Рішення № 92245744, 05.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3233/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Перунова В.В.,

представника відповідача Сціри Т.І.,

представник третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Домажирівської сільської ради Яворівського району про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-1529/16-20-СГ від 30.01.2020 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання від 27.01.2020 (вхідний реєстраційний номер Г-1215/0/36-20-СГ) та прийняти рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирська сільська рада (за межами населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.01.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирівська сільська рада (за межами населеного пункту). Наказом відповідача № 13-1529/16-20-СГ від 30.01.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, відсутнє погодження землекористувача відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначені підстави, за твердженням позивача, не відповідають вичерпному переліку підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Стверджує, що відповідачем надана відмова на підставі завідомо неправдивих відомостей, оскільки земельна ділянка, щодо якої позивач звертався з клопотанням для відведення у власність, не перебуває у користуванні фізичних чи юридичних осіб.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на те, що згідно з викопіювання з кадастрової карти (плану) № НВ-4612339922020 та Інформації щодо земельної ділянки в межах 4625883600:04:000, що надана Державним кадастровим реєстратором Відділу у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області О.Р.Русін, пропонована до відведення земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирівська сільська рада (за межами населеного пункту), перебуває у користуванні третіх осіб, а саме: обліковується як землі, які надані громадянам у власність та користування для ведення особистого підсобного господарства. Разом з тим, у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України позивачем до клопотання від 27.01.2020 № Г-1215/0/36-20-СГ не додано погодження землекористувача. Таким чином, відповідач стверджує, що місце розташування вказаної земельної ділянки не відповідає вимогам Земельного кодексу України, а саме ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки знаходиться на землях, які надані громадянам у користування для ведення особистого підсобного господарства без надання згоди останніми щодо їх вилучення.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 30.04.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 27.05.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

22.06.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.07.2020 ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Домажирівську сільську раду Яворівського району.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні таких відмовити.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

27.01.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням (вхідний реєстраційний номер Г-1215/0/36-20-СГ від 28.01.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирівська сільська рада (за межами населеного пункту). До клопотання позивач долучив викопіювання з кадастрової карти (плану), копію документа, що посвідчує особу, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи, копію посвідчення учасника бойових дій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13-1529/16-20-СГ від 30.01.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирівської сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб; відсутнє погодження землекористувача відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України; невраховані вимоги ст. 79-1, п. 9 ст. 118 та ч. б п. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності спірного рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки позивач вважає, що відповідачем відмовлено у такому наданні не з підстав встановлених законом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Частиною 10 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирівська сільська рада (за межами населеного пункту), до якого долучив графічні матеріали, на яких зазначив бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач виконав усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, які визначені у ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Підставами для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є посилання відповідача на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, відсутнє погодження землекористувача відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Водночас у відповіді на адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що згідно з інформацією, наданої Відділом у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 329/419-20-0.36 від 10.02.2020, пропонована до відведення земельна ділянка відповідно до проекту роздержавлення та приватизації земель на території Домажирівської сільської ради, розміщена на землях, які використовуються жителями с. Підрясне, як городи. Зазначено, що правовстановлюючі документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровані. Інформація щодо землекористувачів даної земельної ділянки в Головному управлінні відсутня.

При цьому, під час судового розгляду справи жодних доказів надання в користування жителям села Підрясне земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту якої просив надати позивач (рішення сільської ради, витяг з реєстру щодо реєстрації права користування тощо) відповідач суду не надав.

Відтак, на думку суду, факт перебування землі, яку хоче отримати у власність позивач, у користуванні інших осіб не знайшов свого підтвердження. Відтак, покликання відповідача на перебування спірної землі у користуванні інших осіб за відсутності доказів такого, є необґрунтованим.

Разом з тим, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Варто також зазначити, що саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на нормах закону, є протиправним, відповідно, підлягає скасуванню.

Між тим, суд зауважує, що покликання позивача на відсутність належним чином оформленої Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не знаходить підтвердження, оскільки, як встановлено з матеріалів справи, оскаржуване рішення відповідача прийняте власне у формі наказу.

Втім, вказане висновків суду по суті позовних вимог не спростовує.

Відтак, заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови нездійснення суб`єктом владних повноважень належної перевірки, не надання ним оцінки та не встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо надання дозволу.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання позивача від 27.01.2020 (вхідний реєстраційний номер Г-1215/0/36-20-СГ) та прийняти рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирська сільська рада (за межами населеного пункту).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та засадах верховенства права. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Тому позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI, пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Домажирівської сільської ради Яворівського району про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 30.01.2020 №13-1529/16-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.01.2020 (вхідний реєстраційний номер Г-1215/0/36-20-СГ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, Домажирська сільська рада (за межами населеного пункту) із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942).

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020.

Суддя Сидор Н.Т.