Ухвала суду № 92256984, 19.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 жовтня 2020 року Справа № 160/3089/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зупинення провадження у адміністративній справі №160/3089/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-44982-57 від 11.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-44982-57 від 11.05.2019 року видану Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ГУ ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) коштів у розмірі 21022,94 грн.

Адміністративну справу №160/3089/20 було розподілено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Вроні О.В.

19.03.2020 року суддею заявлено заяву про самовідвід у зв`язку з тим, що позивач по даній справі ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою головуючого судді у справі №160/3089/20 Врони О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року (суддя Врона О.В.) заяву про самовідвід судді Врони О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-44982-57 від 11.05.2019 року було задоволено. Справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

На виконання розпорядження керівника апарату суду від 30.03.2020 року №115 д "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи", у зв`язку із винесенням ухвали суду від 23.03.2020 року про задоволення заяви про самовідвід судді Врони О.В., адміністративну справу №160/3089/20 31.03.2020 року передано на розгляд судді Д.В.Сидоренко.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року прийнято адміністративну справу №160/3089/20 до свого провадження, відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року адміністративну справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.10.2020 року.

07.10.2020 року позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Також, 07.10.2020 року позивач подав заяву, в якій просить суд зупинити провадження в адміністративній справі №160/3089/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у справі №1-302/2019(7130/19).

У підготовче засідання сторони не прибули, належним чином повідомлялися про день, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується матеріалами справи. 08.10.2020 року представник відповідача подав заяву, в якій просить суд розглянути справу №160/3089/20 без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про зупинення провадження у адміністративній справі, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що Ухвалою Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 18.12.2019 №329-2(ІІ)/2019 у справі №1-302/2019(7130/19) відкрито конституційне провадження за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 5/7130(19) 18.11.2019 (http://www.ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya).

В своєму поданні Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначає, що із системного аналізу законодавчих змін вбачається, що було скасовано раніше існуюче право платника самостійно визначати базу нарахування у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, а замість цього встановлено відповідний обов`язок. Тобто, новою редакцією Закону №2464 зобов`язано фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, які починаючи з 01 січня 2017 року не отримують дохід від здійснюваної підприємницької діяльності, нараховувати та сплачувати ЄСВ у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок у розрахунку на місяць. Вважає, що визначення бази нарахування ЄСВ платником, який не отримав дохід (прибуток) у звітному періоді, звужує зміст та обсяг прав платника. Так, якщо до 01.01.2017 платники, які не отримували доходи (прибуток) у звітному періоді, мали право не сплачувати єдиний соціальний внесок, то після внесення змін до законодавства вони зобов`язані сплачувати ЄСВ незалежно від наявності доходу (прибутку), а у разі відсутності доходів (прибутку) - припинити «володіння» своїм майном. Отже, при внесенні змін до підпункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в частині зобов`язання визначати базу нарахування єдиного внеску платником, який не отримав дохід (прибуток) у звітному періоді, було допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав платника, що є порушенням частини третьої статті 22 Конституції України, а також відбулось втручання в право приватної власності та право на зайняття підприємницькою діяльністю, гарантованих статтями 41,42 Основного Закону держави.

З огляду на викладене, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у поданні просить Конституційний Суд України визнати положення пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІI та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ такими, що не відповідають положенням частин першої, другої статті 8, частин другої, третьої статті 22, частин першої, четвертої статті 41, частини першої статті 42, частини першої статті 64 Конституції України (http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/5_7130_2019.pdf).

Згідно відомостей, розміщених на офіційному сайті Конституційного Суду України, справа розглядається Великою палатою Суду з 04.06.2020 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд вважає заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку із чим зупиняє провадження у даній справі.

Керуючись статтями 44, 236, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у адміністративній справі №160/3089/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-44982-57 від 11.05.2019 року, до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у справі №1-302/2019(7130/19).

Копію ухвали направити всім сторонам у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко