Рішення № 92256527, 08.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 жовтня 2020 р. Справа № 120/896/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кобильняк А.О.,

представника позивача: Кравчука М.О.,

представника відповідача: Кордонського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради

про: визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради (далі - відповідач, КНП "Вінницька ЦРКЛ") про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 20.08.2019 позивачка звернулася до відповідача з запитом про надання інформації. Проте, відповідачем листом № 1052 від 29.08.2019 року відмовлено у надані інформації. На думку позивачки така відмова у надані інформації є протиправною.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви. Зокрема зазначає, що відповідно до частини першої ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків встановлених законом.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду від 20.01.2012 року в справі №2-рп/2012 визначено, що інформація про заробітну плату та інші виплати конкретного працівника установи є інформацією про фізичну особу, яка характеризує її матеріальний (майновий) стан та відноситься до персональних даних з обмеженим доступом.

Оскільки працівники установи не займають посади в державних органах та їх апараті та професійна діяльність останніх не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, то персональні дані останніх віднесено до конфіденційної інформації особи.

Також, 02.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.04.2020 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду на 28.04.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 за клопотанням сторін та враховуючи епідемічну ситуацію в Україні, що склалась внаслідок поширення коронавірусної інфекції COVID-19, розгляд справи вирішено відкласти. Також зазначено, що про дату, час та місце наступного судового засідання учасникам справи буде повідомлено додатково після завершення запроваджених у державі обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, шляхом надсилання судових повісток за адресами їх місця реєстрації (адресами, зазначеними учасниками справи, як адреси для листування), на офіційну електронну адресу, адресу електронної пошти, а також засобами телефонного зв`язку, за номерами телефонів, що містяться в матеріалах справи (або будуть додатково повідомлені учасниками справи).

Наступне судове засідання в справі призначено на 15.09.2020.

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 15.09.2020 відкладено розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з відсутністю в суду достовірних даних щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.

У черговому судовому засідання призначеному на 08.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін, з`ясувавши доводи сторін, викладені в позовній заяві та відзиві на позов, надавши оцінку письмовим доказам, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до розпорядника інформації - комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня Вінницької міської ради" із запитом про надання інформації від 19.08.2019, який отриманий відповідачем 20.08.2019 та зареєстрований за вх. №23. У запиті позивач просила:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, інформацію і розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження, в тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти , а саме:

2.1 Надати інформацію про осіб, які були звільнені в період з 1.07.2019 по 5.08.2019, де в тому числі вказати ПІБ та займану посаду.

2.2 Надати копії заяв на звільнення від цих осіб.

2.3 Надати копії наказів на звільнення цих осіб .

2.4 Надати інформацію про суми виплачених цим особам коштів, належних їм при звільненні та підтверджуючі документи, щодо виплати їм цих коштів.

2.5 Надати інформацію про осіб, які були прийняті в період з 01.07.2019 по5.08.2019, в тому числі вказати ПІБ та на яку посаду прийняті.

2.6 Надати копії заяв про прийняття цих осіб на роботу.

2.7 Надати копії наказів про прийняття цих осіб на роботу.

3. Надати відповідь на вказаний запит, надати інформацію вказану у запиті та копії запитуваних документів у встановлений законодавством термін.

4. Відповідь на запит, інформацію та копії запитуваних документів надіслати на адресу АДРЕСА_1 та шляхом надсилання на електроні пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4 - 5 ).

Відповідачем на зазначений запит позивача надано відповідь №1052 від 29.08.2019 року такого змісту: «КНП «Вінницька ЦРКЛ» розглянуто Ваш черговий запит від 20.08.2019 (вх.№23 ) та повідомляємо про таке:

Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків встановлених законом.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2012 №2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду від 20.01.2012 року №2-рп/2012 визначено, що інформація про заробітну плату та інші виплати конкретного працівника установи є інформацією про фізичну особу, яка характеризує її матеріальний (майновий стан ) та відноситься до персональних даних з обмеженим доступом.

Оскільки працівники установи не займають посади в державних органах та їх апараті та професійна діяльність останніх не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, то персональні дані останніх віднесено до конфіденційної інформації особи ( ст. 5 Закону України « Про захист персональних даних» ).

Зважаючи на вищевикладене, надання інформації на ваш запит стосовно третіх осіб, які перебувають чи перебували з підприємством у трудових правовідносинах на може бути задоволено ." ( а.с. 6).

Позивач вважає, що відмова відповідача у надані інформації на запит є протиправною, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується наступним.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон від 02.10.1996 № 393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон від 02.10.1996 № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон від 13.01.2011 № 2939-VI).

Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон від 02.10.1996 № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону від 02.10.1996 року №2657-XII визначено, що інформація - це будь - які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом від 13.01.2011 № 2939-VI.

При цьому суд враховує, що інформаційний запит позивача від 19.08.2019 року, який отриманий відповідачем 20.08.2019 та зареєстрований за №23, було подано саме в порядку, визначеному цим Законом, а тому, суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв`язку з поданням та розглядом такого запиту, саме з урахуванням вимог Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з статтею 12 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Щодо статусу відповідача як розпорядника публічної інформації, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2-3 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Відтак, відповідач - є розпорядником інформації, зокрема, щодо використання бюджетних коштів та інформації, пов`язаної з виконанням обов`язків щодо надання оздоровчих послуг, і зазначена інформація вважається публічною.

Висновок суду узгоджується із роз`ясненнями щодо застосування норм Закону від 13.01.2011 року №2939-VI, наданими у п. 2.4 - 2.5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", в яких, зокрема, зазначено таке: «…Відповідно до частини третьої статті 78 ГКУ майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Відповідно до частини першої стаття 140 ГКУ джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

Відтак у силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VІ доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VІ.

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини другої статті 13 Закону № 2939-VІ (додатково щодо суспільно необхідної інформації йдеться у пункті 6.4).

Під час вирішення питання про віднесення до публічної інформації відомостей про медичні послуги, що надаються державними та комунальними закладами охорони здоров`я, суди повинні мати на увазі, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (частина третя статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я). Тобто медичне обслуговування є основним видом діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров`я, тому інформація щодо його здійснення, є публічною, оскільки становить суспільний інтерес.

Водночас потрібно враховувати, що державні та комунальні заклади охорони здоров`я є суб`єктами господарювання, на яких поширюється вимога пункту 4 частини другої статті 13 Закону № 2939-VІ щодо віднесення до публічної інформації відомостей про їхню діяльність, які становлять суспільний інтерес.»

Як встановлено із змісту запиту від 19.08.2019 року вх. № 23 його предметом стала інформація щодо використання бюджетних коштів, а саме інформація щодо здійснених виплат працівникам при звільненні, а також інформація щодо прийняття та звільнення з роботи.

У силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону від 13.01.2011 року №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону від 13.01.2011 року №2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону від 13.01.2011 року № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації розглянути запит та надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Статтею 23 Закону від 13.01.2011 року №2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, у тому числі, ненадання відповіді на запит на інформацію.

Як встановлено судом, позивачка звернулась до відповідача із запитом про надання інформації 19.08.2019 року за вх №23. Однак, відповідачем відмовлено у надані такої інформації, з огляду на те, що така інформація містить персональні дані конкретних працівників, а тому є конфіденційною інформацією особи.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача, що надання інформації на зазначений запит регулюється законом України "Про захист персональних даних", відповідно до якого поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, оскільки відповідач є комунальним підприємством, який фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, а працівники такого комунального підприємства отримують бюджетні кошти у вигляді заробітної плати, а тому інформація про них не належить до інформації з обмеженим доступом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправною відмову відповідача у наданні інформації на запит про надання інформації від 19.08.2019 року за вх. №23.

Відтак, з метою належного захисту прав позивача та виходячи з положень частин 1 та 2 ст. 5 та частини 2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивачки про надання інформації, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3990,00 грн., суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі його президента ОСОБА_2 укладено Договір № 23 від 24.02.2020 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплату правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит вх. № 23 від 20.08.2019 КНП "Вінницька ЦРКЛ".

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 665,00 грн. Клієнт зобов`язується здійснити відшкодування адвокатському об`єднанню понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 28.02.2020, на виконання умов договору № 23 від 24.02.2020 адвокатом Кравчуком М.О. позивачці надано правничу допомогу у виді складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з ненаданням інформації на запит вх. № 23 від 20.08.2019 КНП "Вінницька ЦРКЛ" - вартістю 3990,00 грн. При цьому загальна вартість наданих послуг розраховувалась наступним чином: 665,00 (грн.) х 6 (год.) = 3990,00 грн.

Представлення інтересів позивачки в даній адміністративній справі саме на підставі договору № 23 від 24.02.2020 вбачається і з ордеру серії АВ № 1003211 ( а.с. 7 ).

Разом з тим згідно з меморіальним ордером № 35443603.1 від 11.03.2020, який додано представником позивача до матеріалів справи на підтвердження понесених позивачкою витрат ( а саме підтвердження факту здійснення оплати послуг ), судом встановлено, що платником є «платежі Бітлз бездоговірні», код 14360080, отримувачем - "Адвокатська компанія "Якименко та партнери", а призначення платежу на суму 3990 грн. - « за надання правової допомоги згідно договору №23 від 13.02.2020 ОСОБА_1 ».

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку призначення платежу - « за надання правової допомоги згідно договору №23 від 13.02.2020», в той час як послуги в рамках даної адміністративної справи надавались згідно з договором від 24.02.2020.

Разом з тим, як встановлено із КП "Діловодство спеціалізованого суду" на розгляді Вінницького окружного адміністративного суду перебували і інші адміністративні справи за позовами ОСОБА_1 до КНП "Вінницька ЦРКЛ" №120/1357/20-а, №120/897/20-а та №120/898/20-а, в яких позивачкою також заявлялись вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, наданої Адвокатською компанією "Якименко та партнери". Таким чином, на підставі наданих документів, суд позбавлений можливості встановити, що саме в рамках даної адміністративної справи ( за складання позовної заяви ) позивачкою сплачено вказану суму за надання правничої допомоги.

Отже, витрати позивача в сумі 3990,00 грн. на професійну правничу допомогу не підтверджено належними і допустимим доказами.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути документально підтверджені понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради у наданні інформації на запит про надання інформації вх. № 23 від 20.08.2019.

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради повторно розглянути запит про надання інформації вх. №23 від 20.08.2019, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог ( щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради (код за ЄДРПОУ 01982502, 21029, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, 92).

Повний текст рішення виготовлено 15.10.2020.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна