Рішення № 92257065, 19.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 160/5081/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4250,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Головне управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить:

- стягнути з відповідача до Державного бюджету України штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 4250,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.04.2019р. посадовими особами позивача було встановлено факт порушення відповідачем вимог п.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», за що на відповідача накладено штраф у розмірі 2550 грн. на підставі рішення №33/19 від 13.09.2019р. згідно до п.7 ст.27 Закону України «Про рекламу». Також 16.04.2019р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про надання у десятиденний термін інформації, що підтверджує вартість розповсюдження реклами, дана вимога була отримана відповідачем 18.04.2019р., але у строк до 28.04.2019р. відповідач вимоги позивача не виконав, а тому за не надання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на відповідача накладено штраф у розмірі 1700 грн. на підставі рішення №54/19 від 31.10.2019р. згідно до п.6 ст.27 Закону України «Про рекламу». Наведені суми штрафу у добровільному порядку у визначений законодавством термін відповідачем оплачені не були, а тому позивач просить їх стягнути у судовому порядку з відповідача, виходячи з вимог ст.ст.26,27 Закону України «Про рекламу» та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №693 (далі - Порядок №693). У поясненнях від 07.09.2020р. позивач вказує і на те, що строк оскарження вищенаведених рішень становить шість місяців згідно до абз.1 ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач кореспонденції від позивача не отримує, надіслана на її адресу поштова кореспонденція повертається до позивача у зв`язку із не отриманням її адресатом, що, на думку позивача, не може вважатися поважною причиною для пропуску строку на оскарження рішень позивача, тому позивач просить стягнути суми вищенаведених штрафів до державного бюджету.

Ухвалою суду від 19.08.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 17.09.2020р., окрім того, було зобов`язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази оскарження рішень №33/19 від 13.09.2019р., №54/19 від 31.10.2019р. у встановленому законодавством порядку згідно до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.74).

Вказана ухвала суду була направлена судом на адресу відповідача - АДРЕСА_1 (згідно відомостей з ЄДРПОУ а.с.37-38) проте, наведене відправлення було повернуто на адресу суду 07.09.2020р. з відміткою про відмову в отриманні (а.с.77).

Також і 02.10.2020р. об 11 год. 20 хв. телефонограмою за телефоном НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 особисто була повідомлена про час і місце розгляду адміністративної справи №160/5081/20 та необхідність надання відзиву на позов на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2020р. (а.с.79).

У відповідності до вимог ч.8, ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Також і ч.1 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість надсилання повісток учасникам судового процесу, зокрема, телефонограмою.

Повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику процесу - ч.4 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене та те, що відповідача повідомлено особисто телефонограмою про час і місце розгляду справи 02.10.2020р., необхідність подання до суду відзиву на позов, а також і з урахуванням того, що надіслане судом на адресу відповідача поштове відправлення з ухвалою суду повернуто поштою з відміткою про відмову відповідача у її отриманні 07.09.2020р., суд вважає, що відповідач є повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду даної справи 07.09.2020р. та 02.10.2020р. відповідно з урахуванням вищенаведених приписів ч.8, ч.11 ст.126, ч.1 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач станом на 19.10.2020р. відзиву на позов суду не надав, про причини не надання такого відзиву суд не повідомив.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, оскільки відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи та необхідність подання відзиву на позов, вимог ухвали суду не виконав та без поважних причин відзиву на позов не надав, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами виходячи з вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній справі приймається 19.10.2020р., тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих учасниками справи копій документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

11.04.2019р. посадовими особами позивача встановлено факт порушення відповідачем вимог п.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», а саме: «реклама про знижку цін на продукцію про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару», при розміщенні реклами «Sale-30% РАСПРОДАЖА Красивых штор и гардин по очень приятным ценам Кредит 0% до 6 месяцев» на зовнішньому склі вітрини магазину, а також біля вхідних дверей магазину «РАСПРОДАЖА» без зазначення дати початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, за адресою: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_2 , про що був складений протокол №33/19 від 12.04.2019р. (а.с.7).

Також 16.04.2019р. за №7.5/1907510 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога у відповідності до п.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» про надання до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області у десятиденний термін з дня отримання вимоги, ряду копій документів, зокрема і інформації, що підтверджує вартість розповсюдженої (виготовлення, розповсюдження) реклами, що підтверджується копією наведеної вимоги (а.с.9).

У подальшому, 10.05.2019р. посадовою особою позивача було прийнято рішення №33/19 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та відповідача неодноразово повідомлялося про зазначений розгляд засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідними протоколами та поштовими відправленнями, копії яких наявні у справі (а.с.10-21).

13.09.2019р. посадовою особою позивача було прийнято рішення за №33/19 за яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, а також враховуючи неможливість встановити вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» (п.7 ст.27 Закону України «Про рекламу) на відповідача - ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 2550 грн., що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.22).

Вказане рішення №33/19 було направлене на адресу ФОП ОСОБА_1 магазину, яке було повернуто поштою з відміткою про повернення через сплив терміну зберігання (а.с.23).

Також, 10.09.2019р. посадовими особами позивача на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 10.09.2019р. №33/19 встановлено порушення відповідачем вимог п.2 ст.26 Закону України «Про рекламу», а саме: не подання на вимогу органу державної влади інформації підтверджуючої вартість розповсюдженої реклами, при розміщенні реклами «Sale-30% РАСПРОДАЖА Красивых штор и гардин по очень приятным ценам Кредит 0% до 6 месяцев» на зовнішньому склі вітрини магазину, а також біля вхідних дверей магазину « РАСПРОДАЖА » без зазначення дати початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, за адресою: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_2 , що підтверджується змістом копії протоколу №54/19 від 10.09.2019р. (а.с.24).

11.09.2019р. позивачем було прийнято рішення №54/19 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу про що сповіщено було відповідача засобами поштового зв`язку (а.с.25-27).

17.09.2019р. відповідач подала до позивача заяву, у якій просила перенести засідання з 08.10.2019р. на 30.10.2019р. (а.с.28).

30.10.2019р. було проведено засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу про що був складений протокол №54/19 (а.с.29).

31.10.2019р. посадовою особою позивача було прийнято рішення №54/19 за яким, за не подання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами (п.6 ст.27 Закону України «Про рекламу»), на відповідача накладено штраф у розмірі 1700 грн., що підтверджується змістом копії наведеного рішення (а.с.30).

Вказане рішення 05.11.2019р. було направлене на адресу відповідача та повернуто поштою з відміткою «повернення через сплив терміну зберігання» (а.с.31).

Вищенаведені штрафи у розмірі 2550 грн. за рішенням №33/19 від 13.09.2019р. та у розмірі 1700 грн. за рішенням №54/19 від 31.10.2019р. відповідачем сплачені у добровільному порядку не були у зв`язку із чим позивач просить їх стягнути у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України «Про рекламу», який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

За приписами ч.1 ст.26 наведеного вище Закону, встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

10 вересня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова КМУ №442), абз.2 п.1 якої передбачено утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фіто санітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) до дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва ( в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері (п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015р.).

Відповідно до п.2 вказаного Положення Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

При цьому, Законом, який регулює відносини, які пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України є Закон України «Про рекламу», а нормативним документом, що регулює питання накладення уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав), є Постанова Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004р., якою затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу ( далі - Порядок №693).

Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинні містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

А за частиною 2 ст.26 наведеного Закону, встановлено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до положень ст.27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами (ч.2 ст.27 наведеного вище Закону).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на : рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами ( ч.4 ст.27 Закону України «Про рекламу»).

Згідно до вимог ч.5 ст.27 Закону України «Про рекламу» вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим Кодексом України.

У відповідності до вимог ч.6 ст.27 наведеного Закону, передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу».

Пунктом 1 Порядку №693 передбачено, що цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

У відповідності до вимог п.11, п.18, п.20 наведеного Порядку №693 визначено, що за результатами розгляду справи приймається рішення, яке може бути оскаржене до суду, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз вказаних наведених норм свідчить про те, що на позивача покладено повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства про рекламу, застосування до осіб, які порушують законодавство про рекламу відповідальності шляхом накладення відповідних штрафів за відповідними рішеннями позивача та стягнення добровільно не сплачених сум штрафів у судовому порядку.

Так, як свідчать наявні в матеріалах справи копії документів, посадовими особами позивача у квітні та у жовтні 2019р. були встановлені факти порушення відповідачем законодавства про рекламу, а саме:

- недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами (п.5 ст.8 Закону), зокрема, на зовнішньому склі вітрини магазину, а також біля вхідних дверей магазину за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено «РАСПРОДАЖА» без зазначення дати початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж; а також неможливість встановити вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» (ч.7 ст.27) до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550,00 грн. на підставі рішення позивача №33/19 від 13.09.2019р., що підтверджується змістом його копії, наявної у справі (а.с.22);

- неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами (ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу») до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. на підставі рішення позивача №54/19 від 31.10.2019р., що підтверджується його змістом, копія якого наявна у справі (а.с.30).

Наведені штрафи відповідачем у добровільному порядку сплачені не були, а також вищенаведені рішення позивача не оскаржені до суду у встановленому законодавством порядку (таких доказів відповідачем суду не надано).

Згідно до вимог ст.ст. 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем надано достатньо доказів правомірності позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафів у розмірі 2550 грн. застосованого до відповідача за рішенням №33/19 від 13.09.2019р. та у розмірі 1700 грн. застосованого за рішенням №54/19 від 31.10.2019р. з урахуванням того, що судом не встановлено, а відповідачем не спростовано жодними доказами фактів щодо добровільної їх сплати відповідачем, не надано відповідачем і доказів оскарження наведених рішень позивача у встановленому законодавством порядку.

Також, судом враховується і те, що відповідача особисто за її мобільним телефоном було повідомлено про час і місце розгляду даної справи та повідомлено про необхідність надання відзиву на позов, що підтверджено відповідної телефонограмою від 02.10.2020р. (а.с.79), проте, відповідачем станом на 19.10.2020р. відзиву на позов не надано, про причини не подання відзиву суд не повідомлено, у зв`язку із чим судом приймається дане судове рішення без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами виходячи з вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, проаналізувавши всі вищенаведені докази та встановлені судом обставини у цій справі, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведених сум штрафу у загальному розмірі 4250,00 грн. на підставі вищенаведених рішень №33/19 від 13.09.2019р. та №54/19 від 31.10.2019р., які не скасовані у встановленому законом порядку (таких доказів не надано), у зв`язку із чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Разом з тим, позивачем не надано доказів понесення вищенаведених судових витрат (залученням свідків; проведенням експертиз), а тому у адміністративного суду відсутні підстави для розподілу судових витрат з урахуванням вищенаведених вимог ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4250,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України (УК у Центральному районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ 37989316, р/р UA548999980314060542000004007; код отримувача:21081100; Казначейство України (ЕАП) - штраф за порушення законодавства про рекламу, застосованого на підставі рішень №33/19 від 13.09.2019р., №54/19 від 31.10.2019р. у розмірі 4250,00 грн. (чотири тисячі двісті п`ятдесят грн. 00 коп.).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва