсії, в тому числі працівниками Чуднівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивачу про його право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, на думку позивача, безпідставно не повідомлялось та не роз`яснювалось.

Не будучи фахівцем у галузі права, починаючи з 2018 року до вересня 2019 року позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду з питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення йому пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія у зв`язку із втратою годувальника була призначена позивачу лише з вересня 2019 року, що підтверджується довідкою про доходи №9454 4746 9003 1495 від 12 березня 2020 року, виданою Чуднівським відділом обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.15).

Таким чином, позивач, вважаючи, що у період з 1 березня 2006 року до 31 серпня 2019 року він не отримував пенсію у зв`язку із втратою годувальника саме з вини працівників Пенсійного фонду України, звернувся до суду з даним позовом.

Щодо викладених доводів представника відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд наголошує, що відповідачем в порушення положення статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо суті заяви, суд вважає, що строк пропущений позивачем з поважних причин, оскільки з 1 вересня 2019 року позивачу була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Із відповіді управління від 06.07.2020 (а.с. 20) позивач дізнався, що йому така пенсія могла бути призначена раніше (з 01.03.2006).

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з статтею 36 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до частини 2 статті 36 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Частиною 3 статті 36 цього Закону встановлено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції Постанови правління ПФУ від 7 липня 2014 року №13-1) далі - Порядок) встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.3 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності);

4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

До заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника сім`ї військовослужбовця строкової служби додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) військового комісаріату чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов`язана з проходженням військової служби.

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

З наведених норм вбачається, що у разі наявності у особи права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, реалізувати таке право особа може лише за умови подачі заяви про призначення пенсії. Тобто пенсія призначається особі лише за умови ініціювання процедури призначення пенсії шляхом подання заяви про призначення пенсії, у разі якщо особа не подає заяву про призначення пенсії, тобто не ініціює процедуру призначення пенсії - пенсія не призначається, навіть якщо особа має право на таку пенсію.

Стаття 46 Закону №1058-IV встановлює умови виплати пенсії за минулий час. Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Зміст вказаної статті дає підстави для висновку, що вказана норма не може бути застосована до правовідносин у даній справі, оскільки, у процитованій статті йдеться про пенсію, яка призначена, однак не отримана з певних причин.

У справі, що розглядається, позивач до органів Пенсійного фонду з питання про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не звертався.

Право на отримання пенсії може бути реалізоване особою лише шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про її призначення.

У разі, якщо особа не звертається із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду України не мають обов`язку щодо її призначення та виплати. Роз`яснення щодо права на пенсію та умов його реалізації також здійснюється за умови звернення до органів ПФУ із відповідною заявою, яка розглядається в порядку Закону України "Про звернення громадян". В обов`язки органів ПФУ не входить пошук осіб, які мають право на пенсію для повідомлення їм про таке право.

У період з 1 березня 2006 року до 2018 року ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не звертався (а.с. 13), що підтверджує позивач (а.с. 2).

Протягом 2018-2019 років вирішувалося питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника (а.с. 20), пенсія призначена та виплачується з 1 вересня 2019 року (а.с. 15).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було допущено протиправної бездіяльності.

Стосовно посилання позивача на судову практику Верховного Суду у справах, наведених у позові, то суд зазначає, що рішення у вказаних справах стосуються правовідносин, що виникли з вже призначених пенсій, які не були отримані пенсіонером з певних причин, у справі ж, що розглядається, позивач за пенсією у спірний період (1 березня 2006 року - 31 серпня 2019 року) взагалі не звертався.

Заява про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника була подана 4 грудня 2019 року та зареєстрована за №984 (а.с. 31).

Відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність своїх дій щодо непризначення та невиплати позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника у період з 1 березня 2006 року до 31 серпня 2019 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін