Рішення № 92252241, 13.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2657/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро", с. Веселе Харківської області про стягнення 34047,84 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" про стягнення суми надлишково перерахованих коштів у розмірі 33170,02 грн., інфляційних втрат у сумі 396,58 грн., 3% річних у сумі 481,24 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім було надмірно перераховано коштів за договором поставки №245-02/20Г від 10.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2657/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

14.09.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 3413), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на повернення коштів до звернення позивача до суду. Відповідач також вказав, що не отримував від позивача вимоги про повернення коштів.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

10 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (позивач, покупець) укладено договір поставки № 245-02/20Г (далі - Договір), за умовами якого, відповідач зобов`язується поставити, а позивач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме - горох жовтий (код Товару 0713109000 згідно з УКТ ЗЕД) (товар), в кількості 120,00 (сто двадцять) тон, на умовах FCA (франко-перевізник) відповідно до умов (Incoterms 2020) - зерновий склад постачальника: Харківська обл., Первомайський район, с. Картамиш, за ціною без ПДВ за одну метричну тонну 5166,67 грн., на загальну суму 744000,48 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець проводить оплату 100 (сто) % вартості за товар (партії товару), при умові належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1. - 3.5. Договору) на підставі копій наступних документів:

- рахунку на оплату товару (партії товару);

- видаткової накладної на товар (партії товару) (згідно залікової ваги);

- завірені копії документів.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 2 від 10.02.2020 року, позивачем була проведена оплата 14.02.2020 року на суму 248000,16 грн. (платіжне доручення № 660 від 14.02.2020 року).

Відповідно до видаткової накладної № 3 від 14.02.2020 року фактично було поставлено 34,650 тон гороху на суму 214830,14 грн.

Таким чином, позивачем було надмірно перераховано грошові кошти у розмірі 33170,02 грн.

04.06.2020 року позивачем було надіслано рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача претензію № 01-06/2020 на суму 33170,02 гривні з проханням у добровільному порядку повернути зазначені кошти протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання претензії.

Позивач зазначає, що після цього відповідачем надлишково перераховані грошові кошти повернуто не було та відповідь на претензію не надіслано.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що позивач, в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від відповідача товар на загальну суму 214830,14 грн.

При цьому позивачем була проведена оплата на суму 248000,16 грн., тобто позивачем було надмірно перераховано грошові кошти у розмірі 33170,02 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем грошові кошти у розмірі 33170,02 грн. не були повернуті, втім таке твердження не відповідає матеріалам справи, оскільки 14.08.2020 року відповідачем перераховано на користь позивача надлишково сплачені кошти в сумі 33170,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №80 від 14.08.2020 року.

Суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 06.07.2018 у справі №922/4357/14, від 13.06.2018 у справі №905/1584/15.

Позивач звернувся до господарського суду 17.08.2020 року, що підтверджується поштовою накладною.

Водночас відповідачем здійснено повернення надлишково сплачених коштів на суму 33170,02 грн. 14.08.2020 року, тобто до звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що на час звернення ТОВ "ВВТ Груп" із позовом, право останнього на захист якого він звернувся до суду, порушено не було, що відповідно є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення надлишково перерахованих коштів у розмірі 33170,02 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 396,58 грн. та 3% річних у сумі 481,24 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, зазначає таке.

Умовами Договору не встановлено строк, протягом якого відповідач мав повернути надлишково сплачені кошти, а тому у даному випадку слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у 7-денний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вимогу про повернення коштів протягом 3-х днів 09.06.2020 року, що підтверджується поштовою накладною.

Отже, з урахуванням поштового перебігу (5 днів), відповідач мав повернути позивачу кошти в сумі 33170,02 грн. до 18.06.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 18.06.2020 року.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 149,54 грн. за період з 18.06.2020 року по 11.08.2020 року.

Вирішуючи питання стягнення інфляційних втрат, суд враховує таке.

У п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Прострочення відповідача виникає з 18.06.2020 року, а тому позивач мав право нараховувати інфляційні втрати за липень 2020 року, індекс інфляції в якому становив 0,994, тобто мала місце дефляція.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 396,58 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 149,54 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" (64650, Харківська область, Лозівський район, село Веселе, вулиця Центральна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 41519373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, будинок 41А, офіс 310, код ЄДРПОУ 36716311) 3% річних у сумі 149,54 грн. та судовий збір у розмірі 9,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова